Івано-Франківський національний медичний університет
Викладач: Близнюк М.В.
Дослідження плеврального вмісту
Підготувала:
Студентка 3 курсу 83 групи
Медичного факультету
Берк А.В.
м. Івано-Франківськ
2022
План
Вступ
Основна частина
Макроскопічне дослідження.
Фізико-хімічне дослідження
Мікроскопічне дослідження
Мікробіологічне дослідження.
Висновок
Список літератури
Вступ
Дослідження плевральної рідини. У здорової людини між плевральними листками міститься невелика кількість рідини, подібної до лімфи, яка допомагає ковзанню їх під час дихання. Збільшення кількості плевральної рідини спостерігають у разі порушення (застою) лімфо- і кровообігу в легенях (випіт незапального характеру — транссудат) і розвитку запальних процесів у плеврі (рідина запального характеру — ексудат). Причиною утворення запальної рідини можуть бути різні інфекції та захворювання легень і середостіння — ревматизм, інфаркт міокарда, рак, туберкульоз, лімфоми тощо.
Дослідження плеврального випоту проводять для того, щоб визначити характер рідини, її клітинний склад, за змоги — виявити збудників запального процесу і встановити чутливість їх до антибіотиків.
Для цього проводять макроскопічне, фізико-хімічне, мікроскопічне, а інколи й мікробіологічне дослідження
Основна частина
Макроскопічне дослідження. Вигляд плевральної рідини залежить від клітинного, а також хімічного її складу. Випіт може бути серозного, серозно фібринозного, фібринозного, серозно-гнійного, гнійного, гнильного, геморагічного і хільозного чи хільозоподібного характеру.
Досліджуючи плевральну рідину, насамперед визначають її загальні (фізичні) властивості: колір, прозорість, консистенцію і запах.
Колір. Плевральна рідина здебільшого блідо-жовтого (транссудат) і золотисто-жовтого (серозний ексудат) забарвлення, за наявності жовтяниці — насиченого жовтого кольору. Гнійний ексудат зазвичай зеленуватого забарвлення. У разі утворення геморагічного випоту плевральна рідина стає бурувато червоною, хільозного випоту, який з’являється внаслідок потрапляння лімфи з грудної протоки в порожнину плеври, — набуває молочного відтінку. Такий вигляд мають і хільозні ексудати, що зумовлено жировим переродженням формених елементів чи надходженням із крові великої кількості жиру.
Прозорість. Транссудат, а також серозний ексудат прозорі. Помутніння випоту зумовлене наявністю в ньому значної кількості лейкоцитів, еритроцитів, крапель жиру. Консистенція плевральної рідини може бути рідкою або густою, що залежить від її характеру.
Запах випоту буває неприємним, іноді смердючим, що зумовлено його гнильним характером (абсцеси й гангрена легень).
Фізико-хімічне дослідження плевральної рідини проводять для визначення її відносної густини й кількості білка, що має важливе значення для встановлення характеру досліджуваної рідини, і визначають чи вона є транссудатом, чи ексудатом. Відносну густину визначають урометром. Відносна густина транссудату нижча ніж 1015, ексудату — вища ніж 1015 (1018—1022). Уміст білка в транссудаті (визначають так само, як і в сечі, — за методом Робертса—Стольникова) нижчий ніж 3 % (0,5—2,5 %), у ексудаті — вищий ніж 3,8 %. Інколи вміст білка може бути вищим, ніж 3 %, але досліджувана рідина не є ексудатом. У такому разі необхідно провести реакцію на наявність серозаліцину; для цього застосовують пробу з оцтовою кислотою — пробу Рівальта.
У циліндр, заповнений слабким розчином оцтової кислоти (2 краплі концентрованої кислоти на 100 мл води), додають краплями плевральну рідину. Якщо крапля, осідаючи в рідині, залишає за собою слід у вигляді білої хмарки, подібної до сигаретного диму, досліджувана рідина є ексудатом, який містить особливий білок — серозомуцин (поява білої хмарки свідчить про зсідання білка під впливом оцтової кислоти). Проба Рівальта з транссудатом дає негативний результат.
Мікроскопічне дослідження проводять як на свіжих нативних препаратах, одержаних з осаду після центрифугування рідини, так і на забарвлених за Романовським—Гімзою сухих мазках. У мазках виявляють різні види лейкоцитів: для туберкульозних ексудатів характерна наявність великої кількості лімфоцитів, для емпієми — нейтрофільних гранулоцитів. Велику кількість ацидофільних гранулоцитів виявляють в ацидофільних ексудатах. При раковому плевриті в ексудаті знаходять великі клітини мезотелію з вакуолями, нерідко — велетенські, атипової форми пухлинні клітини і клітини Штернберга (останні виявляють при лімфомі Годжкіна). Для вивчення кокової мікрофлори мазки забарвлюють за Грамом, мікобактерії туберкульозу — за Цілем—Нільсеном.
Мікробіологічне дослідження. При ревматичній пневмонії, раку легень, лімфомі ексудати зазвичай стерильні. Виявити мікобактерії туберкульозу в серозному ексудаті дуже складно. У такому разі посів або прищеплення пунктату морським свинкам інколи дає позитивний результат. Інколи, щоб виявити туберкульозні бацили або клітини злоякісних пухлин у хворих, які не виділяють харкотиння, проводять цитологічне дослідження нативних препаратів і забарвлених мазків із промивних вод бронхі
Висновок
Список літератури
Пропедевтика внутрішньої медицини . Видання третє, виправлене і доповнене. За редакцією проф. О.Г.Яворського 2012
320с.