ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ПРИДНІПРОВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ»
Кафедра ______ Економічної теорії та права _____________
(повна назва кафедри)
НАВЧАЛЬНИЙ КОНТЕНТ
З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
____АДМІНІСТРАТИВНЕ ТА ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО
(назва дисципліни)
напряму підготовки____6.030601 Менеджмент ________
(шифр та назва спеціальності/напряму підготовки)
-
Розробники
к.т.н., доцент Лаухіна Л. М.
(посада, ПІБ)
асистент Скачедуб С. А._______
(посада, ПІБ)
м. Дніпро – 2017
Тема 1.
Поняття, структура й джерела адміністративного права.
План лекції (2 години).
1. Адміністративне право як галузь права.
2. Поняття та види адміністративних правопорушень.
3. Адміністративна відповідальність.
Адміністративне право як галузь права.
Адміністративне право — це система правових норм, які регулюють суспільні відносини управлінського характеру, що виникають у сфері державно - управлінської діяльності органів виконавчо влади.
Предметом адміністративного права с державне управляння. Воно с частиною соціального управляння, тобто управляння людьми i х колективами з боку органів держави. У більш вузькому розумінні державне управляння — це управляння, яке здійснюється органами виконавчо влади. Саме воно й складає предмет адміністративного права. До специфічних ознак, які визначають сутність державного управляння, належать:
• загальнодержавний характер;
• виконавча діяльність, що здійснюється на основі закону;
• об’єктом виконавчої діяльності с економіка, соціально-культурне й адміністративно-політичне будівництво;
• організуючий зміст державного управлення;
• безперервність i постійність;
• розпорядчий характер.
Державне управління в Україні — це підзаконна, юридично-владна, організуюча діяльність державних органів виконавчо влади, яка полягає в практичному виконанні законів у процесі повсякденного управління господарським, соціально-культурним i адміністративно-політичним будівництвом.
Адміністративно-правові відносини можна визначити як відносини:
• між вищими i підпорядкованими м органами державного управління;
•між органами державного управління i відомчими державними підприємствами, установами i організаціями;
• між органами державного управління i недержавними підприємствами, організаціями;
• між органами державного управління i громадянами .
Вищим органом державного управління є Кабінет міністрів України, йому підпорядковані - Центральні органи виконавчої влади, а вже їм підпорядковані підвідомчі державні підприємства, установи та організації, а також та недержавні підприємства й організації, громадяни
Компетенція даних органів це — сукупність прав, обов’язків та повноважень організацій i держави в цілому, наданих для виконання їх функцій. Компетенція мас чітко визначені рамки i встановлюється нормативно-правовими актами.
Систему джерел адміністративного права складають:
• Конституція України;
• Кодекс України про адміністративні правопорушення;
• Закони України “Про об’єднання громадян”, “Про державну службу”, місцеве самоврядування в Україні” та ін.;
• Постанови Верховної Ради України;
• Укази i розпорядження Президента України;
• Постанови i розпорядження Кабінету Міністрів України;
• Нормативні акти виконавчих органів влади та органів місцевого самоврядування.
2. Поняття та види адміністративних правопорушень
Адміністративне правопорушення — це протиправна, провинна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права i свободи громадян на встановлений порядок управління, i за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність.
Адміністративне правопорушення характеризують такі ознаки:
• протиправність дії або бездіяльності;
• вина;
• карність;
• суспільна небезпечність.
Склад адміністративного правопорушення становлять:
• суб’єкт (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які досягли 16 років, осудні особи; посадові особи);
• об’єкт (суспільні відносини, які складаються у сфері адміністративно - організаційної діяльності i порядку управління; людина, й здоров’я, честь i гідність; власність; права i свободи громадян).
• суб’єктивна сторона (вина у формі умислу або необережності);
• об’єктивна сторона (причинно-наслідковий зв’язок між дією i шкідливими наслідками).
Кодекс України про адміністративні правопорушення визначає такі види порушень:
• у галузі охорони праці i здоров’я населення;
• що посягають на власність;
• у галузі охорони природних ресурсів, пам’яток історії та культури;
• у промисловості, будівництві та в галузі використання електричної i теплової енергії;
• у сільському господарстві;
• на транспорті, у галузі шляхового господарства i зв’язку;
• у галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, у галузі фінансів i підприємницької діяльності;
• у галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою;
• у галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації;
• що посягають на громадський порядок i громадську безпеку;
• що посягають на встановлений порядок управління.
До основних зав дань Кодексу про адміністративні правопорушення входять:
- охорона соціально-економічних, політичних та особистих прав i свобод громадян, а також юридичних осіб, суспільного (конституційного) ладу України, усіх форм власності, встановленого порядку управління, державного i громадського порядку;
- зміцнення законності;
- запобігання правопорушенням;
- виховання громадян у дусі точного i неухильного дотримання Конституцій та законів України.
3. Адміністративна відповідальність.
Адміністративна відповідальність — це вид юридичної відповідальності громадян i посадових осіб, що полягає у застосуванні до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, заходів державного примусу.
Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли 16-рiчного віку. Не підлягають адміністративній відповідальності особи, які діяли:
• у стані крайньої необхідності;
• у стані необхідної оборони;
• у стані неосудності.
Адміністративне стягнення — необхідний правовий наслідок порушення (невиконання) адміністративних заборон, що полягає в осуді поведінки порушника i обмеженні його особистих благ, матеріальних та інших правових інтересів, в чому виражається оцінка вчиненого діяння.
Кодекс про адміністративні правопорушення визначає такі види адміністративних стягнень:
- попередження;
- штраф;
- оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом правопорушення;
- конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
- позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (на строк до 3-х років);
- виправні роботи (на строк до 2-х місяців);
- адміністративний арешт до 15 діб (не застосовується до вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 12 років, до осіб, які не досягли 18 років, до інвалідів 1 i II груп).
Щодо неповнолітніх, які вчи нили адміністративне правопорушення, можуть застосовуватися заходи адміністративного впливу, а саме:
- зобов’язання публічно, або в інший формі, попросити вибачення у потерпілого;
- застереження;
- догана, або сувора догана;
- передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на х прохання;
- в ряді випадків неповнолітні від 16 до 18 років підлягають адміністративний відповідальності на загальних засадах.
Законом передбачені також заходи адміністративного примусу, а саме:
• попереджувальні (перевірка документів, заборона випуску на лінію несправного автотранспорту);
• заходи адміністративного припинення (затримання правопорушника, огляд i вилучення речей);
• примусове лікування;
• безпосередній фізичний вплив (застосування спеціальних засобів, зброї);
• заходи адміністративного стягнення.
Закон визначає органи, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення. до них належать:
• адміністративні комісії при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів;
• суди загальної юрисдиуції;
• органи внутрішніх справ, державні інспекції тощо.