Ім'я файлу: економічні основи виникнення та розвитку глобальних корпорацій.d
Розширення: docx
Розмір: 35кб.
Дата: 02.05.2021


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА

Економічний факультет

Кафедра економічної теорії та економічних методів управління

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

Економічні основи виникнення та розвитку глобальних корпорацій

Виконала:

Студентка групи ЕЕ-41 Ігоніна Т.А
.

Харків – 2021

ЗМІСТ

  1. Вступ

  2. Глобальні корпорації як економічна категорія. Риси, характерні лише для ТНК.

  3. Передумови створення глобальних корпорацій. Їх розвиток та еволюція до сьогодні.

  4. Вплив глобальних корпорацій на Україну

  5. Напрямок розвитку ТНК.

  6. Висновок

  7. Список використаних джерел


ВСТУП

Становлення глобальних корпорацій як результат еволюційного розвитку міжнародних корпорацій сьогодні викликає особливий інтерес, що пояснюється їх суттєвим впливом на всі економічні процеси та глобальних технічним лідерством.

Метою даної роботи є дослідити економічні умови, що призвели до формування глобальних корпорацій, роз’яснити особливості їх діяльності та її різнопланових проявів, ідентифікувати позитивні та негативні сторони діяльності транснаціональних корпорацій, а також можливі шляхи їх подальшого розвитку.

Для досягнення цієї мети необхідно виконати наступні завдання:

  1. Дати визначення транснаціональним корпораціям. Виявити їх основні характеристики та механізми функціонування.

  2. Дослідити економічні передумови виникнення транснаціональних корпорацій.

  3. Визначити подальші можливі шляхи розвитку ТНК.

Під час роботи, основуючись на вивченні теоретичних підходів до визначення глобальної корпорації була розкрита сутність та характерні риси глобальної корпорації у ряді взаємопов’язаних категорій. Проведена періодизація еволюції глобальних корпорацій.

Глобальні корпорації як економічна категорія. Риси, характерні лише для ТНК

Одним із основних джерел глобалізації є транснаціоналізація в межах якої значна частина споживання, виробництва, імпорту, експорту і доходу країни залежить від міжнародних центрів, що знаходяться за межами цієї держави. Під транснаціоналізацією розуміють процес посилення світової інтеграції у результаті глобальних операцій ТНК. Рушійною силою транснаціоналізації виступають транснаціональні компанії, які є одночасно і головними рушійними силами, і результатом інтернаціоналізації [1].

Феномен глобальних, або транснаціональних корпорацій (ТНК), виник в останній чверті ХХ ст. Глобальна корпорація – це корпорація, що інтегрує господарську діяльність, здійснювану в різних країнах. Така компанія проектує виріб чи схему надання послуг стосовно визначеного сегмента світового ринку або виготовляє в різних країнах складові частини одного виробу. Основна ціль ГК – зробити виробничий процес, продажі та канали розподілення стандартними на всіх ринках.

Для найбільш зрілого типу ТНК – глобальних корпорацій – характерний геоцентричний підхід до взаємин між материнською і її філіями. В даному випадку ТНК виступає в ролі децентралізованої федерації регіональних філій. Материнська компанія розглядає себе не як центр ТНК, а лише як одну з її частин. Ареною діяльності геоцентричної ТНК є весь світ. Лише компанія, вищий управлінський персонал якої дотримується геоцентричної позиції може іменуватися багатонаціональною або глобальною.

Основними рисами транснаціональних (глобальних) корпорацій є:

  • Продаж вироблених товарів та послуг за межами національних кордонів;

  • Планування операцій в глобальних масштабах, але збереження при цьому свого національного характеру;

  • Поширення смаків, ідей та технологій по всьому світі.

Під глобальними корпораціями найчастіше розуміють фірми, які контролюють фінансові активи і які мають свої підрозділи у двох або більше країнах світу. В країнах базування материнські компанії набувають зарубіжні активи, інвестуючи в дочірні компанії або в філії в приймаючих країнах. Цей тип інвестування передбачає права на контроль та управління і розглядається як прямі іноземні інвестиції[2].

Компанія може стати транснаціональною декількома шляхами:

  1. Компанія володіє багатьма філіями за кордоном;

  2. Частка прибутків, отриманих за кордоном, найбільша з-поміж усіх її доходів;

  3. Закордонні операції компанії – це не тільки продажі, але й дослідження, виробництво, розробки.

З середини 70-х років ХХ ст. ТНК ідентифікували як будь-яке підприємство, що контролює, володіє майном, яке може забезпечувати дохід у більш ніж одній країні. В 1974 році ООН офіційно вирішила провести розподіл між ТНК та мультинаціональними (багатонаціональними) корпораціями (МНК). Термін ТНК ввели для зазначення фірм, які володіють прямими іноземними інвестиціями і знаходяться у володінні осіб однієї країни. Термін МНК має подібне визначення, але при цьому фірми знаходяться у володінні осіб різних країн[3].

Найбільші ТНК в світу мають свої філії в декількох десятках, а деякі навіть більше ніж у сотнях, країн світу. Отже, ТНК- це багатопрофільні компанії за охопленням діяльності. Їхні активи не обмежуються лише розміщенням у базових галузях. Корпорації, виходячи зі своєї стратегії максимізації прибутку, можуть переводити свої капітали з однієї галузі іншу, з однієї країни в іншу, знижуючи або закриваючи виробництво в одних підрозділах і розширюючи господарську діяльність в інших. Стосовно макроструктури ТНК, то вона визначає характер відносин між її структурними елементами: головною компанією та її підпорядкованими підприємствами. За методологією ЮНКТАД розрізняють, закордонні підрозділи транснаціональних корпорацій, за своїм статутом:

  1. Дочірнє підприємство – це акціонерне товариство у приймаючій країні, акції якого в більшій половині перебувають у власності іншого підприємства, яке має право усунути чи призначити більшість членів управлінських, наглядових чи адміністративних органів. Материнська компанія повністю контролює дочірнє підприємство.

  2. Асоційована(афілійована) компанія – це акціонерне підприємство у приймаючій країні, в якому від 10% до 50% акцій належать іноземному інвестору, тобто материнській компанії.

  3. Філіал(філія) – це неакціонерне підприємство, що повністю або частково перебуває у власності інвестора і може набувати таких форм: а) постійне представництво іноземного інвестора у певній країні; б)сформовано іноземним інвестором і третіми сторонами неакціонерне спільне товариство; в) нерухоме майно та земельні ділянки, що прямо належать іноземному резиденту.

Отже, підсумовуючи вище сказане зазначимо, що дати повне визначення ТНК надзвичайно важко. Аналізу окремих аспектів діяльності корпорацій присвячено немало наукових досліджень, існують теорії альтернативні, які по-різному описують виникнення і феномен ТНК, їх недоліки та переваги, а також моделюють їхню подальшу трансформацію. 13 Також пропонується прирівняти ТНК за різними критеріями: величиною обороту, національною приналежністю капіталів, часткою закордонних прибутків, активів, кількістю філіалів закордонних, тощо. Будь-який із цих згаданих критеріїв має право на існування. А це підтверджує той факт, що не можна підходити однозначно, щодо трактування глобальних корпорацій, прототипом яких є ТНК[4].


Передумови створення глобальних корпорацій. Їх розвиток та еволюція до сьогодні

На межі ХХ-ХХІ ст. спостерігається безпрецедентний розмах зовнішньоекономічної діяльності (міжнародних економічних операцій), в якій ТНК виступають торговцями, інвесторами, розповсюджувачами сучасних технологій і стимуляторами міжнародної трудової міграції. Вони багато в чому визначають динаміку та структуру, рівень конкурентоспроможності на світовому ринку товарів і послуг, а також міжнародний рух капіталу та передачу технологій (знань). Широкого обговорення сьогодні набула проблема впливу ТНК на національні економіки. Обговорюється їх взаємодія з урядом країн, дискутується роль ТНК у формуванні і реалізації інтересів споживачів, якості і ціни товарів вироблених ними та підрив конкурентного середовища на ряду з національними виробниками[5].

Першою транснаціональною корпорацією у 1600 році стала East India Company, але особливо інтенсивно концентрація капіталу у сферу виробництва, торгівлі та банківсько-кредитній діяльності, яка стимулювала утворення ТНК, відбувалася з другої третини ХІХ ст.

Передумовою розвитку теорії міжнародного руху капіталу послужили класичні економічні теорії ХІХ ст. (наприклад, теорії А. Сміта і Д. Рікардо), що розглядають міжнародну торгівлю як двигун інтернаціоналізації і інтеграції світових економік. Процеси інтернаціоналізації шляхом розвитку торгівлі розглядались як основний каталізатор зростання національного добробуту, особливо якщо країна спеціалізувалася в тих областях, де вона мала відносну перевагу. Ґрунтуючись на даних принципах, Дж. С. Мілль вперше почав розробляти теорію руху капіталів між країнами. Учений бачив причину вивозу капіталу в нормі прибутку, яка в багатих капіталом країнах має тенденцію до пониження.

Економісти Дж. А. Гобсон, Дж. М. Кейнс сформулювали постулат про альтернативність міжнародної торгівлі і міжнародного руху чинників виробництва. У зв’язку з цим розвинувся інтерес прихильників даної теорії до маржиналістської теорії граничної корисності факторів.

Англійський економіст Р. Харрод в своїй моделі економічної динаміки показав, що чим нижче темпи економічного зростання країни, багатої капіталом, тим сильніше тенденція до вивозу з неї капіталу. Е. Домар, розглядаючи торгові баланси і зайнятість, утотожнив, що вивіз капіталу залежить від того, як темпи зростання доходів, що переводяться в країну від зарубіжних інвестицій відносяться до темпів зростання вітчизняних інвестицій.

Трактування ТНК, що з’явилося у 1960-ті роки з погляду теорії галузевих ринків і монополістичної конкуренції пов’язує їх виникнення із спробами запобігти формуванню можливих конкурентів за кордоном і знайти монопольну владу.

Така різноманітність підходів до визначення природи та особливостей діяльності ТНК є віддзеркаленням важливості міжнародної торгівлі, іноземних інвестицій та міжнародного поділу праці.

Найбільш загальною причиною виникнення транснаціональних корпорацій є інтернаціоналізаці виробництва і капіталу на основі розвитку продуктивних сил, що переростають національно-державні межі. Інтернаціоналізація виробництва і капіталу набуває характеру експансії господарських зв’язків через створення найбільшими компаніями численних відділень за кордоном і перетворення національних корпорацій на транснаціональні. Вивіз капіталу стає найважливішим чинником у формуванні і розвитку міжнародних корпорацій. До конкретних причин виникнення ТНК слід віднести їх економічну ефективність, обумовлену великими масштабами виробництва у низці галузей. Жорстка конкуренція, необхідність вистояти в конкурентній боротьбі сприяють концентрації виробництва і капіталу в міжнародному масштабі. В результаті стає виправданою діяльність в глобальних масштабах, з’являється можливість понизити витрати виробництва і отримати надприбуток [6].

Процес еволюції ГК прийнято поділяти на 3 основні етапи. На І етапі (60-ті – 70-ті рр. ХХ ст.) міжнародні корпорації, використовуючи досягнення науково-технічної революції, підтримку правління своїх країн та перевагами кооперації виробництва між країнами все в більшій мірі орієнтуються на зовнішньоекономічну сферу своєї діяльності, котра стає для них головним джерелом прибутку. Міжнародним корпораціям на цьому етапі генезису ГК властиві кількісно нові характеристики:

  • Відмова від чіткої галузевої орієнтації;

  • Тісне сплетіння промислового капіталу з фінансовим та торговим, а також з наукою;

  • Активізація процесів стандартизації та уніфікації виробництва, НІОКР.

На ІІ етапі (1980-ті рр. – 1990-ті рр.) розвиток ГК характеризується наступними якісними характеристиками:

  • Інноваційна агресивність та динамізм, постійне вдосконалення внутрішньокорпоративної структури, націленість на завоювання не окремих сегментів ринку, а ключових світових позицій у виробництві та реалізації продукції;

  • Координація дій своїх філіалів на основі мережевих інформаційних технологій, адаптивність та гнучкість всієї організаційної структури корпорацій, об’єднаних дочірніх підприємств і об’єднаних підприємств у міжнародну мережу управління;

  • Використанні глобальних факторів виробництва;

  • Створення глобальної системи міжнародного виробництва, зосередженого в більшості країн світу.

Цей етап характеризується широким розповсюдженням злиття та поглинань, котрі відбуваються завдяки виникненню нових фінансових інструментів на міжнародному ринку.

Під час ІІІ етапу (1990-ті рр. – по сьогодні) ГК виступають такими ж сильними гравцями на світовому ринку, як і національні держави. Завдяки розвитку мережі Інтернет як нової сфери та форми ведення бізнесу, ГК змінили свою власну структуру, систему комунікацій, що сприяло росту ефективності як самих ГК, так і світових ринків. Сучасним ГК притаманні такі особливості:

  • Розподілення виробничих одиниць між багатьма країнами;

  • Проникнення ГК в передові галузі економіки, швидкий розвиток котрих вимагає масштабних капіталовкладень та залучення висококваліфікованого персоналу.

ГК є технологічними лідерами та сприяють розвитку НТП шляхом розповсюдження нових технологій через мережі своїх дочірніх підприємств.

Вчені також прогнозують настання ІV етапу (20-х рр.-50-х рр. ХХІ ст.). На цьому етапі відбуватиметься становлення планетарних корпорацій, котрі будуть інтегрувати процеси глобалізації, реструктуризації та кібернетизації світового господарства. Майбутнє глобально-планетарних корпорацій пов’язано з освоєнням космічних енергоресурсів та розвитком стратегічних озброєнь.

Таким чином генезис ГК припадає на ХХ ст. В наш час глобальні компанії знаходяться на 3 етапі розвитку. Специфічною особливістю сучасних ГК є те, що вони представляють собою головні суб’єкти світової економіки та здатні впливати на процеси розвитку світового господарства та становлення глобальної економіки. Вони виступають стратегічними інвесторами, котрі є лідерами у виробництві і розповсюдженні знань та технологій у світі [7].
Вплив глобальних корпорацій на країни з перехідною економікою та на Україну

Чимало міжнародних корпорацій є провідниками досягнень НТР в периферійні країни, використовуючи національні науково-технічні кадри, вступають у партнерські відносини з місцевими фірмами приймаючих країн, інтегруючи їх у свою структуру.

Глобалізаційні процеси за масштабом та силою впливу цілком визначають характер і закони світового глобального розвитку. Вони породжують як позитивні наслідки – глобальну інтеграцію та економічну синергію, так і негативні наслідки – внутрішньоконфліктну силову систему нового, корпоративно-конкурентного глобалізму, який є найбільшою загрозою теперішнім регіональним і національним структурам, особливо, державам.

Потенціал ТНК в умовах нестабільної економічної кон’юнктури здатний здійснювати позитивний вплив на стан економіки приймаючих країн. Це пов’язано зі здійсненням ТНК виробничих, торгівельних, науково-технічних та інших міжнародних операцій при більш вільному (порівняно з національними фірмами) використанні фінансово-кредитних ресурсів. Але водночас посилення присутності ТНК викликає проблеми узгодження стабільності розвитку економіки в умовах глобалізації, її національних інтересів з позитивними результатами функціонування ТНК.

ТНК значною мірою визначає розвиток національної економіки. Ця обставина визначає співпадіння стратегічних інтересів держави та ТНК, які реалізуються через систему державно-корпоративного регулювання.

Міжнародні операції, що здійснюються ТНК, загострюють конкурентну боротьбу на світовому ринку. ТНК сьогодні є головним гравцем-постачальником ресурсів та валюти, що визначають масштаби і темпи науково-технічного прогресу, забезпечують зростання податкових надходжень в бюджет країни. ТНК виступають силою, яку повинен поважати будь-який уряд. Більше того, державна політика в розвинених країнах уже не може здійснюватися без фінансово-технічної підтримки корпорацій. Тісні зв’язки держави і ТНК – добре відомий феномен, що викликаний до життя потребами національної економіки та інтересами ТНК.

У найбільш узагальненому вигляді позитивний вплив ТНК на економіку приймаючих країн можна подати так:

  • Надходження іноземного капіталу;

  • Зменшення рівня безробіття;

  • Обмін та збагачення науковим потенціалом [8].

Серед основних факторів можливого позитивного впливу діяльності ТНК на Україну можна назвати:

  • Сприяння оптимальному розподілу усіх видів ресурсів;

  • Сприяння оптимальному розміщенню виробництва;

  • Завдяки ним активніше поширюються нові товари і технології;

  • Підриваючи позиції місцевих монополій, сприяють посиленню конкуренції;

  • Завдяки ним розширюється міжнародна співпраця.

До основних факторів можливого негативного впливу діяльності ТНК належать:

  • Небезпека перетворення країни-реципієнта в місце скидання застарілих і екологічно небезпечних технологій;

  • Захват ТНК найбільш розвинутих і перспективних сегментів промислового виробництва країни, що приймає капітал, та її науково-дослідних структур;

  • Нав’язування компаніям країни-реципієнта далеко не самих перспективних напрямів у системі розподілу праці в рамках ТНК;

  • Можливість масового відтоку іноземних інвестицій з економіки приймаючої їх країни, що може викликати закриття підприємств та виникнення пов’язаних з цим негативних явищ;

  • Відплив прибутку закордонної філії на фінансування внутрішнього інвестиційного процесу материнської компанії.

Отже, можна сказати, що ТНК на сьогоднішньому етапі розвитку світового господарства відіграють важливу роль. Адже, вони впливають на економіки приймаючих країн, прискорюють науковотехнічний процес, інтернаціоналізацію господарського життя, залучаються ПІІ, відкривається доступ до фінансових ресурсів ТНК, інтеграція до світових економічних процесів, доступ до зовнішніх ринків. При цьому вплив ТНК на розвиток національної економіки України є досить значним і неоднозначним; від позитивних до негативних форм впливу.

З метою запобігання монополізації, контролю за правомірністю та впливу інших регулюючих заходів, країна повинна прийняти відповідні законодавчі акти, які обмежували б діяльність ТНК і спрямовували їх у сфери, визначені державою як пріоритетні. Зростання чисельності країн-інвесторів є позитивним явищем, тому необхідно покращувати інвестиційний клімат для залучення капіталовкладень. При цьому, українським підприємствам слід вступати в співпрацю з іноземними ТНК не в якості джерела дешевих сировинних ресурсів або відсталого технологічного придатку, а використовувати переваги залучення іноземних інвестицій [9].


ВИСНОВКИ

Виникнення глобальних корпорацій насамперед пов’язано з глобалізацією економіки та розмиванням економічних кордонів між країнами. Найбільші міжнародні корпорації виводять за межі країн не тільки ринки збуту, а й повністю весь процес виробництва.

Саме явище є відносно новим, оскільки офіційно з’явилося лише в другій половині ХХ століття. Процес еволюції нараховує 3 етапи. На першому етапі відбувається відмова від чіткої галузевої орієнтації, тісне сплетіння промислового капіталу з фінансовим та торговим, а також наукою, активізація процесів стандартизації та уніфікації виробництва, НІОКР.

Другий етап характеризується інноваційною агресивністю та динамізмом, постійним вдосконаленням внутрішньої структури, націленням на завоювання не окремих сегментів ринку, а ключових позицій у виробництві та реалізації продукції.

На третьому етапі відбувається процес розподілення виробничих одиниць між багатьма країнами, проникнення ГК в передові галузі економіки, швидкий розвиток котрих вимагає масштабних капіталовкладень та залучення висококваліфікованого персоналу. Економісти також прогнозують настання четвертого етапу який буде супроводжуватися становленням планетарних корпорацій.

Своєю діяльністю ТНК здійснюють як позитивний, так і негативний вплив на країни-реціпієнти. До позитивних наслідків діяльності ГК всередині країни можна віднести:

  • Надходження іноземного капіталу;

  • Зменшення рівня безробіття;

  • Обмін та збагачення науковим потенціалом.

До основних негативних наслідків діяльності ТНК варто віднести:

  • Небезпека перетворення країни-реципієнта в місце скидання застарілих і екологічно небезпечних технологій;

  • Захват ТНК найбільш розвинутих і перспективних сегментів промислового виробництва країни, що приймає капітал, та її науково-дослідних структур;

  • Нав’язування компаніям країни-реципієнта далеко не самих перспективних напрямів у системі розподілу праці в рамках ТНК;

  • Можливість масового відтоку іноземних інвестицій з економіки приймаючої їх країни, що може викликати закриття підприємств та виникнення пов’язаних з цим негативних явищ;

  • Відплив прибутку закордонної філії на фінансування внутрішнього інвестиційного процесу материнської компанії.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Феномен глобальних корпорацій [електронний ресурс] – Режим доступу: https://studopedia.org/9-114086.html

  2. Типи ТНК – Міжнародні економічні відносини [електронний ресурс] – Режим доступу: https://pidru4niki.com/1350082653401/ekonomika/tipi_tnk#:

:text

  • Глобальна корпорація як економічна категорія [електронний ресурс] – Режим доступу: https://elib.utmn.ru/jspui/bitstream/ru-tsu/13960/1/7_Pogodaeva_Chavina_No11_Ekonomika_2013-9.pdf

  • Карпенко В.Г.Фінансові механізми транснаціональних корпорацій у

    системі сучасної світової економіки// Карпенко В.Г / Наукові праці НДФІ –2009. №1(46) – С.42

    1. Булатов А,С. Світова економіка і міжнародні економічні відносини: підручник під ред. проф. А. С. Булатова, проф. Н.Н. Лівенцева. – М.: Магістр, 2008

    2. Градобітова Л.Д., Ісаченко Т.М. Транснаціональні корпорації в сучасних міжнародних економічних відносинах. М.: «Анкил», 2002

    3. Губайдулліна Ф. Прямі іноземні інвестиції, діяльність ТНК і глобалізація// Світова економіка і міжнародні відносини. - №2. – 2003

    4. Глобальні трансформації і стратегії розвитку Авт. кол.: О. Г. Білорус, Д. Г. Лук’яненко, О. М. Гончаренко та ін.; / НАН України. Ін-т світової економіки і міжнар. відносин. – К.: Фірма «ВІПОЛ», 1998. – С. 140-142

    5. Гайдуцький І. П. Привабливість України для ТНК / І. П. Гайдуцький // Економіка АПК. – 2008. – № 4. – С. 68-71.

    скачати

  • © Усі права захищені
    написати до нас