ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»
Філософський факультет
Кафедра загальної та клінічної психології
КУРСОВА РОБОТА (Проект)
на тему: ДИТЯЧІ СТРАХИ У НОРМІ
ТА ПАТОЛОГІЇ
Виконала: студентка ІІ курсу групи ПС-22
спеціальності 053 «психологія»
Білик Дарина-Марія Ігорівна
Керівник:доцент Кулеша-Любінець М.М.
Національна шкала: ____________
Університетська шкала: _________
Оцінка ECTS: _________________
Члени комісії: _________ _____________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
_________ _____________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
_________ _____________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
Івано-Франківськ – 2017 рік
ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ І. Теоретичні основи вивчення дитячих страхів
1.1 Теоретичний аналіз феномену страху у психології………………….5
1.2 Класифікація страхів у дітей та чинники їх формування …………...11
1.3 Вікова періодизація дитячих страхів у нормі ………………………..17
1.4 Патологічні страхи у дітей……………………………………………..23
Висновок до 1 розділу………………………………………………………...25
РОЗДІЛ ІІ Методологія дослідження дитячих страхів
2.1. Основні методики психологічної діагностики дитячих страхів……...27
2.2. Психологічні особливості корекції страхів у дітей …………………..37
2.3. Психологічна профілактика страхів у дітей…………………………...40
Висновок до 2 розділу………………………………………………………...41
Висновки………………………………………………………………………..42
Список використаних джерел………………………………………………...44
Додатки…………………………………………………………………………46
ВСТУП
Актуальність дослідження. Протягом життя кожну людину оточує багато прекрасного, приємного, радісного, та поряд з тим наше стрімке життя переповнене стресовими ситуаціями, бурхливим, невпинним потоком інформації — теле, кіно, відеопродукцією, насиченою різноманітними погонями, жахами, вбивствами, трагедіями, катастрофами, катаклізмами та іншими людськими бідами. Кожна людина переживає це почуття, кожному воно знайоме – страх.
Прийнято вважати, що страх — це негативно забарвлений емоційний стан, що виникає у відповідь на якусь загрозливу подію [1]. Якщо загроза реальна, то тоді переживання страху обґрунтовано. Однак найчастіше, почуття страху дітки відчувають незалежно від об'єктивної небезпеки і чому вони бояться, залишається загадкою для батьків і оточення дитини.
Актуальність проблеми визначається ще й тим, що з віком у дітей змінюються мотиви поведінки, відношення до навколишнього світу, дорослих, однолітків. І від того, чи зможуть батьки й педагоги вловити ці зміни, зрозуміти їх та що відбувається з дитиною, і відповідно до цього змінити свої відносини, буде залежати той позитивний емоційний контакт, який є основою нервово-психічного здоров'я дитини.
Вивчали проблему виникнення страхів такі вчені, як, зокрема, Ю. Щербатих, Ф. Ріман, К. Ізард, П. Симонов, А. Рибаков, Є. Івлева, С. Керкегор, Я. Рейковський. Особливу увагу цьому питанню приділяли Т. Сімсон, М. Кузьміна, Л. Лебедєва, Л. Костіна, Н. Імедадзе, Ф. Зімбардо, Л. Макшанцева, Є. Савіна, Н. Шаніна, Д. Соколов, В. Оклендер, В. Астапов. А започатковано відповідні дослідження ще у працях А. Захарова, А. Прихожан, Г. Еберлейн.
У вітчизняній психології страх розглядають як сильне емоційне збудження (Н.В.Виноградова, І.Ю.Кулагіна); стан страху пов`язується з фрустрацією соціальних потреб людини (Л.Л.Гозман, Л.А.Грищенко, Н.В.Жутикова, Н.Д.Левитов); з властивостями особистості (В.М.Астапов, Б.С.Братусь, Ф.Є.Василюк, Ю.М.Забродін, Б.В.Зейгарник, В.Д.Менделевич, А.В.Петровський). Висловлюються різні припущення щодо чинників, які зумовлюють страхи у підлітків і молодших юнаків, та надаються різноманітні психологічні та педагогічні рекомендації щодо роботи зі страхами (В.А.Андрусенко, П.С.Гуревич, О.І.Захаров, С.Б.Кузікова, Є.І.Рогов, Є.А.Тарасов, Т.М.Титаренко, З.Фройд, Н.І.Шевардин, Г.С.Костюк).
А власне, страхи дітей у нормі та патології досліджували такі вчені: І. Павлов, Артур Ребер, З. Фройд, В. Даль, Р. Овчарова та багато інших.
Отже, сьогодні особливо актуальним завданням є захист внутрішнього світу дитини від негативних впливів та від виникнення в них необґрунтованих страхів.
Об’єкт дослідження – дитячі страхи у нормі та патології.
Предмет дослідження – психологічні особливості дітей, які переживають страхи.
Мета дослідження — теоретичний аналіз дитячих страхів, що виявляються у нормі та патології.
Відповідно до поставленої мети дослідження нами були визначені наступні завдання:
теоретично дослідити проблему прояву дитячих страхів в нормі та патології;
здійснити підбір методик для психологічної діагностики страхів у дітей;
провести теоретичний аналіз особливостей психологічного консультування дітей, які переживають патологічні страхи.
Методи дослідження – порівняння, узагальнення, аналізу, синтезу.
Структура роботи включає вступ, два розділи, список використаних джерел та додатки.
Отже, обрана мною тема є надзвичайно важливою, оскільки страх є найнебезпечнішою із усіх емоцій. А також з вище сказаного випливає, що велика кількість досліджень, присвячених саме дитячому страху, створює умови та підстави, як для розуміння цієї важливої емоції, так і для подальшого розвитку особистості.
РОЗДІЛ І.
Теоретичні основи вивчення дитячих страхів
Теоретичний аналіз феномену страху у психології
Страх – вроджене, базове почуття, необхідне для самозбереження.
Страх – це емоція, про яку багато людей думають з жахом. Можливо тому, що емоція страху сама по собі викликає жах, ми переживаємо її достатньо рідко. І все ж страх – реальна частина нашого життя. Людина може переживати страх в різних ситуаціях, але всі ці ситуації мають одну загальну рису. Вони відчуваються, сприймаються людиною як в ситуації, в котрих під загрозу ставиться його спокій та безпека. Інтенсивне переживання страху запам’ятовується надовго [2].
Поняття страху розроблялося багатьма вченими та має різні визначення. Страх – це важлива емоція, яка найбільш небезпечна з усіх емоцій. Страх – це прояв природнього рефлексу, пасивно-захисної реакції з легким гальмуванням кори великих півкуль(І. П. Павлов). Страх - афективне (емоційно загострене) віддзеркалення у свідомості певної загрози життю людини чи її благополуччю. Страх – це емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному існуванню індивідуума і спрямована на джерело дійсної чи уявної небезпеки.
Артур Ребер в великому тлумачному психологічному словнику трактує страх як «емоційний стан, який виникає в присутності або передбаченні небезпечного або шкідливого стимулу. Страх зазвичай характеризується внутрішнім, суб'єктивним переживанням дуже сильного збудження, бажання бігти або нападати…» [3].
Вивчали проблему виникнення страхів такі вчені, як, зокрема, Ю. Щербатих, Ф. Ріман, К. Ізард, П. Симонов, А. Рибаков, Є. Івлева, С. Керкегор, Я. Рейковський. Особливу увагу цьому питанню приділяли Т. Сімсон, М. Кузьміна, Л. Лебедєва, Л. Костіна, Н. Імедадзе, Ф. Зімбардо, Л. Макшанцева, Є. Савіна, Н. Шаніна, Д. Соколов, В. Оклендер, В. Астапов. А започатковано відповідні дослідження ще у працях А. Захарова, А. Прихожан, Г. Еберлейн.
У вітчизняній психології страх розглядають як сильне емоційне збудження (Н.В.Виноградова, І.Ю.Кулагіна); стан страху пов`язується з фрустрацією соціальних потреб людини (Л.Л.Гозман, Л.А.Грищенко, Н.В.Жутикова, Н.Д.Левитов); з властивостями особистості (В.М.Астапов, Б.С.Братусь, Ф.Є.Василюк, Ю.М.Забродін, Б.В.Зейгарник, В.Д.Менделевич, А.В.Петровський). Висловлюються різні припущення щодо чинників, які зумовлюють страхи у підлітків і молодших юнаків, та надаються різноманітні психологічні та педагогічні рекомендації щодо роботи зі страхами (В.А.Андрусенко, П.С.Гуревич, О.І.Захаров, С.Б.Кузікова, Є.І.Рогов, Є.А.Тарасов, Т.М.Титаренко, З.Фройд, Н.І.Шевардин, Г.С.Костюк).
Наявність страхів у дитячому віці в жодному разі не можна залишати без уваги, тому що це може стати фактором порушення розвитку особистості в онтогенезі (В.І. Гарбузов, В.В. Лебединський і ін.)
Поняття страху розроблялося багатьма дослідниками й має різні трактування. У сучасному словнику з психології за редакцією В.В.Юрчук ми знаходимо, що «страх – афективно почуттєва емоція, яка виникає в обставинах превентивності – погрози – остраху за свою соціальну або ж біологічну екзистенцію в суб'єкта» [4].
Артур Ребер у великому тлумачному психологічному словнику трактує страх як «емоційний стан, що виникає в присутності або передбаченні небезпечного чи шкідливого стимулу. Страх звичайно характеризується внутрішнім, суб'єктивним переживанням дуже сильного порушення, бажання бігти або нападати й рядом симпатичних реакцій» [5].
З. Фрейд пояснює «страх – це стан афекту – об'єднання певних відчуттів ряду задоволення - незадоволення з відповідними іннервації розрядки напруги і їх сприйняття, а так само ймовірно, і відображення певного значущого події» [6].
В.Даль в «Тлумачному словнику живої великої російської мови » визначає страх як пристрасть, боязнь, тривожний стан душі від переляку, від загрозливого чи уявного лиха. [7].
Р.Ф. Овчарова розглядає страх, як ефективне (емоційно загострене), відображення в свідомості людини конкретної загрози для його життя та благополуччя. [8].
Відомий фізіолог І.П. Павлов трактує страх як «прояв природного рефлексу, пасивно-оборонної реакції з легким гальмування кори великих півкуль. Страх заснований на інстинкті самозбереження, має захисний рефлекс і супроводжується певними фізіологічними змінами вищої нервової діяльності» [9].
Ю.О. Неймер, О.В. Петровский, М.Г. Ярошевский розглядали страх як «емоційний стан, що виникає в ситуаціях загрози біологічному або соціальному існуванню індивіда і спрямована на джерело дійсної і уявної небезпеки» [10].
Страх складається з певних та специфічних фізіологічних змін, експресивної поведінки та специфічного хвилювання, виникаючого через очікування загрози або небезпеки. Суб’єктивне переживання страху жахливо, і що дивно – воно може призвести до паралічу, тим самим, привести людину в абсолютно безпомічній стан, або, навпаки, може змусити людину кинутись бігти, подалі від небезпеки.
Відомий фізіолог І.П. Павлов вважає страх проявом природного рефлексу, пасивно-захисною реакцією з легким гальмування кори великих півкуль. Страх оснований на інстинкті самозбереження, має захисний рефлекс та супроводжується певними фізіологічними змінами вищої нервової діяльності, проявляється на частоті пульсу та дихання, показниках артеріального тиску, виділенням травного соку [11].
Страх виникає у відповідь на дію загрозливого стимулу. Існують дві загрози, які мають універсальний і одночасно фатальний в результаті характер. Це смерть, та крах життєвих цінностей, протидіючих таким поняттям як життя, здоров’я, самоствердження, особисте та соціальне благополуччя. Але крім крайніх про страху завжди розуміється переживання якої-небудь реальної чи вигаданої загрози [12].
1 2 3 4