Слайд 1
Електрокардіографія – це метод графічної реєстрації електричних явищ, які виникають у серцевому м’язі під час його діяльності, з поверхні тіла.
ЕКГ – це графічний запис електричних явищ у серці.
Стандартна ЕКГ — це запис електричних потенціалів дії з 12 відведень:
трьох стандартних
відведень від кінцівок;
трьох посилених
однополюсних
відведень від кінцівок;
шість грудних відведень.
Слайд 2
Зубець Р – відображає деполяризацію міокарда передсердь;
Шлуночковий комплекс QRS відображає деполяризацію шлуночків.
Зубець Q –відображає початок деполяризації міжшлуночкової перегородки, де розташовані структури провідної системи шлуночків.
Зубець R - відображає подальшу деполяризацію, яка поширюється від міжшлуночкової перегородки до міокарда правого і лівого шлуночків;
Зубець S – кінцева деполяризація обох шлуночків;
Зубець Т – відображає реполяризацію шлуночків;
Зубець U –походження його невідоме. Має певну діагностичну цінність при порушеннях діяльності серця.
Інтервали – це відстань між зубцями на ЕКГ, вони характеризують швидкість поширення процесів деполяризації або реполяризації від однієї структури серця до іншої.
Сегменти – це ділянки ЕКГ, які розташовані на ізолінії, що означає відсутність різниці потенціалів.
Слайд 3
Поширення хвилі деполяризації і реполяризації одиноким м'язовим волокном можна уявити собі як переміщення двох зарядів розміщених на межі збудженої (-) і незбудженої (+) ділянки волокна. Ці заряди рівні за величиною але протилежні за знаком утворюють диполі. Одиноке збуджене волокно можна умовно вважати за диполь.
Позитивний полюс диполя завжди знаходиться з боку незбудженої а негативний полюс — з боку збудженої ділянки міокардіальної клітини. Диполь створює елементарну електрорушійну силу яка обумовлена різницею потенціалів.
Сумарний електричний диполь серця складається з численних мікродиполів поодиноких волокон міокарда який при розповсюдженні в головній частині має позитивний заряд, а у хвостовій — негативний. Під час згасання збудження ці співвідношення стають протилежними. Оскільки збудження починається з основи серця ця ділянка є негативним полюсом ділянка верхівки — позитивним.
Електрорушійна сила характеризується певною величиною і напрямком тобто вона є векторною величиною. Напрямок електрорушійної сили прийнято називати електричною віссю серця частіше всього вона розташована паралельно до анатомічної осі серця.
Слайд 4
Визначення напрямку електричної осі серця.
Електрична вісь серця характеризує напрям деполяризації шлуночків серця і є середнім результуючим вектором QRS. Положення її визначається величиною кута а, утвореного лінією І стандартного відведення і віссю. Виділяють такі варіанти положення осі: 1) нормальне, коли кут а становить від +30 до +69°: 2) вертикальне - кут а дорівнює 70-90°; 3) горизонтальне - кут а становить від 0 до +29°; 4) відхилення осі праворуч - кут а дорівнює від +91 до +180°; 5) відхилення осі ліворуч - кут а становить від 0 до - 90°. У нормі електрична вісь серця лежить у секторі від 0 до 90°, лише інколи виходячи за ці межі. Як правило, електрична вісь збігається з анатомічною.
На рисунку показано трикутник Ейнтховена, вписаний в коло визначення кута а, що характеризує положення електричної осі серця. Величину кута α можна визначити графічно. Для цього треба намалювати схему рівнобічного трикутника, бічні сторони якого є лініями стандартних відведень. Це трикутник Ейнтховена. Вписати цей трикутник у коло. Через центр провести лінії, паралельні лініям І та III відведень. За ЕКГ знайти алгебраїчну суму зубців комплексу QRS у І та III відведеннях і відкласти відрізки, що відповідають знайденим сумам (з урахуванням знака) на лініях, проведених через центр. У кінцях відрізків провести перпендикуляри до ліній І і III відведень. Із центра кола до точки перетину перпендикулярів провести лінію, яка відповідатиме положенню електричної осі серця. За допомогою транспортира визначити величину кута а, розташованого між електричною віссю серця та лінією І відведення у трикутнику Ейнтховена.
Слайд 5
Найважливіші відкриття
У ході вивчення електрокардіографії Вілліам Ейнтховен запровадив чимало термінів, якими вся медична спільнота користується досі.
Вчений став першим, хто ввів поняття зубців P, Q, R, S, T. Наразі складно уявити бланк ЕКГ без точного опису кожного із зубців: амплітуди, полярності, ширини. Визначення їх значень, співвідношень між собою грає найважливішу рольу діагностиці захворювань серця.
У 1906 році у статті медичного журналу Ейнтховен описав метод запису ЕКГ на відстані. Крім того, він виявив існування прямого зв'язку змін на електрокардіограмі та певних захворювань серця. Тобто кожного захворювання визначаються характерні зміни на ЕКГ. Як приклади були використані ЕКГ хворих з недостатністю мітрального клапана, гіпертрофія лівого шлуночка при недостатності аортального клапана, різними ступенями блокади проведення імпульсів у серці
Перед побудовою трикутника Ейнтховена необхідно правильно встановити електроди. Червоний електрод приєднують до правої руки, жовтий прикріплюють до лівої, зелений - до лівої ноги. На праву нижню кінцівкунакладають чорний, заземлюючий електрод.
Лінії, що умовно з'єднують електроди, називаються осями відведень. На кресленні вони є сторонами :
I відведення - з'єднань обох рук;
II відведення пов'язує праву руку та ліву ногу;
III відведення - ліву руку та ногу.
Відведення реєструють різницю напруги між електродами. Кожна вісь відведень має позитивний та негативний полюс. Перпендикуляр, опущений із центру трикутника на вісь відведення, ділить сторону трикутника на 2 рівні частини: позитивну та негативну. Таким чином, якщо результуючий вектор серця відхиляється у бік позитивного полюса, то на ЕКГ лінія реєструється над ізолінією – зубці P, R, T. Якщо у бік негативного полюса, то реєструється відхилення нижче ізолінії – зубці Q, S.
Побудова трикутника
Для побудови трикутника Ейнтховена з позначенням відведень на аркуші паперу малюємо геометричну фігуру з рівними сторонами та вершиною, спрямованою вниз. У центрі ставимо крапку – це серце.
Відзначаємо стандартні відведення. Верхня сторона – це I відведення, праворуч – III, зліва – II. Позначаємо полярності кожного відведення. Вони стандартні. Їх потрібно вивчити.
Трикутник Ейнтховена готовий. Залишилося тільки використати його за призначенням – визначити і кут її відхилення.
Наступний крок – визначення центру кожної сторони. Для цього потрібно опустити перпендикуляри з точки в центрі трикутника з його боку.
Потрібно взяти комплекс QRS I і III відведення, визначити алгебраїчну суму зубців у кожному відведенні шляхом підрахунку кількості дрібних клітин кожного зубця, враховуючи їх полярність. У I відведенні це R + Q + S = 13 + (-1) + 0 = 12. У III це R + Q + S = 3 + 0 + (-11) = -8.
Потім відповідні сторони трикутника Эйнтховена відкладаємо отримані величини. На верхній відраховуємо 12 мм праворуч від середини, у бік позитивно зарядженого електрода. за правій сторонітрикутника відраховуємо -8 вище за середину - ближче до негативно зарядженого електрода.
Потім від отриманих точок будуємо перпендикуляри усередину трикутника. Зазначаємо точку перетину цих перпендикулярів. Тепер потрібно з'єднати центр трикутника з точкою, що утворилася. Виходить результуючий вектор ЕРС серця.
Для визначення електричної осі необхідно провести горизонтальну лінію через центр трикутника. Кут, отриманий між вектором та прокресленою горизонтальною лінією, називається кутом альфа. Він визначає відхилення осі серця. Вирахувати його можна за допомогою звичайного транспортира. В даному випадку кут дорівнює -11 °, що відповідає помірному відхилення осі серця вліво.
Визначення ЕОС дозволяє вчасно запідозрити проблему, що у серці. Особливо це актуально порівняно з попередніми плівками. Іноді різка зміна осі в той чи інший бік є єдиною явною ознакою катастрофи, яка дозволяє призначити інші методи обстеження для виявлення причин цих змін.
Таким чином, знання про трикутник Ейнтховена, про принципи його побудови дозволяє правильно накласти та підключити електроди, провести своєчасну діагностику, Виявити зміни на ЕКГ у максимально швидкі терміни Знання основ ЕКГ допоможе врятувати багато життів.
Слайд 14
Стандартні відведення
Ейнтховеном для запису ЕКГ було запропоновано 3 відведення, які згодом отримали назву стандартних двополюсних відведень або просто стандартних відведень.
Ейнтховен припустив, що серце - це точкове джерело електричного струму, що знаходиться в центрі рівностороннього трикутника (), утвореного двома руками та лівою ногою.
I стандартне відведення: права рука (негативний полюс) - ліва рука(позитивний полюс);
II стандартне відведення: права рука (негативний полюс) - ліва нога (позитивний полюс);
III стандартне відведення: ліва рука (негативний полюс) - ліва нога (позитивний полюс).
I відведення вимірює різницю потенціалів між правою та лівою рукою - реєстрація позитивного імпульсу відбувається, якщо сумарний вектор спрямований до лівої руки.
II відведення вимірює різницю потенціалів між правою рукою та лівою ногою - реєстрація позитивного імпульсу відбувається, якщо сумарний вектор спрямований до лівої ноги.
III відведення вимірює різницю потенціалів між лівою рукою та лівою ногою - реєстрація позитивного імпульсу відбувається, якщо сумарний вектор спрямований до лівої ноги.
При патології у цих напрямках реєструються негативні сигнали, оскільки вектор має інший напрямок.