Ім'я файлу: Аналіз витрат рослинництво_Економіка_Соколюк.doc
Розширення: doc
Розмір: 446кб.
Дата: 11.03.2023
скачати
Розширення: doc
Розмір: 446кб.
Дата: 11.03.2023
скачати
План
Вступ
Економічна сутність виробничих витрат і собівартості продукції
рослинництва
Організаційно-інформаційна модель аналізу виробничих витрат і
собівартості продукції
Методика аналізу виробничих витрат і собівартості продукції
рослинництва
Аналіз сучасного стану та динаміки виробничих витрат і собівартості продукції рослинництва у підприємстві
Аналіз динаміки витрат на виробництво продукції рослинництва
видів продукції галузі.
Аналіз собівартості одиниці продукції в співставні періоди
Підвищення врожайності - основний фактор зниження собівартості
одиниці продукції
Удосконалення структури посівних площ та збільшення обсягів
виробництва видів продукції рослинництва
Висновки
Список використаних літературних джерел
Вступ
Рослинництво є основною галуззю сільськогосподарського виробництва. Воно забезпечує потребу населення в продуктах харчування, є базою для розвитку тваринництва, дає сировину для промисловості.
Темою даної курсової роботи було обрано саме аналіз виробництва витрат і собівартості продукції рослинництва тому, що головними задачами розвитку економіки на сучасному етапі є всебічне збільшення ефективності виробництва, а також займання непохитних позицій сільськогосподарських підприємств на внутрішньому і міжнародному ринках. Для того щоб витримати гостру конкуренцію і завоювати довіру покупців підприємство має вигідно виділятися на фоні підприємств того ж типу. Добре відомо, що покупця цікавить якісь продукції і її ціна. Чим вища якість і нижча ціна, тим краще і вигідніше для покупців. Ці показники як раз і закладені у собівартості. Собівартість є основою для визначення ціни на виробництво продукції рослинництва .
Головними задачами розвитку економіки на сучасному етапі є всебічне збільшення ефективності виробництва, а також займання непохитних позицій сільськогосподарських підприємств на внутрішньому і міжнародному ринках.
Вартість витрачених засобів виробництва і новостворена вартість необхідною працею становлять собівартість продукції. Отже, собівартість як економічна категорія виражає витрати у грошовому виразі на використані засоби виробництва і заробітну плату з відрахуванням на соціальне забезпечення з розрахунку на одиницю продукції.
Кінцевою метою даної курсової роботи є аналіз динаміки витрат на виробництво продукції рослинництва продукції рослинництва та аналіз собівартості одиниці продукції в співставні періоди в Корпорації „Украгротех”. Для цього в процесі економічного аналізу необхідно вирішити наступні задачі: встановити основну тенденцію динаміки витрат на виробництво продукції рослинництва, встановити фактори, що впливають на зміну урожайності та тісноту зв’язку між ними.
1. Економічна сутність виробничих витрат і собівартості продукції рослинництва
Виробництво продукції рослинництва є одним із основних процесів господарської діяльності сільськогосподарського підприємства. У процесі виробництва використовують природні ресурси, сировину, паливо, трудові ресурси, основні засоби і одержують готову продукцію, яку потім реалізують. Характерною особливістю цього процесу є формування витрат на виробництво продукції рослинництва, що становлять її виробничу собівартість. До витрат виробництва відносять витрати, обумовлені технологією виробництва, перебувають у залежності від обсягу випущеної продукції і складають її речову основу.
Повинна своєчасно, повно і правдиво відображатися інформація про фактичні витрати на виробництво продукції рослинництва, яка використовується для обчислення фактичної собівартості окремих її видів, а також для контролю за раціональним використанням трудових, матеріальних і фінансових ресурсів скорочення витрат і зниження собівартості продукції позитивно впливає на кінцеві результати діяльності підприємства. Досягнення запланованої ефективності виробництва вимагає постійного зіставлення витрат і одержаних результатів
[4, с.318].
Одна з основних цілей підприємства, що здійснює свою економічну діяльність у ринкових умовах – одержання максимально можливого прибутку. Можливості досягнення цієї стратегічної мети обмежені витратами виробництва і реалізації, а також ринковим попитом на продукцію підприємства. Тобто витрати є фактором, що визначає величину пропозиції і розміру прибутку, а прийняття управлінських рішень неможливе без аналізу витрат.
Собівартість продукції сільськогосподарського господарства складається з витрат, пов’язаних з використанням у процесі виробництва землі, сільськогосподарських машин, обладнання та інших основних фондів, трудових і матеріальних ресурсів.
Метою обчислення собівартості продукції рослинництва є своєчасне, повне і достовірне відображення фактичних витрат на її виробництво, а також контроль за використанням виробничих ресурсів [3, с.6-9].
Витрати на виробництво продукції рослинництва неоднорідні і розподіляються за економічним значенням і характером участі у виробничому процесі, за якісним складом, за способом включення в собівартість. Правильний розподіл виробничих витрат має істотне значення в плануванні та обчисленні собівартості продукції.
Виробничі витрати за економічним значенням у створенні продукції поділяються на:
основні витрати;
витрати пов’язані з організацією та управлінням виробництвом.
Основні витрати безпосередньо пов’язані з технологічним процесом, без них виробництво неможливе. Витрати на організацію і управління виробництвом визначають по окремих виробничих підрозділах і по підприємству в цілому. Це бригадно-цехові і загальногосподарські витрати.
До загальногосподарських витрат належать витрати, пов’язані з управлінням підприємствами і організацією виробництва в цілому: оплата праці працівників апарату управління; на службові відрядження; утримання легкового транспорту; конторські, друкарські, телефонні витрати, амортизація; витрати на утримання і ремонт будівель, на підготовку кадрів, охорону підприємства.
Витрати, які виникають в процесі здійснення всіх видів своєї діяльності є надзвичайно різноманітними. За характером виникнення і функціональним призначенням усі витрати можна поділити на такі групи [6, с.103-106] :
операційні, які виникають в процесі операційної діяльності підприємства;
фінансові витрати;
витрати, що виникають процесі звичайної діяльності, які не увійшли до операційних та фінансових витрат;
надзвичайні витрати.
Склад операційних витрат є також різноманітним, тому не всі вони включаються до виробничої собівартості продукції (рис. 1.1.)
Рис. 1.1. Склад операційних витрат
До прямих матеріальних витрат включають вартість тих матеріальних ресурсів, які мають бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.
До прямих витрат на оплату праці включають заробітну плату та інші виплати працівникам, безпосередньо зайнятими на виробництві продукції, які можуть бути прямо віднесені до конкретного об’єкта витрат.
До інших прямих витрат відносять усі інші витрати, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Найбільш важливим серед них у сільськогосподарському виробництві є орендна плата за майно і за земельні ділянки.
Загально виробничі витрати охоплюють досить широке коло витрат, зокрема витрати по управлінню цехами, бригадами, дільницями, відрахування на соціальні заходи і медичне страхування, витрати на службові відрядження персоналу цехів, тощо.
Адміністративні витрати – це витрати які спрямовані на управління підприємством в цілому та його обслуговування.
Витрати на збут продукції (робіт та послуг) включають в себе витрати на рекламу, дослідження ринку, комісійні винагороди торговим агентам, продавцям фірмових магазинів та інше.
До інших операційних витрат, що не включаються у виробничу собівартість продукції, відносять суми безнадійної дебіторської заборгованості, витрати від знецінення засобів, визнані штрафи, пеня та інше.
Фінансові витрати: виплата процентів за користування кредитами і за випущені облігації; витрати фінансовою орендою.
До інших витрат відносять собівартість реалізованих фінансових інвестицій, необоротних активів за їх заліковою вартістю та реалізованих майнових комплексів.
Надзвичайні витрати виникають в результаті появи надзвичайних подій, які відрізняються від звичайної діяльності і не очікуються, що вони будуть повторюватись періодично або в кожному наступному періоді.
Собівартість, як економічна категорія, являє собою відокремлену частину вартості. Собівартість – одна з найважливіших показників господарської діяльності аграрних підприємств, який характеризує виробничу і господарську діяльність підприємства. Зниження собівартості продукції свідчить про підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і має велике народногосподарське значення [7, с.256].
Показник собівартості дає можливість глибоко проаналізувати економічний стан підприємства і виявити резерви підвищення ефективності виробництва. За інших однакових умов підприємство більше одержуватиме прибутку на одиницю продукції, чим нижча її собівартість, і навпаки. Із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже, зміцнюється положення підприємства на товарному ринку.
У сільському господарстві розрізняють кілька видів собівартості:
індивідуальна собівартість відображає витрати окремого сільськогосподарського підприємства і реалізацію одиниці продукції.
суспільна собівартість розраховується за сукупністю підприємств і відображає середні витрати на виробництво продукції.
сиробнича собівартість формує витрати, пов’язані з виробництвом продукції і її транспортуванням до місця зберігання.
в повну собівартість включають виробничу собівартість і витрати підприємства на реалізацію продукції.
планова собівартість – витрати, які передбачає господарство відповідно до нормативів витрачання виробничих ресурсів і оплати праці з розрахунку на одиницю запланованого виходу продукції.
фактична собівартість характеризує рівень проведених господарством витрат на виробництва і реалізацію сільськогосподарської продукції.
очікувана собівартість визначається протягом року на основі як фактичних, так і планових даних, одержаних розрахунків з метою контролю за витрачанням коштів.
2. Організаційно – інформаційна модель аналізу виробничих витрат і собівартості продукції рослинництва
Важливим показником, що характеризує роботу сільськогосподарських підприємств, є собівартість продукції рослинництва . Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємств, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан суб'єктів господарювання.
Аналіз собівартості продукції рослинництва має дуже важливе значення. Він дозволяє з'ясувати тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівні, визначити вплив факторів на його приріст, установити резерви і дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей зниження собівартості продукції [2, с.356].
Об'єктами аналізу собівартості продукції рослинництва є наступні показники:
повна собівартість товарної продукції в цілому і по елементах витрат;
витрати на гривню товарної продукції; собівартість окремих виробів;
окремі статті витрат.
Для проведення аналізу використовуються такі джерела інформації: планова собівартість продукції; аналітичні розрахунки, норми і нормативи споживання ресурсів, звітна інформація, зокрема “Звіт про фінансові результати” форма 2, “Звіт з праці” форма 1-ПВ і форма 3- ПВ, дані оперативного обліку (первинні документи, зведення, реєстри відпуску матеріалів на виробництво, табелі про нарахування заробітної плати, норми витрат матеріалів, відхилення від норм, матеріали обстежень, перевірок, спостережень, нарад, технологічна документація, паспортні дані).
Елементи витрат: матеріальні витрати (сировина і матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, паливо, електроенергія, і т.д.), витрати на оплату праці, відрахування на соціальні нестатки, амортизація основних засобів, інші витрати (знос нематеріальних активів, орендна плата, обов'язкові страхові платежі, відсотки по кредитах банку, податки, що включаються в собівартість продукції, відрахування в позабюджетні фонди й ін.).
Груповання витрат по елементах необхідний для того, щоб вивчити матеріалоємність, енергоємність, трудомісткість, фондомісткість і установити вплив технічного прогресу на структуру витрат. Якщо частка заробітної плати зменшується, а частка амортизації збільшується, то це свідчить про підвищення технічного рівня підприємства, про ріст продуктивності праці.
Важливим аспектом оцінки результатів роботи підприємства, спрямованої на мінімізацію витрат на виробництво і реалізацію продукції рослинництва, є аналіз собівартості зробленої продукції по калькуляційних статтях витрат. Саме такий аналіз дає можливість визначити конкретні напрямки подальшого пошуку резервів зниження собівартості продукції. Угруповання витрат по призначенню, тобто по статтях калькуляції, вказує, куди, з якою метою й у яких розмірах витрачені ресурси.
Основні статті калькуляції: сировина і матеріали, поворотні відходи, покупні вироби і напівфабрикати, паливо й енергія на технологічні цілі, основна і додаткова зарплата виробничих робітників, відрахування на соціальне і медичне страхування виробничих робітників, витрати на зміст і експлуатацію машин і устаткування, загальновиробничі витрати, комерційні витрати.
Розрізняють також витрати прямі і непрямі. Прямі витрати пов’язані з виробництвом визначених видів продукції (сировина, матеріали, зарплата виробничих робітників і ін.). Вони прямо відносяться на той або інший об'єкт калькуляції. Непрямі витрати пов'язані з виробництвом декількох видів продукції і розподіляються по об'єктах калькуляції пропорційно відповідній базі (основній і додатковій зарплаті робітників або всім прямим витратам, виробничій площі і т.д.). Прикладом непрямих витрат є загальвиробничі і загальногосподарські витрати, витрати на зміст основних засобів і ін.
У ринковій економіці витрати класифікують також на явні і неявні (імпліцитні). До явного відносяться витрати, що приймають форму прямих платежів постачальникам факторів виробництва і проміжних виробів. У число явних витрат входить зарплата менеджерів, службовців, комісійні виплати торговельним фірмам, виплати банкам і іншим постачальникам фінансових і матеріальних послуг, оплата транспортних витрат і інше.
Неявні (імпліцитні) витрати - це альтернативні витрати використання ресурсів, що належать власникам фірми або знаходяться у власності фірми як юридичної особи. Такі витрати не передбачені контрактами, обов'язковими для явних платежів, і не відбивають у бухгалтерській звітності, але від цього вони не стають менш реальними.
У залежності від обсягу виробництва усі витрати підприємства можна розділити на постійні і перемінні.
Важливий узагальнюючий показник собівартості продукції - витрати на гривню товарної продукції, що вигідний тим, що, по-перше, дуже універсальний: може розраховуватися в будь-якій галузі виробництва, і, по-друге, наочно показує прямий зв'язок між собівартістю і прибутком.
Визначається він відношенням загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції до вартості зробленої продукції в діючих цінах.
У процесі аналізу варто вивчити також динамікові витрат на гривню товарної продукції і провести міжгосподарські порівняння по цьому показнику [9, с.386].
Наступний етап аналізу - вивчення виконання плану і визначення впливу факторів на зміну рівня даного показника.
Витрати на гривню товарної продукції безпосередньо залежать від зміни загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукцію і від зміни вартості зробленої продукції. На загальну суму витрат впливають обсяг виробництва продукції, її структура, зміна перемінних і постійних витрат, що у свою чергу можуть збільшитися або зменшитися за рахунок рівня ресурсомісткості продукції і цін на спожиті ресурси. Вартість товарної продукції залежить від обсягу випуску, його структури і цін на продукцію.
Вплив факторів першого рівня на зміну витрат на гривню товарної продукції розраховується способом ланцюгової підстановки.
Сума постійних і перемінних витрат у свою чергу залежить від рівня ресурсомісткості і зміни вартості матеріальних ресурсів у зв'язку з інфляцією.
Щоб установити вплив досліджуваних факторів на зміну суми прибутку, необхідно абсолютні прирости витрат на гривню товарної продукції за рахунок кожного фактора помножити на фактичний обсяг реалізації продукції, виражений у планових цінах.
Як правило, найбільша питома вага в собівартості продукції рослинництва займають витрати на насіння і паливо. Загальна сума витрат по цій статті залежить від обсягу виробництва продукції, її структури і зміни питомих витрат на окремі вироби. Вплив цих факторів на зміну загальної суми матеріальних витрат визначається способом ланцюгової підстановки.
Для більш глибокого вивчення причин зміни собівартості аналізують звітні калькуляції по окремих виробах, порівнюють фактичний рівень витрат на одиницю продукції з плановим і даними минулих років у цілому і по статтях витрат.
Потім більш детально вивчають собівартість товарної продукції по кожній статті витрат, для чого фактичні дані порівнюють із плановими або даними за минулі періоди.
Аналогічні розрахунки робляться по кожнім виді продукції. Основними джерелами резервів зниження собівартості промислової продукції є:
1) збільшення обсягу її виробництва за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства;
2) скорочення витрат на її виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, ощадливого використання сировини, матеріалів, електроенергії, палива, устаткування, скорочення непродуктивних витрат, виробничого шлюбу і т.д.
Резерви збільшення виробництва продукції рослинництва виявляються в процесі аналізу виконання виробничої програми. При збільшенні обсягу виробництва продукції зростають тільки перемінні витрати (пряма зарплата робітників, прямі матеріальні витрати й ін.), сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, у результаті знижується собівартість виробів.
1 2 3 4 5