Ім'я файлу: ТЕЗИ.docx
Розширення: docx
Розмір: 22кб.
Дата: 15.06.2021
скачати
Пов'язані файли:
Документ Microsoft Word.docx
Манжос-приймання-товарів-за-якістю.docx
ІНСТРУКЦІЙНА КАРТА_резистор.docx
Документ Microsoft Word (2) (Автосохраненный).docx
СУ Реферат.docx
загребельна.docx

ДІДЖИТАЛІЗАЦІЯ ТА ФІНАНСОВА ГРАМОТНІСТЬ

Педоренко А. М., Бондаренко С.А.

майстер виробничого навчання

ДПТНЗ «Вінницьке МВПУ»

Зараз усі галузі економіки України переживають певний тиск з боку цифрових технологій. Це обумовлюється тим, що сучасний розвиток інформаційно-телекомунікаційного сектора і супутніх йому технологій істотно видозмінюють відносини, що складаються в суспільстві. По суті, процес цифровізації (діджиталізації) економіки – це процес зміни технологічного укладу і виробничого процесу, тобто фактично відбувається чергова промислова революція «Індустрія 4.0», що є серйозним викликом не тільки для світової, а й національної економіки.

Цифрові технології все більше інтегруються в економіку і мають значний вплив на фінансову галузь шляхом впровадження нових продуктів, послуг та постачальників. Діджиталізація впливає на людей та бізнес у всьому світі, оскільки доступність послуг мобільних грошей на кінець 2020 р. становив майже 100% [1]. Наслідком цього є суттєве зростання потреби в ефективній фінансовій освіті, політиці захисту споживачів та політиці фінансового включення, яка б швидко адаптувалася до цього мінливого середовища. Діджиталізація фінансових продуктів та послуг, а отже, потреба у зміцненні цифрової фінансової грамотності стали важливою складовою глобальної програми формування політики.

Паралельно застосування цифрових технологій в управлінні особистими фінансами – це надання нових інструментів для підтримки споживачів та підприємців у покращенні їхнього фінансового життя та добробуту. Разом цифрові фінансові послуги та пов’язані з ними інструменти можуть принести конкретні переваги споживачам та підприємцям:

(1) розширення потенційного охоплення та доступу до фінансових послуг. Діджиталізація фінансів надає можливості досягнення широкого фінансового включення за рахунок розширення доступності цифрових фінансових послуг;

(2) пропонування більш зручних, швидших, безпечних і своєчасних транзакцій, що може мати позитивні наслідки як для встановлених користувачів фінансових продуктів, так і для нових фінансово включених;

(3) надання послуг, пристосованих до індивідуальних потреб та полегшення їхнього використання, створюючи тим самим можливості для розвитку компетенцій фінансової грамотності, довіри та досвіду роботи з фінансами;

(4) збільшення можливостей для плідної взаємодії між постачальниками фінансових послуг та споживачами за допомогою цифрових інтерфейсів;

(5) розширення кола постачальників.

Однією з необхідних умов розвитку діджиталізації фінансової сфери є достатній рівень фінансової грамотності населення, яка визначається як «поєднання фінансової обізнаності, знань, навичок, ставлення та поведінки, необхідних для прийняття обґрунтованих фінансових рішень і, в кінцевому рахунку, для досягнення індивідуального фінансового добробуту…» [2].

В Україні рівень фінансової грамотності за оцінками USAID у 2019 р. становив 55% і є нижчим за середнє значення країн-сусідів, які брали участь в дослідженні (Білорусь, Грузія, Угорщина, Польща, Туреччина) [3]. За окремими групами питань були отримані такі результати: (а) знання (7 питань) – 4,0 бали; (б) поведінка (9 питань) – 5,2 бали; (в) ставлення (5 питань) – 2,4 бали. В цілому загальна сума балів із фінансової грамотності склала 11,6 з 21. Результати дослідження показали, що найбільший вплив на рівень фінансової грамотності має вікова структура населення, його диференціація за доходом і освітою. Заслуговує особливої уваги той факт, що найнижчий рівень зафіксовано у віковій групі 18-24 років (10,6). Це свідчить про те, що особливу увагу слід приділяти підвищенню фінансової обізнаності серед студентів, які навчаються на неекономічних спеціальностях і не матимуть професійних знань щодо управління власними фінансами. Це також дозволить попереджати їхні фінансові втрати у майбутньому. В інших вікових групах рівень грамотності різниться незначно: у групі 25-34 років – 12,1, у групі 35-59 років – 11,9, у групі старше 60 років – 11,2.

За рівнем доходу ставлення до необхідності фінансової грамотності майже однакове, однак знання суттєво залежать від отримуваного доходу: чим він вищий, тим більшими знаннями володіють респонденти і тим більш виваженою є їхні рішення у сфері фінансів. Це є справедливим і для рівня освіти. У той же час такі фактори як стать та місце проживання суттєвого впливу на рівень фінансової освіти не мають.

Давайте проаналізуємо чому можна вважати, що населення України має низький рівень фінансової грамотності спираючись на соціологічні дослідження та опитування наших громадян. Виявляється, що в українців дуже низький рівень використання фінансових послуг. Цікаво, що 27 % громадян взагалі не роблять заощаджень, ті ж які практикують заощадження частіше відкладають їх на чорний день.

Проте, через недостатню обізнаність про фінансові установи, кожен другий заощаджує вдома, при цьому щоденно втрачаючи свої кошти.

Характерним є також значна недовіра до фінансових установ у кожного четвертого українця через гіркий досвід з банківськими установами щодо споживчого кредиту.  При цьому, з тих хто мав проблеми при користуванні фінансовою послугою мізерна частина відстоює свої права, подає скаргу у відповідні органи і як результат втрачає довіру до всіх фінансових установ просто через незнання.

 Через те, що половина українців мають тільки загальні уявлення про рівень їхніх доходів та витрати,це не дає їм можливості визначити, що відбувається з їхнім бюджетом, куди діваються гроші.

Направду, в більшості українців склалося відверто пасивне ставлення до створення власного добробуту та зовсім нерозвинута філософія «опори на власні сили». Виявляється, що  39 % населення нашої країни не мають банківських рахунків. Більшість українців користуються лише базовими фінансовими послугами, серед яких: 

  1. оплата комунальних платежів через банк (72 %);

  2. користування банківським рахунком та пластиковою карткою (68 %);

  3. споживчий кредит (30 %);

  4. проведення платежів через термінали платіжних систем (38 %);

  5. користуються послугою переказу грошей через банк (92%);

  6. обмін валюти (31 %) та інше.

 Проте понад 60 % українців вважають себе фінансово грамотними, кожен третій українець вважає, що купувати речі в кредит є виправданим. Все це свідчить про низький рівень фінансової грамотності населення. 

Наслідком підвищення діджиталізація фінансової сфери стали реальні можливості самостійного управління, перш за все, власними фінансами без звертання до фахівців фінансових установ, а за допомогою різноманітних гаджетів. Це обумовило необхідність розробки і впровадження комплексної програми зростання фінансової грамотності населення, яка б охоплювала всі верстви населення і враховувала особливості і потреби людей різних вікових груп. В Україні бачення такої стратегії було розроблено НБУ. Як її візію визначено формування «українця європейського, фінансово обізнаного», а пріоритетами – зміна фінансової культури, формування фінансово обізнаних громадян, фокусування на молоді віком від 10 до 24 років (покоління Z та покоління Альфа), розробка єдиної комунікаційної платформи для об’єднання всі зацікавлених сторін та створення профільного Освітньо-інформаційного центру.

Упродовж останніх років Національний банк регулярно проводить заходи, спрямовані на підвищення фінансової грамотності українців. Зокрема, вже 7 років поспіль проходять заходи у рамках Всесвітнього тижня грошей – Global Money Week, проводяться навчальні лекції та семінари, наприклад, в рамках інформаційних днів Національного банку "Економічний експрес" у регіонах України.

Однак ця стратегія не враховує сучасні демографічні тенденції, які посилюються в Україні, а саме зменшення частки молоді в структурі населення та його міграція за межі країни. Наслідком чого буде зниження рівня фінансової грамотності населення в цілому. При тому, що експерти Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD) зазначають, що діджиталізація фінансових продуктів та послуг може провокувати появу нових ризиків фінансовому добробуту людей та підприємців різного спрямування (ринкового, регулюючого, споживчого і технологічного) [1]. Ці ризики можуть мати негативний вплив як на споживачів, так і на підприємців, тому при розробці стратегії підвищення фінансової грамотності необхідно враховувати ці ризики.

Список використаних джерел:

1. OECD (2018), G20/OECD INFE Policy Guidance on Digitalization and Financial Literacy. Режим доступу: http://www.oecd.org/finance/G20-OECD-INFE-Policy-Guidance-Digitalisation- Financial-Literacy-2018.pdf.

2. OECD/INFE (2012), High-level Principles on National Strategies for Financial Education. Режим доступу: https://www.oecd.org/daf/fin/financial-education/OECD-INFE-Principles-National- Strategies-Financial-Education.pdf.

3. USAID «Фінансова грамотність, фінансова інклюзія та фінансовий добробут в Україні». Режим доступу:

http://www.fst-ua.info/wp-content/uploads/2019/06/Financial-Literacy-Survey-Report_June2019_ua.pdf?fbclid=IwAR2AlpnGNn8 big9d0_v6YEhNBwL69ErT0ToDVmY5Rq8dIJqSvLVndCm5ueM.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас