Ім'я файлу: Диктаторські режими в Латинській Америці в 1920.docx
Розширення: docx
Розмір: 14кб.
Дата: 05.04.2022
скачати
Пов'язані файли:
философия кр 2.docx
Розширення: docx
Розмір: 14кб.
Дата: 05.04.2022
скачати
Пов'язані файли:
философия кр 2.docx
Диктаторські режими в Латинській Америці в 1920—1930-ті рр.
У більш відсталих країнах регіону республіканський фасад прикривали авторитарні і диктаторські режими консервативних напрямків. При владі в них багато років перебували диктатори.
Після закінчення світової війни в деяких відносно розвинених країнах регіону (Аргентина, Чилі, Уругвай) до влади прийшли ліберально-демократичні уряди.
Згадайте, на яких цінності базується лібералізм.
Передумови утвердження диктаторських режимів у Латинській Америці
• Кризи консервативних та реформістських форм управління.
• Нестабільний розвиток економіки, переважання одного-двох товарів, що виробляються; економічна залежність від США і Європи.
• Загострення соціальних проблем.
• Зростання впливу офіцерських і католицьких угруповань на суспільне життя країн, традиції кауділізму.
• Вождізм, прагнення необмеженої влади з боку багатьох політичних лідерів країн.
• Спроби згуртувати національні сили через режим особистої влади на тлі зростаючої активності радикально-лівих та правих партій і організацій. Аргентина. В Аргентині в результаті військового перевороту в 1930 р. був скинутий законний уряд президента Ірігойєна. Владу захопив генерал X. Урібуру, один з найбільших поміщиків країни. Генерал прагнув твердою рукою встановити стабільність у країні, згладити соціальні протиріччя, однак не був підтриманий широкими верствами населення.
На президентських виборах 1931 р. переміг ставленик правих сил генерал А. Хусто, який обмежував громадянські права. У роки президентства Хусто в Аргентині посилився вплив фашистської Німеччини.
На парламентських виборах 1936 р. перемогу здобула опозиція. Президентом у 1937 р. був обраний лідер Національно-демократичної партії Р. Ортіс. При ньому почалося поступове відновлення демократичних свобод.
Бразилія. Диктаторський режим у Бразилії встановився з обранням президентом країни А. Бернардеси, який перебував на посаді глави держави в 1922—1926 рр. Діяльність уряду Бернардеси викликала широке невдоволення в суспільстві, незважаючи на певну стабілізацію в економіці.
У 1926—1930 рр. президентом Бразилії був В. Луїс, який представляв «кавову олігархію» і застосовував авторитарні методи управління. Однак економічна криза, що розпочалась в 1929 р., різко погіршила становище населення і загострила політичні протиріччя. До влади прийшов один з лідерів Ліберального альянсу Ж. Варгас. Наприкінці 30-х рр. він також удався до диктаторських методів управління. Його правління продовжувалося до 1945 р.
Незважаючи на диктаторський характер своєї влади, Варгасу вдалося багато чого зробити для розвитку економіки країни. Закони в соціальній сфері поліпшили становище населення, багато корисного було зроблено у сфері освіти і культури. Так у Бразилії поєднувався диктаторський режим і прогресивні соціально-економічні перетворення.