1   2   3
Ім'я файлу: Досвід_прогнозування_НТР (1).docx
Розширення: docx
Розмір: 50кб.
Дата: 10.06.2021
Пов'язані файли:
Курсова. Лідерство.docx

  • проведення аналізу та тенденцій у світовій науці і техніці;

  • складання списку перспективних «тем» економічного, науково- технічного і соціального розвитку;

  • опитування експертів за методом Дельфі;

  • ранжування обраних тем за ступенем їх інноваційної значущості;

  • складання переліку національних науково-технічних пріоритетів і критичних технологій.

У 2005 році Національний інститут науково-технічної політики опублікував результати роботи над черговим, восьмим, прогнозом – на період до 2035 року. Експертами було проаналізовано 858 тем, розподілених за 13 тематичними розділами. У прогнозі було чітко виділено 130 інноваційних напрямів, для кожного з яких складено детальний опис, що розкриває його зміст і соціально-економічну значущість. У науково-методичній та організаційній роботі взяли участь 170 фахівців, а число експертів, які були задіяні у другому турі опитування склало 2239 осіб.

У 2010 році у Японії проведено 9-те форсайт-дослідження, у якому використовували комбінацію таких методів:

  • Дельфі-опитування за темами, вилученими за допомогою міждисциплінарних дискусій, спрямованих на бачення майбутнього суспільства;

  • написання сценаріїв потенційні шляхи досягнення бажаного майбутнього;

  • обговорення можливих підходів до забезпечення сталого розвитку регіональних товариств.

У цьому форсайт-проекті брали участь 2900 японських експертів з кожної області дослідження, що надали своє передбачення на 30 років у майбутнє за 832 науково-технічними темами. Головні результати цих оглядів включають бачення майбутнього суспільства, підкріпленого розвитком науки і техніки, його областями ключової важливості для вирішення глобальних та національних проблем, потенційних шляхів реалізації цього майбутнього.

Результати обстеження були використані для розробки четвертого Основного плану розвитку науки і техніки, який було розпочато у 2012 році.

У 2015 р. Національний інститут науково-технічної політики Японії опублікував 10-й науково-технічний прогноз, який складається з 3 частин [12]:

  • вивчення світогляду майбутнього суспільства;

  • прогнозування науки та техніки за напрямами;

  • планування сценаріїв.

У Німеччині було проведено два раунди Дельфі в 1993 і 1998 рр., результати яких були використані у формуванні державної науково-технічної політики. Ініціатором їх було Федеральне міністерство з освіти, науки, досліджень і технологій. Перший етап проводився Інститутом систем та інновацій та містив огляд переліків «критичних технологій», складених у США, а також результатів робіт з передбачення в інших країнах. На наступному етапі було сформовано довгий перелік з 86 технологій та їх потенційною корисністю протягом найближчих 10–15 років. За допомогою методу дерева відносної

важливості експерти з Федерального міністерства освіти і науки оцінили кожну технологію з використанням таких критеріїв, як розподіл за часом, економічна важливість і неекономічні вигоди, визначаючи найважливіші для Німеччини з точки зору кожного критерію. Загальна мета цих обстежень не прогноз майбутнього, а підготовка можливих сценаріїв і збір інформації для прийняття рішень, а також підготовка наукової бази для загальнонаціональної дискусії з питань формування майбутнього країни [9].

В іншій ініціативі Інститут Фраунхофера співпрацював з Національним інститутом науково-технічної політики Японії, який на той час складав п’ятий 30-річний прогноз. Першим кроком такої взаємодії став переклад німецькою мовою японських тем для опитування Дельфі. Теми були запропоновані великій кількості експертів, що працюють у промисловості, університетах та уряді. Відмінності між двома групами результатів стосувалися відносної важливості окремих тем та ймовірних обмежень досліджень. Хоча вищевказана процедура була досить успішна, зокрема, дозволила порівняти погляди німецьких і японських експертів, підхід мав свої слабкі сторони. Тому дві країни провели «міні-Дельфі» процедуру для вироблення поліпшеної методології. Новим було те, що країни спільно обирали теми, визначали категорії важливості (для науки і технології, з одного боку, і економіки, екології і суспільства, з іншого боку) і включали питання про умови стимулювання інновацій. Передбачення у Німеччині на федеральному рівні вплинуло на бюджетні пріоритети в Міністерстві освіти і науки, хоча технологічне передбачення було тільки одним з елементів вихідних даних. Воно також зіграло роль у стратегічних переговорах з промисловими і великими дослідницькими організаціями. Ряд місцевих урядів провів дослідження регіональних наслідків результатів національного передбачення. В промисловості процедури форсайту були проведені промисловими асоціаціями. Результатом форсайтних досліджень у тісній співпраці з японськими колегами («Delphi-93» і «Delphi-98») стала своя унікальна програма Futur (інша назва

«Німецький дослідницький діалог»), що дозволяє формувати стратегічне бачення для Міністерства освіти і науки на наступні 20 років.

Першим масштабним проектом національного рівня в Росії став довгостроковий прогноз науково-технологічній розвитку на період до 2025 р., ініційований у 2007 р. Міністерством освіти та науки [13]. Він охоплював три великі блоки: макроекономічний прогноз російської економіки; прогноз сфери науки і технологій (за пріоритетними напрямами) і галузевий прогноз, метою якого була розробка варіантів технологічного розвитку найважливіших секторів економіки. Центральним елементом проекту було проведення опитування експертів з використанням методу Дельфі, на основі якого були виділені більше 800 технологій у 10 перспективних напрямках науково-технологічного розвитку, після чого здійснено опитування 100 найбільших компаній в ключових секторах російської економіки з метою аналізу поточного і перспективного попиту на ці технології. В рамках наступного етапу науково- технологічного прогнозування (2009-2010 рр.) узагальнено досвід зарубіжних і міжнародних прогнозів соціально-економічної та науково-технологічної сферах, і на його базі виконані оцінки майбутнього глобальної економіки і окремих великих світових ринків з урахуванням очікуваних наслідків фінансово-економічної кризи. Отримані результати лягли в основу макроекономічного прогнозу російської економіки, а також варіантного прогнозу технологічного розвитку ряду секторів. У проекті були визначені групи перспективних технологій і продуктів, що відповідають пріоритетам технологічної модернізації країни. У 2013 р. завершилася розробка Прогнозу науково-технічного розвитку Росії, у рамках якого одержано наступні основні результати [13]:

  • виділені тренди, які здійснюють найбільший вплив на сферу науки і технологій, породжувані ними виклики довгострокового розвитку економіки, науки і суспільства в глобальному та національному контекстах;

  • для семи пріоритетних напрямків розвитку науки і технологій («Інформаційно-комунікаційні технології», «Біотехнології»; «Медицина і

охорона здоров'я», «Нові матеріали і нанотехнології», «Раціональне природокористування», «Транспортні та космічні системи»,

«Енергоефективність та енергозбереження»):

    • на основі виявлених трендів визначені загрози і вікна можливостей для Росії;

    • ідентифіковані перспективні ринки, продуктові групи і потенційні області попиту на російські інноваційні технології та розробки;

    • складено детальний опис пріоритетних тематичних областей розвитку науки і технологій і сформульовані понад 1000 пріоритетних завдань наукових досліджень і розробок, проведення яких необхідно для появи розглянутих груп інноваційних продуктів і послуг;

    • дана оцінка стану вітчизняних досліджень в цих областях: виявлені

«Білі плями», а також зони паритету і лідерства, які можуть стати основою для інтеграції в міжнародні альянси і позиціонування країни як центру глобального технологічного розвитку;

  • підготовлені рекомендації, спрямовані на активізацію використання результатів прогнозування науково-технологічного розвитку в практиці науково-технічної та інноваційної політики, в тому числі при формуванні, коригуванні та реалізації державних програм Росії, включаючи федеральні цільові програми науково-технологічної спрямованості.

В Україні для формування пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки Кабінет Міністрів Україні із залученням НАН України, галузевих академій наук, центральних органів виконавчої влади розроблялась та реалізовувалась цільова програма прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку України. Були затверджені пріоритетні напрями розвитку науки і техніки, реалізація яких здійснювалась через низку науково- технічних програм, державних замовлень на науково-технічну продукцію, підготовку наукових кадрів, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення наукових досліджень і науково-технічних розробок.

Слід зазначити, що в Україні існує досвід прогнозно-аналітичних досліджень ще за часів СРСР, які здійснювались під керівництвом В.М. Глушкова, Г.М. Доброва та ін. На основі результатів виконання Державної програми прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку України на 2004-2006 рр. було обґрунтовано та представлено систему науково- технологічних та інноваційних пріоритетів держави [14, 15]. Базовою установою для реалізації зазначеної програми був Центр досліджень науково- технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України, УкрІНТЕІ та МОН України. Учасниками стали 12 інститутів НАН України, Української академії аграрних наук, Академії медичних наук, 3 вищі навчальні заклади, були залучені понад 700 експертів, серед яких учені та фахівці промисловості. На кожен з визначених 15-ти тематичних напрямів були призначені керівниками провідні вчені.

Методика прогнозно-аналітичного дослідження спиралась на доробки вітчизняних учених 60-80-х років минулого сторіччя та сучасних світових досліджень форсайт. Для роботи з експертами використовувався дельфійський метод.

Найважливішим висновком прогнозно-аналітичного дослідження виконавці називають те, що вітчизняна наука зберегла здатність отримувати наукові результати світового рівня за окремими напрямами досліджень, потужний потенціал матеріалознавчої науки в напрямах світового значення, наявність ряду конкурентоспроможних розробок, які сьогодні могли б вийти на світовий ринок. Найбільш гострою проблемою за всіма тематичними напрямами визначено старіння експериментального устаткування. Експертами підготовлено прогнози розвитку за всіма напрямами [15].

На думку експертів ряд напрямів наукових досліджень і розробок, які близькі до завершення та можуть здійснити значний вплив на економічний розвиток України протягом найближчих 3-5-ти років: енергозбереження; освоєння альтернативних джерел енергії; нові енергогенеруючі технології; нанотехнології; біотехнології, зокрема технології отримання біопалива.

Реальною визнається організація випуску конкурентоздатних на світовому ринку матеріалів та виробів з них. Найактуальнішим питанням визначено стимулювання вкладання коштів в науку та інновації з боку промисловості. Виявлено, що високотехнологічні матеріали не затребувані вітчизняною промисловістю.

Науково-технічні пріоритети розвитку науки і техніки запропоновано розділити на стратегічні та середньострокові. Середньострокові, в свою чергу, загальнодержавного рівня, галузевого рівня, регіонального загальнодержавного значення, середньострокові місцевого значення.

Разом з тим, пропозиції щодо постійно діючої системи науково- технологічного прогнозування не були враховані. Так, після закінчення Державної програми прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку на 2004-2006 рр. наступна була затверджена на 2008-2012 рр. [16]. Зазначеною програмою планувалось сформувати нормативну, організаційну, матеріальну, кадрову бази для проведення прогнозування, однак її реалізація була припинена у 2011 р. [17].

Такий непослідовний підхід у плануванні відрізняється, зокрема, від європейського, де розвиваються форсайтні дослідження, а останнім часом все більшого значення для організації технологічного прогнозування набувають так звані Європейські технологічні платформи постійно діючі структури, які забезпечують залучення широких кіл наукової громадськості, представників бізнесу і влади до пошуку найбільш перспективних напрямів науково- технологічного та інноваційного розвитку.

Таким чином, прогнозування технологічного розвитку широко використовується у країнах світу як ключовий інструмент для розробки та впровадження дослідницької та інноваційної політики. На національному рівні основна увага приділяється форсайтам, коли уряди на їх основі визначають пріоритети, створюють зв’язки між наукою та промисловістю, а в деяких випадках змінюють систему організації досліджень та культуру управління.

В Україні, враховуючи відсутність діючих стратегій науково-технічного та інноваційного розвитку, а також негативні тенденції, що мають місце у цих сферах, необхідною є розробка методології та проведення на основі власного та світового досвіду дослідження з прогнозування технологічного розвитку країни для визначення потенційних можливостей та пріоритетів. Результати мають стати базисом для подальшого стратегування соціального-економічного розвитку.


1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас