1   2   3
Ім'я файлу: ІНДР.docx
Розширення: docx
Розмір: 92кб.
Дата: 20.11.2020


ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського»

Кафедра дефектології та фізичної реабілітації

Індивідуальна науково-дослідна робота

з «Профорієнтація та профвідбір»

з теми:

«Застосування професіографії в профорієнтаційній діяльності»

студентки 5(2) курсу

напрямку підготовки 016

Спеціальна освіта. Логопедія

заочне відділення

Керівник: канд.пед.наук, доцент

Лещій Н. П.

Національна шкала___________

Кількість балів_______________

Оцінка: ECTS________________

Члени комісії________________

____________________________

Одеса-2020р.

Зміст
Вступ ……………………………………………………………………………….3-4

Розділ 1. Теоретичне застосування професіографії в профорієнтаційній діяльності

    1. Сутність та основи поняття «професіографія», «профорієнтація» …………5-6

    2. Особливості профорієнтаційної класифікації професій……………………6-11

1.3 Професіографія та її місце у професійній орієнтації особистості ..………11-15

Розділ 2. Методичний підхід до застосування професіоргафії в профорієнтаційній діяльності

2.1 Принципи і методи професіографічного вивчення професій……………16-23

2.2 Місце суб'єктів педагогічної діяльності в профорієнтаційній роботі…………………………………………………………………………….23-26

2.3 Методи побудови професіограми…………………………………………..26-31

Висновки………………………………………………………………………...32-33

Список використаної літератури…………………………………………….34-35

Додатки…………………………………………………………………………..36

Вступ

Актуальність науково-дослідної роботи вихoдить з неoбхіднoсті пoшуку і впрoвадження шляхів застосування професіографії в профорієнтаційній діяльності. Проведення профорієнтаційної роботи і раціонального розподілу трудових ресурсів безпосередньо ґрунтується на порівнянні знань про професії та знань про індивідуально-психологічні якості людини. Тому в сучасній спеціальній літературі широко визнається, що основою і необхідним етапом вирішення організаційних та методичних питань профорієнтації є вивчення конкретних видів професійної діяльності і визначення вимог, які вони ставлять до людини як суб'єкта праці. При виборі професії бажано конкретизувати вид майбутньої діяльності до певної спеціальності.

Під професіографією розуміють науку, предметом вивчення якої є професії та їх класифікація. Шляхом об'єктивного дослідження вона покликана розкрити всю складність професії, виявити її змістові і структурні особливості, визначити різноманітність взаємовідносин особистості спеціаліста з предметами, засобами і продуктами праці, з оточуючими людьми, з рядом специфічних і неспецифічних явищ, що супроводжують процес праці, розкрити властиве їй напруження різних психічних функцій і на основі цього окреслити весь спектр вимог до людини як суб'єкта відповідної професійної діяльності.

Результатом професіографічного вивчення є створення професіограми -- документа, у якому подано комплексний, систематизований і всебічний опис об'єктивних характеристик професії і сукупності її вимог до індивідуально-психологічних особливостей людини. Головною частиною професіограми є психограма, що включає повний опис власне психологічних характеристик та професійно важливих особистісних якостей спеціаліста.

Мета науково-дослідної роботи – проаналізувати сучасні погляди авторів щодо застосування професіографії в профорієнтаційній діяльності.

У відповідності до поставленої мети в роботі мають бути розв’язані наступні завдання:

  1. Охарактеризувати сутність та основи поняття «професіографія», «профорієнтація».

  2. Описати особливості профорієнтаційної класифікації професій.

  3. Розглянути професіографія та її місце у професійній орієнтації особистості.

  4. Ознайомитися з принципами і методами професіографічного вивчення професій.

  5. Розкрити місце суб'єктів педагогічної діяльності в профорієнтаційній роботі.

  6. Описати методи побудови професіограми

Під час викoнання курсoвoї рoбoти, мнoю були викoристані такі метoди дoслідження, як аналіз та узагальнення літературних джерел з oбранoї теми.

Об’єктом дослідження науково-дослідної роботи є психолого-педагогічні основи застосування професіографії в профорієнтаційній діяльності.

Предметом дослідження науково-дослідної роботи є розкриття значення застосування професіографії в профорієнтаційній діяльності.

Розділ 1. Теоретичне застосування професіографії в профорієнтаційній діяльності


    1. Сутність та основи поняття «професіографія» і «профорієнтація»


Професіограми, професійні орієнтації і психограми є важливими методичними засобами профорієнтаційної роботи. Професійна орієнтація, профорієнтація — заходи, спрямовані на ознайомлення людини з її здібностями й можливостями для того, щоб запропонувати їй вибрати одну з найбільш підходящих для неї професій з врахуванням потреб виробництва. Професійна орієнтація — це наукова дисципліна, яка допомагає людині обрати свою майбутню професію з урахуванням всіх її здібностей, потреб і бажань. Професіограма — повний опис особливостей певної професії, що розкриває зміст професійної праці, а також вимог, які вона ставить перед людиною. Професіограма складається на основі аналізу змісту професійної діяльності і містить у собі загальну характеристику професії і вимоги, що професія ставить до людини.

Професіограма — це по суті документ, у якому подано комплексний, систематизований і всебічний опис об'єктивних характеристик професії і сукупності її вимог до індивідуально-психологічних особливостей людини. Головною частиною професіограми є психограма, що включає повний опис власне психологічних характеристик та професійно важливих особистісних якостей спеціаліста.

Основними її напрямами (структурними елементами) вважаються: професійна інформація, професійна консультація, професійний відбір (добір). Деякі автори в структуру профорієнтації включають і професійну адаптацію.

У суспільстві існує розподіл праці, тобто окремі відносно постійні трудові пости, відносно відокремлені галузі трудової діяльності, які називаються професіями і спеціальностями. Необхідно розрізняти поняття "професія" і "спеціальність". Поняття "професія" ширше за поняття "спеціальність". Професія - це визначений вид трудової діяльності, що виник у результаті суспільного розподілу праці і вимагає для її виконання здібностей, теоретичних знань і практичних навичок. Вона визначається характером створюваного продукту, використовуваними знаряддями праці і специфічними умовами виробництва. Професія є групою споріднених спеціальностей. Спеціальність - підтип професії, що визначається дальшим розподілом праці у її межах (наприклад, професія -- лікар; спеціальність -- терапевт, педіатр, дерматолог, уролог, стоматолог, хірург). При виборі професії бажано конкретизувати вид майбутньої діяльності до певної спеціальності.

Необхідно визнати відсутність загальноприйнятих критеріїв ідентифікації і розпізнання професій і спеціальностей. Часто ці поняття використовуються як синоніми. ці поняття використовуються як синоніми. В ужитку іноді не розрізняють навіть поняття "професія" і "посада".

Всебічне і глибоке вивчення різних видів професійної діяльності є необхідною умовою вирішення і ряду інших науково-практичних завдань, спрямованих на ефективну зайнятість населення, надійність праці спеціалістів, оптимізацію процесу підготовки і перепідготовки кадрів, раціоналізацію режимів і умов праці, зниження травматизму і профзахворювань, обґрунтування припустимих варіантів переорієнтації людини з однієї професії на іншу та оволодіння суміжними спеціальностями.


    1. Особливості профорієнтаційної класифікації професій


До змісту професіографії входить і класифікація професій, що є необхідною умовою науково обґрунтованої системи професійної орієнтації. Протягом багатьох десятиліть робилися неодноразові спроби побудови психологічних та інших класифікацій професій.

На даному етапі розвитку суспільстіва ситуація з вибором професії різко ускладнилась. По-перше, розширився діапазон вибору. Так, у Франції в 1868 р. налічувалась 101 професія, а через 100 років їх стало майже в 275 разів більше. У Великобританії в 1841 р. налічувувалось 431 професія, а на початок 80-х років ХХ століття їх було вже понад 30000. Українські спеціалісти нараховують сьогодні більше як 40000 професій. Ця кількість швидко змінюється. Вважається, що протягом 10 років зникає близько 5000 професій і майже стільки ж виникає нових. По-друге, зазнають змін характер і зміст праці у межах як нових, так і старих професій. По-третє, ускладнюються структура особистості, мотиви вибору професії, потреби і запити людини, яка вступає у самостійне трудове життя.

Наведені в узагальненому вигляді характеристики ситуації вибору професії переконливо свідчать, що для доцільного професійного самовизначення необхідна класифікація професій, виділення певних їх груп, об’єднаних спільністю вимог до психологічної структури працівника.

В історії розвитку вітчизняної й зарубіжної психології відомо немало спроб класифікації професій.

О. Ліпман поділяв професії на: а) ті, що передбачають справи з людьми, впливають на людей (педагог, юрист, лікар); б) ті, що мають відношення до неживої природи (геолог, механік); в) ті, для яких властиве спілкування з живою природою (біолог, агроном) [7]. Але ця класифікація надто узагальнена. Наприклад, важко назвати професії, представникам яких у процесі діяльності не доводиться мати справу з людьми.

К. Піорковський за рівнем інтелекту і типом уваги поділяв професії на кваліфіковані й некваліфіковані, виділяв у останніх спеціалізовані, середні та вищі професії. Ф. Баумгартен диференціював професії за ознакою їх відповідності основним типам нахилів і емоційних імпульсів людини. Як класифікаційний критерій поділу професій, К. Корнілов використав типи людських реакцій [5].

Цим класифікаціям властиві умоглядність, прагнення поділяти професії на вищі та нижчі. Далася взнаки відсутність конкретних даних про різноманітні види професійної діяльності. Разом з тим, Міжнародний конгрес психологів (Оксфорд, 1923 р.) визнав за необхідне взяти за основний критерій класифікації професій їх психологічний аналіз.

Ще у 20-30-х роках минулого століття психологи приділяли багато уваги питанням класифікації професій. На основі вивчення робітничих професій і критичного аналізу їх класифікації, О. Смірнов ставив питання про необхідність побудови наукової класифікації [13]. І. Шпільрейн бачив причину відставання у розробці теоретичних проблем професійної орієнтації, у відсутності розкриття

тих комплексів психофізіологічних властивостей, які характерні для різних професій, критеріїв для їх порівняння і класифікації [20]. Він зробив критичний аналіз існуючих спроб класифікувати професії і сформулював свій підхід, виділивши три групи якостей (так звані координати класифікації): специфічний вид реакцій, специфічний вид уваги і специфічний вид звикання до професійної діяльності.

На початку 20-х років С. Струмілін запропонував класифікацію професій, основою якої був ступінь складності автоматизації зусиль працівника у процесі праці [5]. За цією класифікацією всі види праці поділялися на п’ять типів: а) автоматична рефлекторна праця; б) напівавтоматична звична праця (телеграфіст, друкарка); в) шаблонна виконавча праця (токар, слюсар); г) самостійна праця в межах завдання (педагог, конструктор, лікар); д) вільна, творча праця (вчений, художник, композитор).

У класифікації, запропонованій С. Струміліним, має місце раціональна спроба охарактеризувати професії за співвідношенням у них творчих і шаблонних компонентів. Але така класифікація мало придатна для профорієнтації.

Не дивлячись на те, що вже пройшло багато часу з моменту появи перших робіт з класифікації професій, стан їх вивчення й досі продовжує залишатися незадовільним, хоча є окремі роботи з цієї проблеми. Так, наприклад, К. Гуревич виділяє два типи професій: а) успішне оволодіння якими залежить від мотивації діяльності, способів навчання, від успішності формування індивідуального стилю діяльності; б) які вимагають, крім указаних умов, певних психофізіологічних якостей [2].

Суттєвою характеристикою змісту професійної діяльності є мета праці. Вона може бути різною у різних видів діяльності. В одному випадку людині потрібно лише щось розпізнати, оцінити, в другому — перевірити, обробити, організувати, у третьому — винайти, придумати, знайти новий варіант. У різних професіях кожен з цих елементів представлений по-різному. В одних професіях він складає головний зміст, в інших — може мати другорядне значення.

Є. Клімов, у залежності від мети праці виділив три класи професій:

  • гностичні, в яких діяльнісь дюдини спрямована на розпізнання, визначення, контроль, оцінку, класифікації: дегустатор, сортувальник овочів («людина — природа»); контролер ОТК, пірометрист («людина — техніка»); лікар-рентгенолог, експерт судовий («людина — людина») та інші;

  • перетворюючі, мета діяльності яких пов’язана з активною зміною властивостей, стану, змісту праці, з організацією та переміщенням: агроном, зоотехнік («людина — природа»), токар, слюсар, водій («людина — техніка»), педагог, тренер, екскурсовод («людина — людина») та інші;

  • пошукові, діяльність за якими передбачає винайдення чогось нового, відшукування нової інформації чи способів виконання роботи, конструювання: біолог-дослідник («людина природа»); інженер-конструктор, розкрійник верху взуття («людина — техніка»); художник-дизайнер, композитор («людина — художній образ») та інші.

За ознакою знарядь праці професії поділяються на такі відділи:

  • професії, пов’язані із застосуванням ручних знарядь праці (викрутка, скальпель, рейсфедер, свердло, зубило та ін.); професії, пов’язані із застосуванням механічних знарядь з ручним управлінням, машин (водій транспортних засобів, кранівник, лікар-стоматолог, екскаваторник та ін.);

  • професії, у роботі яких використовується автоматизоване і автоматичне обладнання (оператор енергосистем, прокатних станів, атоматичних ліній та ін.);

  • професії, пов’язані з функціональними засобами праці, роль яких виконують функціональні властивості людини: її мова, жести, міміка, інтонація мови та ін., а також внутрішні психологічні засоби праці: схеми й алгоритми виконання дій, мисленнєві еталони вирішення задач (учитель, актор, диригент та інші).

За умовами праці професії поділяються на групи, діяльність за якими відбувається:

  • в умовах звичайного побутового мікроклімату (продавець, бухгалтер, конструктор, вчитель, кресляр та інші); на відкритому повітрі (агроном, маляр, геолог, монтажник-висотник та інші);

  • у незвичайних умовах: на висоті, під змлею, під водою, при підвищеній і пониженій температурі (водолаз, шахтар та інші);

  • в умовах морально підвищеної відповідальності за здоров’я і життя людей, матеріальні цінності (лікар, інкасатор, суддя та інші).

Таким чином, використовуючи при виборі професії дану класифікацію, необхідно визначити чотири базові її ознаки: предмет праці (з чим працювати), мету праці (що робити), знаряддя праці (чим працювати), умови праці (де, в яких умовах працювати).

Отже, використання класифікації професій в профорієнтаційній роботі допомагає ефективніше враховувати професійну спрямованість особистості при виборі чи зміні професії та перенавчанні, ефективніше будувати профінформаційну, профконсультаційну роботу і профвідбір, поновому підходити до проблеми самореалізації й творчості людини в професійній діяльності.


    1. Професіографія та її місце у професійній орієнтації особистості


Процес створення професіограм базується на певних принципах, дотримання яких забезпечує наукову обґрунтованість результатів дослідження. Принципи професіографії сформулював К.К.Платонов.

Основними з них є комплексність, цілеспрямованість, особистісний підхід, надійність (вимоги до емоційної стійкості особистості в умовах перешкод і шумів), диференціація, типізація, перспективність і реальність.

Комплексний аналіз особливостей будь-якої професії передбачає: виробничу характеристику професії та її спеціальностей, включаючи економічне значення, соціологічну і соціально-психологічну, педагогічну (перелік обсягу знань і вмінь, необхідних для успішної професійної праці, термін професійної підготовки тощо) характеристики професії, а також санітарно-гігієнічну характеристику умов праці з особливим наголосом на так званих шкідливих для здоров'я виробничих процесах; перелік медичних протипоказань для роботи у даній професії; психограму (перелік психологічних вимог професії до спеціаліста). Всі ці аспекти вивчення професії, об'єднані принципом комплексності, повинні враховуватися, хоч і різною мірою залежно від поставленої мети дослідження.

Відповідно до принципу цілеспрямованості зміст і обсяг професіограми визначаються тими практичними завданнями, заради яких здійснюється вивчення професії. Зокрема, метою такого вивчення можуть виступати профконсультація, профвідбір, виробниче навчання, раціоналізація виробничого процесу, вдосконалення умов Окреслюються професійно значущі властивості особистості, її особливості: інтереси, вольові, емоційні та мотиваційні характеристики, комунікативні і організаторські, спеціальні ділові якості (наприклад, оперативність або пунктуальність у розв'язанні певних істотних для даної професійної діяльності питань). Розкриваються професійно значущі особливості прояву окремих психічних функцій: мислення, пам'яті, сприймання, уяви, а також сенсомоторики і уваги. Зазначаються можливості компенсації тих чи інших властивостей або особливостей прояву особистості у процесі професійної діяльності. При цьому проблема компенсації трансформується у проблему формування індивідуального стилю роботи, що забезпечує оптимальну професійну діяльність.

Вивчаючи професію з метою профорієнтації, необхідно зуміти побачити професійну діяльність очима людини, яка буде за цією професією працювати. Потрібно вказати джерело вимог у виробничо-технічній структурі професії і в об'єктивних умовах виконання професійної діяльності.

У професіограмі також розкриваються можливості компенсації тих чи інших якостей і особливостей прояву особистості у процесі професійної діяльності.

Таким чином, у професіограмі об'єктивні особливості трудового процесу, його технічні, технологічні, організаційні та інші характеристики, ніби перекладаються на мову психофізіологічних та соціально-психологічних понять. Це необхідно для створення єдиної основи для порівняння особливостей професії і людини.

Професіографічний матеріал повинен містити не тільки аналіз індивідуально-психологічних особливостей, а й аналіз важливих професійних ставлень і ціннісних орієнтацій, істотних для характеристики професії. Важливою тут є інформація про можливості прояву в даній професійній діяльності творчості, ініціативи, самостійності, здатність до самореалізації і застосування новітньої техніки. Елементи характеристики професійної діяльності мають бути показані не ізольовано, а як певна сукупність, що створює психологічну структуру професії. Структура професіограми, обсяг її окремих частин, ступінь узагальнення і детальності опису тих чи інших особливостей професії визначаються, як правило, метою її вивчення. Але в інтересах наступної системної обробки професіограм, їх практичного використання доцільно, щоб кожна з них будувалася за типовою схемою з використанням єдиної термінології, що позначає трудові операції й індивідуально-психологічні якості, задіяні у процесі їх виконання.

Таким чином, план-схема психологічної характеристики професії з метою профорієнтації повинна містити таку інформацію:

І. Загальні дані про професію

1. Історія виникнення професії.

2.Зміни, які відбулися у професійній діяльності у зв'язку з науково технічним прогресом

3.Соціально-економічне значення і місце професії у народному господарстві.

4. Перспективи розпитку професії.

5. Розгалуження професії за спеціальностями.

II. Характеристика процесу праці

1. Сфера діяльності і вид прані:

а) матеріальне виробництво, сфера обслуговуючої праці, сфера інтелектуальної праці;

б) праця ручна, механізована, змішана, управління автоматами;

в) праця в індивідуальному виробництві;

г) праця у серійному виробництві;

д) правд у технічній системі, системі "людина - людина", "людина - природа" тощо

2. Продукція

3. Основні знаряддя праці:

а) речові;

б) функціональні.

4. Основні виробничі операції, професійні обов'язки, опис робочого місця

5. Робоча поза.

6. Застосування технічних засобів.

7. Види труднощів, помилок, аварій з вини працюючого.

8. Організація праці і характер соціальних зв'язків (праця індивідуальна чи в колективі, виконавча, керівна; ділові контакти)

III. Санітарне-гігієнічні умови праці

1. Мікрокліматичні умови: робота у приміщенні чи на повітрі, запиленість, шум, вібрація, освітлення, температура.

2. Режим і ритм праці: змінність, темп (заданий чи вільний), монотонність, вільний час, відпустка.

3. Можливості виробничого травматизму; професійні захворювання.

4. Медичні протипоказання

IV. Психологічні вимоги професії до працівника

1. Характеристика різних видів сприймання інформації у професійній діяльності: гострота і точність зорового і слухового сприймання; точність тактильних і рухових відчуттів і сприйняття; правильне сприймання статичних і рухомих об'єктів, рівновага тощо.

2. Моторні (рухові) дії: сила, точність, швидкість, темп, ритм, координація рухів, швидкість реакцій.

3. Інтелектуальна сфера: особливості уваги (стійкість, зосередженість чи розподіл, об'єм уваги, мимовільність); особливості пам'яті (короткочасна, тривала, оперативна, слухова, зорова, рухова); спостереження у професійній діяльності; мислення: репродуктивне чи творче, образне чи словесно-логічне, практичне, оперативне; вирішення оперативних завдань, контроль; теоретичне мислення.

4. Емоційно-вольові якості особистості: самовладання при дії сильних, несподіваних подразників та в інших напружених ситуаціях; витривалість (психічна і фізична); врівноваженість (рівний характер і настрій, спокій у спілкуванні з людьми, стриманість, зібраність); рішучість, впевненість у собі, здатність до ризику.

5. Ділові якості: ініціативність, допитливість, енергійність, самостійність, організованість, дисциплінованість, відповідальнісгь, принциповість, комунікабельність, правильна самооцінка

6. Моральні якості і особистості: справедливість, чесність, чуйність, турботливість і уважне ставлення до людей, доброзичливість, сумлінність.

7. Вплив професії на загальний культурний рівень, на формування сенсомоторної діяльності, розумових здібностей і характер.

Отже, професіограму можна визначити як обумовлену змістом праці систему інформації про соціально-психологічні, психофізіологічні, особистісні і соціально-економічні властивості і якості особистості, які є необхідними і достатніми для успішного оволодіння професійною діяльністю та вдосконалення у ній. Одержавши таку інформацію про професію, людина має змогу "приміряти" її до себе, порівняти свої інтереси, нахили, здібності з вимогами, що їх ставить професія до індивідуально-психологічних особливостей працівника.
  1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас