1   2   3   4   5   6
Ім'я файлу: М.Р._Шваб.docx
Розширення: docx
Розмір: 181кб.
Дата: 25.06.2021
Пов'язані файли:
mysteczka-osvitnya-galuz-muzychne-mystecztvo-2020-2021n.r.doc

Засоби художньої виразності, емоційно-оцінне ставлення читача до змісту твору. Здійснюється розширення і поглиблення в учнів уявлень про епітет, порівняння, метафору; їх роль, різні форми вираження; усталені епітети, порівняння, метафори в усній народній творчості й у творах письменників. Самостійне знаходження у тексті слів, що мають переносне значення, пояснення їх значень на прикладах. Формування умінь визначати настрій, загальну тональність твору; висловлюватися про враження від прочитаного. Формування художньо-образного мислення, основою якого є емоційно-чуттєве сприймання і аналіз учнями прочитаного, а результатом оцінні судження, почуття, милування красою художнього слова. Формування в учнів у співпраці з учителем досвіду сенсорного естетичного сприймання художніх творів через аналіз зображення словом кольорів, форм, звуків природи.

Робота з науково-художніми творами. Дана змістова лінія розкриває учневі художні і пізнавальні особливості науково-художніх творі; виділення художньої сюжетної лінії, характеристики героїв твору; отримання пізнавальної наукової інформації; порівняння художнього і науково-художнього твору.

Робота з дитячою книжкою; робота з інформацією. Зміст навчального матеріалу включаєпрактичне ознайомлення школярів з поняттями «прикнижна анотація», «відомості про письменника». Формування умінь самостійно ознайомлюватись з новою книжкою з опорою на позатекстову інформацію, вміщену на обкладинці, титульному аркуші, у прикнижній анотації, передмові і т.ін. Формування в учнів самостійно добирати і читати дитячі книжки за темами, рекомендованими вчителем Формування умінь самостійно орієнтуватись у групі дитячих книжок, розташованих на книжковій виставці. Формування умінь здійснювати пошук потрібної книжки у відкритому фонді, а також за допомогою Інтернет-ресурсів бібліотеки (з допомогою вчителя). Формування умінь складати найпростішу анотацію на прочитану книжку (усно, з допомогою вчителя). Формування умінь самостійно користуватись довідковою літературою (дитячими енциклопедіями, словниками тощо).

Розвиток творчої діяльності учнів на основі прочитаного. У 3 та 4 класі на новому матеріали продовжується залучення учнів до тих видів творчих завдань, які виконувались раніше, з деяким їх ускладненням. Зокрема, колективне та індивідуальне складання варіантів кінцівок до літературних казок, творів-мініатюр про казкових героїв і власні спостереження; складання розповідей від імені одного з героїв твору, заповнення пропусків у прозових і віршованих творах; інсценування прочитаного. Ознайомлення і практичне використання у співпраці з учителем прийомів складання казок, загадок, лічилок за аналогією, зразком і самостійно. Виконання творчих завдань на основі сприймання різних видів мистецтва: творів письменників, художників, композиторів. Розвиток у школярів умінь самостійно читати дитячу періодику. Практичне ознайомлення з поняттями «число журналу», «рік видання», «примірник», «комплект». Виховання у школярів культури спілкування під час колективного обговорення прочитаних творів (умінь слухати думки, міркування однолітків, з повагою ставитись до міркувань, суджень, які не збігаються з власними; бути толерантними під час діалогу, колективної дискусії і т. ін. [27].

Відповідно до виділених змістових ліній учні 3-х класів на кінець навчального року мають вміти:

  • виділяти в художньому тексті та вживати у своєму мовленні під час характеристики персонажів творів образні вислови, епітети, порівняння, метафори (без уживання термінів, практично) з твору;

  • пояснювати їхню роль у тексті;

  • визначати за змістом і називати подію (випадок), про яку (який) розповідається в творі;

  • співвідносити події художньому творі з подіями в реальному житті і пояснювати, що відображені події у тому чи іншому оповіданні не є точною копією з реального життя; називати героїв (персонажів) твору;

  • висловлювати оцінні судження морального і етичного характеру про вчинки героїв прочитаних оповідань, доводить думку прикладами з тексту.

На кінець навчання в початковій школі, а саме учні 4-го класу за вимогами програми повинні:

  • пояснювати, які яскраві, влучні слова, словосполучення, вислови допомагають глибше, краще уявити місце події, зовнішність персонажів, їхні характери, вчинки, стосунки з іншими героями;

  • пояснювати, хто герої твору, що і як про це сказано в тексті; які події, пригоди трапилися, місце та час подій, як вони пов’язані між собою;

  • визначати головних і другорядних персонажів твору;

  • пояснювати й обґрунтовувати вчинки героїв та їхні мотиви;

  • оцінювати дії та вчинки персонажа й робити висновок про те, позитивний чи негативний вчинок;

  • обґрунтовувати свою думку;

  • підтверджувати свою думку про формування автором твору враження щодо героя твору рядками з тексту;

  • розповідати про свої враження, почуття, які виникли під час читання / слухання твору;

  • називати події /персонажів твору, які вразили, засмутили, викликали сміх, спонукали до певних дій;

  • пояснювати свої думки;

  • встановлювати та пояснювати за змістом твору причиново-наслідкові зв’язки між подіями, між вчинками героїв (персонажів) (за допомогою вчителя);

  • знаходити в тексті слова, вислови, речення, які підтверджують думку читача про героя (персонажа);

  • пояснювати, чого навчає читача вчинок героя (персонажа) твору

Охарактеризувавши змістові лінії курсу «Літературне читання» визначені у Державному стандарті початкової загальної освіти, необхідно проаналізувати відповідно і підручники. Адже, підручник – не просто об’єкт для читання, це цілісний механізм, спрямований на формування відповідних предметних компетенцій, що є базисом для ефективної діяльності та розвитку індивідуальності.

Розкриваючи концептуальні засади розроблення нового покоління підручників з «Літературного читання», О. Я. Савченко визначила узагальнені результати навчання учнів з предмета. Це «сформованість у випускників початкової школи мотивації до самостійного читання текстів різних жанрів, уміння орієнтуватися у світі дитячої літератури, сприймати, розуміти, інтерпретувати прочитане у контексті навчальних і життєвих ситуацій, тобто бути компетентним читачем» [55, с. 24].

Тому, актуальним є переосмислення провідних функцій підручника школи першого ступеня [36, с. 29]:

а) освітня, що полягає в забезпеченні процесу засвоєння учнями певного обсягу систематизованих знань, у формуванні в них пізнавальних умінь;

б) розвивальна, що сприяє розвиткові учня, його перцептивних, мнемонічних, розумових, мовленнєвих та інших здібностей;

в) виховна, яка передбачає формування світогляду, моральних, естетичних та інших якостей і рис особистості школяра;

г) управлінська, що полягає у програмуванні певного типу навчання, його методів, форм і засобів, способів застосування знань у різних ситуаціях;

ґ) дослідницька, яка спонукає учня до самостійного вирішення проблем, навчає методів наукових пошуків.

д) інформаційна, що полягає у висвітленні навчальної інформації;

е) мотиваційна, яка спонукає учня до навчання.

З метою з’ясування найважливіших узагальнюючих характеристик навчальної книги, ми з’ясували, що у 3 та 4 класах вдосконалюються знання і досвід читацької діяльності, набуті у попередніх класах, відбувається підготовка учнів до систематичного вивчення курсу української літератури за підручниками О. Я. Савченко [64; 65]. Зміст і структура підручників (авт. Савченко О. Я.) забезпечують формування читацької компетентності, якою діти оволодівають, читаючи різні за жанром і обсягом твори, виконуючи цікаві розвивальні завдання.

Підручник для учнів 3-х класів 64 складається з 11 розділів: «Цікава книга природи», «Від слова до книги», «Із джерел народної творчості», «Літературні казки і п’єса-казка», «Зачарувала все весна», «Байки Леоніда Глібова», «Шевченкове слово», «Українські письменники про світ природи і дитинства», «Із скарбниці казкарів світу», «Про винаходи і винахідників», «Візьму перо і спробую».

Підручник для учнів 4-х класів 65 складається з 8 розділів: «Із скарбниці народної творчості», «Що було на початку світу», «Сторінками історії України», «Як не любить той край…», «Видатні українські письменники», «Розповіді про нас самих», «Літературні казки зарубіжних письменників», «Світ дитинства в літературі».

Зміст підручників має зацікавити учнів, тому що відібрано твори, які пройшли випробування часом, а також із новітньої дитячої літератури знаних авторів. Діти читатимуть твори Т. Шевченка, Л. Глібова, Лесі Українки, Л. Костенко, В. Сухомлинського, О. Донченка, А. Коваль, В. Дацкевича, А. Лотоцького, О. Буценя, Н. Забіли та ін.

Твори усної народної творчості дають недосвідченому читачеві унікальну можливість спостерігати єдність форми і змісту, тому що форма у фольклорному творі, по-перше, дуже стійка (в них закріплені досконалі способи і прийоми поетичного бачення світу, механізми поетичних способів мислення, досвід народу в області художнього впливу на особистість), а по-друге, строго функціональна (фольклорний твір обслуговує практичну діяльність людей).Твори малих фольклорних жанрів, які використовуються як навчальний матеріальна етапі літературознавчої пропедевтики, допомагають реалізувати дві принципові ідеї в системі літературної освіти молодших школярів 6:

  • пов’язати в свідомості дитини життєву ситуацію з образами художнього світу;

  • на практичному рівні дати можливість пізнати нерозривну єдність форми і змісту твору.

Тому, передбачено реалізацію виховної і розвивальної функцій дитячого читання. Тому вчитель повинен звернути увагу на те, що відібраний зміст виховує інтерес і повагу до рідної, української мови, привертаючи увагу дітей до її багатства, милозвучності, розкриває засобами художньо-пізнавального аналізу текстів глибинні образи української історії, культури, обрядовості. Наприклад, твори розділу «Сторінки історії», «Як не любить той край».

Важливо, щоб учитель, працюючи з методичним апаратом підручників, зумів реалізувати ідеї компетентнісного підходу. Наприклад, з метою формування в учнів уміння вчитися їм пропонуються завдання на порівняння текстів, учинків дійових осіб, постановку завдань до прочитаного, доведення, визначення головної думки.

Методичний апарат охоплює:

  • запитання і завдання до читання, у процесі читання, після читання твору;

  • різноманітні форми організаційної співпраці: попрацюйте у парі; попрацюйте у групі; попрацюйте разом; поміркуймо разом; розіграйте сценку за прочитаним; будьте дослідниками; пофантазуйте;

  • створення ситуацій діалогу з текстом, автором, укладачем підручника;

  • завдання для розвитку ключових компетентностей: уміння вчитися, загальнокультурної, соціальної, комунікативної.

Рекомендуємо вчителю звернути увагу на те, що розділи завершуюься сторінкою «Перевір свої досягнення». У ній за блоками (знаю, розумію, можу пояснити, вмію, виявляю ставлення) кожен учень самостійно виявляє стан своїх досягнень. Структура цієї перевірки є аналогом структури читацької компетентності, що стимулює дітей до активної участі у формуванні досвіду читацької діяльності [63, с. 57].

Змістове наповнення підручників організоване таким чином, щоб учні успішно могли користуватися ним, опираючись на зорові образи (фото, репродукції, ілюстрації), уміщено ілюстрації з культурознавчим смислом у зв’язку із змістом прочитаного [47].

У структуру підручників закладено певний ритм, який складається з таких компонентів:

    • назва розділу;

    • ілюстрована заставка у вигляді розгорнутої книги;

    • звернення-настанова до учнів щодо опрацювання розділу;

    • основні тексти;

    • позатекстові компоненти;

    • супровідний ілюстративний матеріал;

    • блок самоконтролю «Перевір свої досягнення».

На нашу думку, працюючи за цими підручниками і навчальними посібниками упродовж початкової школи, діти мають можливість прочитати достатню кількість найкращих художніх і науково-художніх творів, різних родів і жанрів, що створені у різні часи визнаними авторами, набути досвід самостійного читання. Особливістю відбору кола читання для підручників 3–4 класів є визначення наскрізної тематики, яка представлена лінійно-концентрично. Такий підхід дозволив забезпечити наступність у розкриті цієї важливої тематики, створити достатній читацький простір для ознайомлення дітей з творами певних жанрів і авторів.

У контексті аналізу змісту підручників з літературного читання нами, було зроблено висновки, які висвітлили позитивні сторони та проблемні питання змісту варіативних підручників з літературного читання. До переваг було зараховано: пріоритет розуміння над відтворенням; причинно-наслідковий, аналітичний підхід у роботі з текстом; неформальний, цікавий характер формулювання завдань; повнота засобів, які формують складні уміння тощо. Отже, цілісність методологічних і дидактико-методичних засад їх створення забезпечується єдністю та взаємоузгодженістю.

Таким чином, навчальний предмет «Літературне читання» посідає одне із пріоритетних місць у системі освіти дітей, оскільки його зміст виступає основою для формування необхідних практичних умінь і навичок, для підвищення рівня готовності учнів до засвоєння навчального матеріалу в наступних класах. Отже, засвоєння учнями систематичних знань роботи з текстом підручника сприяє загальному розвитку учнів та має всі можливості для розвитку критичного мислення молодших школярів.

РОЗДІЛ ІІ. ШЛЯХИ Розвитку креативності МОЛОДШИх ШКОЛЯРів НА УРОКАХ Літературного читання

2.1. Реалізація дидактичних можливостей розвитку креативності молодших школярів на уроках літературного читання
У наукових дослідженнях останніх років проблема розвитку креативності школярів займає значне місце. Зусилля вчених спрямовані на розробку методів, що сприяють цілеспрямованому розвитку в школярів креативного потенціалу. Психологи і педагоги (Л. Виготський, В. Давидов, Л. Занков, З. Калмикова, Д. Ельконін та ін.) підкреслюють значення навчальної діяльності для формування креативного мислення, пізнавальної активності, накопичення суб’єктивного досвіду креативної пошукової діяльності учнів.

Креативність виступає потужним чинником розвитку особистості, що визначає її готовність змінюватися, відмовлятися від стереотипів. Але найголовніше, що спонукає людину бути креативною, – це мінливість сучасного світу. Унаслідок усього цього стає очевидною необхідність пошуку форм, методів та засобів, що дозволяють розвивати креативність.

Проблема розвитку креативності (творчості) молодших школярів є особливо актуальною у наш час. Адже саме зараз, як ніколи, нашій країні потрібні люди, здатні приймати нестандартні рішення, які вміють творчо мислити. На жаль, сучасна школа ще зберігає застарілий підхід до засвоєння знань. Доволі часто навчання зводиться в основному лише до запам’ятовування і відтворення прийомів дій, типових способів розв’язування завдань. Одноманітне, шаблонне повторення одних і тих же дій відвертає потяг до навчання. Діти позбавляються радості відкриття і поступово втрачають здатність до творчості.

У дітей креативність розвивається поступово, проходить декілька стадій розвитку. Ці стадії відбуваються послідовно: перш ніж бути готовою до переходу до наступної стадії, дитина обов’язково повинна оволодіти якостями, що формуються на попередніх стадіях.

Креативність не визначається генетично, а залежить від чинників, які впливають на формування особистості. Не існує перерви у розвитку креативності. Спад у розвитку креативності може бути спричиненим новим вимогам та стресовим ситуаціям, які переживає дитина. Уникнути такого спаду можна в будь-якому віці шляхом використання спеціальних технологій.

Розвиток креативності учнів буде ефективним, якщо він є цілеспрямованим процесом, у ході якого вирішується ряд педагогічних завдань, спрямованих на досягнення кінцевої мети.

Існує багато різних підходів до визначення педагогічних шляхів та умов розвитку креативності особистості. Водночас можна констатувати, що незважаючи на певні концептуальні розбіжності, більшість науковців акцентують увагу на важливості у контексті розвитку креативності особистості таких чинників, як: сприятливе середовище, що стимулює вияв самостійності й активності дітей; застосування активних технологій навчально-виховного процесу (проблемних, проектних, інтерактивних, ігрових тощо); урахування індивідуальних особливостей учнів; демонстрація зразків креативної поведінки; зміна характеру міжособистісних стосунків між учителем і учнями у напрямку їх демократизації, персоналізації, діалогізації тощо.

На наш погляд, під час визначення шляхів розвитку креативності особистості важливо враховувати вікові особливості її становлення, оскільки останні накладають значний відбиток на розвиток креативності і вимагають адекватних педагогічних підходів. Наприклад, аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що дітям молодшого шкільного віку властиві особливості, які суттєво впливають на розвиток їх креативності. Саме цей вік, за визнанням багатьох психологів і педагогів, є сприятливим періодом для розвитку креативного потенціалу особистості. Одна з головних особливостей молодшого шкільного віку – це усвідомлення власної індивідуальності, несхожості, неповторності. У цьому віці проблема розвитку креативності набуває особливої гостроти, оскільки креативність пов’язана з прагненням до самовираження, самоствердження, які є ключовими і характеризують специфіку особистісного розвитку.

Отже, узагальнення результатів аналізу психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми дає змогу визначити комплекс шляхів, які забезпечують реалізацію розвитку креативності учнів у педагогічному процесі.

До таких ми відносимо:

  • проектування цілісного креативно-розвиваючого середовища, яке забезпечить можливості для розвитку креативності учнів;

  • організації сприятливих умов у навчальному процесі для спільної творчої діяльності вчителя та учнів;

  • використання вчителем системи активних, продуктивних методів навчання креативних ігор, інтерактивних, проблемних, евристичних методів, технологій розвитку креативного мислення;

  • практикування у творчості під час розв’язання проблем.

Варто підкреслити, що кожен з шляхів розвитку креативності молодших школярів є суттєвим компонентом педагогічного процесу, безпосередньо пов’язаним із досліджуваним явищем і потрібним для його функціонування; сприяє раціоналізації процесу навчання, взаємореалізації і взаєморозвитку вчителя і учня; визначає загально-дидактичні умови вдосконалення навчання в сучасній школі.

Одним з найважливіших шляхів розвитку креативного потенціалу учнів є створення креативного навчально-розвиваючого середовища. Воно характеризується атмосферою взаємної пошани, дружелюбності, делікатності, створює комфортні умови для творчої роботи й розкриття індивідуальних здібностей кожної особистості, сприяє формуванню й розвитку креативного потенціалу учнів.

Розвиток креативності буде ефективним, якщо в організації креативно-розвиваючого середовища враховується сукупність взаємопов’язаних між собою сторін: зміст навчального матеріалу – система творчих завдань – організація навчально-пізнавальної діяльності. Також це потребує впровадження нових дидактично-методичних засобів, що допомагають моделювати навчально-виховний процес, виходячи із поставленої мети.

Організація сприятливих умов розвитку креативності учнів молодшого шкільного віку навчальному процесі здійснюється на уроках де є спільна творча діяльність вчителя та учнів. Адже, креативність учнів невід’ємна від креативності вчителя. Щоб організувати навчання школярів і власну педагогічну діяльність на творчих засадах, вчитель:

  • по-перше, неодмінно повинен володіти мінімумом знань про творчість і творчу діяльність як вищому рівні професіоналізму, незалежно від конкретного її змісту;

  • по-друге, він повинен засвоїти суть навчального процесу у всій повноті його основних характеристик і свої педагогічні функції при підготовці і реалізації цього процесу.

Підготовка вчителя до розвитку в молодших школярів креативності на уроках літературного читання передбачає дотримання наступних етапів [55, с. 25]:

1. Визначення для учнів кожного класу конкретних цілей щодо формування в них креативності.

2. Визначення в підручниках для читання текстів, які дозволяють цілеспрямовано формувати креативність.

3. Введення в зміст уроків літературного читання творчих завдань, які стимулюють розвиток літературно-творчих здібностей.

Застосування різних типів уроків зумовлює етапність розвитку компонентів креативності. Урок розвитку креативності проходить декілька етапів:

1.Організаційний (творча зарядка).

2.Цільовий (постановка мети).

3.Проективний (розробка ідеї).

4.Практично-дієвий (виконання).

5.Оцінно-рефлексивний (оцінка нового продукту).

6.Самореалізація (застосування в дії).

Ці етапи вимагають від учителя навички викладання, вислуховування всіх бажаючих учнів, здатності зрозуміти логіку міркувань учнів і знайти правильний вихід із навчальних ситуацій; аналізувати відповіді та пропозиції дітей і непомітно привести їх до істини.

Готуючись до кожного уроку читання, важливо зупинитись на найефективнішому, найцікавішому та нестандартному. Цьому сприятиме упровадження в освітній процес нетрадиційних форм проведення уроків (уроки творчості, уроки-фантазії, уроки-екскурсії, уроки-подорожі, уроки-інсценізації, уроки-презентації, уроки-ярмарки та ін.). Така оригінальна форма навчання допоможе вчителеві уникати одноманітності, шаблонності, ширше застосовувати ефективні методи і прийоми для кращого засвоєння учнями нових знань та формування творчих здібностей. Таким чином, учитель своєю роботою забезпечує 25, с. 109-110:

 розвиток комунікативних навичок;

 творчий характер та емоційність навчання;

 диференціацію завдань з урахуванням вікової категорії;

 підвищення мотивації та стимулювання навчальної діяльності шляхом пропозиції проблемних ситуацій та завдань відповідно до інтересів учнів;

 розвиток логічного мислення учнів, спроможності до самореалізації та самоосвіти;

 використання різноманітних форм, методів, прийомів організації освітнього процесу з урахуванням здібностей учнів.

Постійно урізноманітнюючи свої уроки, сучасний учитель поповнює педагогічну скарбничку інноваційними технологіями для створення оптимальних умов для розвитку мислячої, творчої особистості. Допомагаючи дитині пізнати себе, учитель прагне навчити її загальнолюдської моралі, а також щирим взаєминам. Матеріал уроків читання сприяє заохоченню дітей до того, щоб вони були активними громадянами і цінували демократичні принципи. Спрямування учнів робити власний вибір та відповідати за нього, формує в них уміння висловлювати власні думки, а також навчає цінувати повагу, відповідальність у взаєминах між дорослими та дітьми, чесність, турботу та старанність 25, с. 110.

Зазначимо п’ять принципів, якими має керуватися вчитель, щоб заохочувати розвиток креативності в дітей (за Торренсом) 80, с. 56:

1. Уважне ставлення до незвичних запитань.

2. Поважне ставлення до незвичних ідей.

3. Уміння продемонструвати дітям, що їхні ідеї варті уваги.

4. Створення зручних випадків для самостійного навчання й похвала за це.

5. Надання часу для неоцінюваної практики чи навчання.

Останній принцип вимагає пояснення. Зовнішня оцінка створює загрозу й, можливо, потребу в захисті. Тому дітям необхідний певний проміжок часу, протягом якого їхні дії й ідеї не оцінюють. У такий спосіб не стримується свобода формування ідей.

Також на уроці з розвитку креативності вчитель має дотримуватись тактичних принципів 73:

  • головний критерій підбору матеріалу – відповідно віку;

  • на кожному уроці давати вправи для розвитку мислення, моральності, уяви, пам’яті, почуття гумору, вольових якостей;

  • через вправи на розвиток уваги, кмітливості, ігри «Добре – погано»;

  • принцип комфортності навчання, атмосфери розуміння та радості: «Ми всі тут розумні!»

Тоді, на таких уроках повинно бути: цікаво, таємниче, доброзичливо, морально, зрозуміло, особисто корисно зараз і потім, весело, емоційно; повинні розбиратися життєві ситуації в швидкому темпі, різнобічно, без повторів, з великою кількістю співвідношень та протиріч, з великою повагою до особистості дитини, до її самостійності. Не повинно бути страшилок, дурниць, грубощів.

На тих уроках, де учні відразу бачать результат своєї праці і знають, що їх робота потрібна, вони працюють із захопленням. Постійно потрібно створювати «ситуацію успіху», об’єднавши все повагою до особистості дітей, ми можемо розвинути таланти, творчі здібності всіх учнів, виховати творчих працюючих особистостей. Тому, перед учителем одразу постає багато питань:

  • Що саме і в який момент буде для учня творчістю на уроці?

  • Як розвинути творчу уяву та мислення, які мають свої особливості в кожній віковій групі?

  • Як створити умови, які б допомагали кожній дитині виявити індивідуальну творчість?

  • Яка база необхідна для того, щоб учні не тільки мали бажання, а й навчилися розв’язувати завдання творчого рівня?

Перш ніж почати розв’язання цих питань, вчителеві необхідно з’ясувати, на якому етапі уроку чи вивчення теми доцільно й слід застосовувати завдання творчого рівня. З цього питання не існує єдиної думки педагогів. Вважаємо, що знання, здобуті з будь-якої теми, є не кінцевою метою, а засобом для подальшого розвитку творчих можливостей учнів з використанням їх у житті.

Тому, виділимо стадії прояву дітьми творчої активності 73:

Перша стадія: наслідування  копіювання готового. Потрапляючи у нову ситуацію, дитина репродукує готовий спосіб дії, повторює його за дорослим заради досягнення бажаного результату.

Друга стадія: творче наслідування  внесення елементів новизни, прояв самодіяльності без внесення істотних змін у запропоновану іншими схему дій, зразок, ідею. Це  перша заявка дитини про себе, своє бажання самовиразитися. Саме на цій стадії вона ознайомлюється з різними варіантами здійснення інноваційної діяльності, визначає свої переваги відповідно до власних схильностей та вмінь.

Третя стадія: репродуктивна творчість — уміння взяти за основу запропоновану схему (ідею), але істотно її переробити, внести зміни.

Тут дитина відпрацьовує переробку інновацій, пропускаючи їх крізь себе, перевіряє їх відповідність вимогам ситуації, вносить елементи новизни й оригінальності.

Четверта стадія: справжня творчість, створення нового. Створити оригінальну ідею можна лише на піку свого креативного розвитку й у сфері своїх інтересів, здібностей.

Відмітимо умови, які стимулюють учнів до критичного мислення:

1.Час. Учні повинні мати достатньо часу для збору інформації за заданою проблемою, її обробки, вибору оптимального способу презентації свого рішення.

2.Очікування ідей. Учні повинні усвідомлювати, що від них очікують висловлення своїх думок та ідей у будь-якій формі, їх діапазон може бути необмеженим, а ідеї – різноманітними.

3. Спілкування. Учні повинні мати можливість для обміну думками. Внаслідок цього вони можуть бачити свою значущість і свій внесок у розв`язання проблеми.

4. Цінування думок інших. Учні повинні вміти слухати і цінувати думки інших. При цьому вони мають усвідомлювати, що для знаходження оптимального розв`язання проблеми дуже важливо вислухати всі думки кола зацікавлених людей, щоб мати можливість сформулювати власну думку, яка може бути скоригована «колективною мудрістю».

5.Віра в сили учнів. Учні повинні знати, що їм можна висловлювати будь-які думки, мислити поза шаблоном. Вони мають бути впевненні, що можуть внести свою «цеглинку» у зведення «будинку», яким є розв`язання проблеми.

6.Активна позиція. Учні повинні займати активну позицію у навчанні, отримувати справжнє задоволення від здобування знань. Це викликає у них прагнення мислити критично.

Саме тому, під час уроку пропонують школярам вирішити завдання, для розв’язання якого необхідні нові знання, що й стають предметом вивчення на уроці. Предметом особливої уваги педагога сьогодні має бути використання в роботі таких форм, методів, прийомів та засобів навчання, що спрямовані на розвиток креативності особистості.

Розвитку креативності сприяють такі форми організації навчально-пізнавальної діяльності: загальні(фронтальна, групова, парна, індивідуальна) та конкретні (урок, екскурсія, самостійна робота, домашнє завдання). Ефективною формою занять з розвитку креативності молодших школярів є самостійна робота вдома. Їй слід приділяти особливу увагу для розвитку креативності. З цією метою розробляється зошит із творчими завданнями 35.

Важливим засобом розвитку креативності молодших школярів є інтеграція традиційного програмного навчального матеріалу й завдань із комплексом навчальних завдань креативного спрямування, стимулюючий вплив якого посилюється за допомогою креативних методів. Тому, на уроках слід використовувати творчі індивідуальні завдання, які посилюють вплив на компоненти креативності. Комплексний вплив на розвиток усіх компонентів креативності забезпечується через використання методів: евристичного, дослідницького та методу проблемного викладу. Можемо виділити такі групи 51, с. 156:

1) методи проблемного навчання – основою є створення проблемної ситуації, яка формує пізнавальну потребу молодших школярів, забезпечує необхідну спрямованість їх думок на розв’язання суперечливих даних;

2) методи продукування ідей (за концепцією М. Боден) – включають прийоми розвитку пошукового креативного мислення для розгляду ситуацій із різних точок зору (гра «Шість капелюхів мислення», реверсування тощо), для створення стимулювання більшої кількості ідей (мозковий штурм, творчий діапазон, банк ідей тощо);

3) розвивальні методи – спрямовані на розвиток аналітичних умінь (карти пам’яті, кейс-стаді тощо).

Результативність таких уроків полягає у тому, що в учнів збуджується пізнавальний інтерес до предмета, досягається висока ступінь засвоєння матеріалу на основі емоційного впливу в процесі гри, учні змагаються не лише у знаннях, а й у власних можливостях і талантах. Крім того, при використанні ігор швидко й активно діє зворотний зв’язок «вчитель – учень», який призводить до партнерських стосунків в освіті.

Відповідно до цього показниками розвитку креативності у дітей є 73:

  • чутливість до проблем, готовність їх розв’язувати власними силами;

  • відкритість новим ідеям, інтерес до невідомого;

  • схильність руйнувати чи змінювати стереотипи, відмовлятися від шаблонів, відходити від зразків; спроможність виходити за рамки заданої іншими ситуації;

  • швидкість аналогій, протиставлень, асоціацій;

  • загострене сприйняття неточностей, недоліків, відхилень, незвичності, складності;

  • уміння підійти до проблеми з різних точок зору;

  • уміння вносити щось нове, видавати оригінальні ідеї, розв’язувати

  • нові завдання, досягати незвичних результатів;

  • пошуково-перетворювальне ставлення до дійсності;

  • висока пізнавальна активність, допитливість;

  • уміння швидко переходити від одного способу розв’язання до іншого, переключатися;

  • переконструйовувати елементи в нових комбінаціях (комбінаторні властивості);

  • дотепність, почуття гумору, інтерес до парадоксів;

  • сміливість та незалежність суджень, здатність до постановки власної мети;

  • об’єктивність суджень, неупередженість оцінок;

  • самокритичність, здатність посміятися із себе;

  • використання різних форм доказів;

  • уміння помічати зв’язки між ознаками, формально між собою не пов’язаними;

  • здатність сприймати об’єкти комплексно, цілісно, виділяти в них головне, істотне, відкривати потенційне;

  • розвинена уява, метафоричність (створення фантастичних ідей);

  • уміння дивуватися;

  • здатність прогнозувати, передбачати, висувати гіпотези, робити припущення;

  • орієнтація на високі стандарти якості, ідеальні еталони.

Отже, організовуючи творчу діяльність учнів, слід виходити з відомих психолого-педагогічних положень про те, що: здібності особистості виявляються і формуються в діяльності; особистість може набути навичок творчості навіть у дуже ранньому віці; формування особистості не відбувається за пасивного споглядання нею навчального процесу; основним стимулом формування здібностей особистості, у тому числі і творчих, є інтерес [61, с. 11].

Узагальнення результатів аналізу психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми дає змогу визначити комплекс шляхів, які забезпечують реалізацію розвитку креативності учнів у педагогічному процесі, а саме:

  • проектування цілісного креативно-розвиваючого середовища, яке забезпечить можливості для розвитку креативності учнів;

  • організації сприятливих умов у навчальному процесі для спільної творчої діяльності вчителя та учнів;

  • використання вчителем системи активних, продуктивних методів навчання креативних ігор, інтерактивних, проблемних, евристичних методів, технологій розвитку креативного мислення;

  • практикування у творчості під час розв’язання проблем.

Разом із тим зазначені шляхи розвитку варто цілеспрямовано реалізовувати в сучасній школі, оскільки світ в цілому вимагає плекання людини творчого типу.



1   2   3   4   5   6

скачати

© Усі права захищені
написати до нас