Довідка про перебування Т. Г. Шевченка на Конотопщині

Тарас Гигорович Шевченко
Історична довідка про перебування Т.Г.Шевченка на Конотопщині
У народній пам’яті живе і буде вічно жити пам’ять про великого Кобзаря, геніального сина України та поборника святої правди.

Життєвий і творчий шлях Т. Г. Шевченка був коротким. 24 роки він був кріпаком, 10 - перебував на засланні рядовим миколаївської муштри, і лише 10 років було відведено йому так званої волі під пильним оком жандармів.

Виплекала Т. Г. Шевченка Черкащина. Але, як і по всій Україні, в нас, на Конотопщині, є чимало дорогих серцеві шевченківських місць. Великий інтерес привертають дружні зв’язки Т. Г. Шевченка з братами Лазаревськими, уродженцями с. Гирявка (нині - Шевченкове). В Гирявці, на той час, жила сім’я дрібного поміщика Матвія Лазаревського. Шість його синів – Василь, Михайло, Федір, Яків, Олександр, Іван і дочка Глафіра були шанувальниками творчості Т. Г. Шевченка. Вони належали до прогресивних кіл, поділяли революційно- демократичні погляди Тараса Григоровича і перебували під великим впливом його ідей.

Знайомство і дружба братів Лазаревських, особливо Федора, Михайла і Василя, з Т. Г. Шевченком почалося з часу заслання його царським урядом у солдатчину до Оренбургського корпусу, де брати Лазаревські в різні часи працювали урядовцями в прикордонній комісії. Ця дружба тривала все життя.

В 1847 році Шевченко був засланий і зарахований у званні рядового солдата до Оренбургу, із забороною писати і малювати. Першими зустріли поета Федір і Михайло Лазаревські, які, на той час, служили в Оренбурзькому корпусі. В листі до своєї знайомої В. М. Репніної, Тарас Григорович дуже тепло відгукується про свого друга Федора Лазаревського: «Он первый не устыдился моей серой шинели и первый встретил меня по возвращении моем из Киргизской степи и спросил, есть ли у меня что пообедать. Да, подобный привет дорог…».

Поет часто бував у домі Федора Матвійовича Лазаревського. Перебуваючи на Конотопщині, він намалював портрет Ф. М. Лазаревського, записав у його альбом кілька поезій, подарував відомий поетичний твір «Не додому вночі йдучи», кілька офортів та «Кобзар» з автографом і дарчим написом «Федорові Лазаревському від автора».

З Василем Матвійовичем Лазаревським поет познайомився у тому ж Оренбурзі, де він подарував Шевченку два ящики сигар і 50 карбованців.

З третім із братів - Михайлом Матвійовичем Лазаревським, Шевченко познайомився 29 липня 1847 року в Орську. На той час Михайло Матвійович працював у Троїцьку Оренбурзької губернії, на посаді попечителя прилінійних киргизів. Уже з першого знайомства між ними зав’язалась міцна і щира дружба. Переїхавши на роботу до Петербургу, М. М. Лазаревський не пориває зв’язку з Т. Г. Шевченком. Листується з ним, підтримує його морально і матеріально, виявляючи до нього любов і приязнь.