Дидактичні
ігри та вправи
для розвитку
мовлення дітей
Збірник містить дидактичні ігри та вправи, спрямовані на формування зв’язного мовлення, удосконалення граматичної будови мовлення, активізацію словника, виховання звукової культури мовлення.
ЗМІСТ
Вступ
СЛОВЕСНІ ІГРИ ДЛЯ РОЗВИТКУ Й ЗБАГАЧЕННЯ АКТИВНОГО СЛОВНИКА
Іграшки
ВСТУП
«Без гри немає і не може бути повноцінного дитячого розвитку. Гра – це величезне світло, через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ».
В. Сухомлинський
Дитину від народження оточує світ звуків. Важливо якомога раніше навчити дитину розрізняти їх, навчити правильній вимові, умінню помічати та виправляти мовленнєві помилки, а таким чином – розвивати культуру мовлення дитини.
Дітям інколи важко відразу правильно відтворити почуте слово: чітко вимовити звуки в ньому, не порушити складову структуру слова.
Чіткість та чистота мовлення залежать від багатьох факторів:
від стану і рухливості артикуляційного апарату;
розвитку мовного дихання, що забезпечує нормальне звукоутворення;
розвитку дикції;
розвитку фонематичного слуху;
уміння відрізняти одні мовленнєві звуки від інших, зокрема близькі за звучанням.
Прислухаючись до різних слів, «граючись» із ними, діти розвивають свій слух, артикуляцію, покращують вимову.
Гра є провідним видом діяльності дитини, ефективним методом та однією з форм навчання та виховання, яка стимулює мовленнєву активність дітей.
Мовні ігри мають велике значення для розвитку мовлення і мислення дітей; вони активізують, збагачують їхній словниковий запас, покращують фонематичний слух, прищеплюють інтерес і любов до мови.
Дидактичні ігри дають можливість в емоційній формі організувати вправляння дітей у вживанні раніше набутих слів, виразів, фраз, уточнювати й активізувати їх словник.
Всі дидактичні ігри поділяються на такі групи:
з предметами та іграшками;
з картинками;
настільно - друковані;
словесні.
Словесні дидактичні ігри спрямовані на розвиток мовлення дітей, уточнення та закріплення словника, на формування правильної звуковимови. Водночас вони є підґрунтям для активізації пізнавальної діяльності, розвитку розумових здібностей.
Формується вміння висловлювати свою думку, робити висновки, застосовувати нові знання в різних життєвих ситуаціях.
Словесні ігри використовують вже у молодшому шкільному віці. Основним матеріалом у цих іграх є слово.
В них відсутня наочність, вони вимагають від дитини напруження, розумових зусиль, гнучкості й швидкості мислення, розвинутого мовлення. Це такі ігри, як “Скажи навпаки”, “Назви одним словом”, “Хто більше назве слів”.
Дидактичні вправи використовують з метою уточнення й активізації словника.
Педагогічні вимоги до дидактичних вправ:
Правильний підбір дидактичних вправ відповідно до помилок, які зустрічаються в дитячому мовленні.
Дидактична вправа повинна мати чітко визначену мету, основне навчальне завдання.
Кожна дидактична вправа повинна збуджувати дитячу думку, сприяти розвитку мислення.
Будувати дидактичну вправу потрібно на знайомому дітям матеріалі, пов’язаному з їх життям і діяльністю.
У дидактичній вправі потрібно передбачати наочний матеріал.
Дидактичні вправи повинні проводитись жваво, цікаво, з використанням ігрового прийому.
Мета:
активізувати розумові здібності дитини, її уяву, мислення, пам'ять, увагу, формувати адекватне ставлення до явищ суспільного життя, природи, предметів довкілля, систематизувати та поглиблювати знання;
привчати дітей мислити, використовувати отримані знання у різноманітних умовах у відповідності з поставленим завданням;
розвивати зв'язне мовлення, уточнювати та активізувати словник дітей, сприяти виправленню мовних помилок, вправляти дітей у вживанні раніше набутих слів, виразів;
виховувати уміння підпорядковувати свої дії правилам гри, справедливість, дружні стосунки.
1. СЛОВЕСНІ ІГРИ ДЛЯ РОЗВИТКУ Й ЗБАГАЧЕННЯ АКТИВНОГО СЛОВНИКА
ГРА «ЗГАДАЙ СЛОВО»
Вихователь називає ознаки якогось предмета, а діти відгадують, про що мова.
1. Круглий, великий, гумовий, легкий...
(М’яч)
2. Темна, велика, низька, дощова...
(Хмара)
3. Холодна, чиста, прозора, стрімка...
(Вода, річка)
4. Білий, пухнастий, холодний, рипучий...
(Сніг)
5. Блакитне, чисте, безхмарне, прозоре...
(Небо)
6. Добра, хороша, рідна, лагідна, дорога...
(Мама)
Вихователь показує предмет, діти називають його ознаки.
1. Яблуко яке?
(смачне, солодке, соковите...)
2. Рукавички які?
(теплі, вовняні, сині...)
3. Квіти які?
(барвисті, пишні, червоні...)
4. Якою буває погода?
(сонячна, тепла...)
5. Сукня яка?
(нова, чепурна,жовта..)
ГРА «ДОПОВНИ РЕЧЕННЯ»
Влітку листочки на деревах зелені, а восени…
Зайчик влітку..., а взимку...
Гриби ростуть у..., а огірочки — на...
Риба живе у..., а ведмідь — в...
Цукор солодкий, а лимон...
Вдень світло, а вночі
ЗДОГАДАЙСЯ І ПІДКАЖИ
На дошці виставлені малюнки. Педагог називає декілька ознак одного із зображених об´єктів, а діти називають сам об´єкт.
* зелений, ненажерливий... — крокодил;
* хижий, ширококрилий... — орел;
* блискуче, гладеньке... — дзеркало.
* вороняче, сіре... — крило;
ВЕСЕЛА СІМЕЙКА
Правильно назвати тварин та їх дитинчат.
* Мама – лисиця, тато – лис, малята – лисенята.
* Ведмідь, ведмедиця, ведмежата.
* Півень, курка, курчата.
* Кіт, кішка, кошенята.
* Гусак, гуска, гусенята
.
ГРА «ПАЛИЧКА ЗУПИНИСЬ»
Діти стоять в колі. Педагог пропонує говорити різні слова, наприклад, про котика, і передавати при цьому паличку. Яка дитина затрудняється назвати слово, або повторюється, та виходить з гри.
Педагог: «Спочатку будемо говорити про те, який котик»
Одному з дітей дають паличку, той називає слово, наприклад, пухнастий, і передає паличку.
Наступна дитина: лагідний, вусатий, веселий, чорновусий...
Далі пропонують називати слова про те, що котик може робити (дієслова):
бігає, стрибає, сидить,
м'явкає, грається, кусає,
їсть, п'є, крутиться, спить...
Далі можна запропонувати підбирати клички котику (іменники).
Аналогічно можна провести гру для характеристики інших тварин, птахів, комах...
Дитяча казка : «Найкращий подарунок» (Юрій Ярмиш)
Мамо,– сказало Лисеня,– я хочу намалювати щось красиве й подарувати тобі.– Але ж треба вміти малювати!
– А я й так можу! – відказало Лисеня.– Купи мені альбом і фарби.
Побігла Лисиця до лісової крамниці, принесла альбом, фарби і пензлика.
– О, саме це мені й потрібно! – зраділо Лисеня.– Однак навіщо цей пензлик? Я маю прекрасного хвоста з китичкою на кінчику!
Лисеня в холодочку малювало до полудня.
Розвішало малюнки на сучках, гілочках, під берізкою поставило.
– Гей, хто в лісі! –гукає.– Гляньте-но, що я намалювало!
Зібралися звірі. І так і сяк роздивлялися малюнки, але що саме там було намальовано, не зрозуміли.
Однак дехто засумнівався:
– Може, воно так і треба?..
А мале Зайченя попрохало:
– Намалюй, будь ласка, мене!
Лисеня провело по білому аркушику кінчиком свого пухнастого хвостика – раз, два, три, чотири, п’ять...
– Готово! – і відбігло вбік.
– Так швидко? – здивувалося Зайченя.– А ти про мої вуса часом не забуло?
– Ні! Ось поглянь!
Глянуло Зайченя. Спереду, збоку, згори зазирнуло...
Не пізнає себе!
Аж сльози зблиснули:
– Хіба я таке страшне?
– Страшне, страшне! – каже Лисеня.
Тоді Зайченя швиденько пострибало до лісового озерця.
Зазирнуло в тиху воду й зраділо.
– Ось яке я, справжнє Зайченя, а не той страшний звірюка на малюнку. Піду матусю порадую, який я в неї хороший!
– Ну то й біжи собі! – образилося Лисеня.– Я ще й не так умію малювати.
– А як? – поцікавилося Вовченя, що пробігало поблизу і почуло ту розмову.– Може, й мене намалюєш? Мене ще ніхто не малював!..
Не встигло Вовченя дух перевести, а Лисеня вже й каже:
– Готово! Оце – ти!
Вовченя набурмосилося:
– Хіба це я?
– А хто ж іще?
– А де мої красиві великі вуха?
– Он ті руді плями!
– А де мої красиві гострі зуби?
– Он ті сірі плями!
– У-у-у! – розсердилося Вовченя.– Я не на руді і не на сірі плями схоже, а на свого тата – Ікластого Вовка! А за те, що піддурило мене, я тебе вкушу!
– Ой, не треба! – дзявкнуло Лисеня. Підхопило альбом, фарби та чимдуж тікати! З переляку аж на греблю до бобрів заскочило.
– Хто тебе отак налякав? – поцікавився Старий Бобер.
– Вовчисько дурний! Я намалював його, а він гарчить: «Не так!»
– То намалюй мене!
Всівся Старий Бобер на пеньок. А Лисеня й не дивиться на нього.
– Чом ти на мене не дивишся? – питає Старий Бобер.
– Бо в мене гарна пам’ять! – копилить носика Лисеня.– Ось тут лише хвостиком підправлю... І готово!
Глянув Старий Бобер на свій портрет.
Засміявся:
– Гей, Лисеня, ти просто папір брудниш, а малювати не вмієш!
І малята-звірята навкруги засміялися.
А цікава Сорока, що все це спостерігала, злетіла на землю, строкатим хвостом мазнула по аркушу – раз, два! – і скрекоче Лисеняткові:
– Це ти!
– Ні,– заперечує Лисеня.– Я Лисенятко. А це плями!
А малята-звірята – ті вже просто регочуть...
Тож Лисеня швиденько свого хвостика-пензлика підібгало й до мами побігло.
– Мамо, мамо! – гукає.– Я вже, здається, розумію: спочатку треба вчитися!..
– Ой синочку,– зраділа Лисиця.– Добре, що ти зрозумів. Це для мене – найкращий подарунок.
.
2. Іграшки
Дидактичні ігри для дітей на тему « Іграшки»
«Дізнайся іграшку»
Мета: уточнення і активізація словника але темі.
Устаткування: улюблені іграшки дитини в мішку.
Хід. Дорослий розповідає про іграшку, наприклад: «Ця іграшка червоного кольору синіми смужками. Вона круглої форми, добре стрибає. Можна грати і руками, і нога мі». Якщо дитина правильно відгадала загадку, дорослий дістає іграшку з мішка.
«Чудовий мішечок» (вар 2) Мета: закріпити словник по темі, навчити визначати іграшки на дотик.
Устаткування: іграшки в мішку.
Хід. Не заглядаючи в мішечок, дитина визначає іграшку на дотик і називає її. Якщо завдання виконане правильно, іграшку дістають з мішечка
3″, Назви ласкаво»
«Один — багато»
опис ігор див. вищий.
5 «Що не стало?»
Мета: вправляти в утворенні форм родового надежа, розвинути зорову увагу і пам’ять.
Устаткування: іграшки.
Хід. Дорослий виставляє на столі чотири іграшки. Дитина називає їх. Потім дорослий просить дитину закрити очі, а сам в цей час ховає одну з іграшок. Дитина повинна відгадати, яка іграшка зникла. Гру рекомендується повторювати 3-4 рази.
6 «Розрізних картинок»
Мета: навчити складати ціле з двох частин.
Устаткування: розрізна картинка «Матрьошка» (вертикальний розріз).
Хід. Дитині пропонують скласти картинку. Після виконання завдання малюк називає іграшку, яка вийшла.
.
Загадки про ведмедика
Я в барлозі взимку спав,
Мед із вуликів збирав.
Бант на шию пов’язали,
І до іграшок поклали.
Вайлуватий та м’який.
Відгадай, хто я такий? (Плюшеве ведмежа)
Загадки про м’яч
Круглий, гарний і легенький,
Високо літає.
Йому діти дуже раді,
Бо ним кожен грає.
Б’ють мене старі й малі,
І в повітрі, й на землі.
Та від цього не вмираю.
Тільки весело стрибаю.
Загадки про ляльку
Замість справжньої дитини
Є у кожної дівчини.
Її пестять, одягають,
Спати ввечорі вкладають.
І годують її смачно – Дуже мамі вона вдячна! (Лялька)
Знайди тінь відповідно картинці.
Втеча іграшок
У хлопчика Дмитрика було багато різних іграшок. Серед них були великі та маленькі машинки, конструктори, роботи, пазли та літак на радіокеруванні. Дмитрик часом так захоплювався грою, що не помічав, як їх ламає. Тож, у деяких машинок після Дмитрикової гри відлітали колеса, робот залишився без однієї руки, а у пазлів та конструкторів губилися частини. Але хлопчик зовсім не засмучувався через це.«Та нічого, батьки мені нові іграшки подарують», - думав він, тримаючи в руках чергову зламану машинку. Та навіть часом навмисно ламав іграшки, які йому наскучили, щоб випросити у тата нові.
Якось після сніданку Дмитрик, як завжди, пішов гратися своїми іграшками. Але замість машинок, конструкторів та роботів він побачив у коробці з іграшками лише самотнього м’якого ведмедика. Ним хлопчик, до речі, давно не грався, і навіть забув про нього.
- А де мої іграшки? – розгублено запитав Дмитрик.
- Вони пішли від тебе, Дмитрику, - раптом пролунав голос з іграшкової коробки. Це з хлопчиком розмовляв ведмедик.
Ведмедик розповів, що Дмитрикові іграшки довго скаржилися один одному на те, як хлопчик з ними погано поводиться, а сьогодні вночі вирішили піти від нього. Вони сіли у твій радіокерований літак та полетіли шукати собі нового хлопчика або дівчинку, які будуть гратися з ними, але не будуть губити та ламати.
- А ти чому не пішов з ними? – запитав у ведмедика здивований Дмитрик.
- А я з тобою давно. Ще з того часу, як ти був зовсім малесеньким хлопчиком та не ображав ані мене, ані інші іграшки. Тому я не зміг тебе покинути чи проміняти на інших діток, - відповів ведмедик.
Дмитрик відчув, що неправильно себе поводив. Але сказав ведмедику:
- Нічого! Батьки куплять мені нові іграшки.
- Навряд чи, Дмитрику, - відповів ведмедик. Адже іграшки в усіх магазинах вже знають, як ти поводився зі своїми іграшками, і тепер сховаються від тебе і не захочуть до тебе йти.
Після цих слів хлопчик зовсім розгубився та йому стало соромно. Ну, звичайно, яка ж іграшка захоче гратися з ним, якщо дуже скоро може стати зламаною та пошкодженою?
- Що ж мені робити? – запитав Дмитрик. – Я ж дитина, і не можу без іграшок. Я вже зрозумів, що треба берегти свої іграшки.
- Не лише іграшки, але й інші речі треба берегти і спеціально не псувати, - сказав ведмедик. – Якщо ти це зрозумів, я спробую по іграшковій рації зв’язатися з твоїми іграшками-втікачами та вмовити їх повернуться. Тільки пообіцяй, що ніколи не будеш їх ображати!
- Обіцяю! – закричав Дмитрик.
Хлопчик дав ведмедику іграшкову рацію. Ведмедик подзвонив до Дмитрикових іграшок, а після цього перестав розмовляти. Іграшки вибачили хлопчика та повернулися до нього на гелікоптері через вікно. З того часу він дбайливо ставився до іграшок та до інших речей, та вчив цьому свого маленького братика.
Автор: Олена Кукуєвицька
Література:
https://derevo-kazok.org/najkrashhij-podarunok-jurij-jarmish.html
http://kazkar.info/ua/kazki_pro_tvarin/
. Крутій К.Л., Лопатинська Н.А., Маковецька Н.В. Вчимося мови та розмови. – Запоріжжя, 1999.
Каніщенко А. П. Уроки розвитку зв’язного мовлення в початкових класах: Методичний посібник для вчителя. – К.: Рута, 2000. – 128 с.
Крайнова Ж. Формування комунікативної компетентності молодших школярів на заняттях з рідної мови // Початкова школа. – 2003. – №11. – С. 24-26.
Крикун М. Роль слова в розвитку зв’язного мовлення молодших школярів // Початкова школа. – 2003. – №11. – С. 27-35.