4. Мистецтво епохи палеоліту
Період 80-40 тисяч років тому пов’язаний з появою сучасного типу людини розумної (кроманьйонця), а 35 тисяч років тому в епоху останнього Льодовикового періоду розпочався яскравий та стрімкий розвиток первісного суспільства. Ця епоха характеризується завершенням формування сучасної людини. З'являються, на відміну від печерних, великі поселення (стоянки), здебільшого відкритого типу. Господарство, як і раніше, привласнювальне, полювання на великого звіра (мамонта, носорога, бика, північного оленя) має колективний характер. Але саме для цього часу є поява і розквіт мистецтва як такого, що досяг найвищого рівня в останній стадії палеоліту - мадлені (15-10 тисяч років тому). Це - зображення на стінах печер, графічні малюнки на гальці та кістці, скульптура у вигляді статуеток, вирізаних із бивня мамонта, музичні інструменти у вигляді флейт, виготовлені з кістки. До пізнього палеоліту мають стосунок галереї малюнків, які вирізняються такою узагальненістю та виразністю, що деякі з відомих сучасних художників (як от Пікассо) вважали їх досконалими творами мистецтва і навіть бачили у них зразок абсолютної самобутності художнього вираження.
До провідних напрямів образотворчої діяльності людини належали палеолітичний анімалізм (від латин. "анімал" - "тварина") - тобто міфологічно-фантастичне осмислення основних умов існування соціуму, і антропоморфічний комплекс неоантропа - втілення образу людини. Антропоморфний комплекс і палеолітичний анімалізм набули образно-алегоричного вираження в трьох різних системах - сюжетній (реалістичній), знаковій і ритмічно-орнаментальній, що органічно передають інтелектуальну структуру палеолітичної творчості.
Для печерного мистецтва характерні найдавніші натуралістичні зображення - відбитки людської руки, серії прямих та хвилястих паралельних ліній, проведені пальцями по сирій глині, палеолітичне гравірування, розписи, барельєфи, окремі витвори з глини.
Дивовижне відкриття було зроблено в 1879 р. на півночі Іспанії в печері Альтаміра, вхід до якої раніше був завалений. Тут виявили безліч кольорових зображень тварин.
Зали печери тягнуться більш ніж на 280 м в довжину. Найзнаменитіший з них - Зал тварин. Зображення живих і мертвих бізонів, биків, оленів, диких коней і кабанів покривають стіни і стеля. У більшості випадків фігури тварин розміром до 2,2 м розмальовані охрою, деревним вугіллям на голих стінах і склепіннях, а частково вигравірувані. Коричневі і чорні кольори містять різноманітні відтінки, крім цього, древні художники майстерно використовували природні рельєфні виступи на скельній поверхні, що посилювало світлотіньову моделировку форми. Виключно точно передані руху тварин, фактура їх вовни. На жаль, багато зображення потемніли від часу.
На одному з малюнків на стелі Альтамірской печери відображена потужна фігура бізона. Малюнок, якому близько 20 тис. років, не тільки контурний, але і об'ємний. Він виконаний сміливими, впевненими штрихами, в поєднанні з великими плямами фарби. Бізон сповнений життя, відчувається трепет його напружувати м'язів, пружність коротких міцних ніг, відчувається готовність звіра кинутися вперед, нахиливши голову і виставивши роги. Ні, це не можна назвати примітивною живописом. Такому "реалістичного майстерності" міг би позаздрити і сучасний художник-анімаліст.
Поряд з намальованими і вигравійованими в скелі фігурами звірів зустрічаються в Альтамірі і вельми схематичні малюнки, що віддалено нагадують людські тіла.
Розписи настільки вразили вчених, що спочатку вони були оголошені підробкою: ніхто не міг повірити, що такі зображення створив первісна людина. Проте відкриття печер з розписами в різних країнах стали випливати одне за іншим, і всі сумніви відпали. Зазвичай зображення знаходили в сирій і темній глибині печер, куди потрапити важко - треба пробиратися по вузьких коридорах, через колодязі та щілини, часто поповзом, навіть пропливати через підземні річки й озера. В даний час тільки у Франції виявлено близько ста таких печер, найбільш відома з яких Ласко.
Розписи і рельєфи покривали десятки, сотні метрів або навіть кілька кілометрів стін і склепінь. Розміри зображень тварин коливаються від 10 см до декількох метрів. Наприклад, в Капової зустрічаються зображення мамонтів, коней, носорогів від 44 см до 1,12 м; на стелі Альтаміри бізони намальовані в натуральну величину, а в печері Ласко є зображення 4 - 6-метрових биків.
Місця, де знайдені зображення, були святилищами, в яких відбувалися магічні обряди, пов'язані з полюванням і життям первісних громад. Щоб вплинути на успіх полювання, людина вдавався до ритуалів. Первісний мисливець вірив, що, малюючи тварин, він як би підпорядковує їх собі, а зображене їм вонзившуюся спис вбиває звіра. Перед зображеннями відбувалися складні ритуальні дії, в яких поєднувалися елементи танцю, співу, інструментальної музики, пантоміми. При цьому люди певним чином розфарбовували тіла, одягали маски, шкури. Всі ці обряди крім магічних опосередковано виконували й інші функції: завдяки їм розвивалося мислення людини, закріплювалися і передавалися новим поколінням знання, вміння і навички, в тому числі навички спілкування, відбувалися емоційна розрядка і тренування, задовольнялися естетичні потреби.
Малюнки епохи верхнього палеоліту вражають не лише майстерністю і свободою виконання, але й розумінням поведінки тварин. Знання звичок тварин для первісних мисливців було питанням життя і смерті, від цих знань залежали благополуччя і саме існування роду. Тому проникнення в життя звірів, уявне злиття з ними було істотною рисою психології людини кам'яного віку. У магічних обрядах, цих свого роду перших "театральних дійствах", звір наділявся рисами людини і навпаки.
Треба зазначити, що скульптури та малюнки, що зображують тварин, реалістичні, а людські дуже умовні та схематичні, і найчастіше являють собою фігури або фантастичних антропоморфних істот, або людей у звіриних масках. Найвідоміше зображення було знайдене в печері Ле-Труа-Фрер. На стіні намальований чоловік, що танцює, із рогами оленя на голові, довгою бородою, довгим кінським хвостом, із накинутою на плечі шкірою. У печері Тейжа був знайдений кістяний жезл, на якому процарапані три танцюючі фігурки, двоногі, але у масках у вигляді голів сарн.
Отже, судячи з прекрасних зображень тварин, передавати натуру первісні художники вміли. Відступ від реалізму був навмисним. Фантастичні антропоморфні істоти тлумачаться у цьому як тотемні предки і вони аналогічні австралійським міфологічним зображенням нашого часу. Зображення простромлених списами тварин явно говорить про мисливську магію.
Інша група печерних зображень відома на Уралі. Одна з них - знаменита Капова печера. Також наявні схожі печери на Балканах і лише одна на Україні - це знаменита "Кам’яна могила" в Приазов’ї. А от карстові печери Карпат та Дністровя ще дуже мало досліджені і є перспектива, що і в них буде знайдено артефакти первісної людини, адже їх уже виявлено в аналогічних печерах Румунії, Болгарії та Албанії. Сама ж "Кам’яна Могила" - це курганоподібна височина природного походження із виходами скель, де багато карстових печер і гротів. Слідів звичного проживання людини тут ніде не зафіксовано, але дослідженнями виявлено, що вона використовувалася у культових цілях, починаючи від пізнього палеоліту до епохи ранньої бронзи.
До предметів первісного мистецтва належать "чуринги" - невеликі камені, вкриті зображеннями та магічними знаками, а також малюнки на стінах гротів. Один з них - Грот Мамонта, де є кілька групових композицій. На одній зображено тварину, яка нагадує слона з бивнями і хоботом, але з ногами та хвостом бика. Оточують його бики й інші тварини. Наступна композиція складається з чотирьох биків.
Але найбільший інтерес викликає композиція в Гроті Чаклуна з фігурою людини, що стоїть із піднятими руками і розчепіреними пальцями в позі заклинателя-чаклуна. Внизу під її ногами зображено поваленого вовка. Крім зображення чаклуна в печері "Три брати" у Франції, це другий малюнок на стіні печери, що належить до пізньопалеолітичного періоду.
Окрім вищезгаданих скульптурних зображень у печерах Франції, знайдені на стоянках десятки жіночих статуеток, виготовлених із бивнів мамонта. Такі знахідки були виявлені на майже всіх стоянках первісної людини у Європі від Іспанії до Уралу. Багато знахідок виробів з кістки знайдено і в Подністровї. Найвідоміші ж артефакти зафіксовані в центральних та східних регіонах України (стоянки Мезин і Межиріч), де були знайдені кістяні флейти, розфарбовані охрою та покриті меандровим орнаментом браслети з кістки мамонта. Аналогічні знахідки зроблено на стоянках Костенки, Ле-Мадлен, Авдєєве, Юревичі, Юдинове.
Поки що немає єдиної концепції, яка пояснює сутність печерного палеолітичного живопису і декорування дрібних виробів. Але характер самих малюнків, скульптури та декорування все ж свідчать на користь культового призначення цих творів мистецтва. Основними напрямками вірувань були культ тварин, що дають їжу, і культ жінки - продовжувачки роду, про що свідчать статуетки т.зв. "дебелих Венер" з гіпертрофією жіночих статевих ознак, які між собою в часовому вимірі мають до тисячі років. Виникає здивування іконографічна стабільність творів, виконаних в умовах палеолітичних стоянок, розташованих від Піренеїв до Уралу й одночасно наближених за принципом побудови. будучи ніби продуктом однієї школи. Очевидно, єдиним чинником, що стимулював виникнення таких споріднених образних зображень жінки, можна вважати тільки спільну ідеологічну основу, духовні засади якої і зумовили загальне композиційне рішення. Щоправда, якщо раніше вважали, що дані жіночі статуетки втілюють образ Богині Прародительки, то тепер наукові дослідження і аналіз матеріалу дозволяє говорити про те, що вони були предметом для магічних маніпуляцій з боку представників протилежної статі.