Ім'я файлу: Міністерство освіти та науки.docx
Розширення: docx
Розмір: 35кб.
Дата: 19.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
Філософія_19.11.docx

Міністерство освіти та науки

Одеський Державний Університет Внутрішніх Справ

Реферат

На тему : « Досвід Іноземних Держав у запобіганні корупції »

Підготував студент 2 курсу групи 2ПД- Третяк Олександр Олександрович

Викладач : Баранов С.О

Запобігання та протидія корупції залишається однією з найважливіших проблем сучасного українського державо творення як свідчать данні Transparency Internatinal Україна із 33 балами зі 100 можливих перебуває на 117 місці зі 180 за індексом ТІ . Ми залишаємся однією з найбільш корумпованих держав світу і знаходимося на одному рівні з такими країнами як : Єгипет, Есватіні ,Непал, Сьєра-Леонте та Замбія.

Розглянемо дві стратегії протидії корупції: Вертикальну стратегію-протидія корупції зі швидким результатом ( СІнгапурська або Азіатська модель ) – Сінгапур , Японія, Південна Корея та КНР , наслідками якої є повна ліквідація корупції , а досягнення певного прийнятного для влади та

суспільства рівня корупції;

горизонтальну стратегію, орієнтовану на поступову,

засновану на антикорупційних стимулах, тривалу антикорупційну

діяльність (шведська або скандинавська модель – Швеція, Данія,

Фінляндія, Нідерланди).

У Сінгапурі (Індекс сприйняття корупції – 84, посідає

сьоме місце серед 180 держав). Протидія корупції передбачала

систему заходів, серед яких можна виокремити два етапи.

Перший етап стосувався зміни законодавства – прийняття

Акта про запобігання корупції з чітким переліком корупційних

діянь і встановленням відповідальності за їх учинення, а також

створення спеціального органу з протидії корупції – Бюро з розслідування випадків корупції з розширеними повноваженнями.

Так, кримінальне законодавство Сінгапуру передбачає, що за умов

доведення вини в отриманні хабара до винного застосовують

позбавлення волі або штраф (відповідно, п’ять років ув’язнення або

100 тис. доларів США). Якщо ж стосовно держслужбовця надійшло

місце завідомо неправдиве повідомлення щодо вчинення

відповідних незаконних діянь, то особі, яка вчинила поширення

недостовірної інформації, за завідомо неправдиві свідчення

загрожує покарання у виді одного року ув’язнення або штраф у

10 тис. доларів США. Іноземні особи, яких викрили в корупції,

позбавляють права здійснювати господарську діяльність на

території Сінгапуру .

Другий етап полягав у підвищенні якості підбору кадрового

державного апарату. Реалізація таких заходів була також пов’язана із застосуванням жорстких, репресивних методів у сфері боротьби з

корупцією, що мало прояв у численних звільненнях працівників

митниці та інших державних служб. До того ж,

запровадження елементів електронного урядування дало змогу

забезпечити функціонування органів влади в режимі реального

часу та зробило максимально простим і доступним щоденне

спілкування з громадянами, юридичними особами, організаціями.

Зокрема, у Сінгапурі на основі активного використання

інформаційно-комунікаційних технологій надавали 1600 видів

послуг населенню.

Визначальна складова антикорупційної діяльності полягала

в її спрямованості на мінімізацію впливу або нейтралізацію умов,

що сприяють учиненню корупційних правопорушень. Зокрема,

ефективними заходами впливу на корупцію слугували:

1) визначення оплати праці державних службовців формулою,

наближеною до показників середньої заробітної плати успішного

працівника в приватному секторі; 2) щорічна звітність

держслужбовців про майно, їх активи та борги з наданням

широких повноважень для перевірки прокуророві. Стосовно осіб,

щодо яких існувала підозра у вчиненні корупційних злочинів,

прокурор застосовував перевірки банківських, акціонерних і

розрахункових рахунків; 3) широкий доступ громадськості до

інформації щодо корупції високопосадовців, а також створення

позитивного іміджу та моральної підтримки непідкупних

політичних лідерів; 4) ліквідація адміністративних бар’єрів для

розвитку бізнесу й економіки загалом. Результати застосування

зазначених заходів у Сінгапурі довели, що протидія корупції є

одним із ключових факторів його економічного успіху .

Перелік ужитих заходів у сфері антикорупційної діяльності

демонструє жорстку вертикальну стратегію протидії корупції в

Сінгапурі, що виправдала докладені зусилля та є взірцем для

більшості країн світу.

У Японії (Індекс сприйняття корупції – 76, посідає 15 місце

серед 180 держав) одним із найважливіших напрямів боротьби з

корупцією вважають кадрову політику. Вона ґрунтується на

принципі меритократії, тобто створення початкових умов для

об’єктивно обдарованих і працелюбних людей, щоб вони в

майбутньому мали шанс посісти високе суспільне становище в

умовах вільної конкуренції. Таким чином, на керівних посадах у державі мають перебувати найбільш здібні особи, незалежно від

їх соціального чи економічного походження. Гідний

рівень матеріального забезпечення є складовою престижу

державної служби в Японії.

Важливим кроком в антикорупційній діяльності Японії

вважають прийняття у 2001 р. Закону «Про розкриття

інформації». Положення цього документа гарантують

громадянам держави доступ до офіційної інформації, яку

зберігають в органах влади. Передбачено можливість вимоги

розкриття інформації, адресованої Раді з контролю за розкриттям

інформації, у разі обмеження доступу до певного її виду.

У Японії існує у відкритому доступі реєстр осіб, яким

висунуто обвинувачення в корупції або які причетні до

організованої злочинності, що надає можливість громадськості

здійснювати контроль за притягнення винних до

відповідальності. Чітко регламентовано суворі обмеження щодо

джерел фінансування виборчих кампаній, політичних партій та

організацій у країні.

У Південній Кореї (Індекс сприйняття корупції – 55,

посідає 43 місце серед 180 держав) серед заходів антикорупційної

спрямованості пропагують «культуру прозорості» серед

населення країни. Програма «OPEN» відома у всьому світі, це

онлайн-система розгляду заяв громадян чиновниками міської

адміністрації. Забезпечення доступу до інформації про хід

розгляду справи та прийняте рішення виключає особисті

контакти з державними службовцями. Таким чином, значно

скорочують можливість впливу на прийняття рішення

незаконними способами.

Важливість антикорупційної діяльності як пріоритетного

напряму діяльності держави та значущого завдання для

громадськості підкреслено в Законі Республіки Корея «Про

боротьбу з корупцією» від 2002 р. Згідно з його положеннями,

право починати розслідувати факт корупції має будь-який

повнолітній громадянин країни. Спеціалізованим органом у сфері

протидії корупції Південної Кореї є Комітет з аудиту й інспекції,

що зобов’язаний розпочинати розслідування обвинувачень у

корупції за будь-якою заявою громадян.

Підґрунтям антикорупційної політики Китайської Народної

Республіки є вертикальна модель протидії корупції. Проблема корупції пов’язана з існуванням тисячолітньої історії

привілейованої бюрократії, що вважається невід’ємною частиною

функціонування всього китайського механізму. Протидію

цьому протиправному явищу координує спеціалізований орган –

Національне бюро із запобігання корупції.

У Китаї переважають репресивні методи, які застосовують у

межах жорсткого антикорупційного кримінального законодавства.

Санкції за вчинення корупційних злочинів передбачають вищу міру

покарання: з 2000 р. за корупцію було розстріляно близько

10 тис. чиновників. Китай за Індексом сприйняття корупції

має показник 36, посідаючи 100 місце серед 180 держав.

Це доводить, що найжорсткіші заходи кримінально-правового

впливу не може бути визнано абсолютним заходом викорінення

корупційної злочинності.

Ефективними заходами антикорупційної спрямованості в

Китайській Народній Республіці визнано:

удосконалення процедур взаємодії з громадянами й

організаціями з метою уникнення бюрократичних перешкоджань;

забезпечення прозорості відомчого контролю в різних сферах;

проведення ротації чиновників для попередження

формування стійких корумпованих зав’язків;

заборона для дітей і родичів займатися бізнесом у сфері, де

особа посідає керівну посаду;

оперативне реагування на виклики, що надходять на

гарячу телефонну лінію для анонімного повідомлення про факти

одержання (дачі) хабара або зловживання службовим

становищем.

Основою антикорупційної політики скандинавських країн є

концепція державного управління «Добре управління» (Good

Governace). Зазначений термін з’явився в 1997 р. в межах

програми розвитку ООН. Він поєднує механізми, процеси й

інститути, через які громадяни та групи виражають свої інтереси,

реалізовують законні права. До ключових антикорупційних

компонентів такої концепції належать: участь громадян у

прийняті рішень; прозорість доходів, рішень, дій; своєчасна

реакція на потреби громадян і підзвітність державних структур

громадськості. «Добре управління» очолює розвинену систему

етичних цінностей, які обов’язково наслідують і держслужбовці, і

звичайні громадяни. Горизонтальна стратегія передбачає поступову діяльність,

орієнтовану на антикорупційні стимули. Поетапна протидія

корупції у Швеції має такі результати: держава посідає четверте

місце серед 180 держав, Індекс сприйняття корупції – 87.

Сутність політики в цій сфері полягала у встановленні високих

етичних стандартів для держаних службовців. Цей процес

супроводжувався встановленням високої заробітної плати

державним службовцям, яка перевищувала заробіток робітників у

12–15 разів. Ключовими заходами були відкритий

внутрішній державний доступ до документів та створення

незалежної системи правосуддя.

Згідно з результатами дослідження Transparency

International, Данія є лідером серед країн із мінімальним рівнем

корупції, що свідчить про фактичну її відсутність. Індекс

сприйняття корупції в Данії у 2021 р. становить 92, країна посідає

перше місце серед 180 країн світу. Тут не існує спеціалізованого

органу, який очолює діяльність щодо протидії корупції. Данії

притаманна інформаційна прозорість діяльності державних

структур і свобода доступу преси до документів, на яких

ці рішення ґрунтуються. У зазначеній країні лише запроваджено

ключові державні та приватні антикорупційні ініціативи,

пов’язані з веденням бізнесу, який контролюють суспільні

організації .

Відповідний досвід є актуальним і для України, оскільки

питання залучення інвестицій у державу є складним та тривалим

процесом формування іміджу держави.

Антикорупційну діяльність у Данії переважно спрямовано

на превентивні заходи, створення культури «абсолютної

нетерпимості» стосовно корупції. Danida – датське Агентство

міжнародного розвитку, що розвиває політику абсолютної

нетерпимості в межах компанії та під час співпраці із зовнішніми

партнерами. Усі контракти Danida містять антикорупційні

Положення, що стосуються всіх умов контракту, тобто компанії

повинні підписувати декларацію про заборону хабарництва як

прояву корупції. Порушення відповідного положення призводить до

розірвання контракту й відмови від подальшого партнерства . До країн скандинавської моделі протидії корупції належить

також Фінляндія. Водночас окремі дослідники заперечують

наявність тут моделі протидії корупції як такої, стверджуючи, що

головною причиною низького рівня цього явища є соціальноекономічний розвиток країни та формування умов, які не

створюють сприятливого середовища для корупції.

На нашу думку, автори відповідної позиції не враховують, що

корупція є комплексною проблемою і соціально-економічний

розвиток є не єдиною складовою впливу на корупцію, хоча й,

звісно, домінуючою. Інші дослідники, навпаки, в

антикорупційній діяльності Фінляндії вбачають «фінську модель

протидії корупції», що передбачає формування умов, які не

сприяють корупції, а також суттєву мінімізацію суспільно

небезпечних наслідків такого соціально-економічного явища, як

корупція. Згідно з дослідженнями Transparency

International, Індекс сприйняття корупції у Фінляндії – 89 (посідає

третє місце серед 180 держав). Це свідчить загалом про

відсутність у цій державі такої проблеми, як корупція.

Досягнення значних результатів антикорупційної

діяльності стало можливим за умов безкомпромісної судової системи, що виключає вплив осіб, які мають великі статки,

депутатські мандати, високий соціальний статус.

Державній службі у Фінляндії притаманний високий

ступінь професійності й сталість складу держслужбовців, що

зумовлено гарантованою системою високого матеріального та

соціального забезпечення державних чиновників. Фінляндія

належить до тих європейських країн, де відсутні спеціальні

антикорупційні органи. Їх роль виконують Канцлер юстиції та

Омбудсмен Парламенту, які наділені широкими процесуальними

повноваженнями щодо розслідування та застосування заходів

впливу.

На нашу думку, до швецької (скандинавської) моделі

доцільно віднести, з огляду на особливості заходів протидії

корупції, таку державу, як Нідерланди, що має високі рейтинги в

цій сфері. Так, Індекс сприйняття корупції у Нідерландах – 83

(посідає восьме місце серед 180 держав).

Основні антикорупційні заходи в Нідерландах

полягають у тому, що:

створено жорсткий громадський контроль за діяльністю

чиновників;

вагому роль у боротьбі з корупцією відіграють засоби

масової інформації, котрі оприлюднюють випадки корупції та

часто проводять незалежні розслідування;

матеріали, пов’язані з корупційними діями, якщо вони не

стосуються системи національної безпеки, обов’язково стають

відомі широкому загалу громадськості;

створено особливий тип спеціальної поліції, що має широкі

повноваження в розкритті корупційних злочинів;

заборонено обіймати посади на державній службі в разі

викриття корупційних діянь. Це супроводжується втратою всіх

соціальних пільг, гарантованих на державній службі (пенсійного

та соціального обслуговування);

систему заохочень позитивних діянь посадових осіб

спрямовано на те, щоб чиновнику було вигідно поводитися належно

та відповідально як у матеріальній, так і в моральній сфері.

Аналіз основних заходів, які було застосовано в сінгапурській

і скандинавській моделях антикорупційної діяльності, доводить, що за сутністю вони були спрямовані на три групи факторів. Серед

основних факторів, що заважають зрушити антикорупційну

діяльність у напрямі мінімізації рівня корупції в Україні, є такі:

1) соціально-економічний розвиток, який передбачає безпосереднє

формування умов для поширення такого явища, як корупція;

2) культурно-історичний розвиток держави, зокрема дотримання

традицій і етичних норм поведінки, особливості менталітету

населення (у державах, яким притаманний патерналізм, населення

переважно вірить у те, що високопосадовці самостійно вирішують

усі проблеми, а також не вважає за доцільне втручатись у політичне

та правове життя); 3) традиційне сприйняття представників влади як

престижної привілейованої групи осіб з великими можливостями й

імунітетом до відповідальності, які дбають про вузькокорпоративні

та сімейні інтереси на противагу загальним інтересам громади.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Засади державної антикорупційної політики в Україні

(Антикорупційна стратегія) на 2014–2020 роки [Електронний

ресурс]. – Режим доступу :

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1699-18.

2. Transparency International the global coalition against

corruption [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.transparency.org/cpi2014/results.

3. Богомолов А. В. Некоторые аспекты международного

опыта борьбы с коррупцией / А. В. Богомолов, А. Д. Неретина,

В. И. Мурар // ScienceTime. – 2014. – № 12. – С. 47–52.

4. Бочарников И. В. Зарубежный опыт противодействия

коррупции / И. В. Бочарников // Следователь. – 2008. – № 10. –

С. 56–63.

5. Обухов Д. П. Исследование опыта зарубежных стран в

сфере борьбы с коррупцией / Д. П. Обухов // Журнал правовых и

економических исследований. – 2011. – № 4. – С. 65–69.

6. Кузнецова О. А. Зарубежный опыт борьбы с

коррупцией: проблемы и эффективность / О. А. Кузнецова //

Вестник Тамбовского университета. Серия : Гуманитарные

науки. – 2014. – № 2 (130). – С. 195–197.

7. Моисеев В. В. Международный опыт противодействия

коррупции / В. В. Моисеев // Мировые проблемы. Внешняя

политика. – 2013. – № 3. – С. 175–179.

8. Лалаян К. Д. Зарубежный опыт противодействия

коррупции / К. Д. Лалаян // Налоговая политика и практика. –

2011. – № 7 (103). – С. 40–44.

9. Шегельман И. Р. Зарубежный опыт борьбы с

коррупцией / И. Р. Шегельман, М. Р. Шегельман // Глобальный

научный потенциал. – 2013. – № 6 (27). – С. 81–83.

10. Гуськов А. Я. Зарубежный опыт участия институтов

гражданского общества в противодействия коррупции, на

примере США, КНР и Финляндии / А. Я. Гуськов // Состояние

противодействия коррупции и направления совершенствования

борьбы с ней : материалы конф. (Москва, 27–28 янв. 2015 г.). –

М., 2015. – С. 311–317.

11. James R. BonnellAnti-CorruptionMeasuresinPublicSector:

ExperienceofOther Countries. FinalReport [Електронний ресурс]. –

Режим доступу :

http://www.knab.gov.lv/uploads/eng/anticorruption_measures.

12. Бусол О. Ю. Протидія корупційній злочинності в

Україні у контексті сучасної антикорупційної стратегії : дис. …

д-ра юрид. наук : 12.00.08 / Бусол Олена Юріївна. – К., 2015. –

470 с.

13. Business-Anti-Corruption [Електронний ресурс]. – Режим

доступу :

http://www.business-anti-corruption.ru/.

14. Бизнес и коррупция на Украине [Электронный ресурс]. –

Режим доступа :

http://www.business-anti-corruption.ru/country-profiles/europecentral-asia/ukraine.

15. Сильченкова С. В. Опыт борьбы с коррупцией в

зарубежных странах / С. А. Сильченкова // Творческое наследие

А. С. Посникова и современность. – 2014. – № 8. – С. 38–43.

16. Дерябин Ю. С. Когда почетно быть на последнем месте.

Финский опыт борьбы с коррупцией [Электронный ресурс] /

Ю. С. Дерябин. – Режим доступа :

http://www.uatender.com/komitet/biblioteka/66.doc.

17. Поляков М. М. Европейский опыт борьбы с коррупцией

органами исполнительной власти и прокуратуры / М. М. Поляков //

Известия Тульского государственного университета. Серия :

Экономические и юридические науки. – 2013. –№ 2–2. – С. 160–171.

18. Потякина С. В. Проблема коррупции в России, пути ее

преодоления по опыту других стран / С. В. Потякина //

Государственное и муниципальное управление в XXI веке:

теория, методология, практика. – 2014. – № 11. – С. 134–139.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас