Дислокації Мозку

Дислокація головного мозку це -

• Зміщення головного мозку внаслідок зміни внутрішньочерепної топографії при різних патологічних процесах у центральній нервовій системі. Причинами зміщення є підвищення внутрішньочерепного тиску, збільшення обсягу мозку або деформація різних його відділів. При внутрішньочерепних пухлинах або гематомі, абсцесі мозку, черепно-мозковій травмі, що супроводжується набряком головного мозку, змінюється синтопія мозкових структур, перерозподіляється внутрішньочерепний тиск у просторах, розділених наметом мозочка і великим серповидним відростком твердої мозкової оболонки.

• Дислокація головного мозку може супроводжуватися опущенням та утиском мигдаликів мозочка у великому потиличному отворі та верхній частині хребетного каналу з розвитком небезпечного для життя синдрому потиличного вклинення (див. зоображення). Він характерний для пухлин задньої черепної ямки, проте може розвинутися і при пухлинах, розташованих вище намета мозочка. Клінічна картина при цьому синдромі обумовлена ​​насамперед здавленням довгастого мозку та пов'язаним із цим порушенням життєво важливих функцій. При потиличному вклиненні різко посилюється головний біль, особливо у потиличній ділянці; відзначаються блювання, запаморочення, що збільшується при зміні положення голови і тіла, вимушене положення голови, що сприяє зменшенню головного болю, менінгеальний синдром, поперхиування при прийомі рідкої їжі, гикавка, посилене потовиділення, наростання порушення ритму дихання (аритмічне, переривчасте, типа Чейна-Стокса та діяльності серцево-судинної системи Виражені симптоми внутрішньочерепної гіпертензії - прогресуюча загальмованість, застійні диски зорових нервів, диплопія, зниження рогівкових рефлексів, нюху, слуху та ін. Швидке наростання явищ вклинення призводить до розвитку коми та зупинки дихання.

• При пухлинах скроневої частки мозку, рідше пухлинах лобової або потиличної часток може спостерігатися відтіснення головного мозку спереду і медіально. При цьому медіальні ділянки півкуль вклинюються в отвір палатки мозочка, здавлюючи стовбур мозку, що проходить через цей отвір (див. зоображення). Таке тенторіальне вклинення в залежності від ступеня та симетричності здавлення стовбура спочатку може клінічно проявитися синдромом внутрішньочерепної гіпертензії та симптомами одностороннього ураження стовбура головного мозку. Однак незабаром стовбурові симптоми стають двосторонніми, посилюються біль голови і блювання, поглиблюється порушення свідомості. Стовбуровий синдром тенторіального вклинення характеризується парезом погляду вгору, відсутністю зіниці світлового рефлексу, слабкістю конвергенції, наявністю двосторонніх патологічних пірамідних рефлексів та ін. Прогресування явищ тенторіального вклинення веде до розвитку паралічів, децеребраційної ригідності, коми.

Види дислокаційних синдромів

• Зміщення півкуль мозку під серповидний відросток
• Скронево-тенторіальне зміщення
• Мозочково-тенторіальне зміщення
• Зміщення мигдаликів мозочка в foramen magnum потиличної кістки
• Зміщення моста мозку через отвір намета мозочка
• Заповнення середніх та бічних цистерн мосту
• Зміщення заднього відділу мозолистого тіла в дорсальному напрямку в однойменну цистерну
• Зміщення звивин лобової частки в цистерну перехрестя
• Зовнішня дислокація мозку

Зміщення півкуль мозку під серповидний відросток

• Бічна дислокація мозку або дислокація під великий серповидний відросток - дислокація мозку, що найчастіше зустрічається, при якій, за рахунок об'ємного впливу визначається зміщення поясної звивини під великий серповидний відросток.

Клінічна картина зміщення півкуль мозку під серповидний відросток

• Рухові та чутливі порушення по гемітипу на протилежній від патологічного вогнища стороні з переважним ураженням нижніх кінцівок (ішемія верхніх відділів центральних звивин через стиснення перикалозної артерії).
• Контралатеральні вогнища хапальний рефлекс та рефлекси орального автоматизму (розгальмування підкіркових автоматизмів через придавлювання та ішемію лобової частки).
• Геміатаксія на протилежному боці (ураження лобово-мозочкового шляху).
• Лобна психіка (дезорієнтація, розлад пам'яті, сплутаність свідомості, балакучість).
• Вторинний синдром базальних гангліїв (гіперкінези обличчя та руки, зміна м'язового тонусу – феномен «зубчастого колеса», тенденція до моторного застигання та насильницьких рухів).

Скронево-тенторіальне зміщення

• Скронево-тенторіальне вклинення є випинання в тенторіальний отвір ділянки скроневої частки мозку і насамперед гачка гіпокампа, зазвичай за рахунок підвищення внутрішньочерепного тиску, викликаного об'ємним впливом.

Мозочково-тенторіальне зміщення

• Мозочково-тенторіальне вклинення виникає при патологічних процесах у задній черепній ямці, коли ділянка мозочка випинається між вільним краєм мозочкового намета і четверохолмієм.

Клінічна картина

• нудота та/або блювота
• Швидка втрата свідомості

Зміщення мигдаликів мозочка в foramen magnum потиличної кістки

• Мигдалики мозочка, зміщуючись у великий потиличний отвір, іноді досягають рівня другого шийного хребця. Зміщуйчись між каудальною частиною довгастого мозку, що примикає частиною спинного мозку і потилично-шийним кільцем, вони щільно охоплюють і здавлюють з дорсальної поверхні цю частину стовбура.
• При цьому виникають розлади мозкового кровообігу, що неминуче призводять до гіпоксії і ще більшого посилення набряку-набухання головного мозку. Таким чином замикається порочне коло, що призводить до прогресування стискання стовбура мозку, що призводить до порушення функції закладених у них вітальних центрів кровообігу та дихання і як наслідок до смерті хворого.

Зовнішня дислокація мозку

• Вибухання ділянки мозку через отвір (як післяопераційне так посттравматичне) у склепінні черепа.
• Як ускладнення після оперативного втручання, виникає у ситуації коли трепанаційний дефект недостатніх розмірів та набрякла мозкова тканина видавлюється через дефект.
• Ця патологія потребує хірургічного втручання, оскільки існує ризик розвитку ішемії та венозного інфаркту через здавлення поверхневих вен.
• Крім того існує рідкісний пародоксальний механізм, що виникає у пацієнтів з трепанаційним дефектом достатньої площі, але наявністю в подальшому дренування спинно-мозкової рідини (наприклад люмбальна пункція, вентрикуло-перитонеальне шунтування і т д), що веде в зниженні внутрішньочерепного тиску з подальшим пошкодженням паренхіми атмосферним тиском
• На відміну від енцефалоцеле, мозкове випинання зовні покрите мозковими оболонками.