Ім'я файлу: Педагогічні погляди Дж.Локка..docx
Розширення: docx
Розмір: 29кб.
Дата: 09.06.2021
Пов'язані файли:
КУХНІ НАРОДІВ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ.docx
КУХНІ НАРОДІВ ПІВНІЧНОЇ ЄВРОПИ.docx
Основні проблеми творчості праці педагога.docx
Функції методів навчання.docx
Нетрадиційні уроки.pptx
Педагогічна спадщина Я.А.Коменського (семінар).docx
Основи здорового способу життя студента.doc

  1. У творі “Думки про виховання” розкрито цілу систему фізичного виховання джентльмена, яка передбачає ряд цікавих та ефективних, а інколи і суперечливих прийомів. Локк рекомендує привчати дітей до холоду і спеки, носити простий і вільний одяг, мити ноги холодною водою тощо.

Такі позиції Локка щодо фізичного виховання не випадкові, адже тогочасна Англія вела активну колоніальну політику, і людям, які завойовували нові території, часто доводилось жити в складних умовах.

Головне місце у педагогічній концепції Локка належить моральному вихованню. Моралъ виводить не з релігійного вчення, а з інтересів окремої особи, керуючись принципом вигоди “все, що приносить особисту користь, є моральним”.

Для джентльмена, на його думку, найважливіше виробити характер і волю. Морально вихована людина це та, якій вчинки диктує розум, і яка вміє діяти всупереч своїм почуттям і бажанням. У самообмеженні і самодисципліні Д.Локк бачив необхідну умову розумної поведінки і управління людини собою за різних обставин життя. При цьому моральні норми і правила не повинні залишатись чимось зовнішнім, а стати його глибоко внутрішніми особистісними якостями. Тому як головна мета виховання Д. Локком розглядається розвиток в особистості внутрішньої потреби до активного утвердження в собі моральних принципів.

У загальному, можна сказати, що мету і завдання виховання людини Д. Локк трактував у широкому соціальному і філософському контексті взаємодії особистості і суспільства, висуваючи на перше місце становлення громадянина, формування характеру, моральних якостей людини, здатної реалізовувати високі ідеали. Таким чином, у взаємодії особистості і суспільства пріоритетне значення, за Д. Локком, належить індивідуальний основі, яка повинна бути пов’язана із суспільними інтересами.

Розумове виховання по відношенню до морального та фізичного Локк ставить на останнє місце. Він вважає, що джентльмен може обійтися без більшості тих знань, які даються у школі. Мета ж навчання полягає не в тому, щоб зробити юнака вченим, а в тому, щоб підготувати з нього ділову людину, зробити розум його здатним сприймати будь-яке знання, якщо він сам того захоче. За Локком навчання повинно мати практичну спрямованість, кожний предмет, що вивчається, має приносити певну користь.

Він запропонував програму реальної освіти, яка передбачала необхідну підготовку до “ділових занять в реальному світі”, до комерційної діяльності; радив вивчати живу мову, замість мертвих: англійської та французької. У число “корисних” для вивчення предметів ввійшли також географія, малювання, математика, астрономія, філософія, історія, право. Сюди ж Локк включив стенографію і бухгалтерію.

Можна стверджувати, що в розумінні завдань освіти він далекий від вузького практицизму, утилітаризму. Його вихованець повинен бути не тільки підготовлений до ведення практичних справ, але і усвідомлювати свою громадянську відповідальність, прагнути до доброчесного життя, проявляти інтерес до навчання того, в чому він буде корисний своїй державі. Таким чином, освіта виступає також засобом розвитку важливих громадянських моральних якостей особистості.

Локк не виділяє окремо трудового виховання, але рекомендує, щоб вихованець займався якимось ремеслом (столярним, токарним, теслярством), садівництвом, сільським господарством чи ін. Д. Локк вважав, що фізична праця знімає втому від навчальних занять, відновлює енергію, стимулює пізнавальні сили, зміцнює здоров’я, дає життєвий гарт.

"Думки про виховання" ( англ. Some Thoughts Concerning Education ) - Трактат Джона Локка, написаний ним у 1693 році. Протягом більш ніж сторіччя був найбільш значною англійської роботою, присвяченій філософським проблемам освіти. У XVIII столітті книга була перекладена практично на всі європейські мови й вплинула на більшість авторів, які писали про освіту, включаючи Руссо.

Відповідно до розробленої раніше теорією свідомості, викладеної в його " Досвіді про людське розуміння ", Локк заперечував наявність будь-яких вроджених ідей, а людський розум розглядався ним як tabula rasa. У "Думках про виховання" Локк розглядає процес утворення цього розуму за допомогою трьох методів: розвиток здорового тіла, формування доброчесного характеру і вибору відповідної освітньої програми.

Педагогічні ідеї

Серед положень, висунутих Локком в "Досвід про людське розуміння" і "Думках про виховання" визначальну роль у теорії освіти вісімнадцятого століття зіграли два. Перше - ідея про те, що освіта створює людину. На самому початку свого трактату Локк пише: "Можна, я гадаю, сказати, що дев'ять десятих тих людей, з якими ми зустрічаємося, є тим, що вони є, - добрими чи злими, корисними або марними - завдяки своєму вихованню". Стверджуючи це, Локк сперечається одночасно з августинианским уявленням про людину, природа якого заснована на первородний гріх і картезіанства, відповідно до якого, людина від народження наділений здатністю до логічних суджень. У своєму "Досвід" Локк постулює наявність "порожнього" розуму - tabula rasa, який "наповнений" досвідом. Описуючи розум подібним чином, Локк звертається Платоновскому "Теетет", де розум порівнюється воскової табличкою. При цьому однак Локк не заперечував наявність вроджених здібностей та інтересів. Так, він радить батькам уважно спостерігати за своїми дітьми з тим щоб виявити їх схильності і виховувати у відповідності з притаманними дітям інтересами, а не примушувати до діяльності, яка тим не до вподоби: "Тому той, хто має справу з дітьми, повинен грунтовно вивчити їх натури і здібності і за допомогою частих випробувань стежити за тим, в який бік вони легко ухиляються і що їм підходить, які їхні природні задатки, як можна їх удосконалити і використовувати ".

Друге з найбільш важливих положень Локка, що зробили вплив на теорію освіти вісімнадцятого століття, також грунтується на його теорії свідомості. Асоціація понять, що здійснюється в дитинстві, має більше значення, ніж така в більш зрілому віці, оскільки вона формує самі основи Я : "Незначні або майже непомітні враження, вироблювані на нашу ніжну організацію в дитинстві, мають дуже важливі і тривалі наслідки". В "Досвід про людське розуміння", формулюючи теорію асоціації понять, Локк застерігає проти того, щоб дозволяти "дурною няньці" переконати дитину в тому, що "домові і привиди" пов'язані з ідеєю темряви, оскільки "темрява завжди буде для нього нести з собою ці страшні ідеї, і вони будуть з'єднані так, що він однаково не буде в змозі переносити їх обидві ".

Значення, яке Локк надавав ролі досвіду у формуванні свідомості і його заклопотаність можливістю помилкової асоціації ідей, стали причиною того, що багато характеризували його теорію свідомості не як активну, але скоріше пасивну. Однак на думку Ніколаса Джоллі, таке уявлення є помилковим. Як відзначають Джоллі і Тарков, в роботах Локка міститься багато вказівок про необхідність активного прагнення до знання і шкоду загальноприйнятих думок - ідей, що складають саму суть локковской критики іннатізма.

  1. Мета виховання у Дж.Локка випливає з важливого соціального завдання підготувати нову породу людей, здатних індустріалізувати суспільство, зміцнити буржуазний лад. На відміну від Середньовіччя, коли мета виховання визначалася підготовкою людей до потойбічного життя, Локк визначав її справами земними.

Мета виховання - підготовка джентльмена, який уміє розумно і прибутково вести свої справи, не заважаючи іншим, має здоровий дух у здоровому тілі і вміє поводитися в товаристві. Джентльмен - це і є особлива порода людей - буржуа, доброчесних, мудрих, вмілих у справах, з прищепленою світськістю, фізично сильних і загартованих. Звідси завдання: фізичного, морального, розумового виховання, яке джентльмен повинен отримати, але не в школі, бо школа - це заклад, де зібраний “пістрявий натовп дурно вихованих порочних хлопчаків всякого стану”. Істинний джентльмен виховується вдома, бо “навіть недоліки домашнього виховання незрівнянно корисніші набутих у школі знань і умінь”.

Фізичне виховання займає провідне місце. Локк - лікар. Він так серйозно поставив питання про фізичне виховання, що пізніше всі, хто писав про це, спиралися на Локка, який керувався стародавнім положенням: “у здоровому тілі - здоровий дух”; вимагав загартовування дітей змалку - добиватися, щоб діти легко переносили втому, незгоди, нестатки, зміни. їх не слід тепло одягати, хай ходять у будь-яку погоду в простому, зручному одягові, з непокритою головою, купаються в усяку погоду, більше перебувають на свіжому повітрі. їжа тим краща, чим простіша, ліжко - тверде, краще матрац, ніж перина; в усьому помірність. Єдине, в чому не варто відмовляти дітям і давати їм цілковиту свободу - це сон. “Джентльмен повинен бути вихований так, щоб у будь-який час був готовий взяти зброю і стати солдатом”, - писав Локк у “Думках про виховання”.

Основою моралі для Д.Локка слугував принцип користі й інтересу особистості. Справжній джентльмен, вважав він, - це той, хто вміє досягти власного щастя сам, але, разом з тим, не заважає зробити це й іншим.

Головне завдання морального виховання - вироблення характеру, розвиток волі, моральна дисциплінованість. Поведінка джентльмена повинна бути розумною, він повинен вміти керувати своїми пристрастями, бути дисциплінованим, вміти підпорядкувати себе велінням розсудку.

Основними виховними засобами морального виховання повинні бути не розмірковування, а приклад, оточення дитини, середовище. “Найбільший вплив на його поведінку буде все-таки виявляти компанія, в якій він перебуває, і спосіб дій тих, хто виховує його”, - відзначав Локк.

Особливо важливого значення надавав Локк вихованню у дітей стійких позитивних звичок. Виховання звичок повинно розпочинатися з раннього віку. Не можна добитися позитивних результатів грубістю, примусом, зате можна ласкавими словами, короткими навіюваннями. Не можна прищеплювати кілька звичок одночасно, потрібно зміцнити спочатку одну, а потім переходити до іншої; потрібно уважно вивчати індивідуальні особливості дитини і застосовувати відповідні методи морального виховання.

Локк вважав необхідним боротися з дитячими капризами і лінощами, ні в якому разі не задовольняти настійні бажання дитини, які супроводжуються плачем. Щоб залучити дитину до занять, вихователь повинен її зацікавити. Не можна потурати дитині, але не можна й не задовольняти її законних побажань.

Локк виступав проти тілесних покарань, вважаючи, що “рабська дисципліна створює рабський характер”. Але у випадках упертості дитини й відкритої непокори допускав і тілесні кари.

Філософ надавав великого значення релігійному вихованню, але вважав, що головне - не привчати дітей до обрядів, а викликати любов до Бога як вищої істоти.

Розумове виховання джентльмена, на думку Локка, потрібно підпорядкувати виробленню якостей, необхідних діловій людині. “Добродійна, розумна і вміла у веденні своїх справ людина має значно більше переваг, ніж видатний учений, який не володіє цими якостями”, - писав він. Джентльмена потрібно навчити письму, читанню, малюванню, рідної мови, французької мови, географії, арифметиці, геометрії, астрономії, етиці, бухгалтерії, верховій їзді і танцям, дати основні відомості з історії і законодавства. Ця програма рішуче розривала з середньовічними традиціями. Кожен з пропонованих Локком навчальних предметів повинен приносити дитині відповідну користь, готувати її до життя.

Локк рекомендував також набуття учнями якогось ремесла (столярного, токарного, теслярського) або садівництва і сільськогосподарської, парфумерної справи, лакування, гравіювання. Необхідність трудового виховання мотивував переважно тим, що праця на свіжому повітрі корисна для здоров’я, а знання ремесел може знадобитися діловій людині в майбутньому, до того ж праця запобігає набуттю шкідливої святковості.

Локк заохочував дитячу допитливість, радив не давати неправдивих і ухильних відповідей, розвивати у дітей здатність до самостійних суджень.

Вихований таким чином джентльмен, на думку Локка, буде тією новою людиною, якій суджено зміцнювати могутність буржуазної Англії.

  1. Процес виховання джентльмена також мав поетапний характер, і головними складовими його системи були:

  • фізичне виховання, вироблення характеру, розвиток волі;

  • етичне виховання і навчання хороших манер;

  • трудове виховання;

  • розвиток допитливості й інтересу до навчання, яке повинно мати як теоретичну спрямованість, так і практичний характер.

Як головні виховні засоби використовувалися приклад, вправи, виховні ситуації, праця, середовище й виховне оточення людини. Така система виховання була орієнтована на врахування індивідуальних особливостей вихованця і на розвиток його особистості, становлення людини як індивідуальності.

Велике значення Дж. Локк надавав фізичному вихованню. «Здоров'я необхідне нам для наших справ і нашого благополуччя», говорив він і пропонував добре розроблену систему, що стояла на рівні науки того часу. «У здоровому тілі здоровий дух», підкреслював він. Тому необхідно з раннього дитинства загартовувати тіло дитини, досягати того, щоб вона легко переносила фізичні навантаження і негоди. Дж. Локк великого значення надавав суворому режимові в житті дитини, даючи поради щодо одягу, їжі, прогулянок, занять спортом.

Правильна постановка фізичного виховання сприяє виробленню мужності й настирливості. «Джентльмен повинен бути вихований так, щоб у будь-який час бути готовим взяти до рук зброю і стати солдатом». Свою мораль, як ми зазначали, Дж. Локк виводив із принципів користі й інтересів особистості; справжній джентльмен це той, хто вміє досягти свого щастя, але в той же час не завдає шкоди іншим джентльменам. Люди повинні бути мудрими і досягати того, що їм хочеться, але враховувати при цьому свої реальні можливості. Тому поведінка людини має бути розумною. Людина повинна вміти керувати своїми потягами, бути дисциплінованою. Формування характеру, розвиток волі, моральне дисциплінування - найважливіші завдання виховання; не можна виконувати всі забаганки дитини, але й не можна не задовольняти її законні потреби.

Спочатку «страх і повага» повинні дати вихователю владу над поведінкою дитини, а в більш старшому віці цю владу будуть підтримувати «любов і дружба». Джон Локк був проти фізичного покарання, називаючи його найбільш легким виховним засобом, але водночас і найменш ефективним. Педагог пояснював, що фізичним покаранням дорослий може викликати недовіру до себе , гнів і страх дитини. А завдання виховання полягає якраз у викорененні цих якостей у дитини. Він попереджав: «Звичайний метод впливу покаранням і палицею, який не потребує ні зусиль, ні багато часу, цей єдиний метод підтримування дисципліни, який широко усвідомлений і доступний розумінню вихователя, є найменш сприятливим з існуючих методів виховання».

Головним виховним засобом завжди будуть не роздуми, а життєве середовище, яке оточує людину. «Прийміть за істину, говорив Дж. Локк, що які б настанови не давали дитині і якими мудрими уроками хорошого тону не напихали її кожного дня, найбільше впливають на її поведінку все ж таки компанія, в якій вона знаходиться, і поведінка тих людей, хто ходить за нею. Важливим є виховання стійких позитивних навичок у дітей».

Він писав: «Дітей не можна виховувати правилами, які зникають із пам'яті; якщо ви вважаєте за потрібне привчити їх до чого-небудь, закріплюйте це шляхом практики кожного разу, коли буде нагода, а якщо це можливо, — самі створіть цю нагоду».

На думку філософа-просвітителя, виховання навичок повинно починатися з раннього віку; не можна досягти позитивного результату грубістю, насильством; необхідний результат дадуть лагідні слова, коротке, наче випадкове, навіювання, зроблене у формі нагадування про те, що діти забули. За його настановами, не можна прищеплювати Декілька навичок одночасно. Завдання вихователя полягає в тому, Щоб закріпити спочатку одну навичку, а потім перейти до виховання іншої.

За Дж. Локком, для правильного напрямку всього виховного процесу Потрібно уважно вивчати індивідуальні особливості дитини, спостерігати за дитиною, коли вона нічого не підозрює, для того, щоб «помітити її переважаючі потяги і нахили»; потрібно бачити різні якості дитини «тому, що на основі різних властивостей повинні розрізнятися наші методи». Дж. Локк виступав противником тілесних покарань, вважаючи, що «рабська дисципліна створює і рабський характер». Але у випадках упертого небажання дитини слухатися, «можна було б застосовувати тілесну кару».

Визнаючи значення релігійного виховання у формуванні особистості, Дж. Локк вважав, що головне не привчати дітей до обрядів, а викликати любов до Бога, як до вищої істоти.

Зміст навчання джентльмена, за Дж. Локком, значно ширший, ніж було прийнято на той час. Джентльмена потрібно навчити читанню, писанню, малюванню, рідній мові, французькій мові, латинській мові, географії, математиці, астрономії, хронології, етиці, дати йому основні відомості з історії, законознавства, бухгалтерії, навчити їздити верхи і танцювати. Ця відома Локкова програма навчання рішуче пориває із середньовічними традиціями. Кожний із запропонованих Дж. Локком предметів повинен дати користь, підготувати вихованця до життя. Таким чином, знанням потрібно було надати практичний характер. Спостерігається практична спрямованість освіти джентльмена – «для реальних занять у реальному світі». Дж. Локк пропонує використання «м’яких» методів навчання, спрямованих на розвиток дитячих інтересів. Дж. Локку належить обґрунтування ідеї індивідуалізації, яка була покладена в основу організації виховання та навчання джентльмена.

Дж. Локк рекомендував, щоб вихованці займалися або яким-небудь ремеслом (столярним, токарним), або садівництвом і сільським господарством, або парфумерною справою, лакуванням і гравіруванням тощо. Необхідність трудового виховання він мотивував тим, що праця на свіжому повітрі корисна для здоров'я, а знання ремесел може стати в пригоді діловій людині як підприємцю.

Цікавими та корисними з точки зору дидактики навчання є деякі настанови, висунуті Дж. Локком. Вихователь, займаючись з дитиною, повинен пробуджувати інтерес до навчання, розвивати її цікавість. Не допускається перетворення занять у неприємні для дитини години. Вчитель повинен використовувати потяг дитини до нового, але в той же час привчати її займатись і нецікавим. Ширше потрібно використовувати дитячу допитливість, тому що з неї виростає потяг до знання. До дитячих запитань потрібно ставитися з усією уважністю, не давати неточних і брехливих відповідей. Необхідно розвивати в дітей спроможність до самостійних суджень, висновків.

Слід відзначити негативне ставлення Дж. Локка до шкіл. Він вважав за необхідне ізолювати майбутнього джентльмена від впливу грубої маси, від простих дітей, які, на його думку, здатні лише на те, щоб «спритно обкрадати фруктові сади». Це неприховане презирство Дж. Локка до народу особливо яскраво помітне в його записках про «робітничі школи». На його думку, «діти робітників завжди лягають тягарем на суспільство». Тому в кожному приході потрібно створювати «робітничу школу», куди в обов'язковому порядку слід направляти тих дітей віком від 3 до 14 років, батьки яких жебракують і бідні. Цих дітей треба в школі годувати хлібом, а в холодну пору добавляти теплу кашку. Але цю їжу діти повинні відробити: прясти, в'язати і ін. Вироби дітей повинні продаватися. На переконання Дж. Локка, дітей зі школи потрібно водити до церкви.

Філософські і педагогічні праці Джона Локка справили значний вплив на французьких просвітителів, хоч їхні погляди значно відрізнялися від системи Дж. Локка, особливо своїми прогресивним соціальним спрямуванням.

Джон Локк стверджував, що дитині з дитинства потрібне виховання, яке базується на повазі, на ставленні до неї як до маленької, але вже ж особистості. Говорив про те, що дорослі дуже часто недооцінюють розумових здібностей дитини і тому спілкування з нею відбувається, скажімо так, на побутовому рівні, але це неправильно. Чим більше своїх міркувань вихователь або батьки будуть висловлювати при дітях, тим скоріше останні самі самостійно почнуть щось осмислювати. Він писав: «Можливо, здається дивним, що я говорю про роздуми з дітьми; але я бачу в цьому найбільш вірний спосіб поводження з дітьми. Діти сприймають роздуми з того раннього віку, коли починають розмовляти; і якщо мої спостереження мене не обманюють, їм раніше починає подобатися, коли з ними поводяться як з розумними істотами, ніж, звичайно, думають. Це почуття гідності потрібно в них підтримувати й у міру можливостей використовувати як головне знаряддя їх виховання».

Джон Локк був прихильником думки, що дитині, по-перше, необхідно дати початки морального виховання, а вже потім на цій базі навчати її складним наукам. Він не відкидав, що вивчення наук допомагає розвитку добродіянь і мудрості в людині з гарними Духовними початками, але говорив про те, що людина, яка не має таких початків, вивчаючи науки, стає ще більш мізерною.

Він писав: «Ви, мабуть, здивуєтесь, що я ставлю навчання на останнє місце, особливо, якщо я скажу вам, що надаю йому найменшого значення. Читати й писати, вивчати науки це все я визнаю необхідною, але не головною справою. Я говорю це до того, щоб ви, розмірковуючи про виховання вашого сина і шукаючи для нього вчителя або вихователя, не мали на увазі лише латину і логіку. Шукайте людину, яка б знала, як можна сформувати характер хлопчика; віддайте його в такі руки, котрі зможуть, у межах можливого, уберегти його невинність, підтримувати й розвивати в нього гарні початки, м'якими методами виплавляти й усувати всі погані риси і прищеплювати йому гарні звички».

За Дж. Локком, основна задача — це виховання доброчесності. Основне спрямування етичного вчення Локка — в його індивідуалістичному характері, у прагненні зробити основним двигуном поведінки людини вірно зрозумілий нею особистий, егоїстичний інтерес.

Навички такої поведінки та її осмислення повинні знайти своє місце в процесі виховання. Дж. Локк говорить про те, що дитині повинні бути прищеплені риси і якості, приємні всім, як-от: гарні манери, вміння бути привабливим, ввічливим, розсудливим, тобто вміння володіти своїми почуттями, чесність, хоробрість, розсудливість. Усі ці риси в сукупності являють образ ідеальної людини, яка, створюючи своє особисте щастя, не перешкодить іншим. Вирішуючи питання про мету виховання, Дж. Локк свідомо й упереджено звертається тільки до верхівки англійського післяреволюційного суспільства, бо «знання та наука - заняття лише для тих, хто користується достатком і дозвіллям». Цілі виховання диференціюються у Дж. Локка стосовно дітей різних суспільних груп населення. Діти простого народу повинні бути виховані у стриманості, старанними працівниками, з мінімумом знань.

Дж. Локк говорить, що найважчою і найскладнішою проблемою є формування характеру і саме на вирішення цієї проблеми повинна бути спрямована головна увага вихователя. Він вимагає від батьків турбуватися про розвиток характеру з перших днів життя дитини, використовуючи для реалізації цієї мети все, що оточує дитину. Усі методи та заходи виховання повинні бути розраховані на психологічні особливості дитини. Дж.Локк є прихильником родинно-сімейного виховання та чіткої станової детермінації освіти.

Саме така постановка питання про способи виховання та навчання висунула ім'я Дж. Локка у число новаторів виховання. Його педагогічні ідеї істотно вплинули на розвиток педагогіки XVIIIXIX століть.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас