1   2   3
Ім'я файлу: ІНДР.docx
Розширення: docx
Розмір: 92кб.
Дата: 20.11.2020

Розділ 2. Методичний підхід до застосування професіоргафії в профорієнтаційній діяльності
2.1 Принципи і методи професіографічного вивчення професій
У даний час, коли увага до різних аспектів професійної орієнтації особистості та її переорієнтації все більш посилюється, на одне з перших місць виходять дослідження з професіографії як галузі, що стрімко входить у практику профорієнтаційної роботи.

Результатом професіографії є професіограми професій, психологічне вивчення яких базується на певних принципах, дотримання яких забезпечує наукову обґрунтованість підсумків такого вивчення.

Принципи професіографії були сформульовані К. Платоновим, який у результаті спеціального дослідження виділив принаймні шість, на які повинне спиратися професіографічне вивчення професій. До них відносяться:

Принцип комплексності і цілеспрямованості. Комплексне вивчення будь-якої професії передбачає:

  • виробничу характеристику професії та її спеціальностей;

  • економічну, соціологічну і сціально-психологічну характеристику професії;

  • педагогічну характеристику професії (перелік знань, умінь та навичок, необхідних для успішного оволодіння професією і перспектив професійного зростання);

  • санітарно-гігієнічну характеристику умов праці з особливим виділенням так званих «професійних шкідливостей»;

  • перелік медичних протипоказань;

  • психограму (перелік психологічних вимог професії до фахівця).

Всі ці аспекти вивчення професії повинні враховуватися, хоч і неоднаковою мірою, для різних цілей. У відповідності з цілеспрямованістю, зміст і обсяг професіограми залежить від мети, з якою проводиться вивчення професії. Метою ж такого вивчення можуть виступати профконсультація, профвідбір, професійне навчання та ін.

Принцип особистісного підходу. У відповідності з принципом

особистісного підходу психограма повинна передбачати різні варіанти психологічних вимог: вимоги, що розраховані на фахівця середньої кваліфікації та на працівника з високим рівнем розвитку професійних здібностей. Інакше кажучи, професіограма повина розроблятися з урахуванням принципу допусків.

Принцип надійності. Важливим принципом, який лежить в основі професійного вивчення професій є принцип надійності, що передбачає врахування ускладнених умов професійної діяльності, що вивчається, тобто вимоги до стійкості особистості до перешкод. Стійкість до перешкод є дуже важливою умовою придатності людини до багатьох видів професійної діяльності. Цей принцип у першу чергу враховується при складанні професіограм професій, пов’язаних з ризиком, небезпекою (транспортні, льотні, операторські професії тощо.).

Принцип диференційованого підходу. Сутність принципу диференційованого підходу полягає в тому, що при вивченні професій необхідно враховувати специфіку різних спеціальностей, що входять до даної професії.

Принцип типізації. Принцип типізації, навпаки, передбачає поєднання ряду професій у певні групи за схожістю вимог. Даний принцип лежить в основі психологічної класифікації професій.

Принцип перспективності й реальності. Принцип перспективності й реальності вказує на необхідність урахування в професіграфічному вивченні тенденцій розвитку і змін у професіях, що вивчаються.

Розрізняють основні, додаткові і спеціальні методи вивчення професій. Основними методами у професіографії є методи опитування, спостереження, експерименту, самоспостереження, що доповнюються аналізом документації, аналізом критичних ситуацій, результатів праці. Інші психологічні методики можна розглядати як методичні ланцюжки, що відгалуджуються від основних методів. До числа додаткових професіографічних і психологічних методів відносяться фізичне й математичне моделювання, фізіологічні методи та деякі інші. До спеціальних методів відносяться апаратурні психодіагностичні методики об’єктивної реєстрації даних, що створені іншими службами, незалежно від програм професіографічного вивчення професій.

У процесі психологічного вивчення професій використовуються методи, за допомогою яких можна зібрати інформацію про особливості професійного середовища, зміст професійних завдань і психологічних вимог до працівника, а також методи структурування отриманої інформації.

Метод аналізу літературних джерел та службової інформації. Аналіз літературних джерел, де описуються різні види професійної діяльності, дає змогу скласти загальну характеристику груп професій і виділити перелік вимог, які професія висуває до індивідуально-психологічних властивостей і якостей працівника. Даний метод використовується для збору об’єктивної інформації про процес праці, про браковану продукцію, стан здоров’я працівників, їх кваліфікацію, основні професійні завдання тощо. Ознайомлення з даними особливостями професійної діяльності, також з професійною термінологією є необхідною умовою розробки програми спостереження, плану бесіди з фахівцем. Аналіз службових обов’язків, вивчення характеристик, звітів використовується, наприклад, для виявлення кращих і відстаючих працівників з метою порівняльного аналізу.

Метод опитування. Опитування є найбільш давнім прийомом, що застосовувався при вивченні професій. Цим методом користувався уже Г.Мюнстерберг при вивченні професії вагоновожатого. У 20-ті роки це був основний метод збору професіографічного матеріалу. У сучасній професіографії метод опитування використовується переважно як допоміжний. Наприклад, його рекомендується застосовувати, коли необхідно з’ясувати ставлення працівників до своєї професії, мотиви її вибору, отримати інформацію про їхні труднощі у роботі та ін.

Важливо зазначити, що метод опитування може проходити і в формі усної бесіди. Перевага бесіди перед опитуванням полягає в тому, що у ній можна вияснити усі незрозумілі технічні питання. Бесіда дозволяє змінити формулювання запитання, якщо воно сприйняте не зовсім правильно. Труднощі опитування полягають у тому, що навіть фахівці, які багато років працюють на виробництві, не завжди можуть обґрунтувати особливості своїх дій. Тому опитування фахівців вимагає великої підготовчої роботи, щоб у процесі бесіди чи анкетування отримати об’єктивну і вичерпну інформацію про професії.

Метод спостереження. Спостереження у професіографічному вивченні професій є способом збору первинної інформації про професії шляхом безпосереднього сприймання і прямої реєстрації різних фактів та сторін професійної діяльності. Щоб одержати необхідну інформацію про професію за допомогою спостереження, потрібно наперед продумати та розробити його план і програму. Необхідно виділити ряд етапів у підготовці і проведенні спостереження:

  • визначення мети і завдань спостереження, тобто формулювання запитань, відповіді на які передбачається одержати;

  • визначення об’єкта і предмета спостереження в загальній структурі професійної діяльності, розчленування об’єкта спостереження на логічно пов’язані складові елементи і виділення показників, за якими можна судити про їх зміни;

  • вибір способу спостереження і способу реєстрації ознак об’єкта спостереження;

  • підготовка необхідних технічних засобів і документації;

  • проведення спостереження;

  • фіксація результатів спостереження і накопичення даних

  • про професію;

  • опрацювання і психологічна інтерпретація одержаної інформації.

Важливою особливістю методу спостереження є порівняльний підхід при вивченні професій. Порівняльному спостереженню й аналізу можуть вибірково підлягати фахівці з високою і низькою продуктивністю праці, з великим виробничим досвідом і початківці, ті, що дають якісну продукцію, і ті, що допускають брак у роботі. Можна порівнювати динаміку денного і місячного виробітку, якість продукції та ряд інших показників. Це дає можливість краще зрозуміти особливості і причини успіхів та труднощів при оволодінні професією, а також чіткіше усвідомити психологічну структуру професійної діяльності в цілому.

Метод самоспостереження і самозвіт. Самоспостереження в професіографії можна використати у двох формах: як самозвіт фахівця і як самоспостереження психолога, який суміщає в одній особі дослідника і спеціаліста. Самоспостереження, як метод професіографії, є процесом активного відображення працівником протікання власної професійної діяльності. На основі внутрішньої фіксації елементів певної діяльності надається самозвіт про кожний

з цих елементів і їх послідовністю.

Під час проведення самозвіту фахівець отримує інструкцію «думати вголос» у процесі роботи, тобто промовляти кожну операцію, кожний етап слідкування за приладом, кожне сприйняття сигналу тощо. У деяких випадках словесна об’єктивізація діяльності допомагає фахівцям усвідомити ті моменти, на які вони раніше не звертали уваги. Для реєстрації звіту використовується магнітофонний (диктофонний) запис.

Трудовий метод. Вивчення професійної діяльності психологом здійснюється шляхом оволодіння і виконання деяких завдань трудового процесу, тобто психолог-дослідник сам оволодіває професією, набуваючи професійних знань і навичок, суміщає в одній особі дослідника і працівника — спеціаліста. Звичайно, що застосування цього методу можливе лише при аналізі таких видів діяльності, які є не досить складними і не вимагають тривалого навчання. Перевагою трудового методу є те, що дослідник одержує можливість аналізувати професію з середини, на власному досвіді, відчути й оцінити значення того чи іншого компонента професії, що вивчається, більш глибоко зрозуміти її психологічну структуру. При вивченні більш складних професій трудовий метод можна використати під час дослідження окремих елементів процесу праці, коли психолог опановує найбільш важливими або доступними операціями професійної діяльності.

Не дивлячись на деякі недоліки трудового методу, отримана за його допомогою інформація про професію може розглядатися як достовірна, бо психолог не будує гіпотезу про існування тих чи інших психічних актів у працівника, а точно знає про них, оскільки пережив їх на власному досвіді.

Експериментальний метод. Експеримент у процесі професіографічого вивчення професій використовується, головним чином, для вивчення тих її аспектів, які неможливо встановити лише на основі аналізу природного протікання робочого процесу. В залежності від мети вивчення професії застосовують природний або лабораторний експеримент.

За допомогою експерименту, у ряді випадків, уточнюється попередньо складена психограма. З цією метою виділяються групи фахівців з різною професійною успішністю. В кожній групі за допомогою психодіагностичних методик (бланкових, апаратурних) перевіряється рівень розвитку якостей, визначених у психограмі як професійно важливі. Результати дослідження співставляються з показниками професійної успішності за допомогою кореляційного аналізу. Якщо успішні працівники показують більш високі результати за певними психологічними якостями, а менш успішні — відносно низькі, то це свідчить про важливість якості, що досліджується, для даної професії.

Особистісні методики при експериментальному вивченні професій спрямовані винятково на дослідження індивідуально-психологічних особливостей суб’єкта праці. Індивідуально-психологічні особливості й особистісні якості працівника, які лежать в основі успішності його професійної діяльності, мають дуже багато проявів. Ними можуть бути пам’ять, увага, інтелект, уява, емоційна стійкість, екстраверсія — інтроверсія, комунікативні й організаторські здібності, самоконтроль тощо. У багатьох професіях ці особливості та якості працівника відносяться до професійно важливих і відіграють диференціальну роль у розподілі їх на успішних і неуспішних. Наприклад, у діяльності педагога, адміністратора, тренера, соціального працівника та інших професійно важливими якостями є комунікативні й організаторські здібності. Для виявлення й оцінки рівня розвитку цих здібностей у професіографічному вивченні професій використовуються адаптовані і стандартизовані методики, серед яких варто виділити опитувальники Г. Айзенка,

Р. Кеттелла, та інші [6; 7].

Метод аналізу критичних ситуацій. Метод ґрунтується на зборі інформації про поведінку людей у певних складних ситуаціях, а також у процесі професійної діяльності. Досліджуються причини допущення браку продукції, аварій, травматизму з метою встановлення ролі психологічного чинника у даних явищах. Для вияснення помилок і причин їх виникнення, визначення їх психологічної суті можуть бути використані практично всі вищеназвані методичні прийоми.

Також для визначення вимог професійної діяльності до особистісних якостей працівника можна використати «Модифіковану карту особистості», розроблену К. К. Платоновим [12].

«Модифікована карта особистості» побудована за принципом методу полярних профілів. Вона включає 93 індивідуально-психологічні властивості і ставлення особистості, які можуть виступати як професійно важливі якості, і три показники, що характеризують успішність професійної діяльності (швидкість, якість і надійність роботи). Кожна властивість оцінюється за десятибальною шкалою. Методика може використовуватися не лише для виявлення вимог до особистісних якостей і властивостей працівника, а й для складання його психологічної характеристики (для профконсультації, профвідбору, проведення атестації).

У цілому професіографія є однією з важливих основ, на якій будується стратегія і тактика професійної орієнтації, а результати професіографічного вивчення професій — професіограми і психограми, повинні бути, в свою чергу, підручними методичними засобами кожного, хто займається профорієнтаційною роботою.
2.2 Місце суб'єктів педагогічної діяльності в профорієнтаційній роботі
Зараз профорієнтаційна робота є функцією не тільки психолога, а й усіх суб'єктів освітньої системи. Найбільшою мірою в неї включені викладачі, тьютори, класні керівники і психологи.

Професійна позиція тьютора сильно відрізняється від звичної позиції викладача. У традиційній системі освіти викладач переважно займає позицію транслятора. Знання, які ними даються, - незаперечні. Вони надаються всім в однаковій формі і в об'ємі. Аналіз систем традиційної освіти поставив серйозні питання, пов'язані з індивідуально-особистісним підходом у навчанні, самовизначенням конкретно взятого окремої людини, її розвитком і становленням. Реалізуючи принцип індивідуальної роботи, педагог-тьютор супроводжує процес побудови і peaлізаціі індивідуальної освітньої програми учня, утримує фокус своєї уваги на осмисленості навчання, надає учням можливості апробації, конструювання і реконструювання навчальних форм, дозволяє "вийти на поверхню" освітнього процесу фактам самовизначення учнів в просторі культури.

Специфіка тьюторської моделі наступна: актуалізація простору можливостей в повноті; формування освітнього замовлення, ініціативи; супровід реалізації замовлення, ініціативи; організація умов для застосування отриманих знань, умінь, навичок в реальній практиці. Реалізація цих завдань проводиться тьютором спільно з іншими суб'єктами освітнього середовища (рис. 1): викладачами, класними керівниками, психологами. Викладач проводить аналіз освітнього середовища та досягнень учня, пропонує варіанти змісту навчання, маршруту і тим освіти.

Класний керівник організовує взаємодію школярів один з одним, з тьютором і з іншими суб'єктами освітнього середовища, що сприяють їх соціально-професійному самовизначенню. Психолог переважно працює з розвитком психічних процесів учнів, здійснює професійне виховання особистості, моделює процес соціально-професійного самовизначення, вибору професії та спеціальності. Тут варто особливо зупинитися на специфіці діяльності психолога-профконсультанта та описі його професійної позиції, яка дещо відрізняється від професійної позиції як тьютора, так і викладача.

По-перше, діяльність психолога-профконсультанта завжди пов'язана із запитом клієнта. В якості запиту може виступати первинна орієнтація в професійній області (допомога у професійному виборі, виборі навчального закладу, виборі спеціалізації тощо) і так звана вторинна орієнтація, коли запитом клієнта є не первинний вибір професії, а допомога у відкритті перспектив кар'єрного росту і подальшого професійного розвитку у вже наявної області, в той час як тьютор формує запит на основі спостереження за учнем і аналітичних даних викладача і супроводжує навчально-професійний маршрут.

По-друге, діяльність психолога-профконсультанта є системною діяльністю. Сама робота психолога не може торкатися лише область професійної орієнтації.

По-третє, варто особливо зупинитися на понятті "клієнт" в роботі профконсультанта. У якості такого може виступати як одна людина, так і група людей, які представляють собою, наприклад, сімейну систему. При цьому запит одного з членів цієї системи може разюче відрізнятися від запиту інших членів.

По-четверте, при видачі рекомендацій психологом-діагностом враховується кілька основних показників. Це сам запит і переваги клієнта, рівень розвитку її здібностей, його особистісні особливості, особливості сфери ціннісно-смислових переваг і мотиваційна спрямованість. І саме їх сукупне розгляд дає найбільш повне уявлення про професійної спрямованості клієнта.

По-п'яте, профконсультант працює в системі взаємовідносин "консультант - середа - клієнт". При цьому важливо розрізняти поняття "клієнт" і "замовник", які можуть різнитися по своїх цільовим орієнтаціям. Наприклад, в якості "замовника" може виступати батько, "клієнта" - дитина. У більшості випадків ці ролі поєднує в собі один і той же людина (або група людей).

У процесі консультації між психологом і клієнтом створюється якась "внутрішня середу". Вона повинна бути наповнена довірою і розумінням з обох сторін. Найбільш сприятливий варіант - коли між консультантом і клієнтом виникає стан "рапорту" (емоційного єднання і розуміння "без слів"). При цьому психолог зобов'язаний віддавати собі звіт в будь-яких своїх емоційних проявах і утримуватися від оціночних і категоричних суджень. Внутрішня середа, створена профконсультантом на зустрічі з клієнтом, повинна сприяти взаємодії із зовнішнім середовищем, а не боротьбі з нею. З одного боку, конфіденційна інформація, отримана психологом від клієнта, повинна не виходити за рамки консультації. Результати, досягнуті клієнтом на консультації, повинні отримувати своє підтвердження і втілення в реальному житті.

По-шосте, у своїй роботі психолога-профконсультанта важливо орієнтуватися на основну задачу профконсультації - надати допомогу в професійному виборі клієнту. Всі трансформації, які відбуваються з клієнтом в процесі роботи, спрямовані па поліпшення якості його професійної діяльності. Якщо ж психолог бачить, що проблеми в професійній області клієнта вторинні, а первинними є проблеми в інших областях його життєдіяльності (наприклад, нещодавно пережита втрата), етичним буде порекомендувати клієнту звернутися до фахівця відповідного профілю. Відзначимо, що тьютор такої можливості - звернутися до іншого тьютору - не має.
1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас