1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Ім'я файлу: внешнеэкономическая деятельность.doc
Розширення: doc
Розмір: 1258кб.
Дата: 09.06.2021
скачати

1.3. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності в будь-якій країні необхідне правильне і ефективне її регулювання.

Основою регулювання діяльності підприємств України на зовнішніх ринках є Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 р. [4, c.96]. Цей закон належить до законів прямої дії, що дає можливість підприємцям безпосередньо застосовувати його норми в процесі здійснення зовнішньоекономічних зв’язків. Крім того, у відповідних сферах регулюючу роль відіграють й інші Закони України: “Про захист іноземних інвестицій в Україні” від 10 вересня 1991 р.; “Про дію міжнародних договорів на території України” від 10 грудня 1991 р.; “Про іноземні інвестиції” від 13 березня 1992 р.; “Про державну програму заохочення іноземних інвестицій” від 17 грудня 1993 р.; “Про міжнародний комерційний арбітраж” від 24 лютого 1994 р.; “Про режим іноземного інвестування” від 19 березня 1996 р. та інші.

Цілями регулювання зовнішньоекономічної діяльності є: забезпечення збалансованості економіки, рівноваги внутрішнього ринку України; стимулювання прогресивних структурних змін в економіці; створення найбільш сприятливих умов для залучення України в систему світового поділу праці, її приєднання до ринкових структур закордонних країн [58, с. 214].

Пакет законів, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність напрацьований. Однак треба відзначити, що процес розробки наявної нормативно-правової бази відбувався дещо безсистемно. Прийняті закони швидко змінюються, законодавчі акти, постанови і декрети часто суперечать одне одному, що затруднює їх використання. Для регулювання зовнішньоекономічної діяльності Україна використовує цілу систему інститутів, які можна поділити на дві великі групи: економічні та адміністративні.

До економічних інструментів належать:

1) у галузі імпорту – митні тарифи, чисельні податки і збори з товарів, що ввозяться, та імпортні депозити;

2) у галузі експорту – пільгові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від сплати податків та надання фінансової допомоги.

Адміністративні інструменти регулювання – це такі, що безпосередньо впливають на зовнішньоекономічні відносини: ембарго (повна заборона деяких експортно-імпортних операцій); ліцензування; квотування (кількісне лімітування ввезення або вивезення); зобов’язання щодо самообмеження поставок експортерами.

Державне регулювання зовнішньоторгівельної діяльності спирається переважно на економічні методи за допомогою мита, податків, кредитів, пільг тощо. За загальнодержавної необхідності застосовуються директивні методи (заборони).

Згідно Конституції України зовнішньоекономічну діяльність регулюють Кабінет Міністрів, Верховна Рада України, Міністерство зовнішньої торгівлі тощо. Згідно ст. 380 Господарського Кодексу України [2] перелік та повноваження органів державної влади, що здійснюють регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а також форми її державного регулювання та контролю визначається цим Кодексом, Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність” та іншими законами.

Одним з найважливішіх елементів зовнішньоекономічної діяльності є використання країнами - торговельними партнерами базисних умов - Інкотермс, які вперше були опубліковані Міжнародною торгівельною палатою у 1936 р. і доповнені в 1953, 1967, 1976, 1980, 1990, та 2000 рр. у відповідності до сучасної практики міжнародної торгівлі. Міжнародна торгівельна палата підкреслює, що Інкотермс мають справу тільки з відносинами між продавцями і покупцями в межах договорів купівлі-продажу [27, с. 492].

В останніх виданнях Інкотермс (1990 та 2000 рр.) умови передачі товару були згруповані в чотири категорії, що визначаються між собою сутністю:

„Е” – термін EX Works (продавець тільки надає товар покупцю на своїй теріторії); „F” – терміни FCA, FAS і FOB (продавець зобов’язан поставити товар перевізнику, визначеному покупцем); „С” – терміни CFR, CIF, CPT і CIP (продавець повинен укласти контракт на перевезення без прийняття на себе ризиків втрати або ушкодження товару або додаткових витрат внаслідок подій, що мають місце після відвантаження і відправлення); „D” – терміни DAF, DES, DEQ, DDU і DDP (продавець повинен нести всі витрати і ризики, необхідні для доставки товару в країну призначення).

В Україні, як і в багатьох інших країнах існує законодавство, яке дозволяє обмежувати імпорт на вимогу вітчизняних виробників. Цим питанням спеціально присвячені три закони, які разом часто неофіційно називають “Антимонопольним кодексом України”. До них відносять Закони України від 22 грудня 1998 р.: “Про захист національного виробника від демпінгового імпорту”; “Про захист національного виробника від субсидійованого імпорту”; “Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну”.

Закон України «Про іноземне інвестування» від 13.03.92 р. [5, c.138] детально регламентує види і форми здійснення іноземних інвестицій, щодо яких встановлюється національний режим інвестування та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими цими законами, іншими законами і міжнародними договорами України. Такими винятками, зокрема, були податкові пільги, які надавались підприємствам з іноземними інвестиціями, спеціальний режим експорту та імпорту продукції, робіт та послуг, валютне регулювання тощо.

Регулювання експорту проводиться згідно з “Положенням про державний експортний контроль в Україні”, затвердженим Указом Президента № 117/98 від 13 лютого 1998 р. [17].

Варто враховувати регулюючу роль інших законів України, якими передбачено ступінь управління зовнішньоекономічною діяльністю у конкретних її видах і напрямках. Зокрема, стаття 41 Закону України ”Про цінні папери і фондову біржу” передбачає, що у разі розбіжності положень цього закону і правил міжнародного договору діє останній. Подібну статтю 22 містить і Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р. Стаття 19 цього закону містить положення про захист іноземних інвестицій. Крім законів України важливе значення в регулюванні зовнішньоекономічної діяльності відіграють Укази президента України. Серед них: “Про заходи по попередженню експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, і врегулювання торгових суперечок” від 25 липня 1994 р.; “Про заходи здійснення єдиної державної політики регулювання імпорту” від 29 вересня 1994 р.; “Про використання міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів” від 4 жовтня 1994 р. тощо.

Нарешті, існують нормативні рішення Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України та з питань Європейської інтеграції, інших міністерств і відомств, що регулюють окремі питання тарифного і нетарифного характеру.

Регулювання зовнішньоекономічною діяльністю згідно статті 7 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність України” [4, с. 97] в Україні здійснюється:

  1. Україною як державою, в особі її органів в межах їх компетенції.

  2. Недержавними органами управління економікою. Це товарні, фондові, валютні біржі, торгові палати, асоціації, спілки та інші організації, що діють на підставі їх статутних документів.

  3. Самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

На території України відповідно до Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 року запроваджуються такі правові режими для іноземних суб’єктів господарської діяльності: національний режим, режим найбільшого сприяння та спеціальний режим.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має забезпечувати:

  1. Захист економічних інтересів України та законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

  2. Створення рівних можливостей для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, розвивати всі види підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, та всі напрями використання доходів та здійснення інвестицій.

  3. Заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Принципова структура інституцій, які управляють зовнішньоекономічною сферою, як в промислово розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються, приблизно однакова. Ієрархічну структуру управління зовнішньоекономічною діяльністю можна представити у вигляді конуса (рис. 1.2) [52, с. 16].

Р

6
івні структури управління:

6 – міжнародний,

5 - загальнодержавний (Президент, Верховна

5 Рада, Кабінет Міністрів),

4 – функціональний ( Міністерство

4 фінансів, Міністерство економіки,

3 Департамент ЗЕЗ, Державна митна служба

України),

2 3 – територіальний (регіональні та

1 обласні органи влади),

2- галузевий ( галузеві міністерства та відомства), 1- господарський ( суб’єкти господарської діяльності).

Рис. 1.2. Ієрархічна структура управління та регулювання зовнішньоекономічною діяльністю України
До цієї структури звичайно входять Кабінет Міністрів, Міністерство Зовнішньої торгівлі або Зовнішньоекономічних зв’язків, Митні органи (управління), Центральний банк, експортно-імпортні банки, Центральне статистичне управління (міністерство), Міністерство закордонних справ, податкові відомства, Міністерство економіки та з Європейської інтеграції.

Вищим законодавчим органом державного регулювання зовнішньоекономічною діяльністю є Верховна Рада України. Відповідно до статті 9 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” Верховна Рада: приймає, скасовує і змінює закони про зовнішньоекономічну діяльність; затверджує основні напрямки зовнішньоекономічної політики; укладає міжнародні договори та інше.

Кабінет Міністрів України – центральний апарат Уряду, як орган виконавчої влади здійснює: координацію зовнішньоекономічної діяльності; приймає нормативні акти в межах своїх повноважень та здійснює інші функції. Центральний банк будь-якої країни відіграє важливу роль в управлінні зовнішньоекономічної діяльності, валютно-фінансовими інструментами і, насамперед, регулюванням курсу національної валюти, що прямо впливає на експортно–імпортні потоки. Національний банк України регулює валютні і міжнародні питання зовнішньоекономічної діяльності. У тому числі: зберігання і використання золотовалютних резервів; взаємовідносини з Центральними банками інших країн і міжнародними фінансовими організаціями; підписання міжбанківських угод; регулювання національною валютою. Міністерство зовнішньої торгівлі здійснює функції керівництва, регулювання і контролю в галузі зовнішньої торгівлі, виробляє розпорядження і стежить за їх виконанням усіма підвідомчими йому організаціями. Департамент зовнішніх економічних зв’язків Міністерства економіки, який було створено згідно Указу Президента України № 1573/99 від 15.12. 1999 р. шляхом реструктуризації основних зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі передбачає: брати участь в розробці зовнішньоекономічної стратегії та її реалізації; реалізацію зовнішньоекономічної політики держави; контроль в зовнішньоекономічній сфері діяльності на національному рівні. Експортно–імпортні банки здійснюють кредитну і розрахункову функції від імені Уряду. Державне управління митного контролю України: здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами України; встановлює порядок та організацію переміщення через кордон України товарів і предметів. Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків України: забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок; здійснює контроль за додержанням всіма суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України; здійснює заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічною діяльністю, зокрема реєстрацію учасників зовнішньоекономічної діяльності, реєстрацію окремих видів контрактів згідно з законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність”.

До органів місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю належать: місцеві Ради народних депутатів України та їх розпорядчі і виконавчі органи; територіальні підрозділи органів державного регулювання зовнішньоекономічною діяльністю України.

Митне регулювання і контроль, що включає тарифне і нетарифне регулювання проводиться згідно з Митним кодексом України [13].

Отже, зовнішньоекономічні зв’язки України постійно і неухильно трансформуються в ринковий режим функціонування, забезпечуючи обмеження включення господарської системи країни в міжнародний поділ праці.

Розділ 2

АНАЛІЗ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СП „АТІС” У ФОРМІ ТОВ

2.1 Організаційно–економічна характеристика товариства

На молочному ринку в останні роки виділилася група підприємств - лідерів, які, зумівши завоювати визнання споживачів, затвердилися на ринку, не тільки поліпшуючи якість і асортимент продукції, але й розширюючи географію продажу своєї продукції, як на національному, так і на світовому рівні. Одним з таких підприємств є ВАТ “Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів”, який було побудовано за участю американської компанії "Еббот Лебараторіз" і введено в експлуатацію в 1980 р. В 80-х роках ВАТ “Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” виробляв більшу частину всіх радянських замінників грудного молока, його продукція вдало конкурувала з більш дорогими імпортними аналогами завдяки головної перевазі - екологічно чистому молоку - основі будь-яких молочних продуктів.

У складі ВАТ «Балтського молочноконсервного комбінату дитячих продуктів» функціонує СП «Атіс» у формі ТОВ, продукція якого випускається під торговельною маркою «Ласуня»®, що, завдяки цілому ряду маркетингових заходів широко відома всій Україні. СП «Атіс» у формі ТОВ є окремою юридичною особою та має власний розрахунковий рахунок.

Для того, щоб дати достовірну оцінку діяльності СП «Атіс» у формі ТОВ, необхідно провести аналіз використання основних фондів на підприємстві, динаміки чисельності працівників, а також аналіз виробництва і реалізації продукції.

На СП «Атіс» у формі ТОВ встановлено сучасне потужне обладнання, що дозволяє випускати продукцію, яка відповідає сучасним вимогам щодо якості і сертифікована по всім параметрам світових стандартів.

Основні фонди служать матеріально–технічною базою виробництва і є фундаментом його вдосконалення і розвитку. Характеристика основних фондів по СП «Атіс» у формі ТОВ подана у додатку А. За даними додатку А можна зробити наступні висновки: вартість основних фондів на початок 2005 р. порівняно з 2001 р. зросла на 2949,0 тис. грн., що складає 36,5% від вартості 2001 р. Якщо порівняти вартість основних фондів 2005 р. з 2003 р., видно, що їх вартість зменшилася на 134,5 тис. грн., тобто на 1,21%. При цьому найбільше основних фондів було введено на підприємстві у 2001 р. – 3851,5 тис. грн., відповідно у 2003 р. – 47,8 тис. грн., у 2004 р. – 35 тис. грн. У 2002 та 2005 рр. нові основні фонди на підприємстві не вводились в дію. Найбільше вибуття основних фондів спостерігалось у 2001 р. Це пояснюється тим, що СП «Атіс» у формі ТОВ прагнуло до заміни обладнання та інших основних засобів на нові, більш сучасні і високопродуктивні. Сума зносу основних фондів у 2005 р., порівняно з 2001 р. зменшилась на 164,7 тис. грн., тобто на 15,98%. Відхилення зносу основних фондів 2005 р. від 2003 р. склало 190,0 тис. грн. (17,99%). Таке зменшення зносу є позитивним, оскільки при цьому відпадає потреба їх постійного оновлення.

Вартість основних фондів на кінець 2005 р., порівняно з 2001 р. зменшилась на 302,6 тис. грн., що складає 2,68% обсягу 2001 р. При чому основні фонди 2005 р. зросли на 20 тис. грн. порівняно з даними 2003 р., тобто на 0,18%.

Для аналізу змін динаміки основних фондів були використані наступні коефіцієнти: коефіцієнт зносу основних фондів, оновлення, вибуття та приросту. Коефіцієнт оновлення відображає інтенсивність оновлення. За 2001 р. цей коефіцієнт склав 0,3405, тобто основні фонди були оновлені на 34,05% загальної вартості, у 2003 р. – він склав 0,43%, у 2004 р. – 0,32%. Оскільки у 2002 та 2005 рр. не було введено в дію нові основні фонди – коефіцієнт оновлення для цих років не розраховувався.

Інтенсивність вибуття фондів у 2001 р. склала 0,0761, тобто більше на 98,16%, ніж вибуло у 2005 р. Коефіцієнт вибуття у 2003 р. порівняно з 2005 р. був більшим на 0,0181 од., або на 92,82%. Така ситуація пояснюється проведенням у 2001 – 2003 рр. оновлення основних фондів.

Основні фонди були зношені у 2001 р. – на 12,76%, у 2002 р. – на 11,90%, у 2003 р. – на 9,46%, у 2004 р. – на 9,05%, у 2005 р. - на 7,86%. У 2005 р. порівняно з 2001 р. основні фонди були зношені менше на 38,40%, а у порівнянні з 2003 р. на 16,9%.

Важливим є аналіз змін робочої сили та динаміка їх заробітної плати (табл. 2.1). З даних табл. 2.1 видно, що за період 2001-2005 рр. з кожним роком чисельність працівників на СП «Атіс» у формі ТОВ зменшувалась.

Таблиця 2.1.

Рух робочої сили та динаміка заробітної плати на СП «Атіс» у формі ТОВ Балтського району Одеської області

Роки

Середньоспискова чисельність працівників, осіб

Вибуло за рік, осіб

Коефіцієнт обороту по вибуттю, од.

Середньомісячна заробітна плата, грн. на одного працівника

2001

177

-

-

284

2002

159

18

0,1132

350

2003

70

89

1,2714

547

2004

54

16

0,2963

532

2005

45

9

0,2000

559

Відхилення 2005 р. від:

2001 р.

+/-

-132,00

- 9

- 0,2000

275

%

- 74,58

- 100,00

- 100,00

96,8

2003 р.

+/-

- 25

- 80

- 0,0714

12

%

- 15,71

- 10,11

- 15,73

2,19


Таким чином, у 2005 р. в порівнянні з 2001 р. середня чисельність працівників зменшилась з 177 осіб до 45 осіб, тобто на 132 працівника, або 74,58%. Відхилення 2005 р. до 2003 р. склало 25 осіб, або 15,71%. Таке поступове зменшення середньої чисельності працівників головним чином спричинено тим, що з 2002 р. СП «Атіс» у формі ТОВ припиняє випуск кисломолочної продукції, і до 2006 р. нарощує виробництво соків різних видів. Виробництвом кисломолочної продукції займається ВАТ «Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів». Іншою причиною зменшення чисельності працівників є оновлення складу обладнання та автоматизація виробництва.

Оскільки кількість працівників зменшується з кожним роком, можна знайти коефіцієнт обороту по вибуттю працівників, який визначається відношенням працівників, що вибули з роботи до середньоспискової чисельності працівників. Для 2002 р. цей показник складав 0,1132 од., тобто за рік вибуло 11,32% працівників, у 2003 р. – 127,14%, у 2004 р. – 29,63%, у 2005 – 20% середньоспискової чисельності працівників.

При такій зміні чисельності працівників середньомісячна зарплата кожного працівника зростає. Як бачимо з табл. 2.1 заробітна плата у 2005 р. підвищилась на 275 грн., або на 96,8% проти 2001 р.

Доцільно відмітити і про поліпшення соціальної сфери працівників. Працівників СП «Атіс» у формі ТОВ безкоштовно привозять на роботу, у їхньому розпорядженні медичний пункт із фізіотерапевтичним і стоматологічним кабінетами, їдальня. Організовано безкоштовне додаткове харчування працівників підприємства. Діє поліклініка, яка укомплектована досвідченим кваліфікованим персоналом і оснащена сучасним обладнанням для профілактики та лікування різних хвороб. Працює літній спортивно-оздоровчий майданчик і тренажерна зала для занять спортом працівників підприємства взимку.

На даний час СП «Атіс» у формі ТОВ оснащено сучасним високопродуктивним обладнанням з відповідними засобами контролю та управління, що надає можливість здійснювати випуск продукції за такими технологічними процесами: виробництво, розлив і пакування фруктових та овочевих соків, молока і молочних напоїв з різним вмістом жиру і тривалістю зберігання за технологією Тетра-Пак. Високотемпературна стерилізація і диспергація дозволяють знищити усі шкідливі бактерії при одночасному зберіганні вітамінів і поживних речовин, ідеально зберегти природний смак та запах молока. Багатошарова картонна упаковка зі спеціальним захисним покриттям дозволяє суттєво збільшити термін зберігання, а наявність герметичної кришки - створити максимальну зручність для споживача.

Основним предметом діяльності СП «Атіс» у формі ТОВ є: заготівля, придбання та переробка молочної сировини, реалізація як через оптову, так і через роздрібну торгівлю різноманітної молочної продукції, фруктових та овочевих соків і води за договірними цінами, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, а також реалізація на зовнішньому ринку продукції ВАТ «Балтського молочноконсервного комбінату дитячих продуктів».

Використання потужностей СП «Атіс» у формі ТОВ по основним видам продукції, якою є молоко і сік подано у табл. 2.2, з якої видно, що фактичне використання потужностей підприємства складало 11% у 2001 р. (3854,4 т) і зросло на 10162,6 т до 2005 р. Завдяки розширенню виробництва продукції у 2005 р. порівняно з 2003 р. спостерігається зростання фактичного використання потужностей на 3854,4 т, або на 11%.

Таблиця 2.2.

Використання потужностей СП «Атіс» у формі ТОВ

Види продукції

Проектна потужність, т/добу

Роки

Відхилення (+/-) 2005 р. до:

2001 р.

2002 р.

2003 р.

2004 р.

2005 р.

2001 р.

2003 р.

Фактичне використання потужностей,%

Молоко і сік

96

11

28

29

40

40

29

11

Обсяги виробництва т/рік

Молоко і сік

35040

3854,4

9811,2

10161,6

14016

14016

10162,6

3854,4


Молочна сировина на СП «Атіс» у формі ТОВ головним чином надходить від ВАТ «Балтського молочно-консервного комбінату дитячих продуктів». Основними постачальниками молочної сировини на СП «Атіс» у формі ТОВ є сільськогосподарські підприємства, населення та молокозаводи Ананьївського, Балтського, Бершадського, Уманського та інших районів. Надходження молока на СП «Атіс» у формі ТОВ в розрізі районів подано в додатку Б. Молокозаводи збирають, охолоджують молоко, і після цього відправляють на СП «Атіс» у формі ТОВ. З кожним господарством – постачальником молока укладається договір про постачання молочної сировини.

За результатами аналізу темпів зростання видно, що за останній рік обсяги заготівлі молока зросли на 485 т, тобто на 6,31% від рівня 2004 р. При цьому обсяг молока від сільськогосподарських підприємств зменшився на 287 т, що складає 23,56% від обсягу 2004 р. Постачання від населення також зменшилось - на 416 т (16,75%). Але частка молока від молокозаводів зросла на 1188 т, або на 29,81%.

Найбільші обсяги молока постачалися у 2004 р. з Котовського, Любашівського, Уманського та Кривоозерського районів, у 2005 р. ще й з Бершадського району. Як бачимо, з Ананьївського, Первомайського та Чечельницького районів у 2004 – 2005 рр. молоко постачало лише населення. В даний час перевага при прийманні та заготівлі молока надається молокозаводам та сільськогосподарським підприємствам, оскільки при ручному доїнні в складі молока залишається велика кількість шкідливих бактерій.

Кількість молока, що надійшла на переробку на досліджуване підприємство розглянемо в табл. 2.3, яка показує, що найбільша питома вага серед прийнятого молока припадає на молоко від молокозаводів. З 2001 р. до 2005 р. вона зросла з 2566 т до 5173 т, тобто з 55,6% до 63,3%. Абсолютне відхилення в ці роки складало 2607 т, або у відсотковому значенні 101,6%.

Таблиця 2.3.


Обсяги молока, що надійшло на переробку до СП «Атіс» у формі ТОВ

Роки

Всього, т

В тому числі від:

сільсько-

господарських підприємств

населення

молокозаводів

т

%

т

%

Т

%

2001

4619

778

16,8

1275

27,6

2566

55,6

2002

7120

1115

15,7

2543

35,7

3462

48,6

2003

7533

1552

20,6

2116

28,1

3865

51,3

2004

7626

1218

15,8

2483

32,3

3985

51,9

2005

8171

931

11,4

2067

25,3

5173

63,3

Відхилення 2005 р. до:


2001 р.

т

3552

153

-

792

-

2607

-

%

76,89

19,66

-

62,12

-

101,60

-


2003 р.

т

638

- 221

-

- 49

-

1308

-

%

8,47

- 16,50

-

- 2,32

-

33,84

-


Загальне абсолютне відхилення обсягів молочної сировини 2005 р. від 2001 р. складало 3552 т, або 76,89% від рівня 2001 р. В тому числі збільшення обсягів молока, отриманого від сільськогосподарських підприємств склало  153 т, або 19,66%; від населення – 792 т, тобто 62,12%.

При розгляді темпів зростання обсягів закупівлі молока у 2005 р. при порівнянні з 2003 р. можна зазначити, що в загальному обсяги зросли на 638 т, або на 8,47%. При чому обсяги молока від сільськогосподарських підприємств зменшились на 221 т (16,5%), від населення зменшились на 49 т (2,32%), але зросли від молокозаводів на 1308 т (33,84%). Таким чином, спостерігається тенденція збільшення закупівлі молока у молокозаводів. Збільшення надходження та переробки молочної сировини протягом п’яти років, що розглядаються, свідчить про ефективність роботи даного підприємства та зростання виробничих потужностей.

При розгляді закупівельних цін на молочну сировину необхідно враховувати сезонність, тобто ціни на закупівлю молока формуються в залежності від сезону. В середньому по Україні вони складають (без врахування транспортних затрат та ПДВ): літом 550 – 650 грн/т, восени 700 – 950 грн/т, взимку 1000 – 1500 грн/т, навесні 700 – 950 грн/т. На рис. 2.1 та в додатку В зображена динаміка цін на молочну сировину СП «Атіс» ТОВ у 2002 – 2005 рр, які включають вартість молока, транспортні витрати і послуги (з ПДВ). Виходячи з даних рис. 2.1 можна визначити, що на початку 2002 р. ці ціни становили 988 грн/т, що є більшим за показники відповідних періодів 2003 р. та 2004 р. Лише на початку 2005 р. ціни зросли до 1221 грн/т.

Для проведення аналізу цін розглянемо їх коливання у додатку В. З даних додатку В бачимо, що протягом року ці ціни коливалися: у 2002 р. з січня по березень – з 988 грн/т до 950 грн/т, з квітня по червень – з 932 до 778 грн/т, починаючи з липня відбувається зростання з 724 грн/т у липні по 905 грн/т у грудні. Аналогічне коливання відбувається і в наступні роки.

Р ис. 2.1. Середні закупівельні ціни на молочну сировину з врахуванням транспортних витратах та ПДВ у січні – грудні 2002 – 2005 рр.

На рис. 2.1 видно, що найвищі закупівельні ціни по всіх місяцях були зафіксовані у 2005 р. Пік цін припадав на грудень.

Середньорічні ціни 2005 р. порівняно з 2002 р. зросли на 176,28 грн/т, або на 20,33%, а у порівнянні з 2003 р. на 320,95 грн/т, або на 44,44%. Найнижчі закупівельні ціни спостерігалися у 2003 р.

Після закупівлі молока воно поступає на переробку та виробництво продукції. Основною продукцією підприємства є молоко різної жирності та фруктово–овочеві соки. Зокрема, на підприємстві виробляють Молоко “Ласуня” жирністю: 0,5; 1,5; 2,5 і 3,2%; Молоко “Му” жирністю: 0,5; 1,5; 2,5 і 3,2%; Молоко “Детское” жирністю: 2,5 і 3,2%; Молоко “Справжнє” жирністю: 1,5; 2,5 і 3,2%; Молоко “Мама” жирністю 2,5% і соки, а саме: яблучний; апельсиновий; мультифрут; мультивітамін; манго; ананасовий; томатний; виноградно-яблучний; абрикосово-яблучний; абрикосовий і персиковий з м’якоттю та воду для дитячого харчування “Акваласка”.

Обсяги виробництва молочної продукції розглянуті в додатку Д, з якого видно, що найбільше було вироблено молока «Ласуня» жирністю 1,5; 2,5 і 3,2%. У 2002 р. розпочинається виробництво молока «Ласуня» - 0,5% жирності, в 2003 р. – молока «Му» 2,5%, в 2004 р. молока «Детское» 3,2% та нового виду - молока «Справжнє» 1,5; 2,5 і 3,2%, обсяги виробництва якого протягом 2004 р. і 2005 р. збільшуються. Але виробництво інших видів молока з 2001 р. до 2005 р. зменшується. Так, у 2005 р. порівняно з 2001 р. виробництво молока «Ласуня» 1,5% жирності зменшилось на 256,7 т, або на 33,37%; молока «Ласуня» 2,5% - на 533,9 т, тобто на 27,64%; молока «Ласуня» 3,2 % на 329,6 т, або 16,58%; молока «Му» 0,5% - на 54,8 т, або на 72,8%.

У відношенні до 2003 р. у 2005 р. спостерігається зростання виробництва молока «Му» 2,5% на 764,9 т і зменшення обсягів виробництва інших видів продукції від 20,97% по молоку «Ласуня» 0,5% і до 85,98% по молоку «Му» 0,5%. Причиною такого зменшення виробництва молока 0,5% є недостатній попит на молоко такої жирності. Але, завдяки випуску нових видів – молоко «Детское» 3,2%, молоко «Мама» 2,5% та молоко «Справжнє» різної жирності, загальний випуск молочної продукції у 2005 р. зростає на 154,7% порівняно з 2001 р., на 5,9% порівняно з обсягом 2003 р. та на 8,29% порівняно з 2004 р.

Головною причиною зменшення виробництва молока по певним його видам є налагодження в 2003 р. виробництва нової продукції – унікальних натуральних соків, що не містять цукрового сиропу й лимонної кислоти під торговельною маркою «Справжній сік» і води для дитячого харчування “Акваласка”. Компанія постійно розширює асортимент соків (з 3-х видів у 2003  р. до 11-ти видів у 2005 р.) і планує довести їхню кількість до 20-ти видів. Це дозволить не тільки забезпечити зростаючий попит на екологічно чисту й корисну продукцію в Україні, але й розширити можливі ринки збуту, використовуючи потенціал СНД.

Обсяги виробництва соків та води «Акваласка» за 2003 – 2005 рр. на СП «Атіс» у формі ТОВ подана в додатку Е, з якого видно що за останні три роки виробництво соків зросло з 491,3 т у 2003 р. до 2917,5 т у 2005 р., тобто на 2426,2 т, або на 493,83%. Найбільші обсяги виробництва соків спостерігалися у 2004 р, порівняно з яким у 2005 р. обсяги зменшились на 424,9 т, або на 12,71%.

В 2003 р. найбільше було вироблено води «Акваласка» та виноградно–яблучного соку, в 2004 р. – апельсинового та соку мультифрут, в 2005 р. – соку мультифрут, мультивітамін і яблучного соку. Виробництво соків у 2005 р. порівняно з 2003 р. збільшилось по наступним видам: яблучний, апельсиновий, манго, ананасовий, томатний, абрикосово–яблучний, персиковий та абрикосовий з м’якоттю, мультифрут і мультивітамін. У 2004 р. порівняно з 2004 р. відбулось зменшення виробництва води «Акваласка» та соків (яблучного та манго). В цей час виробництво апельсинового, мультифрут, мультивітамін, ананасового та томатного соків скоротилось. Виноградно–яблучний сік у 2004 – 2005 рр. не вироблявся взагалі. Це спричинено введенням в виробництво нових видів молока, що були розглянуті в додатку Д.

Для з’ясування питомої ваги виробництва молока та соків розглянемо табл. 2.4. З таблиці видно, що з 2003 р., коли розпочинається виробництво соків, їх питома вага в загальному обсязі виробництва складає 4,75%. За даними 2005 р. частка виробництва соків досягла 21,88%, а питома вага молока – 78,12% від загального обсягу виробництва 2005 р. При цьому з 2001 р. До 2005 р. загальний обсяг виробництва продукції зріс на 9236,5 т, або в 2,3 рази (в тому числі обсяг молока зріс на 154,7%). Відхилення 2005 р. від 2003 р. загального виробництва соків і молока СП «Атіс» у формі ТОВ склало 2977,9 т, або на 28,8%, в тому числі молока на 5,6% і соків в 3,9 раз більше від рівня 2003 р.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

скачати

© Усі права захищені
написати до нас