МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки, менеджменту і права
Кафедра економіки
Розрахунково-графічна робота № 1
з дисципліни: «Національна економіка»
на тему:
«Економічна безпека держави»
Виконав:
Студент групи ___
Номер залікової книжки______
____________________________
(прізвище, ім’я та по-батькові)
Науковий керівник:
Київ – 2019
Фінансово економічна безпека держави
1.Теоритичні основи сутності економічної безпеки держави
Одним із найпоширеніших підходів до трактування економічної безпеки є визначення поняття через захищеність інтересів. Найпростіше визначення в межах цього напряму дає економіст В. Савін , якого доповнює А. Городецький, зазначаючи предмет захисту – зовнішні та внутрішні загрози. Одним із найпопулярніших визначень є позиція В. Сенчагова , який наводить містке трактування не зазначаючи, що таке гарантований захист. Водночас ним робиться логічний висновок, що економічна безпека – це не тільки захищеність національних інтересів, а й готовність і здатність інститутів влади створювати механізми реалізації та захисту національних інтересів, розвитку вітчизняної економіки, підтримання соціально-політичної стабільності суспільства. Синтезуючим поглядом на окреслену проблему вважаємо раціональним висновок українського фахівця з проблем економічної безпеки держави В. Мунтіяна , який підкреслює, що економічна безпека – це загальнонаціональний комплекс заходів, спрямованих на постійний і стабільний розвиток економіки держави, що включає механізм протидії внутрішнім і зовнішнім загрозам. Яскравими представниками третього підходу визначення економічної безпеки через поняття стійкості та незалежності є українські науковці Л. Абалкін , В. Загашвілі , М. Єрмошенко та інші. Одним із перших визначень економічної безпеки за таким підходом дав ще у 1995 році економіст Л. Абалкін, думку якого і сьогодні вважають показовою. Перевагою визначення М. Єрмошенка полягає у всебічності підходу до комплексного розкриття особливостей забезпечення економічної безпеки, а саме: спроможність самостійно втілювати в життя власну економічну політику, здатність економічної системи до стійкого розширеного відтворення, забезпеченість країни природними, трудовими, фінансовими та іншими ресурсами, врахування похідності рівня економічної безпеки від внутрішніх і зовнішніх обставин. Дослідження існуючих підходів підтверджує складність категорії економічної безпеки, а також, незважаючи на деякі спроби, неможливість виокремити синтезуюче визначення. У сучасних умовах розвитку поглядів на трактування економічної безпеки вважаємо за необхідне дотримуватися ідеї забезпечення відтворення національної економіки. Аргументація використання відтворювального підходу в дослідженні феномену економічної безпеки дає нам можливість сформулювати визначення цієї категорії: економічна безпека – це здатність національної економіки до безперервного розширеного відтворення, за якого забезпечуються її незалежність, стійкість, розвиток та адаптивність, що дає можливість зберігати ознаки повноцінного економічного суб’єкта в умовах невизначеності, ризику та дії загроз внутрішнього та зовнішнього характеру. Як бачимо, економічна безпека належить до внутрішньо суперечливих понять, щодо значення яких, на відмінну від категорії “національна безпека”, немає і не може бути чіткої згоди. Проте воно міцно закріпилося в житті сучасного суспільства в багатьох країнах світу і стало невід’ємною частиною їх внутрішньої та зовнішньої політики. Отже, економічна безпека є багатогранною категорією, яка відображає багатофакторний соціально-економічний феномен. Аналіз та систематизація підходів до визначення сутності економічної безпеки дає можливість виокремити основоположні специфічні риси, які є методологічною основою дослідження цього явища. По-перше, економічна безпека розглядається як потреба, а також як мотив і мета діяльності будь-якого суб'єкта. Саме людина, її потреби, інтереси та цілі є епіцентром економічного розвитку, а тому соціально-економічна безпека людини є основою економічної безпеки держави. По-друге, зважаючи на те, що проблематика забезпечення економічної безпеки супроводжує людину протягом усієї історії, а розвиток цього явища протягом тривалого періоду часу в різних країнах супроводжувався виокремленням загальних, інваріантних ознак економічної безпеки, а саме поняття зазнавало змін і постійно еволюціонувало, як другу специфічну ознаку економічної безпеки варто виокремити її історичність та динамічність. По-третє, економічна безпека є багаторівневим та багатоаспектним явищем з визначеною просторовою структурою. У результаті її слід розглядати з використанням системного підходу як сукупність взаємопов’язаних структурних елементів з вертикальними та горизонтальними рівнями. 15 По-четверте, економічна безпека може розглядатися як стан економічної системи, який дозволяє зберігати незалежність, стійкість, розвиток та адаптивність національної економіки.
2.Система та рівні економічної безпеки
У відповідності з Концепцією економічної безпеки України сутність економічної безпеки держави визначають як «спроможність національної економіки забезпечити свій вільний незалежний розвиток і утримати стабільність громадянського суспільства та його інститутів, а також достатній оборонний потенціал країни за всіляких несприятливих умов і варіантів розвитку подій та її здатність до захисту національних економічних інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз» . Таке визначення підкреслює необхідність та важливість вказаної категорії і виокремлює низку підкатегорій – складових, що її формують. Економічна безпека – динамічна складова економіки, що адаптується до вимог свого часу. Сучасний етап її розвитку (економіки) потребує безпекових умов з урахуванням специфічних, адресних особливостей об’єкта дослідження (яким, відповідно до обраного критерію, може бути галузь економіки, група підприємств чи адміністративнотериторіальна одиниця). Підхід до диференціації економічної безпеки за рівнями економічної системи є цілком виправданим та обґрунтованим, адже економічні суб’єкти різних рівнів мають різні характерні особливості, специфіку функціонування та, відповідно, загрози діяльності. Тому показники захищеності на різних рівнях будуть різні, тобто сутність економічної безпеки відрізнятиметься. Основним перехідним рівнем, що поєднує економічну безпеку на макрорівні та одночасно суттєво залежить від показників конкретного об’єкта, особливостей його функціонування у найбільш динамічному взаємозв’язку і може вважатися тактичним у порівнянні з показниками стратегічного рівня, рівня національної економіки, є економічна безпека регіону. Актуальність виникнення проблеми її забезпечення на цьому рівні зумовлено розбалансованістю в соціальноекономічному розвитку окремих регіонів, відмінностями у їх промислово-виробничому потенціалі, наявністю різних видів ресурсів, перспективами розвитку, ролі й місця регіону чи адміністративнотериторіальної одиниці в економіці країни та ступеня внеску в забезпечення макроекономічної стабільності. Економічну безпеку регіонів України характеризують такі основні дестабілізуючі фактори, як: виснаження виробничо-технічного потенціалу, погіршення екологічного стану, зростання безробіття, порушення рівномірності фінансового забезпечення . Економічна безпека регіонів нерозривно пов’язана з відповідним показником національної економіки. Механізмом такого зв’язку є, з одного боку, макроекономічні процеси та відповідні показники, що їх характеризують, а з іншого – формування загального рівня розвитку із сукупності характеристик захищеності та відповідності обраним критеріям складових економіки держави, як у галузевій, так і в територіальній диференціації. Економічна безпека галузей – своєрідне «перехідне» поняття, що є результатом поєднання економічної безпеки країни та підприємств за рівнем їх галузевого розподілу. Ця категорія має нормативну, фінансову, екологічну, ресурсну, кадрову та інформаційну складові. Вони також формуються в основному з відповідних показників вищого рівня, а відхилення характеризують місце, важливість і ступінь розвитку конкретної галузі в порівнянні із середньозваженими показниками національної економіки. Значущість цієї категорії проявляється через виняткове становище окремих галузей та їх збалансованість в економіці країни. Наявність серйозних проблем у функціонуванні певних галузей, як основних так і інфраструктурних, може мати негативні наслідки для всієї економічної системи, а існування державних монополій і захист національних товаровиробників зумовлюють необхідність дослідження економічної безпеки з огляду галузевої приналежності її об’єктів. З метою розмежування категорій «економічна безпека підприємства», «економічна безпека підприємництва» та «економічна безпека підприємницької діяльності» необхідно зазначити, що підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, який діє для задоволення суспільних та особистих потреб через систематичне здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності . Підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб’єктами господарювання (підприємствами) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тобто ці дві категорії відрізняються як об’єктами, так і основними процесами та складовими елементами. З вищезазначеного можна зробити висновок: категорія економічної безпеки підприємницької діяльності є частиною поняття економічної безпеки підприємництва як сектора економіки. Вона відображає рівень захищеності й безпечності господарської діяльності на відповідному ринку, пов’язаної із залученням ресурсів і ризиком, є закономірною та має на меті систематичне отримання прибутку. Відповідно економічна безпека підприємницької діяльності стосується лише окремої діяльності підприємства, але водночас зрозуміло, що серед її загроз є втрата майна і ресурсів, які підприємство залучає до цієї діяльності . Варто виокремити економічну безпеку особистості як перспективний напрям для подальшого вивчення, адже існує гостра необхідність у підвищенні рівня ефективності управління мікрофінансами, аналізі тенденцій їх використання та методики розподілу, особливостей співвідношення витрат і заощаджень. Існування загроз економічного характеру на рівні особи зумовлює необхідність їх подолання та запобігання. Характерною рисою цього рівня є те, що особа не може оголосити дефолт чи проголосити себе банкрутом, хоча також має повну економічну свободу та відповідає за результати своєї економічної діяльності. Проявом застосування підходів і принципів економічної безпеки є співвідношення доходів й витрат особи, структура витрат за групами і динаміка впливу зовнішніх факторів на стан матеріального добробуту. Економічна безпека на різних рівнях об’єднує методику її формування, сутність визначення та використання, як підхід до забезпечення діяльності шляхом протистояння загрозам в умовах невизначеності й ризику, що спричиняє відхилення стану економічної системи або окремого об’єкта від запланованого чи бажаного. Тотальне охоплення економіки принципами забезпечення безпеки є адекватною відповіддю на загрози та відображає новий підхід до ведення господарської (економічної) діяльності, що характеризується орієнтацію на максимальну стабільність, забезпечення прибутковості та захисту від зовнішніх загроз. З іншого боку, ринковий механізм функціонування передбачає постійне зростання, розширене виробництво, тобто діяльність з метою отримання прибутку й подальшого зростання. Забезпечення безперешкодного функціонування будь-якої економічної системи (країни чи підприємства) є передумовою її зростання й основною метою економічної безпеки. Рівень ефективності організації діяльності економічної системи, що належить до певного рівня економіки, багато в чому є визначальним для її економічної безпеки. Так, В. Тамбовцев розглядає економічну безпеку певної системи як сукупність властивостей її виробничої підсистеми, що забезпечує можливість досягнення цілей всієї системи . Разом із цим слід відзначити, що не варто зосереджуватись виключно на виробничій (основній) складовій – будь-яка система використовує різного роду ресурси та залежить від людей. При цьому основна увага зосереджується на рівні національної економіки – економічна безпека являє собою систему захисту життєвих інтересів держави. В якості об'єктів захисту можуть виступати: економічна система країни в цілому, окремі регіони, сфери та галузі господарства, юридичні та фізичні особи як суб’єкти господарської діяльності. Функціонування економіки (підприємства, галузі чи загалом національної економіки) в умовах відсутності чи мінімізаціції негативних зовнішніх впливів використання ринкових принципів здійснення економічної діяльності буде мати результатом зростання і стабільність, й навіть в умовах жорсткої конкуренції та уможливить розширення діяльності, що може проявлятись як у використанні інтенсивного фактора (підготовка і впровадження інновацій, підвищення рівня використання ресурсів), так і екстенсивного шляху (виходу на нові ринки як у межах країни, так і поза ними).
Список використаних джерел:
1. Кишакевич Б.Ю. Формування системи фінансової безпеки України в умовах глобалізації / Б.Ю. Кишакевич // Наук. вісник НЛТУ України. – 2012. – Вип. 22.7. – С. 202 – 207.
2. Нижник В.М. Економічна дипломатія та економічна безпека України / В.М. Нижник. – Хмельницький: ХНУ, 2007. – 299 c. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://megalib.com.ua/book/10_ Ekonomichna_diplomatiya _ta_ekonomichna_bezpeka_Ykraini.html.
3. Жаліло Я.А. Стратегія забезпечення економічної безпеки України. Пріоритети та проблеми імплементації / Я.А. Жаліло // Стратегія національної безпеки України в контексті досвіду світової спільноти. – К. : Сатсанга, 2001. – 224 c. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://old.niss.gov.ua/book/ strateg/023.htm
4. Шемаєва Л.Г. Економічна безпека підприємств у стратегічній взаємодії з суб'єктами зовнішнього середовища: автореф. дис... д-ра екон. наук: 21.04.02 “Економічна безпека суб'єктів господарської діяльності”. – К., 2010. – 42 с.