Ім'я файлу: Данило Чурсінов_ПЗ_3_Доповідь.docx
Розширення: docx
Розмір: 26кб.
Дата: 22.04.2020
скачати
Пов'язані файли:

Міністерство освіти та науки України

Харківський національний університет радіоелектроніки

Кафедра БІТ

Практичне завдання №3

з дисципліни «Педагогіка вищої школи»

Індивідуальне завдання

Доповідь

на тему: «Ефективна взаємодія викладача та студента: можливості та перешкоди.»

Виконав: Перевірила:

Ст. гр. БДІРм 19-1 Митцева О. С.

Чурсінов Данило

Харків 2020

Зміст


  1. Особливості педагогічного спілкування у вузі

  2. Стилі і моделі спілкування викладача вищої школи

  3. Характерні причини конфліктів у взаємодії студентів і викладачів

Висновок

Перелік джерел


  1. Особливості педагогічного спілкування у вузі


Вуз відрізняється від школи вмістом навчання і виховання, зміною їх форм. Основна функція вузу – формування особи фахівця. І цій меті має бути підпорядковане спілкування викладачів і студентів. Система вузівського педагогічного спілкування в ланці «викладач – студент» якісно відрізняється від шкільного самим фактом їх приєднання до загальної професії, а це значною мірою сприяє зняттю вікового бар'єру, що заважає плідній спільній діяльності.

У системі вузівського педагогічного спілкування поєднуються два чинники:

- взаємини ведений – ведучий;

- взаємини співпраці виучуваної і повчальної.

Основні вимоги до стосунків «викладач – студент», «студент – студент» можна сформулювати таким чином:

1. взаємодія чинників співпраці і відомості про організації виховного процесу;

2. формування духу корпоративності, колегіальності, професійної спільності з педагогом;

3. орієнтація системи педагогічного спілкування на дорослу людину з розвиненою самосвідомістю і тим самим подолання авторитарної виховної дії;

4. використання професійного інтересу студентів як чинника управління вихованням і навчанням і як основи педагогічної і виховної роботи.

Такий стиль формується під впливом двох активних чинників:

  • захопленості наукою, предметом;

  • прагнення перетворити зону наукового пошуку на матеріал педагогічної дії, так званого педагогічного відчуття.



  1. Стилі і моделі спілкування викладача вищої школи


Вища школа пред'являє високі вимоги до психологічного клімату кафедри, факультету, вузу в цілому, що реалізовується в повсякденному педагогічному спілкуванні. Формування власного індивідуального стилю спілкування із студентами пов'язане з розвитком творчої індивідуальності професорів, доцентів, викладачів.

Важливим завданням початкуючого вузівського педагога є пошук оптимального для цілей виховання власного індивідуального стилю спілкування із студентами. Його виробленню сприяють такі прийоми:

- включення студентів в початкові форми дослідницької діяльності;

- створення форм спільного спілкування для кращої особової соціалізації студентів, участь в засіданнях кафедри, конференціях, лекціях серед населення, виступи у пресі і т.д.;

- спільна науково-дослідна робота

- спільні контакти, що не регламентуються, неофіційні, бесіди про науку, мистецтво, професію, книги;

- участь професорсько-викладацького складу в студентському дозвіллі (огляди, олімпіади, конкурси, «круглі столи»).

Педагогічна дія має бути систематичною і безперервною, переходячи від учбово-орієнтованого до науково-пошукового, від офіційно-регламентованого до неофіційно-довірчого спілкування. Особливі вимоги пред'являються до етико-психологічної основи взаємодії ученого-педагога і студентів. У цьому плані важливу роль грають індивідуально-типологічні характеристики або стиль спілкування. У стилі знаходять вираження:

· особливості комунікативних можливостей педагога;

· досягнутий рівень взаємин;

· творча індивідуальність педагога;

· особливості студентського колективу.

Стиль спілкування втілює соціально-етичні установки суспільства, вузу, він відображає особовий і педагогічний рівень педагога, його емоційно-психологічні особливості. Оптимальний стиль спілкування – це спілкування, що ґрунтується на захопленості викладача і студентів спільною діяльністю, відображає саму специфіку формування особи фахівця у вузі і взаємодію соціально-етичних установок педагога і навиків професійно-педагогічного спілкування, що втілює в собі.


  1. Характерні причини конфліктів у взаємодії студентів і викладачів


Взаємодія по лінії «викладач — студент» є одним з основних у всьому соціально-педагогічному процесі. Саме тут відбувається безпосередня «передача» всього різноманіття знань, інформації, установок, ціннісної орієнтації і т. д., закумульованих в системі вищої освіти.

Специфіка конфліктів типа «викладач — студент» і «студент — викладач» (на відміну від конфліктів типа «вчитель — учень») полягає в тому, що студент в значно більшій мірі є самостійним суб'єктом педагогічного процесу. По суті, він виступає «замовником» типа освіти і здатний усвідомлено оцінювати «пропонований йому товар».

Інша особливість у взаємодії «викладач — студент» полягає в тому, що викладач, володіючи високим професійним статусом у вузівському середовищі, в повсякденному житті зведений до найнижчого рівня. Нерідкі випадки, коли студенти з благополучніших соціальних шарів дивляться на викладачів як на невдах. І ця особливість також стимулює конфліктність.

У взаємодіях студентів і викладачів найбільш характерними є наступні причини конфліктів:

• відмінності в ціннісних орієнтаціях;

• нетактовність в спілкуванні;

• відмінності у взаємних чеканнях;

• рівень професіоналізму викладача і успішність студентів.

Відмінності в ціннісних орієнтаціях обумовлені перш за все періодом нестабільності в ідейно-етичній сфері суспільства. У таких умовах конфлікти в ціннісних орієнтаціях (і не лише в них) в педагогічному процесі сповна закономірні.

Форми спілкування викладачів і студентів багато в чому залежать від соціокультурних і індивідуально-психологічних якостей взаємодіючих суб'єктів, а також від сталих у вузівському колективі традицій, норм і правил спілкування.

Відмінності у взаємних чеканнях викладачів і студентів охоплюють широкий круг проблем від ціннісних орієнтації до якості отримуваних знань і ефективності їх засвоєння. Значна частина конфліктів типа «студент — викладач» виникає із-за низького професійного рівня викладачів. Такої думки дотримуються 33% опитаних студентів (Данні взяті з Internet). Багато студентів не владнує догматизм і відрив суспільно-політичних наук від реального життя. Своє негативне відношення до програм учбового курсу по соціально-економічних дисциплінах висловив кожен третій студент.

У свою чергу, низьку ефективність учбового процесу і конфліктність в спілкуванні викладачі пояснюють наступними причинами:

• утриманське відношення до навчання, лінь, небажання вчитися (такої думки дотримуються кожен третій викладач-респондент);

• слабка базова підготовка по гуманітарних науках, відсутність у студентів самостійного мислення, низький рівень загальної утвореної і політичної культури, нерозуміння ними значущості суспільно-політичних дисциплін (13% опитаних);

• відсутність інтересу до навчання і до майбутньої професії (69%);

• завищена самооцінка (30%).
Висновок
Проблема спілкування перетворилася в наш час на одну з найактуальніших у теоретичному і практичному відношеннях. Ґрунтуючись на філософських ідеях, які узагальнюють досвід спільного життя людей, мотивацію людських взаємин, теорія спілкування останніми роками істотно змістовно збагатилася. Осмислення проблеми спілкування в усіх її аспектах, узагальнення практики і проблем міжіндивідуальних стосунків мають особливу значущість для орієнтації педагогічної свідомості майбутнього викладача.

Взаємодії супроводжують людину все життя. Але одні взаємодії відбуваються немов би самі собою, без осмислення і участі людини, а інші як би лежать на поверхні, і тому усвідомлюються особою. Але навіть при усвідомленні тих складних взаємозв'язків, що відбуваються довкола, одні взаємодії для людини є керованими, тобто такими, в яких він може стати повноправним і активним учасником, а інші – некерованими, в яких спочатку йому як об'єкту відведена пасивна роль глядача. Але і активну позицію в людських взаємодіях не можна беззастережно назвати лише благом.

Отже, людина культурна – це особа не лише вихована, освічена, але і гідна пошани з боку оточуючих і самоповага. Тому проблема усвідомлення власного взаємозв'язку себе з іншими, уміння будувати взаємовідношення і взаємодію зі світом, людьми і самим собою – одне з найважливіших завдань сучасності.

Перелік джерел:
1. Дьяченко М.І., Кандибовіч Л.А. Психологія вищої школи. – Мінськ, 1981.

2. Кан-Калік В.А. Основи професійно-педагогічного спілкування. – Грозний, 1979.

3. Педагогіка і психологія вищої школи: Учбове пособие / під ред. Буланової – Топоркової М. В.– Ростов н/Д, 2002.

4. Смирнов С.Д. Педагогіка і психологія вищої освіти: від діяльності до особи. – М., 1995.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас