МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
Економічний факультет
Кафедра економіки і підприємництва
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
з дисципліни «Макроекономіка»
на тему:
«Динаміка сукупної пропозиції в Україні»
Студента 2-го курсу денної форми навчання,
спеціальність 076 «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність»
спеціалізація «Управління персоналом та економіка праці» Романа Руслана Миколайовича
Керівник : Токар П.В
Ужгород – 2020
Зміст
Вступ 3
1. Теоретичні аспекти дослідження сукупної пропозиції 5
1.1. Сукупна пропозиція в довгостроковому та короткостроковому періоді 5
1.2. Цінові та нецінові фактори сукупної пропозиції 13
2. Динаміка сукупної пропозиції в Україні: основні показники та їх аналіз 17
Висновки 23
Додатки 25
Список використаних джерел 28
Вступ
Актуальність теми дослідження. Оптимізація макроекономічних пропорцій досягається через механізм попиту і пропозиції у взаємозв'язку з власниками капіталу і робочої сили.
Фірми виготовляють продукцію, виручають за неї кошти і пред'являють попит на робочу силу. На основі взаємодії фірм і домогосподарств на ринку товарів і послуг складають пропорції поділу ВНП на споживання та заощадження.
Вартісна форма споживання означає ту суму грошей, які витрачаються населенням на придбання матеріальних благ та послуг. Фірми здійснюють заощадження для проведення інвестицій, розширення виробництва і збільшення прибутку. Домогосподарства заощаджують для забезпечення старості, утворення спадку, придбання землі, нерухомості та іншого тривалого використання.
В будь-якій національній економіці виникає необхідність постійно синхронізувати в часі та економічному просторі заходи і дії, направлені на розвиток і регулювання усіх ринків, активно формувати їх адекватну структуру. Щоб успішно вирішити зазначені проблеми, слід спеціально виділити і аналізувати стан часткової та загальної рівноваги економічної системи.
Сукупна пропозиція AS визначається кількістю матеріальних благ і послуг, які підприємці пропонують на ринку. При цьому вони прагнуть досягти потенційного обсягу виробництва, оскільки будь-яка економічна система прагне до такої мети. Але це визначається розміром виробничих витрат, серед яких важливе місце належить праці та капіталу. В такому випадку сукупна пропозиція може бути прирівняна до величини ВНП.
Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність теми дослідження.
Об'єктом дослідження курсової роботи є теоретичні аспекти економіки.
Предмет дослідження – аналіз динаміки сукупної пропозиції в Україні.
Метою курсової роботи є дослідження динаміки сукупної пропозиції в Україні.
Мета роботи зумовлює виконання таких завдань:
дослідити теоретичні аспекти дослідження сукупної пропозиції; здійснити аналіз динаміки сукупної пропозиції в Україні.
Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, моделювання, спостереження.
Теоретичні аспекти дослідження сукупної пропозиці
Сукупна пропозиція в довгостроковому та короткостроковому періоді
Сукупна пропозиція - це загальна кількість кінцевих товарів і послуг в економіці, який фірми готові виробити і запропонувати на ринку при кожному даному рівні цін. Це поняття часто використовується як синонім валового національного (або внутрішнього) продукту.
Величина сукупної пропозиції залежить від трьох основних факторів - кількості праці L, капіталу та рівня технології Тощо. Їх вплив на величину сукупного пропозиції (ВВП) описується виробничою функцією Y = F(L, К, Т). У кожен даний момент часу величина капіталу і стан технології в економіці фіксовані, визначені попереднім розвитком економіки. А ось кількість праці залежить від поточної ситуації на ринку праці визначається попитом на працю з боку фірм і його пропозицією з боку працівників. Стан ринку праці може характеризуватися повною зайнятістю, перевищувати її або перебувати на рівні, нижче повної зайнятості.
Обсяг ВВП, який може бути зроблений при повному використанні ресурсів (перш за все робочої сили), прийнято називати потенційним ВВП (Y*). Потенційному випуску відповідає повна зайнятість на ринку праці, або природний рівень безробіття. Тому потенційний випуск іноді називають природним рівнем виробництва. Фактичні значення ВВП коливаються навколо його потенційного рівня.
Крива сукупної пропозиції AS (від англ. aggregate supply) характеризує залежність між обсягом виробництва і рівнем цін в економіці і показує, який обсяг сукупного випуску може бути запропоновано на ринок виробниками при різних значеннях загального рівня цін в економіці. Від ступеня нахилу кривої AS залежить результат, до якого може призвести, наприклад, зміну сукупного попиту в економіці під впливом нецінових чинників, який відображається зсувом кривої AD (рис. 1.1, 1.2). Зростання сукупного попиту при крутий AS (див. рис. 3.3) призводить до значного зростання цін (від Р до P1) і невеликого збільшення випуску (від Y до Y1).
І, навпаки, пологий AS дає можливість суттєво збільшити випуск при невеликому зростанні цін.
Форма кривої AS інтерпретується по-різному в залежності від того, який період часу аналізується. Розрізняють довгострокову і короткострокову криві AS Нерідко їх називають класичною та кейнсіанською кривими відповідно зі школами економічної думки, в рамках яких вони розглядалися.
Відмінність між короткостроковим (звичайно до двох-трьох років) і довгостроковим періодами в макроекономіці пов'язують головним чином з поведінкою цін і реальних змінних. У короткостроковому періоді ціни (ціни товарів і послуг, номінальна заробітна плата, номінальна ставка відсотка) під впливом ринкових коливань змінюються повільно, зазвичай говорять про їх відносної "жорсткості". Реальні величини (обсяг випуску, рівень зайнятості, реальна ставка відсотка, реальна заробітна плата та ін) - більш рухливі, "гнучкі". У довгостроковому періоді, навпаки, ціни в результаті змінюються досить сильно, їх вважають "гнучкими", а реальні змінні змінюються вкрай повільно, так що для зручності аналізу їх часто розглядають як постійні (за винятком власне теорії економічного зростання або шоків пропозиції, пов'язаних із зміною обсягу ресурсів в економіці).
Класична модель описує поведінку економіки в довгостроковому періоді. Аналіз сукупної пропозиції в класичній теорії будується виходячи з таких умов:o обсяг випуску залежить тільки від кількості факторів виробництва (праці і капіталу) і технології і не залежить від рівня цін;
o зміни у факторах виробництва і технології відбуваються повільно;
o економіка функціонує в умовах повної зайнятості факторів виробництва (що відповідає природному рівневі безробіття), отже, обсяг випуску дорівнює потенційному;
o ціни, номінальна заробітна плата, номінальна ставка відсотка і ін. - гнучкі, їх зміни підтримують рівновагу на відповідних ринках.
Довгострокова крива сукупної пропозиції LRAS (від англ. long run aggregate supply) в цих умовах вертикальна на рівні виробництва при повній зайнятості факторів, тобто на рівні потенціалу Y*. Обсяг виробництва не залежить від рівня цін.
Пояснення форми кривої AS у класичній моделі пов'язано, насамперед, з аналізом ринку праці. Вважається, що він завжди знаходиться в рівновазі при повній зайнятості робочої сили (безробіття, якщо така існує, є добровільною). Це означає, що обсяг випуску можна збільшити навіть при збільшеному рівні цін - для цього немає додаткової робочої сили. Відхилення від рівноваги можуть бути лише тимчасовими. Відповідно, і випуск може відхилятися від потенційного лише на коротких відрізках часу.
Прихильники класичної теорії не визнавали, що реальний ВВП може залишатися на рівні нижче потенційного тривалий час (лише в короткотерміновому періоді). Яким же чином вони пояснювали безробіття в реальному світі - періоди, протягом яких знижувалося виробництво, а працівників звільняли? Втратили роботу людей часто розглядали як безвідповідальних або не мають достатньої мотивації, щоб працювати. Адже будь-яка нормальна людина змушений активно шукати роботу хоча б для того, щоб заробити собі на їжу, одяг і житло. І якщо в економіці не вистачає робочих місць (пропозиція перевищує попит на ринку праці), то конкуренція за ці місця буде знижувати рівень заробітної плати до тих пір. поки не відновиться рівновага на ринку праці. Одночасно, при більш низької заробітної плати, а отже, і менших витратах, знизяться і ціни на готову продукцію. Таким чином, реальний добробут людей практично не зміниться, не зміниться і обсяг випуску.
Окремі економісти, наприклад Карл Маркс і Фрідріх Енгельс, припускали, що безробіття було неминучим продуктом возникавшего в Англії в середині XIX ст. індустріального суспільства. Однак більшість економістів-класиків взагалі не надавали безробіттю великого значення, вважаючи її саморегулівним минущим явищем. По суті, такий термін, як безробіття, взагалі не існував до початку XX ст.
Як ні парадоксально, деякі держави розробили програми страхування від безробіття до того, як класики визнали існування тривалого безробіття.
Одна з перших форм соціального страхування виникла в Швейцарії. При муніципалітеті р. Берна у 1893 р. була заснована каса за страхуванням на випадок безробіття, управління якою здійснювала комісія, що складається з працедавців, представників профспілок та муніципалітету. Членство в касі було добровільним. Туди міг вступити кожен громадянин країни і після дев'яти місяців сплати страхових внесків він отримував право на допомогу по безробіттю терміном на 70 днів протягом року. У Великобританії програма страхування від безробіття була запущена в 1911 р. Вінстоном Черчиллем.
Перша ж значуща робота економістів-класиків (А. Пігу), присвячена проблемі безробіття, була опублікована лише в 1913 р. У ній існувала безробіття пояснювалася тим, що заробітна плата коректувалася недостатньо швидко, і внаслідок цього рівновага на ринку праці порушувалося. Тому серед запропонованих заходів по боротьбі з безробіттям були лише дії, спрямовані на усунення жорсткості заробітної плати. При цьому державі не пропонувалося втручатися і стимулювати попит, проводячи монетарну або фіскальну політику.
Припустимо, що економіка знаходиться в рівновазі в точці Е на рівні потенціалу (рис. 1.3). Зростання сукупного попиту призведе до зрушення кривої AD до AD1. При попередньому рівні цін Р попит на товари збільшиться. Фірми захочуть найняти більше робітників і розширити пропозицію, але економіка перебуває в умовах повної зайнятості і вільна робоча сила відсутня. Зрослий попит на ринку праці призведе до збільшення номінальної заробітної плати (в умовах дефіциту робочої сили робітники зможуть вимагати, а фірми будуть пропонувати, конкуруючи один з одним, більш високу заробітну плату). Зростання заробітної плати підвищить витрати і, відповідно, ціни на готову продукцію. У підсумку, рівень цін в економіці підвищується, а випуск залишиться колишнім. Нова рівновага встановиться в точці Е1.
Таким чином, в довгому періоді як на ринку праці, так і на інших ринках економічні агенти мають можливість адаптувати свою поведінку до виникаючих коливань з боку попиту з допомогою коригування цін (наприклад, переглянути умови контрактів), що і дозволяє відновлювати рівновагу на ринках. У реальній економіці постійно відбуваються події, що призводять до відхилення фактичного ВВП від потенційного, а рівень безробіття - від природного. Нерідко довгим періодом в макроекономіці вважають такий, протягом якого встигають прийти в дію сили, що повертають економіку до рівноваги: ВВП - до потенціалу, рівень безробіття - до природного значення.
Зрушення LRAS можливі лише при зміні величини факторів виробництва чи технології, тобто виробничих можливостей економіки. Якщо такі зміни відсутні, то крива AS у довгостроковому періоді фіксована на рівні потенційного випуску, і будь-які коливання сукупного попиту відображаються лише на рівні цін.
Кейнсіанська модель розглядає функціонування економіки на порівняно коротких відрізках часу. Аналіз сукупної пропозиції базується на таких передумовах:
o економіка функціонує в умовах неповної зайнятості факторів виробництва:
o ціни, номінальна заробітна плата і інші номінальні величини - відносно жорсткі, повільно реагують на ринкові коливання;
o реальні величини (обсяг випуску, зайнятість, реальна заробітна плата та ін) більш рухливі.
Крива AS в кейнсіанській моделі горизонтальна (в крайньому випадку, при жорстких цін і номінальної заробітної плати) або має позитивний нахил (при жорсткій номінальної заробітної плати і щодо рухомих цінах).
Причинами відносної жорсткості номінальних величин у короткостроковому періоді служать тривалість трудових договорів, державне регулювання мінімальної заробітної плати, ступінчатий характер зміни цін і заробітної плати (коли фірми змінюють ціни і заробітну плату поступово, "порціями", зважаючи на конкурентів), терміни дії контрактів на постачання сировини і готової продукції, діяльність профспілок, ефект "меню" і т. д.
Наприклад, якщо витрати перевидання каталогів з цінами на продукцію, що випускається досить великі і сам процес перевидання вимагає певного часу (ефект "меню"), то при збільшенні попиту фірми протягом деякого часу будуть прагнути найняти додаткову кількість робітників, наростити випуск і задовольнити попит покупців при попередньому рівні цін. В такому екстремальному випадку абсолютно жорстких цін короткострокова крива AS буде горизонтальною (рис. 1.4, де SRAS - короткострокова крива сукупної пропозиції, від англ. short run aggregate supply). Таке представлення кривої AS зручно для аналізу, але на практиці ситуація, яку відображає горизонтальна AS, зустрічається нечасто.
Якщо номінальна заробітна плата досить жорстка, змінюється повільно, а ціни зберігають відносну гнучкість, то їх зростання, особливо несподіваний, призведе до падіння реальної заробітної плати, праця стане дешевше, що сприятиме зростанню попиту на нього з боку фірм. Використання більшої кількості праці призведе до збільшення випуску. Таким чином, у короткому періоді, коли номінальна заробітна плата не змінюється, з'являється позитивна залежність між рівнем цін і обсягом випуску. Крива AS в цих умовах має позитивний нахил (див. рис. 1.4, крива SRAS).
Така форма кривої має і мікроекономічне пояснення. Несподіване зростання цін дає змогу фірмам збільшити середню прибуток - різницю між ціною на вироблену продукцію і середніми витратами. Ціна зростає, а витрати на якийсь час залишаються колишніми, в них відображені умови контрактів, пов'язані з величиною заробітної плати, відсотком за кредитом, ціною сировини і матеріалів, орендною платою і ін., зміна яких потребує часу. Таким чином, у фірм в короткому періоді з'являється стимул до розширення виробництва, що і сприяє збільшенню сукупної пропозиції в економіці. Про інших поясненнях позитивного нахилу кривої AS див. в Додатку до даної главі.
Реалістичність припущень про відносної жорсткості цін на коротких часових інтервалах підтверджується також типовим поведінкою бізнесу: у нього є як мотив, так і деякі можливості для зміни обсягу виробництва в короткому періоді.
У звичайних умовах у більшості фірм є надлишкові потужності (вони можуть становити 10-15%), запаси готової продукції на складах, а також можливість використовувати понаднормову роботу або найняти додаткових працівників (особливо в умовах неповної зайнятості). Тому в короткостроковому періоді розширення попиту завжди може бути зустрінута деяким збільшенням обсягу продажу без якого-небудь істотного зміни цін.
Слід звернути увагу на те, що в кейнсіанській моделі крива AS обмежена праворуч рівнем потенційного випуску, після чого вона набуває вигляду вертикальної прямої, тобто фактично збігається з довгострокової кривої AS.
Таким чином, обсяг сукупної пропозиції в короткостроковому періоді залежить головним чином від величини сукупного попиту. В умовах неповної зайнятості факторів виробництва і відносної жорсткості цін коливання сукупного попиту викликають, насамперед, зміни обсягу випуску (пропозиції) і лише згодом можуть позначитися на рівні цін. Емпіричні дані підтверджують це положення.
Якщо уряд хоче збільшити обсяг випуску в економіці, яка не досягла потенційного обсягу випуску, то згідно кейнсианскому підходу воно повинно стимулювати сукупний попит за допомогою фіскальної і монетарної політики, наприклад, збільшити державні витрати, знизити податки, розширити пропозицію грошей тощо (рис. 1.5).
Цінові та нецінові фактори сукупної пропозиції
На сукупну пропозицію впливають не лише цінові фактори, які зумовлюють рух по кривій А8, але і нецінові чинники(рис. 2.1), які переміщують криву вліво (з положення А8 в положення А8^ при зменшенні сукупної пропозиції або вправо (з положення А8 у А82) при збільшенні сукупної пропозиції.
До нецінових чинників AS відносяться:
1. Зміни цін на внутрішні ресурси.
2. Зміни цін на імпортні ресурси.
3. Зміни у продуктивності праці.
4. Зміни інституційного середовища (правових норм, податкового законодавства, форм та методів державного управління тощо).
Наприклад: якщо за інших незмінних умов зростуть ціни на ресурси, або збільшаться ставки оподаткування прибутків підприємств, сукупна пропозиція скоротиться, що спричинить переміщення кривої вліво. Зростання продуктивності праці та здешевлення ресурсів, які імпортуються в країну, спричинять зворотний ефект — сукупна пропозиція збільшиться і крива AS переміститься вправо.
Взаємодія AD і AS. Макроекономічна рівновага
Модель "сукупний попит — сукупна пропозиція" є базовою моделлю макроекономічної рівноваги.
Рівноважний рівень цін і рівноважний обсяг національного виробництва — стан економічної системи, за якого рівень цін на кінцеву продукцію і реальний обсяг національного виробництва встановлюються на основі рівності сукупного попиту і сукупної пропозиції. Тобто макроекономічна рівновага наступає тоді, коли ЛЗ = ЛВ.
Модель А8 і ЛБ використовують для аналізу короткострокових коливань в економіці. Точка перетину кривих АБ і А£> визначає рівноважний рівень цін і рівноважний обсяг національного виробництва. Водночас необхідно враховувати, що:
1. Зростання сукупного попиту (з АВг до АВ2) на горизонтальному відрізку кривої сукупної пропозиції збільшить реальний обсяг виробництва (з У1 до У2) без будь-якого зростання цін (Р1). За умов депресивного стану економіки, коли існує значне безробіття і незавантажені виробничі потужності, виробники можуть отримати необхідні ресурси за стабільними цінами, витрати виробництва при зростанні його обсягів не збільшуються і не чинять тиску на рівень цін.
2. Зростання сукупного попиту (з АВ3 до АВ4) на висхідному відрізку кривої сукупної пропозиції збільшить реальний обсяг виробництва (з У3 до У4) і рівноважний рівень цін (з Р1 до Р2).
3. Зростання сукупного попиту (з АВ5 до АВ6 на вертикальному відрізку кривої сукупної пропозиції призведе до зростання загального рівня цін (з Р3 до Р4), а реальний обсяг національного виробництва залишається без змін на рівні повної зайнятості (У5). Абсолютно повне використання виробничих потужностей, праці та капіталу унеможливлює зростання обсягів виробництва товарів та послуг незалежно від зростання сукупного попиту.
Зміни сукупної пропозиції також впливають на рівноважні обсяги національного виробництва. Переміщення кривої сукупної пропозиції за даного обсягу сукупного попиту вправо (з положення АБ1 у АБ2) свідчить про економічне зростання та збільшення обсягів національного виробництва (з У1 до У2). Переміщення кривої пропозиції вліво (з положення АБ1 у АБ3) відображає зростання витрат виробництва на одиницю продукції і спричиняє зростання цін (з Р1 до Р3) та скорочення рівноважного обсягу національного виробництва (з У1 до У3).
Підсумовуючи дослідження базової моделі макроекономічної рівноваги необхідно звернути увагу на те, що між АБ та постійно виникають розбіжності. Спроможність ринкового механізму до відновлення ринкової рівноваги на умовах повної зайнятості не піддається часовому визначенню і може супроводжуватись значними економічними і соціальними втратами протягом тривалого періоду часу. Щоб скоротити час і зменшити втрати необхідне державне регулювання економіки на макрорівні.
Висновки:
• Сукупний попит (англ. aggregate demand, AD) — це різні обсяги товарів і послуг, які вітчизняні споживачі, підприємства, держава та зарубіжні покупці усі разом готові купити за кожного можливого рівня цін.
• Крива сукупного попиту (AD) відображає реальний обсяг усіх товарів та послуг, на які висувається попит з боку макроекономічних суб'єктів (домашніх господарств, фірм, держави, іноземців) за кожного можливого рівня цін.
• До нецінових факторів зміни сукупного попиту відносяться зміни споживчих видатків, зміни інвестиційних видатків, зміни державних витрат, зміни чистого експорту.
• Сукупна пропозиція (англ. aggregate supply, AS) — це загальна кількість товарів і послуг, які можуть бути запропоновані при різних рівнях цін.
• Крива сукупної пропозиції (AS) показує реальний обсяг національного продукту, який буде виготовлений за кожного можливого рівня цін.
• До нецінових чинників AS відносяться: зміни цін на ресурси, зміни у продуктивності праці, зміни інституційного середовища (правових норм, податкового законодавства, форм та методів державного управління тощо).
• Модель "сукупний попит — сукупна пропозиція" є базовою моделлю макроекономічної рівноваги. Макроекономічна рівновага наступає тоді, коли AS = AD.
Динаміка сукупної пропозиції в Україні: основні показники та їх аналіз
| Роки | Номінальний ВВП | Номінальний ВВП (в грн.) на душу населення | ВВП (в USD) на душу населення | Населення (тис) | ||||||
| 2002 | 225810 | 4681.9 | - | - | 879.0 | - | - | 48230 | ||
| 2003 | 267344 | 5591.5 | +909.5 | +19.4% | 1048.5 | +169.6 | +19.3% | 47813 | ||
| 2004 | 345113 | 7272.9 | +1681.5 | +30.1% | 1367.4 | +318.8 | +30.4% | 47452 | ||
| 2005 | 441452 | 9371.6 | +2098.7 | +28.9% | 1828.7 | +461.4 | +33.7% | 47105 | ||
| 2006 | 544153 | 11630.2 | +2258.6 | +24.1% | 2303 | +474.3 | +25.9% | 46788 | ||
| 2007 | 720731 | 15496.5 | +3866.2 | +33.2% | 3068.6 | +765.6 | +33.2% | 46509 | ||
| 2008 | 948056 | 20494.9 | +4998.4 | +32.3% | 3891 | +822.4 | +26.8% | 46258 | ||
| 2009 | 913345 | 19832.3 | -662.5 | -3.2% | 2545.5 | -1345.6 | -34.6% | 46053 | ||
| 2010 | 1082569 | 23600.4 | +3768.1 | +19.0% | 2974 | +428.5 | +16.8% | 45871 | ||
| 2011 | 1316600 | 28813.9 | +5213.4 | +22.1% | 3570.8 | +596.8 | +20.1% | 45693 | ||
| 2012 | 1408899 | 30912.5 | +2098.6 | +7.3% | 3856.8 | +286.1 | +8.0% | 45577 | ||
| 2013 | 1454931 | 31988.7 | +1076.2 | +3.5% | 4030.3 | +173.5 | +4.5% | 45483 | ||
| 2014 | 1566728 | 35834 | +3845.3 | +12.0% | 3014.6 | -1015.7 | -25.2% | 43722 | ||
| 2015 | 1979458 | 46210.2 | +10376.1 | +29.0% | 2115.4 | -899.2 | -29.8% | 42836 | ||
| 2016 | 2383182 | 55853.5 | +9643.3 | +20.9% | 2185.9 | +70.5 | +3.5 | 42668 | ||
| 2017 | 2982920 | 70224,3 | 14370.8 | 25.7% | 2640,3 | +454.4 | 20.8% | 42477 | ||
| 2018 | 3558706 | 84192,0 | 13967.7 | 19.9% | 3095,2 | +454.9 | 17.2% | 42269 | ||
| 2019 | 3974564 | 94589,8 | 10397.8 | 12.4% | | | | 42019 | ||
[14]
Як видно з таблиці номінальний ВВП України за досліджуваний період мав зростаючий характер, за виключенням 2009 року. Таке зростання зумовлено тим, що економіка країни бурхливо розвивалася. З 2008 року відбувся спад, що було зумовлено світовою економічною кризою та призвело до від’ємного ВВП у 2009 році. Далі спостерігалося незначне піднесення. У 2019 році номінальний ВВП в Україні становив 3974564 млн грн. За офіційною статистикою, у 2012-2013 роках ВВП проявив нульову динаміку. На його зниження у 2014 році вплинув початок Антитерористичної операції на сході країни, що призвело до торгової блокади Донбасу в першому кварталі 2017 року. Виходячи з того, що протягом минулого року громадян нашої країни стало менше, показник ВВП на душу населення мав у незначній мірі зрости. Оскільки більша частина промислового потенціалу знаходилася саме там, то початок бойових дій зупинив виробництво на сході і тим самим значно зменшив ВВП країни. З 2015 року спостерігається значний ріст ВВП країни зумовлений грошовими надходженнями з-за кордону. В 2015 році показник ВВП змінився на 15 %. Останні декілька років країна демонструє стабільний, але не незначний приріст. У 2016 році ріст склав 2,3%, у 2017 – 2,5%, а у 2018 – 3,3% . Економіка змогла впоратися з наслідками блокади, і в 2017 році її зростання становило близько 2,5%. Крім того відновилися звичайні обсяги експорту товарів з країни завдяки укладенню угоди про зону вільної торгівлі між Україною та Європейським союзом у січні 2016 року. Номінальний ВВП в Україні за останні десять років збільшувався, що в першу чергу обумовлено підвищенням середнього рівня цін. В останні роки ВВП збільшується за рахунок: галузі будівництва (ціни зростають); в структурі ВВП збільшується доля сільського господарства (≈12 %); відбулись зміни в банківській і фінансовій сфері, роль яких змінилась. Економічний добробут громадян тісно пов’язаний із показником ВВП в розрахунку на душу населення. Аналіз його зміни підтверджує тенденції аналогічні динаміці ВВП. Так, номінальний ВВП на душу населення постійно зростає, тоді як реальний ВВП на одну особу скорочується. Якщо порівняти динаміку макропоказників України з іншими країнами, то загалом у Європейському союзі рівень ВВП на душу населення становить більше 35 тис $, кількість осіб, що проживають на його території, більша ніж пів мільярда, з числа 28 країн. Розвинені індустріальні країни, як правило мають щорічні темпи зростання 2–3 % у період економічного підйому, 1–1,5 % – у період незначних економічних криз. Для країн, що розвиваються, характерними є більш високі показники економічного зростання – близько 6 % – за рахунок низького початкового рівня економічного розвитку. Найвищий показник економічного зростання за усю історію світової економіки був зафіксований у 1996 році у Китаї – 20 %, а найглибший економічний спад – у повоєнній світовій економіці у постсоціалістичних країнах у 1991–1992 роках. ВВП на душу населення являється одним з найбільш точних способів оцінки економічного розвитку держави.
Індекс інфляції в Україні 2020
| | 2014 | 2015 | 2016 | 2017 | 2018 | 2019 | 2020 |
| Січень | 100,2 | 103,1 | 100,9 | 101,1 | 101,5 | 101,0 | 100,2 |
| Лютий | 100,6 | 105,3 | 99,6 | 101,0 | 100,9 | 100,5 | 99,7 |
| Березень | 102,2 | 110,8 | 101,0 | 101,8 | 101,1 | 100,9 | 100,8 |
| Квітень | 103,3 | 114,0 | 103,5 | 100,9 | 100,8 | 101,0 | |
| Травень | 103,8 | 102,2 | 100,1 | 101,3 | 100,0 | 100,7 | |
| Червень | 101,0 | 100,4 | 99,8 | 101,6 | 100,0 | 99,5 | |
| Липень | 100,4 | 99,0 | 99,9 | 100,2 | 99,3 | 99,4 | |
| Серпень | 100,8 | 99,2 | 99,7 | 99,9 | 100,0 | 99,7 | |
| Вересень | 102,9 | 102,3 | 101,8 | 102,0 | 101,9 | 100,7 | |
| Жовтень | 102,4 | 98,7 | 102,8 | 101,2 | 101,7 | 100,7 | |
| Листопад | 101,9 | 102,0 | 101,8 | 100,9 | 101,4 | 100,1 | |
| Грудень | 103,0 | 100,7 | 100,9 | 101,0 | 100,8 | 99,8 | |
| За рік | 124,9 | 143,3 | 112,4 | 113,7 | 109,9 | 104,1 | |
[14]
Індекс інфляції, або, що теж саме, індекс споживчих цін — показник, що характеризує зміни загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Індекс інфляції в Україні у березні 2020 склав 100,8 %
Індекс споживчих цін виявляє зміну вартості фіксованого споживчого набору товарів та послуг у поточному періоді відносно попереднього. Споживчий набір товарів та послуг — це набір найбільш уживаних і важливих для споживання в домогосподарствах товарів та послуг. Встановлюється централізовано і є єдиним для всіх регіонів України
Доходи та витрати населення
Доходи населення України в січні-березні 2019 року становлять 803,4 млрд грн, витрати - 852,4 млрд грн, заощадження українців скоротилися на 49 млрд грн.
Як повідомив Держстат, в січні-березні-2019 року порівняно з аналогічним періодом 2018 року номінальні доходи населення зросли на 15,5%.
Згідно з повідомленням, реальні наявні доходи населення, визначені з урахуванням цінового фактора, в першому кварталі 2019 року збільшилися на 7,7% порівняно з аналогічним періодом 2018 року.
Наявний дохід у розрахунку на одну особу за перші три місяці становить 14398 грн, що на 3027,8 грн більше, ніж за аналогічний період 2018 року.
Витрати населення в першому кварталі-2019 року порівняно з аналогічним періодом попереднього збільшилися на 20,8%.
Що стосується структури доходів, то 50,4% становить зарплата (49,4% - в 1-му кварталі 2018 року), 14,5% - прибуток та змішаний дохід (14,2%), 1,8% - доходи від власності (1,9%), 33,3% - соціальна допомога та інші поточні трансферти (34,5%)
Що стосується структури витрат, то 94,9% склала купівля товарів і послуг (91,2% - в 1-му кварталі 2018 року), 11,2% - поточні податки на доходи, майно та інші поточні трансферти (10,2%)
Витрати українців у 1-му кварталі 2019 року становили 852,4 мільярда гривень, а скорочення заощаджень – 49 мільярдів гривень. У січні 2020 року середня зарплата українців склала 10727 гривень на місяць, що на 16,3% більше, ніж у січні 2019 року.
Зазначається, що у січні 2020 року середня зарплата впала на 12,5%, якщо порівнювати з груднем 2019 року, адже наприкінці року роботодавці, як правило, виплачують своїм працівникам так звану «тринадцяту зарплату».
«Зменшення нарахувань у січні до попереднього місяця відбувається щороку і зумовлено тим, що в грудні здійснюються нарахування одноразових виплат: винагород за підсумками роботи за рік, за вислугу років, компенсаційних виплат за невикористану відпустку тощо», — пояснюють у Держстаті.
Середня заробітна плата
Середня заробітна плата українців за лютий 2020 року становила 10 847 грн, на 15% більше, ніж за лютий 2019 року.
За лютий 2019 року середня зарплата в Україні становила 10 847 грн, що на 15,0% більше, ніж за лютий 2019 року і на 1,1% більше, ніж за січень 2020 року.
Найбільшу зарплату за минулий місяць отримали працівники авіаційного транспорту (21 606 грн; на 12,0% менше, ніж за лютий 2019 року); сфери фінансової та страхової діяльності (21 606 грн; на 18,7% більше); галузі інформації та телекомунікацій (18 653 грн, на 13,4% більше).
Найменші середні зарплати за лютий 2020 року були у сферах поштової та кур'єрської діяльності (6 270 грн, на 14,8% більше, ніж за лютий 2019 року), функціювання бібліотек, архівів, музеїв та інших закладів культури (7 260 грн, на 9,2% більше), тимчасового розміщування й організації харчування (7 411 грн, на 23,5% більше).
У річному вимірі найбільше зросли доходи українців, які працюють у сфері електро- та газопостачання — на 29,3%. Також суттєво доходи зросли у секторі послуг — на 27,4%.
Водночас найнижчі середні заробітки були у медиків (7297 гривень на місяць) та у працівників готелів та ресторанів (в середньому 7395 гривень ні місяць).
У розрізі регіонів, найвищу зарплату у січні отримали Кияни в середньому 15787 гривень на місяць. Найнижчі зарплати у січні були у Тернопільській та Чернівецькій областях — близько 8180 гривень на місяць.
Висновки
Дослідивши динаміку сукупної пропозиції в Україні, можна зробити наступні висновки:
Сукупна пропозиція (AS) – загальний обсяг товарів та послуг в економіці, який може бути запропонований фірмами при певному рівні внутрішніх цін. На зміни в сукупному попиті виробництво може відреагувати як зміною рівня цін, так і обсягу випуску. Зв'язок між рівнем цін та обсягом сукупної пропозиції залежить від тривалості періоду, протягом якого взаємодіють сукупний попит і пропозиція, ціни і витрати у виробництві.
У довгостроковому періоді виробництво реагує на зміни в сукупному попиті виключно зміною цін, а обсяг виробництва при цьому не змінюється. Причиною збільшення сукупної пропозиції в короткостроковому періоді є незмінність середніх витрат виробництва, відповідних кожному можливому обсягу сукупного випуску. Короткострокова крива сукупної пропозиції SRAS будується для даного рівня середніх витрат виробництва при кожному можливому значенні випуску.
Побудова короткострокової кривої сукупної пропозиції ґрунтується на припущенні про тимчасову незмінність рівня середніх витрат виробництва при підвищенні рівня цін. Досліджуючи випуск окремої фірми, ми можемо припустити, що ціни на її продукцію зростають, а ціни на ресурси і середні витрати виробництва залишаються незмінними. Реалістичним буде й протилежне припущення. Обидва припущення не потребують пояснень на мікроекономічному рівні. Але незмінність витрат при підвищенні цін в економіці загалом вимагає обґрунтування, оскільки рівень цін та рівень середніх витрат у суспільному виробництві повинні змінюватись однаково.
Цінові фактори визначають нахил короткострокової кривої сукупної пропозиції. До цінових факторів належать різноманітні причини, які сприяють або, навпаки, протидіють зростанню середніх витрат і підвищенню рівня цін при збільшенні сукупного випуску. Чим більшою тенденцією до зростання рівня середніх витрат і рівня цін при збільшенні випуску характеризується суспільне виробництво, тим більшим кутом нахилу до горизонтальної осі сукупного випуску характеризується крива SRAS.
Неціновими факторами називаються причини підвищення або зниження рівня середніх витрат виробництва, не пов'язані із зміною обсягів випуску.
ДОДАТОК А
Рис. 1.1. Зростання сукупного попиту при крутий AS [16]
Рис. 1.2. Зростання сукупного попиту при пологої AS [16]
Рис. 1.3. Зростання сукупного попиту в довгостроковому періоді [16]
Рис. 1.4. Горизонтальна (SRAS) та похила (SRAS') криві сукупної пропозиції в короткостроковому періоді [16]
Рис. 1.5. Зростання сукупного попиту в короткостроковому періоді [16]
ДОДАТОК Б
Рис. 2.1. Зміни сукупної пропозиції під впливом нецінових чинників [15]
Рис. 2.2. Модель зміни макроекономічної рівноваги [15]
Список використаних джерел
Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник для студ. вузів. У 2-х ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін. За ред. С. Будаговської. – К.: Основи, 2000.
Моніторинг виконання бюджету України за 2003-2005 рр., прогноз на 2006 рік // Сайт Бюджетного Комітету – http://budget.rada.gov.ua/
Моторин Р.М., Моторина Т.М. Система національних рахунків: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 336 с.
Орищак Я.О., Стебло М.І. Основи економіки: Навч. посіб. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2000. – 112 с.
Основи економічної теорії / За ред. С.В. Мочерного. – К.: Академія, 1998. – 464 с.
Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. – К.: Вища школа – Знання, 1997. – 743 с.
Панчишин С. Макроекономіка: Навч. посіб. – К.: Либідь, 2001.
Пухтаєвич Г.О. Макроекономічний аналіз: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000.
Сайт Міністерства праці та соціальної політики України // http://mlsp.gov.ua/control/uk/index.
Селезнев В.В. Основы рыночной экономики Украины: Учеб. пособ. – К.: А.С.К., 1999. – 448 с.
Селишев А.С. Макроэкономика: Учеб. для вузов / Под. ред. А.И. Леусского. – СПб.: Питер, 2000.
Солонінко К.С. Макроекономіка: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 320 с.
Трансформаційна криза в Україні та суперечності в реалізації економічної стратегії держави // http://www.kmu.gov.ua
https://index.minfin.com.ua
https://pidruchniki.com
https://studme.com.ua