Ім'я файлу: Професійна та корпоративна етика.docx
Розширення: docx
Розмір: 25кб.
Дата: 16.01.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 25кб.
Дата: 16.01.2021
скачати
Дві речі, які ми особливо цінуємо – це наша репутація і наше життя.
Ч. Колтон
Гарний імідж — це довготривалий вклад у професійний та особистісний успіх.
О. Змановська
Самопрезентація — це процес, за допомогою якого людина прагне сформувати у інших людей враження про себе. Успіх самопрезентації залежить від уміння подати себе іншим людям, привернути до себе увагу, актуалізувати інтерес людей до своїх якостей. Спілкуючись з різними людьми, беручи участь в різних діях та поведінкових актах, вибираючи собі стиль одягу і поведінки, людина впроваджує свої індивідуальні властивості у власну індивідуальну соціальну ситуацію розвитку, що надає поштовх для розвитку так званої «природної самопрезентації». Разом із природною самопрезентацією існує і усвідомлено заздалегідь спланована тактика позиціонування своєї особистості, або «штучна презентація». Поняття самопрезентація походить від англійського слова «самоподання», тобто надання іншим людям певної інформації про себе за допомогою незліченних стратегій поведінки, що полягають в пред'явленні свого зовнішнього образу оточуючим.
На мій погляд, успішна і ефективна самопрезентація грає велику роль у формуванні іміджу людини. Вона є певним інструментом в побудові бажаного образу. Взагалі, в літературі існують певні розбіжності щодо ототожнення або вионкремлення понять «самопрезентація» та «імідж».
Імідж не є стороною, властивістю або характеристикою тільки людській особистості або життєвої ситуації. Імідж, як і самопрезентація, характеризує соціальну сторону самого спілкування. Іншими словами, імідж відображає необхідність узгодження життя психіки з індивідуальним і груповим досвідом. Імідж не буває ізольованим. Використання тільки одного типу іміджу практично неможливе. Він належить до групи соціально-психологічних феноменів. Отже, підкоряється всім основним законам соціальної психології. Серед найважливіших можна виокремити такі: людина — істота соціальна, вона надзвичайно залежна від своєї групи і соціального оточення; поведінка людини у групі визначається стереотипами — узагальненоспрощеними уявленнями; ставлення всієї групи до конкретної людини істотно впливає на те, як саме її сприйматимуть окремі її учасники; у різних групах одна і та ж людина може мати різну репутацію і, а отже, відповідну їй поведінку; позитивне ставлення групи до окремої людини сприяє рішенню її завдань. Отже, феномен іміджу заснований на особливій чутливості людини до соціального впливу. Психологічні дослідження свідчать, що, перебуваючи у групі, людина поводиться зовсім не так, як залишаючись на самоті. У присутності інших людей біля одних підвищується активність, прискорюється реакція і зростає швидкість мислення, навколо інших — навпаки, переважають тенденції до гальмування.
Варто також зазначити, що багато людей схильні вдаватися до фантазій, ігноруючи при цьому очевидні факти. Інакше кажучи, часто ми бачимо не те, що є насправді, а те, що нам хотілося б бачити. Ми активно проектуємо свої страхи і бажання на навколишній світ речей і людей. Це виявляється в найрізноманітніших феноменах: хибній думці, помилках, ілюзіях, забобонах, вірі, чутках. Оскільки імідж залежить від багатьох факторів, які можуть змінювати свої значення, він не є чимось одного разу заданим і незмінним. Імідж динамічний, його атрибути перетворюються, змінюються відповідно до змін у самому носії чи груповій свідомості. Важливою особливістю іміджу є його активність. Він здатний впливати на свідомість, емоції, діяльність і вчинки як окремих людей, так і цілих груп населення. Існує три види технологій формування іміджу: соціально-орієнтовані (конструювання різних соціумів, проведення піарівських та іміджмейкерських акцій); особистісно орієнтовані (технології конкретного впливу на особистість); комбіновані поєднують у собі риси двох вищезазначених. Технологія створення іміджу має такий вигляд: — розробляється абстрактний «надобраз», що базується на можливих властивостях об’єкта; — проводиться «шліфування» реальних якостей об’єкта; — створюються умови для прояву затребуваних електоратом рис об’єкта (реальних і приписуваних); — методом тиражування або багаторазового повтору інформації закріплюється потрібний «над-образ», який і стає його іміджем. Поняття «надобраз» має право на існування, оскільки лексично точно відображає суть іміджу, яка стоїть над реальними якостями об’єкта і володіє більшою функціональною визначеністю. Облік справжнього образу дозволяє грамотно провести селекцію рис реального образу і добитися максимальної ефективності іміджу індивіда. Ідеальний імідж завжди залишається тим еталоном, до якого прагнуть, але не можуть досягти. Антиобраз перебуває поряд із образом згідно з законом єдності й боротьби протилежностей.
Коли мова йде про корпоративний імідж, то його визначають як «спеціально спроектований в інтересах організації, оснований на особливостях діяльності, внутрішніх закономірностях, властивостях, достоїнствах, якостях і характеристиках образ, який цілеспрямовано запроваджується у свідомість цільової аудиторії. Це імідж організації загалом, а не певних її частин або результатів її роботи. Тут мають значення і репутація організації, її успіхи, ступінь стабільності. Корпоративний тип іміджу умовно поділяють на внутрішній та зовнішній.
Імідж є відбиттям вимог масової свідомості. Він як найефективніший спосіб повідомлення в цьому виді комунікації, він спроможний пройти крізь фільтри недовіри й неуважності, характерні для масової свідомості. Консервативний характер масової свідомості дозволяє опиратися на моделі, які вже були апробовані людством. Вони щоразу одержують нову реалізацію, зберігаючи водночас і колишні властивості. Імідж діє в умовах, не дуже сприятливих для його поширення. Із цієї причини він повинен бути вибудуваний так, щоб домогтися однозначної реакції на нього аудиторії. Імідж є найбільш ефективною подачею відомостей, яка у змозі обійти наявні в кожної людини фільтри. Імідж, що постійно не підкріплюється реальними значними справами, втрачає свою актуальність, стає нецікавим. Для професіонала дуже важливий ефективний взаємовигідний контакт із навколишнім світом, тому визначною частиною його іміджу є: висока самооцінка, впевненість у собі; — віра в доброзичливість Всесвіту і віра в добру людину; — соціальна й особиста відповідальність; бажання змінюватися й уміння ризикувати при здоровому почутті самозбереження. Для того, щоб домогти успіху, треба постійно покращувати особистий імідж. Він повинен мати цілісний, погоджений характер, окремі його риси не повинні суперечити одна одній. Системний характер іміджу вигідний для професіонала, оскільки дозволяє завдяки одній введеній рисі, викликати в масовій свідомості потрібні характеристики.
Узагальнюючи сказане, варто зазначити, що імідж являє собою досить складний феномен, в якому переплетені різнорідні фактори. І всі вони повинні братися до уваги під час створення певного образу, оскільки сприйняття людини також відбувається по багатьох каналах, і по кожному з них треба проводити свою роботу.
ЛІТЕРАТУРА
Барна, Н. В. (2008). Іміджелогія.
Маценко, В. (2005). Технологія іміджу.
Шепель, В. М. (1994). Имиджелогия. Секреты личного обаяния.
Гофман И. (2000). Представление себя другим в повседневной жизни.