Електробезпека
1 Поняття про електробезпеку, електротравматизм
Широке використання електроенергії в усіх галузях народного господарства зумовлює розширення кола осіб, котрі експлуатують електрообладнання. Тому проблема електробезпеки при експлуатації електрообладнання набуває особливого значення.
Аналіз нещасних випадків, які супроводжуються тимчасовою втратою працездатності потерпілим свідчить, що кількість травм, викликаних електричним струмом, порівняно невелика і складає 0,1 – 1 % загального числа нещасних випадків на виробництві. Проте слід зазначити, що загальне число нещасних випадків з летальним наслідком в 20 – 40% (а в енергетиці – в 60%) відбувається в результаті поразки електричним струмом, причому приблизно 80% летальних випадків електрострумом відбувається в електроустановках напругою до 1000 В.
Причини поразки електричним струмом. Поразка електричним струмом можлива лише тоді, коли людина стане елементом замкнутого електричного ланцюга, в якому по його тілу протікатиме струм небезпечної величини. Причини поразки електричним струмом всілякі. У мережах напругою до 1000 В їх можна розділити на наступні основні види:
– випадковий дотик до струмоведучих частин, що знаходяться під напругою;
– дотик до не струмоведучих частин електроустановок, що виявилися під напругою внаслідок пошкодження ізоляції або іншої несправності;
– попадання під напругу із-за помилкового включення електроустановок або
іншого електрообладнання (під час проведення ремонтних робіт);
– попадання під крокову напругу, що виникає на ступнях людини поблизу електричного дроту, що замкнув на землю.
Електробезпека – це система організаційних і технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливої і небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.
Електротравма – це травма, викликана дією електричного струму або електричної дуги. Електротравми діляться на два види: а) які виникають при проходженні електричного струму через тіло людини, тобто людина стає елементом замкнутого електричного ланцюга; б) електротравми, поява яких не пов'язана з проходженням струму через тіло людини. Ураження людини в цьому випадку пов'язана з опіками, засліпленням електричною дугою, падінням.
Електротравматизм – це явище, що характеризується сукупністю електротравм, які виникають і повторюються в аналогічних виробничих, побутових умовах і ситуаціях.
Електроустановки — машини, апарати, лінії електропередач і допоміжне обладнання (разом із спорудами і приміщеннями, в яких вони розташовані), призначені для виробництва, перетворення, трансформації, передачі, розподілу електричної енергії та перетворення її в інші види енергії (ПУЕ-86).
Виходячи з наведеного визначення, кожен окремо взятий електродвигун, комп’ютер, внутрішня електромережа в приміщенні, будь-який побутовий споживач електроенергії підпадає під поняття «електроустановка».
2 Особливості дії електроструму на живу тканину
Дія електричного струму на живу тканину на відміну від дії інших матеріальних чинників носить своєрідний і різнобічний характер. Проходячи через тіло людини, електричний струм справляє термічну, електролітичну і механічну (динамічну) дію. Ці фізико-хімічні процеси притаманні як живий, так і неживій матерії. Одночасно електричний струм здійснює і біологічну дію, яка є специфічним процесом, властивим лише живій тканині.
Термічна дія струму характеризується нагріванням тканин і виникненням опіків.
Електролітична дія струму призводить до розкладу молекул рідин внутрішнього середовища організму на іони і спрямованого руху катіонів до катоду, аніонів до аноду, що супроводжується порушенням гомеостазу і викликає значні порушення їх фізико-хімічного складу.
Механічна дія струму полягає в ушкодженні (розриві, розшаруванні) різних тканин організму, у тому числі м’язової тканини, стінок кровоносних судин, нервів і навіть кісток.
Біологічна дія струму виражається у порушенні біологічних процесів у живому організмі (передачі нервових імпульсів, дихання, роботи серця), тобто в роздратуванні і збудженні живих тканин організму.
Розрізняють два види враження організму людини електричним струмом: електрична травма й електричний удар.
3 Види електричних травм
Різноманіття дій електричного струму на організм нерідко призводить до різних електротравм, які умовно можна звести до двох видів: місцевим електротравмам, коли виникає місцеве пошкодження організму і загальним електротравмам, так званим електричним ударам, коли вражається весь організм
із-за порушення нормальної діяльності життєважливих органів і систем.
Приблизний розподіл нещасних випадків від дії електричного струму за видами травм:
– місцеві електротравми – 20%;
– електричні удари – 25%;
– змішані електротравми, тобто місцеві та електричні удари – 55%.
А. Місцева електротравма – яскраво виражене місцеве порушення цілісності тканин тіла, у тому числі кісткових тканин, викликане дією електричного струму або електричної дуги. Найчастіше – це поверхневі пошкодження, тобто пошкодження шкіри, інколи – інших м'яких тканин, а також в'язок і кісток. Характерні місцеві електричні травми:
– електричний опік (40%) буває двох видів: струмовий, коли струм проходить через тіло людини, і дуговий під дією електричної дуги;
– електричні знаки (7%) представляють різко обкреслені плями сірого або блідо-жовтого кольору на поверхні тіла людини, зазвичай мають круглу або овальну форму розмірами 1-5 мм з поглибленням у центрі;
– металізація шкіри – це проникнення у верхні шари шкіри найдрібніших частинок металу, що розплавився під дією електричної дуги;
– механічне пошкодження (0,5%) є наслідком різких мимовільних судорожних скорочень м'язів під дією струму, що проходить через людину;
– електроофтальмія (1,5%) – запалення зовнішніх оболонок очей – рогівки і кон’юнктивіти, що виникає в результаті дії потужного потоку ультрафіолетових променів при наявності електричної дуги;
– змішані травми (23%), тобто опіки з іншими місцевими травмами.
В. Електричний удар – збудження живих тканин організму електричним струмом, що протікає через нього і супроводжується мимовільними судорожними скороченнями м'язів. Рівень негативного впливу на організм цих явищ може бути різним, у гіршому разі призводить до загибелі організму, при цьому зовнішніх місцевих пошкоджень людина може і не мати.
Залежно від наслідків ураження електричні удари поділяють на 5 груп:
I – скорочення м'язів, що ледве відчуваються, поколювання шкіри;
II – судомні скорочення м'язів, що супроводжується сильними болями без втрати свідомості;
III – судомні скорочення м'язів з втратою свідомості, але з диханням, що збереглося і роботою серця;
IV – втрата свідомості і порушення серцевої діяльності або дихання (або того і іншого разом);
V – клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу.
4 Фактори, що впливають на наслідки ураження людини електричним струмом
Небезпека ураження електричним струмом людини залежить від його виду, сили, тривалості дії та шляхів проходження по тілу, електричного опору тіла,
індивідуальних особливостей організму.
Результат дії електричного струму на організм людини залежить від ряду чинників:
1. Сила струму. Із зростанням сили струму небезпека поразки ним тіла людини зростає:
– пороговий відчутний струм – викликає при проходженні відчутні роздратування: 0,5 – 1,5 мА – при змінному струмі і 5 – 7 мА – при постійному струмі;
– невідпускаючий струм – викликає у людини судоми м'язів і неприємні хворобливі відчуття, які зі зростанням струму посилюються і поширюються на всі ділянки тіла: 3 – 5 мА – відчувається всією кистю, 8 – 10 мА – охоплює всю руку, мимовільні скорочення м'язів руки і передпліччя (при змінному струмі);
– пороговий невідпускаючий струм – біль ледве переносима, а судоми м'язів рук виявляються настільки значними, що людина не в змозі їх здолати, вона не може розтискати руку: 10 – 15 мА – при змінному струмі і 50 – 80 мА – при постійному струмі;
– струм, що перевищує пороговий невідпускаючий – підсилює судорожні скорочення м'язів, які поширюються на все тіло людини, диханню важко, задуха:
25 – 50 мА при змінному струмі;
– фібриляційний струм (фібриляція серця – хаотичні різночасні скорочення волокон сердечного м'яза (фібрил), при яких серце не в змозі гнати кров судинами) –
80 – 100 мА при змінному струмі і 300 мА при постійному струмі. При струмі вище
5 А відбувається негайна зупинка серця, минувши стан фібриляції.
2. Електричний опір тіла людини,умовно прийнятий за 1 кОм, залежить від стану шкіри, її кровоносних капілярів та потових залоз. При ушкодженні рогового шару шкіри, зростання її температури, вологості та забрудненості, опір до дії струму зменшується.
Опір шкіри, а отже і тіла в цілому, різко зменшується при пошкодженні її рогового шару (порізи, подряпини, садна), наявності вологи (інтенсивне потовиділення) і забруднення (особливо металевим, вугільним пилом). Зменшення опору шкіри людини збільшує небезпека поразки електричним струмом.
3. Шлях проходження струму є важливим фактором електронебезпеки.
Особливо велика небезпека виникає тоді, коли струм проходить через життєважливі органи: серце, головний мозок. Шляхи струму в тілі людини називають петлями струму. Найбільш небезпечними петлями є «рука-рука»,
«рука-голова», «нога-голова», а найменш небезпечним «нога-нога».
4. Місце доторкання електродів – робить вплив тому, що опір шкіри неоднаковий на різних ділянках тіла. Найменшим опором володіє шкіра шиї, рук на ділянці вище за долоні і так далі. Площа електродів теж сприяє зменшенню опору тіла людини.
5. Підвищення напруги викликає зменшення в десятки разів повного опору тіла людини, пояснюється зростанням струму, пробоєм рогового шару шкіри.
6. Вид і частота струму – опір тіла людини постійному струму більший, ніж змінному будь-якої частоти. Із зростанням частоти опір зменшується.
7.
Індивідуальні
властивості
організму
людини
– фізичний та психофізіологічний стан – суттєво впливають на чутливість до дії електричного струму. Як свідчить аналіз електронебезпек, здорові й фізично міцні люди легше переносять електричні удари, ніж слабкі й хворі, з захворюваннями шкіри, серцево-судинної системи, залоз внутрішньої секреції. Істотно підвищує чутливість до струму нервове збудження, депресії, у тому числі викликані вживанням алкоголю, наркотиків.
5 Надання долікарської допомоги при ураженні електричним струмом
У випадку ураження електричним струмом найважливішим є швидке вивільнення людини з-під дії струму з подальшим проведенням штучного дихання та зовнішнього масажу серця.
Вивільнити постраждалого з-під струму можна таким чином:
- вимиканням напруги рубильником чи вимикачем;
- закорочуванням фаз за допомогою перекидання (замикання) на струмопровідні проводи металевої перемички;
- відтягуванням (відривом) потерпілого від місця ураження.
При останньому способі вивільнення від дії струму рятувальникам слід пам’ятати про необхідність користування
індивідуальними засобами захисту
(рукавички, штанги та інше). Без цього сам рятувальник може опинитися під дією струму. Для вивільнення людини з-під струму можливе також застосування сухих дерев’яних та
інших предметів, що становлять собою діелектрики.
Якщо потерпілий перебуває на висоті, слід вжити заходів, щоб під час вимикання струму та падіння він не отримав механічного пошкодження.
Штучне дихання часто виконують за схемою «рот у рот» або
«рот у ніс». У
цьому разі дихання має бути різким, здійснюватися кожні 5
–
6 секунд. Перед цим забезпечується прохідність дихальних шляхів, які можуть бути закриті запалим
’
язиком, кров ю, слиззю тощо.
Найкраща прохідність дихальних шляхів потерпілого досягається при максимальному відкиданні голови назад, відкриванні рота, висуванні вперед нижньої щелепи.
Коли у потерпілого розширені зіниці ока
і не відчувається пульс, то це означає, що паралізоване не тільки дихання, але й зупинилося серце. Тоді штучне дихання потрібно чергувати з масажем серця.
Мета масажу серця
–
відновлення нормальних природних скорочень серця та кровообігу.
Зовнішній масаж серця здійснюють приблизно
4
–
5 разів на одне штучне дихання.
Місце масажу знаходиться приблизно на два пальці вище м’якого кінця грудини.
Масаж має бути енергійним
і ритмічним до появи чіткого пульсу та самостійного дихання, звуження зіниць.