Ім'я файлу: Тези на доповідь Політична журналістика в Україні.doc Розширення: doc Розмір: 38кб. Дата: 22.11.2021 скачати Тези на тему доповіді : «Політична журналістика в Україні» Виникнення політичної журналістики викликане тривалим періодом бездержавності, браком територіальної цілісності, запізніле зародження друкованої преси. 1848-1857 –роки виходить у Львові перший український політичний часопис «Зоря Галицька». 1861-1887 у Львові виходить літературно-політичний москвофільський часопис «Слово». Газета «Діло» (1880-1939) і журнал «Правда» (1867-1898) мали широкі політичні огляди. Диференціювання політичної думки на галицько-українських землях у 1890-х –спричинила появу партійної преси. Повільний розвиток громадсько-політичної преси на східноукраїнських землях. Революція 1905 в Росії та Маніфест від 17.10.1905 призвели до розквіту суспільно-політичної преси. Гарантія свободи друку. Лютнева революція 1917 року в Росії –каталізатор зародження політичної партійної преси на східноукраїнській території. З 1917 й по 1919 переважала інформація політичного змісту. Політичні провідні видання 20 століття: «Хлібороб» (1905), «Самостійна Україна» (1905), «Рідний край» (1905), «Громадська думка» (1906) тощо. Активний розвиток політичної журналістики до Першої світової війни. Опублікування під час Першої світової війни видання з нотатками українського політичного життя –«Українські січові стрільці». Транслювання в українських виданнях 20 століття чітко окреслених політичних завдань. Плюралізм в політичній журналістиці. 3 періоди політичної журналістики до війни: 1) 1917-1923 –період ідеологічної монохромності. 2) 1923-1931 –тимчасове відродження укр. інтелектуальної, громадсько-політичної думки . 3) 1931-1932-ліквідація українського бачення розвитку держави. Політична журналістика стала частиною окупаційної політики агресорів із початком Другої світової війни. По завершенні Другої світової війни політична журналістика в Україні –засіб формування й укріплення радянської тоталітарної системи. Підпорядкування преси КПРС та КПУ. Розвинення «самвидав». 1960 –перший період «самвидав» -літературний, другий період -1963 -1965 рр. –анонімна політична публіцистика антирадянського характеру, третій -1965-1970 рр.-авторська політична публіцистика. Після путчу ГКЧП, заборони компартії, розпаду СРСР й отримання Україною незалежності –закінчився радянський період політичної журналістики. 1991-1994 –аматорський період. Перехід преси на різні форми власності. Поява видань загальнополітичного спрямування комерційного характеру. Формування покоління політичних журналістів незалежної України: Л.Івашина, М. Вересень, Ю.Мостова, О.Ткаченко, О.Мартиненко тощо. 1991-1992 –роки народження нової політичної журналістики. За допомогою ЗМІ люди почали дізнаватися про голодомор, репресії, чистки. 1994-1999 –олігархічний період. Залежність політичної журналістики від фінансово-політичних груп. Молоде покоління журналістів відчули присмак свободи й почали працювати на олігархів. Вдосконалення пропагандистської функції медіа й під час президентських виборів 1999 року. 2000 рік –дискусія стосовно ЗМІ в двох напрямках. 1999-2004 –провладний період. Другий період припадає на другу каденцію Кучми, контролює політ. журналістику, відстежує діяльність окремих політ. журналістів. 2001-2002 роки –рух проти цензури. 2004-2010 –період постреволюційної демократизації та комерціалізації ЗМІ. Політична свобода від прямої владної цензури. Заміна «темників» на «джинсу». 2005-2007 роки –розміщення замовного інформаційно-політичного продукту пропагандистського характеру розміщувався без позначки «реклама». Той, хто найбільше сплачував –формував політичний медіаконтент. Вихід громадсько-політичної програми «Свобода Савіка Шустера» на ICTV , після Помаранчевої революції. 2006-2009 роки –відмова влади від прямих методів примусу до проведення лояльної до неї редакційної політики та від цензури. 2007 рік –політики прагнуть монополізувати свої відносини з ЗМІ. 2010-2014 роки –період авторитарного президентства Януковича і формування нових журналістських поколінь. Використання владою різні форми тиску стосовно політичних журналістів. Зростання нового покоління політичних журналістів: К.Василенко, Т. Чорновол, Н.Седлецька. Збереження медіаплатформ, оприлюднення альтернативної думки. 2013-2014 роки –розквіт розслідувальної журналістики в політичному сегменті. 2014-2020 –воєнний період. Формування політичної нації України. Редакції, які транслюють політичну інформацію, працюють або на кошти медіавласників, або на кошти різноманітних грантів. |