Фізичні закони встановлені на основі узагальнення досягнених фактів і виражають об’єктивні закономірності, що відбуваються в природі; формулюються у вигляді кількісного співвідношення між фізичними величинами.
Для пояснення експериментальних даних використовуються гіпотези(наукове припущення, що висувається для пояснення якого-небудь факту, явища;і яке потребує перевірки і доведення щоб стати науковою теорією, або законом). Успішно перевірена теорія перетворюється в закон.
Фізична теорія – система ідей, що узагальнює дослідні дані і відображає об’єктивні закономірності природи.
Фізика розділяється на класичну фізику і квантову фізику. Класична – та, яка була створена до початку ХХст.; основоположник – Ньютон, що сформував основні закони механіки. Початок ХХст. – поява поняття „квант”, пізніше створення поняття „квантової механіки”, потім – поняття „квантової фізики”.
Фізика вивчає кількісні і якісні закономірності явищ, які ми спостерігаємо. Явища за видом взаємодії розподіляються на 4 типи:
гравітаційна – взаємодія між масами, що проявляється на будь-яких відстанях між ними; нескінченний радіус дії;
електромагнітна – взаємодія між зарядами; нескінченний радіус дії;
сильна – взаємодія, обумовлена ядерними силами; радіус дії дорівнює розмірам ядра
; взаємодія обумовлена існуванням ядер;слабка – взаємодія, обумовлена ядерними силами; відповідає за усі види
-розпаду, за процеси взаємодії нейтрино з речовиною; радіус дії
.