Ім'я файлу: Реферат Міжнародна Економіка Швейцарія.docx
Розширення: docx
Розмір: 34кб.
Дата: 16.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
Лабораторна робота .docx
урок 20.doc
Климець Роман.pdf
Педагогіка партнерства у Німеччині.pptx

Міністерство освіти і науки України

Уманський національний університет садівництва

Кафедра економіки

Реферат

З дисципліни Міжнародна економіка

на тему:

«Економічний розвиток : Швейцарії»


Виконав:

студент 21-о групи

факультету економіки

та підприємництва

Мороз. С.С

Перевірив:

Викладач

Костюк В.С

Умань 2021

Вступ :

Швейцарія – багато в чому унікальна держава в Центральній Європі. ЇЇ оточують такі країни, як Німеччина, Австрія, Ліхтенштейн, Франція і Італія. Виходу до моря не має. Головне багатство країни – природа: 2/3 території займають гори, альпійські луки, безліч озер, природні парки.

Столиця держави – Берн (центр однойменного німецькомовного кантону). До числа великих міст відносяться: Цюріх, Женева, Базель

Політичний устрій. Офіційна назва країни: Швейцарська конфедерація. Президент – глава держави і уряду.

Адміністративно-територіальний устрій. Швейцарія – федеративна республіка, що складається з двадцяти шести кантонів. Кожен кантон має свою конституцію, парламент, законодавство, проте права регіонів обмежені конституцією Швейцарії.

Мова: Держава формувалося з різних мовних груп, тому спільної мови немає. У країні офіційно використовується чотири мови – німецька, французька, італійська та романшська. Сьогодні германошвейцарци складають більшість – 65%, франкомовні – 18%, італороманци – 10%. Один відсоток – це ретороманци.

Релігія. В епоху Реформації країна пережила церковний розкол, в результаті якого населення ділиться приблизно навпіл на католиків і протестантів. Близько 6% – представники інших віросповідань.

Грошова одиниця: швейцарський франк (CHF), рівний 100 сантимам.

Клімат. Відрізняється по регіонах і в залежності від висоти місцевості. На більшій частині країни клімат помірний, континентальний. Тут не буває сильних перепадів спеки, холоду, вологості. На південь від Альп майже середземноморський. У горах взимку стійкий сніговий покрив.

Цікаві факти про Швейцарію :

Назва Швейцарія походить від громади Швіц, однією з трьох долин, які в 1291 році об’єдналися в союз, щоб спільно протистояти ворогам.

У стародавні часи на території країни проживало кельтське плем’я гельветов, звідси ще одна назва – Гельвеція (використовувалося на марках).

У 1815 році Віденський конгрес проголосив «нейтралітет» Швейцарії. З тих пір країна залишається поза військових конфліктів.

Незважаючи на те, що більшу частину країни займають гори, Швейцарія – це селянська країна, що славиться молоком і сиром. А ще ця держава виробляє найкращі в світі годинник і є світовим банківським центром.

Швейцарія – не входить до Євросоюзу, проте, тут знаходяться штаб-квартири багатьох міжнародних організацій (ООН, СОТ, МОК, Червоний Хрест).

Економічний розвиток :

Швейцарія федеративна республіка і експортоорієнтована країна. Відносно невеликий обсяг внутрішнього ринку змушує швейцарські компанії виходити на світову арену, тому експорт займає провідне становище в її економічному житті.

Населення: 8 млн 392 тис. осіб (на 31.09.2016, Федеральний статистичний офіс).

Площа: 41,2 тис. км2 , що у 14,6 разу менше за територію України, це переважно гірська країна.

Не є членом ЄС, відносини регулюються двома пакетами двосторонніх угод від 2000 і 2004 рр.; член Європейської економічної зони у 1994–2005 рр.; член Шенґенської зони з 12.12.2008 р.

Розмір ВВП на душу населення (в поточних цінах) у 2016 р., за даними Євростату, склав 71200 євро; за даними МВФ – 79242 дол. США (2 місце в світі); за даними Світового банку – 78813 дол. США (2 місце в світі).

Економічна система сучасної Швейцарії є водночас і відповіддю на обмеженість у природних ресурсах та вузькість на ціонального ринку, і реалізацією зручного географічного розташування та геополітичного статусу, тобто структурним наслідком сукупної дії негативних і позитивних передумов. Швейцарська економіка базується на висококваліфікованій робочій силі, сфері послуг, високих технологіях, виробничій диверсифікації, експорті, малому і середньому бізнесі. Швейцарія імпортує сировину й експортує високоякісні та високотехнологічні товари. У провідних галузях економіки країни до 90 % продукції виробляється на експорт. За рівнем продуктивності праці Швейцарія займає п’яте місце в світі (2003).

Як країна, що не постраждала під час Другої світової війни та випускала продукцію високої якості, Швейцарія змогла суттєво наростити свої економічні показники. У 1945– 1959  рр. вартість на ціонального продукту зросла з 9,1 до 17,4 млрд франків. Це були найкращі показники у тогочасній Європі. Обсяги зовнішньої торгівлі протягом 1945–1958 рр. зросли з 2,6 до 13,9 млрд франків.

У 1950-х – 1970-х рр. ряд швейцарських брендів, що потребують висококваліфікованої праці, стали найкращими в світі: кінокамери «Bolex H16»; магнітофони «Revox»; перші в світі наручні годинники з водостійкістю до 100 метрів «Rolex Submariner» (1953) та наднадійні годинники «Rolex Oyster Perpetual», що були у членів команди альпіністів, які першими піднялись на Еверест (1953); годинник «Omega Speedmaster», єдиний сертифікований NASA для космічних польотів, який був на руках Ніла Армстронґа та Базза Олдріна, коли вони вперше в історії людства висадились на Місяці (1969) тощо.

Великими швейцарськими промисловими компаніями світового значення були: електротехнічна «Brown, Boveri & Cie», яка ще у 1901 р. збудувала першу парову турбіну в Європі; електротехнічна «Escher-Wyss», яка ще в 1939 р. збудувала першу газотурбінну установку замкнутого циклу; машинобудівна «Sulzer», яка ще в 1898 р. спільно з Р. Дізелем розробила один із перших варіантів дизельного двигуна; машинобудівна «Georg Fischer», яка у 1957 р. першою почала випускати пластикові трубопровідні системи; збройова «Oerlikon»; автомобільна «Saurer»; харчова «Nestle»; металургійна «Alusuisse», яка у 1924 р. першою стала використовувати алюмінієву фольгу для упаковки та зберігання продуктів харчування; хіміко-фармацевтичні «Ciba», «Geigy» (у 1969 р. об’єднались), «Sandoz», «Hoff mann-La Roche»; комп’ютерна «Logitech» та інші. Серед небагатьох соціальниВеликими швейцарськими промисловими компаніями світового значення були: електротехнічна «Brown, Boveri & Cie», яка ще у 1901 р. збудувала першу парову турбіну в Європі; електротехнічна «Escher-Wyss», яка ще в 1939 р. збудувала першу газотурбінну установку замкнутого циклу; машинобудівна «Sulzer», яка ще в 1898 р. спільно з Р. Дізелем розробила один із перших варіантів дизельного двигуна; машинобудівна «Georg Fischer», яка у 1957 р. першою почала випускати пластикові трубопровідні системи; збройова «Oerlikon»; автомобільна «Saurer»; харчова «Nestle»; металургійна «Alusuisse», яка у 1924 р. першою стала використовувати алюмінієву фольгу для упаковки та зберігання продуктів харчування; хіміко-фармацевтичні «Ciba», «Geigy» (у 1969 р. об’єднались), «Sandoz», «Hoff mann-La Roche»; комп’ютерна «Logitech» та інші.

Серед небагатьох соціальних проблем, що турбували Швейцарію у другій половині XX ст., варто особливо виокремити проблему трудової міграції, яка невпинно зростала з 1960-х рр., викликаючи спротив правоконсервативних сегментів швейцарського суспільства, репрезентованих ШНП. У 1960 р. у Швейцарії працювало 800 тис. іноземних працівників. У 1970, 1974 та 1977 рр. навіть про-ходили референдуми щодо обмеження частки іноземців у населенні Швейцарії, щоправда – не результативні. Проте вже у 1987 р. імміграція була обмежена, а на референдумі 1994 р. схвалено більш жорсткі умови перебування іноземців. І все ж іноземні працівники є невід’ємною частиною швейцарського ринку праці – в Швейцарії один з чотирьох працюючих – іноземець.

На сьогодні Швейцарія – за часткою в міжнародній торгівлі, рівнем іноземних інвестицій, ступенем доступу громадян до глобальних телекомунікаційних мереж – може вважатися однією з найбільш глобалізованих країн світу. Так, наприклад, протягом 1988–1998 рр. кількість працівників на швейцарських фірмах за кордоном зросла із 890 тис. до 1,6 млн. У 2010 р. 15 швейцарських компаній належали до 500 найбільших глобальних корпорацій. Серед них відомий велетень сучасної фармацевтичної індустрії – «Novartis» та найбільша у світі корпорація харчової галузі – «Nestle», персонал якої становить 278 тис. працівників, з яких 97 % є громадянами інших країн.

Попри надзвичайно високий рівень інтернаціоналізованості й глобалізованості швейцарської економіки, бізнес цієї держави все ще зберігає свій на ціо наль ний характер. Так, іноземці складають 40 % членів керівних органів провідних компаній Швейцарії та 27 % менеджерів. Проте основу швейцарської економіки становить саме малий і середній бізнес, який створює 60 % ВВП країни. Так, на 2008 р. дві третини робочих місць було створено на підприємствах, у яких зайнято не більше 250 працівників і які становлять 99 % всіх швейцарських підприємств.

У своїй експортній політиці Швейцарія сповідує стратегію «експортних ніш», суть якої полягає в постачанні на вузькі сегменти зовнішніх ринків максимально високовартісної та максимально високоякісної продукції. Ця стратегія передбачає високоякісне, високотехнологічне, високодиверсифіковане виробництво та потребує висококваліфікованої робочої сили. Так, вкрай диверсифікованою є хімічна промисловість, що випускає понад 30 тис. найменувань продукції.

За кількістю осіб, задіяних у сфері наукових досліджень і дослідно-конструкторських робіт, Швейцарія переважає решту економічно розвинених країн світу, а за часткою ВВП, що витрачається на наукові дослідження (2000- і рр. – 3 %) поступається лише небагатьом. Сфера послуг є ключовою для швейцарської економіки: тут задіяно близько 73 % всієї робочої сили, в промисловості – 23 %, а в сільському господарстві – менше 4 %.

Фінансовий сектор був і залишається основою й опорою швейцарської економіки. Він забезпечує 11 % ВВП, у ньому задіяні 199 тис. осіб. У Швейцарії (на початок 2012) функціонувало 328 приватних банків, однак панівні позиції в цьому секторі обіймають лише «UBS» і «Credit Suisse». Загальна вартість активів цих двох фінансових потуг у шість разів більша від швейцарського ВВП. Швейцарські банки є головними гравцями глобального ринку фінансів, управляючи 27 % всіх світових банківських активів. Крім того, Швейцарія є одним із найбільших світових інвесторів: так, у 2008 р. загальний обсяг швейцарських зарубіжних активів складав близько 3,3 трлн шв. фр. Фінансовий сектор країни включає також 24 кантональні банки, основним завданням яких є розвиток місцевих економік шляхом надання дешевих позик. Поширення набуває така форма фінансової інституції, як ісламський банк. Перший у Швейцарії ісламський банк було відкрито в Женеві в 2006 р.

Швейцарія – світовий лідер у сфері послуг офшорного банківського обслуговування приватних осіб. У 2011 р. вона утримувала близько 27 % всіх активів, що розміщують-ся клієнтами в зарубіжних банках за межами своєї країни. На кінець 2011 р. сукупні активи швейцарського банківського сектору склали 3582 млрд шв. фр.

Суворі правила щодо банківської таємниці вкладів привели зокрема до того, що у 1996 р. спадкоємцями жертв Голокосту у США було подано декілька позовів проти швейцарських банків через приховування активів жертв Голокосту та перешкоджання доступу до них спадкоємців. У 1998 р. сторонами було укладено угоду про компенсацію на суму в 1,25 млрд доларів, з умовою повної відмови від подальших претензій до банків і до швейцарського уряду у справах, пов’язаних з Голокостом.

Більшість ключових і порогових історичних подій впливали на розвиток швейцарської фінансової системи переважно позитивно – завдяки таємниці вкладів (жорсткій професійній етиці), миролюбності й неучасті в конфліктах (нейтралітетові), політико-ідеологічній індиферентності та зорієнтованості винятково на прибуток. Таким чином, завдяки своїм базовим цінностям і формам організації, фінансова система Швейцарії спромоглася використати історію Європи, зростаючи разом з глобальним утвердженням євроатлантичного світу.

У 2011–2013 рр. Швейцарія, як і раніше, займала перше місце в світовому рейтингу забезпечення банківської таємниці (дані міжнародної дослідницької організації «Tax Justice Network»). Проте посилення боротьби з приховуванням податків у Європі привело до того, що під тиском ЄС 15.10.2013 р. уряд Швейцарії підписав Конвенцію про взаємну адміністративну співпрацю з податкових питань, що може відібрати у країни одну з ключових переваг – гарантоване збереження банківської таємниці.

Точне машинобудування, приладобудування й мікроелектроніка є наступним за значенням, після фінансів, сектором швейцарської економіки. В цих галузях на кінець 2009 р. було зайнято понад 330 тис. осіб, і найбільше робочих місць у Швейцарії створюється саме в цьому секторі. 80 % продукції сектору експортується. Також 85 % продукції фармацевтичної й хімічної промисловості виробляється на експорт (у 2005 р. в цій сфері працювало 900 підприємств). Ре гіональним центром даної промисловості є Базель, а основ ними фірмами – «Roche» і «Novartis».

Традиційним сектором економіки Швейцарії є виробництво годинників, яке на 95 % зорієн товане на експорт. Середня вартість експортного швейцарського годинника в 2006 р. становила 410 дол. Найпопулярнішим за рівнем продаж у світі пластиковим годинником є швейцарський «Swatch».

Туризм є важливою галуззю економіки Швейцарії. Так, у 2008 р. іноземні відвідувачі витратили в Швейцарії 15,6 млрд франків, а 3 % швейцарського ВВП забезпечується саме індустрією туризму (2011). За даними Всесвітньої туристичної організації, Швейцарію у 2010 р. відвідало 8,6 млн туристів, у 2014 р. – 9,1 млн.

Швейцарія, попри її цілковито континентальне розташування, має досить потужний торговельний флот (30 суден), а вся галузь лише в Швейцарії створює 130 тис. робочих місць та забезпечується 4 % ВВП країни.

В аграрній сфері зайнято 4 % робочої сили країни і ця частка невпинно зменшується, як зменшується і кількість фермерських господарств – з 92 тис. у 1990 р. до 45 тис. у 2009 р. Серед європейських країн Швейцарія (разом з Австрією) є лідером в «органічному» та екологічно чистому фермерстві. 11,1 % всіх швейцарських фермерських господарств вважаються «органічними», з 1998 р. в с/г виробництві Швейцарії заборонено використання гормонів та антибіотиків.

56 % швейцарської електроенергії виробляється на 556 ГЕС. Дамба «Ґранд-Діксенс» гід-рокомплексу «Клезон-Діксенс» висотою 285 м. є однією з найвищих у світі. У Швейцарії діє 5 АЕС, що виробляють 40 % електроенергії. Після аварії на японській АЕС «Фукусіма» у 2011 р. швейцарський уряд ухвалив рішення про відмову від спорудження нових АЕС та зупинку діючих після вичерпання строків їх експлуатації.

Швейцарія була й залишається досить стабільною в соціальному сенсі країною. Впродовж десятків років рівень безробіття не перевищував 1 %, сягнувши своєї рекордної висоти наприкінці 1990-х – 5,7 %, знизившись у 2001 р. до 1,7 %, а від 2007 р. перебуваючи у межах 2,8 %. Соціальну допомогу від держави отримує 3,3 % населення країни (ті, чий дохід менший 2200 франків на особу якщо цю суму перевести в гривні то ми отримаємо - 64373,76 ).

Основними торговельними партнерами Швейцарської Конфедерації є Німеччина (32,3 % імпорту та 20,2 % експорту), Італія (10,4 % імпорту та 7,8 % експорту), США (5,0 % імпорту та 10,2 % експорту), Франція (8,6 % імпорту та 7,1 % експорту), Велика Британія (3,4 % імпорту та 4,8 % експорту) (2011, Федеральний статистичний офіс).

За даними Євростату, обсяг зовнішньої торгівлі Швейцарії (у поточних цінах) складав у 2005  р. – 329,7  млрд євро (експорт  – 176,7  млрд, імпорт  – 153  млрд), у 2006 р. – 359 млрд, у 2007 р. – 390,3 млрд, у 2008 р. – 434,1 млрд, у 2009 р. – 417,2 млрд. у 2010 р. – 517,1 млрд, у 2011 р. – 617,4 млрд, у 2012 р. – 642,8 млрд, у 2013 р. – 683,1 млрд, у 2014 р. – 625 млрд, у 2015 р. – 689 млрд євро (експорт – 380 млрд, імпорт – 309 млрд).

Обсяги ВВП Швейцарії, за даними Євростату (в поточних цінах) складали: у 1998 р. – 244  млрд євро, у 2000  р. – 294  млрд, у 2005 р. – 327 млрд, у 2007 р. – 348 млрд, у 2008 р. – 376 млрд, у 2009 р. – 388 млрд, у 2010 р. – 439 млрд, у 2011 р. – 501 млрд, у 2012 р. – 517 млрд, у 2013 р. – 515 млрд, у 2014 р. – 530 млрд у 2015 р. – 604 млрд євро (серед EU показники вищі лише у Німеччини, Франції, Великої Британії, Італії, Іспанії та Нідерландів).

Список використаної літератури :

1) Fahrni D. An Outline History of Switzerland. From the Origins to the Present Day. – Zürich, 2003. – 135 p

2) Ван Мюйден Б. История швейцарского народа. – СПб., 1898. – Т. 1. – 419 с., 1900. – Т. 2. – 444 с., 1902. – Т. 3. – 480 с

3) Fahrni D. An Outline History of Switzerland. From the Origins to the Present Day. – Zürich, 2003. – 135 p.

4) Райнхард Ф. История Швейцарии. – М., 2013. – 144 с.

5) Петров И. А. Очерки истории Швейцарии. – Екатеринбург, 2006. – 912 с

6) Парадоксальная Швейцария // Государства Альпийского региона и страны Бенилюкс в меняющейся Европе / ред. Швейцер В. Я. – М., 2009. – С. 125–230.

7) Чернеженко О. М. Конституційно-правова модель місцевого самоврядування в Швейцарії: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 2013. – 20 с

Інтернет джерела :

1) Сайт Федеральної асамблеї: http://www.parliament.ch

2) Сайт Федеральної ради: http://www.admin.ch

3) Сайт Федерального статистичного офісу: http://www.bfs.admin.ch/bfs/portal/en/index.html

4) Офіційний інфопортал Швейцарії: http://www.swissworld.org/ru
скачати

© Усі права захищені
написати до нас