Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет будівництва і архітектури
Кафедра охорони праці і навколишнього середовища
Реферат
На тему: «Екологічне маркування»
Виконав:
студ. ФІСЕ, гр. ЕК-41
Дудко Р.І.
Перевірила:
Марченко І. В.
Київ-2019
Зміст
Вступ
Екологічне маркування: ціль та необхідність
Знаки у складі маркування
Висновок
Список літератури
Вступ
Екологія – це те, що навколо нас. Ми дихаємо, п’ємо воду, їмо… Ми виробники і споживачі. І часто навіть не замислюємося, що можемо зробити світ чистішим.
Ще сто років тому автомобілі були рідкістю, а електроенергія працювала тільки у містах. Тепер ми споживаємо блага цивілізації щохвилини, а Земля стає усе більш брудною. Чому так? Чому Україна захлинається?
Учені виділяють кілька причин. У нашій державі сконцентровані великі промислові об’єкти, які не мають сучасних очисних споруд, оборотних систем водопостачання. Об’єктів, що охороняють природу, немає або вони недостатньо використовуються.
Виробництво побудоване на застарілих технологіях, споживає надто багато енергії і сировини – у кілька разів більше за західні підприємства.
До того ж немає належного контролю за охороною довкілля.
Забруднення або чужорідні речовини потрапляють у сировину, з якої виготовляються продукти харчування, через повітря, ґрунт, воду.
От і виходить, що абсолютно екологічно чистих продуктів харчування бути не може. Можна говорити лише про «безпечну» і «небезпечну» для здоров'я людини продукцію.
Яка продукція вважається безпечною?
«Безпечна» та продукція, у якій вміст небезпечних речовин (токсичних елементів, пестицидів, мікотоксинів, радіонуклідів тощо) не перевищує встановлені гранично-припустимі норми. Чим менше у продуктах шкідливих речовин, тим вони «чистіші».
Європейська комісія «Кодекс Аліментаріус» опублікувала відповідні норми та вказівки щодо вмісту та застосування в продуктах харчування чужорідних речовин.
В Україні ці норми поки не є обов’язковими для виробників харчової продукції.
Сьогодні люди скрізь прагнуть споживати «екологічно чисті» продукти.
Тому чимало країн запровадили перехід на «органічне сільське господарство». Виробники там відмовляються від застосування пестицидів і антибіотиків та використовують виключно методи, безпечні для довкілля.
Відповідальні виробники продуктів харчування шукають способи відмовитися від методів, які загрожують життю, виснажують ресурси та забруднюють повітря, воду й ґрунт. Інші ж, не надто переймаючись турботами про екологічність, бажають бути конкурентоспроможними. Вони маркують свою продукцію всілякими написами та знаками, які ніким і нічим не підтверджені, але стверджують: продукція «натуральна», «екологічно чиста», «вирощена без використання пестицидів», «без консервантів» та інше. Все це явно вводить в оману споживача.
1. Екологічне маркування: ціль та необхідність
В теперішній час підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства та збільшення прибутку – головне завдання та мета функціонування суб’єкту господарювання. Одним зі шляхів досягнення вказаної мети може виступати екологічне маркування.
Вперше використання екологічного маркування було рекомендовано на Світовому саміті в Ріо-де-Жанейро в 1992 році, а його впровадження підтримано усіма серйозними міжнародними організаціями, такими як ООН, Світова Організація Торгівлі, а також Європейський Союз.
Екологічне маркування – це комплекс відомостей екологічного характеру щодо продукції, процесу чи послуги у вигляді тексту, окремих графічних, кольорових символів (умовних позначень) та їх комбінацій. Він наноситься в залежності від конкретних умов безпосередньо на виріб, упаковку (тару), ярлик, етикетку чи в супровідну документацію.
Ціль створення екомаркування – повідомлення споживачу інформації, яка дозволяє обирати ту продукцію, яка робить найменший негативний вплив на навколишнє середовище; стимулює виробників екологічно безпечної продукції, забезпечення безпеки продукції на всіх стадіях її життєвого циклу; призупинення або припинення реализації продукції, яка не відповідає встановленним екологічним вимогам; сприяння збуту продукції з кращими екологічними характеристиками; запобігання ввезення в країну недоброякісних з екологічної точки зору іноземних товарів; оцінка відходів виробництва з точки зору екологічної безпеки та утилізації.
Основою критерію екологічності виступає оцінка впливу на навколишнє середовище на усіх стадіях життєвого циклу подукції. Ретельне вивчення стадій життєвого циклу дозволяє визначити критерії, які враховують вимоги до ряду факторів, що виявляються екологічно небезпечними. Якщо продукція відповідає встановленним критеріям, в такому разі ій надається знак екологічного маркування.
Для того щоб отримати екомаркування підприємство повинно не тільки сплатити проведення експертизи для оцінки екологічної безпеки продукції, життєвого циклу її виробництва, але й впроваджувати та розвивати нові технології, які підтримують та підвищують рівень екологічної безпеки продукції. Безумовно, такі дії підприємства вимагають постійних серйозних фінансових вкладень, що пояснює велику собівартість продукції, що має екомаркування в порівнянні з аналогічною несертифікованою продукцією. В той же час виникає питання: «що отримує виробник, який здійснив екологічне маркування власної продукції»? Відповідь є очевидною: по-перше, підтвердження ексклюзивної якості своєї продукції з урахуванням її екологічної безпеки; по-друге, обґрунтоване підтвердження наявності екологічної політики на підприємстві; по-третє, полегшення взаємодії із компаніями-партнерами, особливо іноземними (деякі західні компанії можуть просто відмовитись працювати з продукцією, якщо вона не пройшла екологічну сертифікацію); по-четверте, підвищення продажей (за рахунок підвищення попиту покупців на продукцію); по-п’яте, репутацію підприємства, яке турбується про стан навколишнього середовища; і в заключення - підвищення конкурентоспроможності продукції.
В залежності від інформації, яку несе екологічне маркування, існує 3 основні типи:
1) інформація про екологічність продукції загалом, яка враховує увесь життєвий цикл її виробництва;
2) інформація про екологічність окремих властивостей продукції. Сюди також відносяться знаки, які відображають відсутність речовин, які призводять до зменшення озонового шару Землі; знаки на предметах споживання, які відображають можливість їх утилізації з найменшою шкодою для навколишнього середовища, і багато інших;
3) інформація для ідентифікації натуральних продуктів харчування (органічне виробництво).
Підтримка екологічного маркування різними країнами світу.
На Заході система екомаркування продукції активно розвивається та охоплює вже практично усі групи товарів. Найбільш популярними представниками цієї системи є 2 лейбли нехарчової продукції - північний («Північний лебідь») та європейський («Європейська квітка»).
8 жовтня 2004 року Україна була прийнята в Глобальну Мережу Екологічного Маркування (GEN), яка утворена в 1994 році ассоціацією незалежних організацій, що здійснюють заходи щодо екологічного маркування, а національний знак екологічного маркування “Екологічно чисто та безпечно” внесений у міжнародний реєстр GEN. Сьогодні GEN поєднує екологічне маркування країн Європи, а також понад 35 країн, що не входять до ЄС.
В Україні одним з перших з проведення екологічного маркування стало підприємство “Криворіжсталь” - перше металургійне підприємство, яке отримало право використовувати національний знак екологічного маркування “Екологічно чисто та безпечно” у своїй документації. Однак досягнення таких результатів крупним промисловим підприємством країни потребувало значних зусиль, зокрема, виконувалась робота по усім основним екологічним напрямкам, в тому числі щодо зниження шкідливих викидів, утилізації відходів, впровадження нових енергозберігаючих технологій та оздоровлення навколишнього середовища; а також прагнення до розробки системи екологічного менеджменту у відповідності до вимог міжнародного стандарту ISO 14001.
Таким чином, необхідно відмітити, що екомаркування сьогодні – це запорука успіху діяльності будь-якого підприємства в майбутньому; в той же час - це зниження негативного впливу на навколишнє природне середовище, а, отже, й зменшення негативної дії на здоров’я населення.
Знаки у складі маркування
Тут можна виділити наступні основні принципи створення і оцінки знаків з точки зору споживачів: їх графічний вид має бути як можна простіше, вони мають бути зрозумілі користувачеві і наслідувати певну логіку для забезпечення їх ідентифікації і розміщення на об'єкті маркування. При цьому необхідно дотримуватися наступних вимог:
знаки мають бути легко розпізнавані і зрозумілі, відмінні від інших;
одні і ті ж знаки повинні мати однакове значення незалежно від виду маркованого предмета і його функцій.
На початкових етапах впровадження знаків в обіг, враховуючи необхідність певного періоду для запам'ятовування і засвоєння графічного образу і значення знаку, доцільно супроводжувати його допоміжним текстом, особливо у випадках, що зачіпають безпеку людей, довкілля і матеріальних цінностей. Очевидно, що використання знаків ефективне тільки у разі, коли вони адекватно розуміються споживачами і зручні для них, і в цьому напрямі повинні працювати усі сторони, залучені в процеси створення продукції, упаковки, маркування, а також самі споживачі.
Вага нетто (без упаковки), розташоване поряд число у рамці означає брутто (з упаковкою).
Верх. Знак може супроводжуватися надписами: "oben", "haut", "alto", "top"
Центр тяжіння
Товар виготовлений із нетоксичного матеріалу, може торкатися до харчових продуктів
Товар виготовлений із переробленої сировини або можлива повторна переробка
Обережно, крихке
Берегти від нагріву
Обмеження температури, зазначається граничне значення
Вогненебезпечно
Кислота
Упаковку слід викинути до урни
Не викидати, здати до пункту утилізації
Перероблюваний пластик - знак ставиться на виробі. У трикутнику зазначається код типу пластику:
1 PETE - Поліетилентерфталат
2 HDPE - Поліетилен високої щільності
3 PVC - Полівінілхлорид
4 LDPE - Поліетилен низької щільності
5 PP - Поліпропілен
6 PS - Полістирол
7 Інші види пластику
В складі продукту відсутні озоноруйнуючі речовини, що затверджені Монреальським протоколом.| |
Висновок
Під екологічним маркуванням слід розуміти один із видів екологічної декларації, яка характеризує вплив продукції або послуги на навколишнє середовище на всіх стадіях життєвого циклу. Маркування може мати форму знака, графічного зображення на виробі або тарі, бути подане у вигляді текстового документа, технічного бюлетеня, рекламного оголошення тощо.
Екологічний знак присвоюється продукції, якій властиві певні екологічні переваги серед аналогів групи однорідної продукції. Таке екологічне маркування є добровільним і може виконуватися громадськими чи приватними установами, а також мати національний, регіональний або корпоративний масштаб.
Екомаркування є індикатором екологічної безпеки продукції, а, отже, дбає про здоров'я людини. Наявність на товарах знака добровільної екологічної сертифікації полегшує покупцю вибір, особливо у тому випадку, якщо покупець поінформований про переваги екологічно безпечної продукції. Купуючи товари з екознаками, споживач піклується як про своє здоров'я, так і про здоров'я майбутніх поколінь. Виробник, упевнений у якості й безпеці своєї продукції, в свою чергу, отримує нові ринки збуту. Принцип рівноваги і виграшу усіх сторін (споживач-виробник-довкілля), лежить у основі добровільної екологічної сертифікації, робить її зручним та привабливим інструментом ринку.
Список літератури
1.Полікарпов І.С., Закусілов А.П. Ідентифікація товарів: Підручник. – К.:Центр навчальної літератури, 2005. – 344 с.
2.Закон України «Про захист прав споживачів» В редакції Закону 3161-IV(161-15) від 01.12.2005, ВВР, 2006, № 7, 84 с. // Голос України від 13.01.2006. - № 6.
3.Смірнова К.В. Екологічне маркування: ціль та необхідність//Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 2007 р. “Сучасні наукові досягнення”// за матеріалами http://www.rusnauka.com
4. ДСТУ 14024 – 2002 Екологічні марквання та декларації. Екологічнемаркування типу І. Принципи та методи (ІSO 14024:1999, ІDT)