1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
Ім'я файлу: 1599166095261626.docx
Розширення: docx
Розмір: 240кб.
Дата: 08.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
urpr2953.doc

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

«Чернівецький коледж дизайну та економіки»

Марія Біла

МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО
Розділ «КОНФЕКЦІЮВАННЯ

МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ОДЯГУ»
Цикл лекцій для студентів 3 курсу спеціальності

Технології легкої промисловості

Чернівці – 2020
Лекція №1.

ТЕМА: ВСТУП
1. Поняття про конфекціювання.

2. Загальні відомості про матеріали для одягу.

3. Основні поняття і визначення.
Література:

1. Н.П.Супрун, Л.В.Орленко, Е.П.Дрегуляс, Т.О.Волинець. Конфекціювання матеріалів для одягу. Київ – «Знання», 2008.

Стор. 7-9;

2. Л.В.Орленко, Н.И.Гаврилова. Конфекционирование материалов для одежды. Москва ФОРУМ– ИНФРА–М, 2010. Стор.4-7.
1. Навчальна дисципліна “Конфекціювання матері­алів для одягу" передбачає вивчення принципів комплектації матеріалів в пакет швейного виробу, вимоги до матеріалів і їх асортимент, а також класифікацію асорти­менту та характеристики основних текстильних матері­алів для одягу.

Висока якість одягу залежить перш за все від якості використаних матеріалів, їх обґрунтованого вибору, чіткої проробки моделі і конструювання виробу, технології виготовлення.

Якість виготовлення одягу залежить від наявності на швейних підприємствах необхідної сировини і матеріалів, використання тканин модних структур і рисунків, сучасних прикладних і прокладкових матеріалів, фурнітури, правильного поєднання цих матеріалів в пакеті виробу.
2. Загальні відомості про матеріали для одягу

Матеріали для виготовлення одягу можна розділити на дві групи: текстильні і не текстильні.

Текстильні матеріали – це прядені, ткані та в’язані та інші вироби: тканини, трикотажні і неткані полотна, пряжа і нитки, штучна шкіра і штучне хутро, а також комплексні матеріали, які являють собою поєднання різних видів текстильних і не текстильних матеріалів.

Асортимент текстильних матеріалів для одягу включає полотна, виготовлені із натуральної (льон, бавовна, вовна, натуральний шовк), штучної (віскозне, полінозне, ацетатне, силонове і т.п.), синтетичної (лавсан, капрон, анід, нітрон і н.) сировини і із суміші вищезгаданих компонентів.

Сировинний склад, його різноманітність, структура текстильних полотен визначають їх різнопланові властивості, такі як механічні, фізичні, геометричні, формовочну здатність і зносостійкість, що необхідно враховувати при підборі пакета матеріалів для одягу, її виготовлення і експлуатації. Крім того, асортимент текстильних матеріалів включає і скріплюючи матеріали, наприклад, швейні нитки.

Нетекстильні матеріали – це натуральні хутро, шкіра, плівкові матеріали, різноманітна фурнітура і інші вироби, асортимент і властивості яких також необхідно враховувати при підборі їх для одягу, при його виготовленні і експлуатації.

Більше 90% всього об’єму різних видів матеріалів для одягу займають текстильні вироби.
3. Основні поняття і визначення

Асортимент (франц. аssortiment – набір, підбір) – перелік або підбір матеріалів, товарів за видами, найменуванням, призначенням, сортом і видом сировини.

Термінологія, що застосовується для позначення тканин, трикотажних і нетканих полотен і інших матеріалів для одягу, дуже різноманітна. Наприклад, тканини класичного асортименту носять традиційні назви, які відображають виробничі (сукно), структурні (креп, діагональ) ознаки цих тканин, інколи фамільні (батист, жакард) або географічні (бостон, дамаст). Ці назви надовго закріпились в промисловій і торговій практиці. Назви, які присвоюють новим тканинам, характеризують в одних випадках їх вузьке призначення (тканина платтяна, тканина пальтова), а в інших випадках особливості виготовлення (полотно пістряве, тканина жакардова).Для позначення різновидностей тканин до загальної назви додають доповнення звичайного символічного або абстрактного характеру (платтяна тканина «Чародійка», драп «Прометей», костюмна тканина «Молодіжна» і т.д.).

Артикул (лат. Articulus – частина) – тип виробу, товару, умовний номер (або позначення), яке присвоюють певному матеріалу, який відрізняється від інших аналогічних матеріалів хоча би одним показником структури, або властивостями (товщиною ниток, щільністю, видом оздоблення, шириною, видом переплетення і ін.).

Конфекція (нім. konfektion – виготовлення) – готовий одяг, білизна, предмети першої необхідності: сорочки, брюки, светри і ін. вироби масового виробництва.

Конфекціювання – правильний, науково обґрунтований підбір матеріалів для виробу або пакета одягу з врахуванням їх властивостей, сучасного напрямку моди і особливостей технологічного процесу швейного виробництва. Цей підбір ґрунтується на хороших знаннях властивостей матеріалів і вмінні використовувати їх для досягнення певного зовнішнього ефекту одягу із заданими властивостями, які забезпечують комфорт, зручність, певну довговічність і зносостійкість.

Пакет одягу – сукупність виробів, що надягаються людиною одночасно для захисту від несприятливих кліматичних дій, виконує не тільки захисні і утилітарні, але і естетичні функції. Включає комплекс предметів: корсетні вироби, білизну, легке плаття і верхній одяг, головні убори, панчохи, рукавички і т.п.

Пакет швейного виробу – матеріали, які входять до багатошарових видів одягу, такі як пальто костюми, плащі, куртки і т.п. Наприклад, пакет матеріалів чоловічого і жіночого пальта складається з двох і більше шарів: матеріал верху і підкладка; матеріал верху, підкладка і прокладка; матеріал верху, утеплюючи прокладка, підкладка; матеріал верху, прокладка, утеплюючи прокладка, підкладка і ін. поєднання. Підбір матеріалів для пакета виконують з врахуванням властивостей і вимог, які висувають до конкретного виду виробу.

Якість продукції за державними стандартами визначається як сукупність властивостей продукції, що визначають її придатність задовольняти певні вимоги у відповідності з її призначенням.

Якість матеріалів для одягу визначається за державними стандартами або іншою нормативно-технічною документацією, оцінюється показниками якості і характеризується сортом.

Показник якості – кількісний вираз характеристики властивостей продукції, які входять до складу її якості, розглядаючи відповідно до певних умов її виготовлення, експлуатації або споживання (наприклад, повітропроникність платтяних тканин повинна бути не менше 100 дм3/м2; гігроскопічність –7–14%). Якість оцінюють сукупністю показників тих або інших властивостей, які в залежності від призначення тканини, умов її експлуатації, виду волокнистого складу, будови можуть бути різними і можуть мати більші або менші значення. Так, повітропроникність для платтяних і білизняних тканин має більше значення ніж для пальтових і плащових.

Номенклатура показників якості – перелік основних показників якості, необхідних для правильної оцінки якості продукції. Зазвичай визначається класом, видом продукції і її призначенням.

Маркетинг (англ. marketing від market – ринок, збут) – здійснення відповідними кампаніями системи заходів по вивченню ринку і активної дії на споживчий попит з метою розширення збуту вироблених товарів.
Контрольні питання

  1. На які групи поділяють матеріали для одягу?

  2. Які матеріали відносяться до текстильних матеріалів?

  3. Які матеріали відносяться до нетекстильних матеріалів?

  4. Що таке асортимент7

  5. Які тканини відносяться до класичного асортименту тканин?

  6. Пояснити термін «конфекціювання».

  7. Пояснити термін «пакет одягу».

  8. Пояснити термін «пакет швейного виробу».

  9. Пояснити термін «показник якості».

  10. Пояснити термін «маркетинг».



ЛЕКЦІЯ № 2
РОЗДІЛ 1. КОНФЕКЦІЮВАННЯ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ОДЯГУ
ТЕМА 1.1 ЗАВДАННЯ КОНФЕКЦІЮВАННЯ МАТЕРІАЛІВ
1. Завдання конфекціювання матеріалів.

2. Визначення класу і виду одягу.

3. Визначення вимог до якості одягу.
Література:

Н.П.Супрун, Л.В.Орленко, Е.П.Дрегуляс, Т.О.Волинець. Конфекціювання матеріалів для одягу. Київ – «Знання», 2008

Стор. 12-19, (С.р. стор. 16-19).
Від правиль­ного й обґрунтованого вибору матеріалів для пакета за­лежить якість і конкурентоспроможність одягу, ста­більність його зовнішнього вигляду в процесі ношення і легкість догляду за одягом.

Як правило, одяг виконує дві споживчі функції: пер­ша полягає в тому, що він має виконувати своє пряме призначення, яке називається утилітарним; друга – задовольняти деякі соціальні потреби, пов'язані з об'єд­нанням людей в різні соціальні групи, і ця функція є не менш значущою, ніж перша.


  1. Завдання конфекціювання матеріалів

Основним завданням конфекціювання матеріалів є отримання одягу високої якості, конкуретноспроможного в умовах ринкових відносин.

Для досягнення мети ставляться завдання із задоволення попиту всіх груп населення на дитячий, молодіжний одяг, одяг для людей старшого і літнього віку, при цьому береться до уваги зростаюча диференціація вимог покупця до одягу залежно від його соціального стану, професійної приналежності, рівня прибутків та інших інтересів.

Першорядна роль в конфекціюванні належить правильному і обґрунтованому вибору матеріалів для конкретного виробу. При цьому передбачається комплексне вирішення проблеми раціонального і правильного вибору матеріалів для пакета, яке забезпечується знанням асортименту та властивостей матеріалів, вимог до одягу.

Одяг є багатошаровим і багатокомпонентним виробом, що складається з основних і допоміжних (але не другорядних) матеріалів.

У пакет виробу зазвичай входять покривний, підкладковий, прокладкові матеріали, фурнітура, оздоблювальні та скріплювальні вироби. Властивості кожного з комплектуючих матеріалів мають бути враховані і обґрунтовані багатьма вимогами до їх якості, взаємозв’язані в системі "людина – одяг – навколишнє середовище".
Взаємозв’язок цієї системи встановлюється:


  • призначенням (для чого призначений одяг – для повсякденного ношення, спорту, праці, урочистих подій і т.п.);

  • адресатом ( для кого призначений одяг – з урахуванням статево-вікових ознак та індивідуальних особливостей споживачів);

  • видом матеріалу (з чого буде виготовлений одяг – тканина, трикотаж, хутро, шкіра та ін.);

  • якістю матеріалу (структура, товщина, поверхнева щільність, колористичне рішення, туше і т.д.);

  • навколишнім середовищем (кліматичні умови, сезонність, предметне середовище).

У завдання конфекціювання входить обґрунтований підбір матеріалів для найрізноманітнішого асортименту одягу – для білизни, платтяно-костюмих виробів, штанів, спідниць, курток, плащів, пальт та ін. При цьому обов’язково мають бути дотримані такі вимоги, як доцільність, раціональність, правильне використання властивостей матеріалів.
Процес конфекціювання включає такі етапи:

  • встановлення класу і виду одягу, вибір конкретного виробу;

  • встановлення вимог до обраного виробу;

  • встановлення вимог до матеріалів, які комплектують виріб;

  • конфекційний підбір пакета матеріалів для конкретного виробу

При цьому необхідно враховувати як різноманітність асортименту матеріалів для самого одягу, так і широкий асортимент самого одягу, а також властивості матеріалів.


  1. Визначення класу і виду одягу

Першим етапом в організації конфекціювання є ви­значення асортименту, класу одягу і його особливостей.

За загальним призначенням сучасний одяг поділяєть­ся на три класи:

  • побутовий;

  • спортивний;

  • виробничий.

Побутовий одягпризначений для захисту організ­му від несприятливих впливів кліматичного середови­ща. Цей клас одягу найбільш численний і різноманіт­ний. Він поділяється на підкласи: білизняні вироби, ко­стюмно-платтяні, пальтові, корсетні, головні убори, шкарпеткові вироби.

Кожен з підкласів поділяється на види. Наприклад, підклас костюмно-платтяних виробів поділяється на піджаки, жакети, куртки, жилети, штани, сюртуки, смокінги, сукні, сукні-костюми, спідниці та ін.

За статевовіковою ознакою одяг поділяється на гру­пи: чоловічий, жіночий і дитячий (для немовлят, дітей ясельного віку, для дітей дошкільного віку, молодших школярів, старших школярів, підлітків).

Залежно від пори року і кліматичних зон групи одя­гу поділяють на підгрупи: весняно-літня, літня, зимо­ва, багатосезонна (що використовується в будь-яку пору року).

Спортивний одягподіляється на підкласи – за ви­дами спорту, на групи – за статевовіковою ознакою. Він включає одяг для професійного і аматорського спорту. Одяг для професійного спорту має не лише максималь­но задовольняти потреби конкретного виду спорту (ков­зани, бокс, велоспорт та ін.), але і слугувати утилітар­ним функціям (практичній, ергономічній). Одяг для аматорського спорту поряд з утилітарною функцією, значною мірою, виконує естетичні функції.

Виробничий одягподіляється на три підкласи: спеці­альний, відомчий (формений) і технологічний (санітарно-гігієнічний).

Спеціальний одяг призначений для захисту робіт­ників від впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Він належить до числа індивідуальних засобів захисту. Цей одяг, у свою чергу, поділяється на групи і підгрупи залежно від його захисних властивостей (ме­ханічних пошкоджень, підвищених і понижених темпе­ратур, радіоактивних речовин, рентгенівських випромі­нювань, нафтопродуктів та ін.). Спеціальний одяг, так само як і побутовий, поділяється на види – куртки, штани, комбінезони, напівком-бінезони, плащі та ін.

Відомчий одяг включає формений одяг для військо­вослужбовців, залізничників, зв'язківців та ін. Основні види – шинель, кітель, пальто, сукні, головні убори.

Технологічний (санітарний) одяг призначений для гігієнічного захисту предметів праці від працівника і працівника від загальних виробничих забруднень.

Одяг за цільовим призначенням можна поділити на: повсякденний (робочий костюм, діловий, для вулиці), домашній, для урочистих випадків, для естради, для відпочинку та ін.

Повсякденний одяг. Має бути зручним, зносостій­ким, виконаний у діловому, класичному або спортивно­му стилі з помірною кількістю прикрас і оздоблень.

Урочистий одяг. Вирізняється розмаїтістю форм сти­лю "фентезі" або його варіантів – романтичного, фольклорного, а також класичного. Основна функція цього одягу – прикрашання людини і створення святкового настрою.

Домашній одяг. має бути зручним, гігієнічним, сучасної форми.

Робочий одяг. Використовується для роботи в побутових умовах, має бути зручним для виконання різних робіт.

Одяг для активного відпочинку. Його форма, конструкція і матеріали мають забезпечувати максимум зручностей людині. До одягу для активного відпочинку належать костюми, штани, сукні, сорочки, спідниці, куртки, комбінезони.

За видом застосовуваних матеріалів відокремлюють одяг із тканин, трикотажу, нетканих матеріалів, натуральної і штучної шкіри і хутра, комплексних, плівкових матеріалів.

За способом виготовлення одяг буває кроєним, в’язаний і комбінований.

На підставі вибору класу і виду одягу, визначення конструктивних особливостей виробу, його основних властивостей, залежно від призначення й умов експлуатації встановлюються вимоги до конкретного виробу.


  1. Визначення вимог до якості одягу

Визначення вимог до якості одягу є наступним етапом конфекціювання. Одяг створює навколо тіла певний мікроклімат, який забезпечує оптимальні умови для підтримки теплового балансу і постійної температури, що є необхідною умовою нормальної життєдіяльності людини, збереження її здоров’я і працездатності на високому рівні. Тому вимоги, що ставляться до виробів, мають визначатися із взаємозв’язків системи "одяг – людина – навколишнє середовище".

Одяг будь-якого виду і призначення має відповідати складному комплексу вимог, які ставлять до нього споживачі, з одного боку, і виробництво – з іншого. Тому всю різноманітність цих вимог оцінюють двома групами показників – споживчими і виробничими чи техніко-економічними показниками якості (табл. 1).
Таблиця 1

Показники якості одягу


Показники

Споживчі
Техніко-економічні (виробничі)

Соціальні
Стандартизація й уніфікація

Функціональні
Технологічність

Естетичні
Економічність

Ергономічні



Експлуатаційні (надійності)




Споживчі показники якості і вимоги до одягу визначають безпосередньо суспільну та індивідуальну цінність одягу для людини. До цих показників належать:

– соціальні, які вказують на відповідність розмірно-ростового асортименту одягу споживчому попиту, на конкурентність одягу на внутрішньому і світовому ринках, а також на відповідність прогнозу споживчого попиту;

– функціональні, які визначають ступінь відповід­ності виробу конкретному призначенню, умовам експ­луатації; ступінь відповідності розмірним і повнотно-віковим характеристикам споживача, його зовнішньо­му вигляду і психологічним особливостям;

– естетичні, які визначають художню концепцію одягу і ступінь відповідності його сформованому су­спільному естетичному ідеалу, новизну моделі і конст­рукції (тобто відповідність сучасному стилю і моді), ступінь досконалості композиції моделі, товарний ви­гляд: одяг має бути відображенням свого часу;

– ергономічні, які визначають ступінь відповідності одягу, його окремих частин антропометричним і психо­фізичним особливостям людини; його гігієнічну від­повідність санітарно-гігієнічним нормам; зручність кори­стування виробом у різних побутових і виробничих умовах;

– експлуатаційні, які визначають ступінь стабіль­ності збереження якості одягу при носінні, його на­дійність (стійкість матеріалів і з'єднувальних швів до розривних навантажень, формостійкість деталей і країв одягу, зносостійкість матеріалів і елементів конструкції, тобто довговічність).

Техніко-економічні (виробничі) показники якості одягу визначають ступінь технічної досконалості кон­струкції, методів проектування і технології одягу з ура­хуванням витрат на його виготовлення і споживання. До цих показників належать:

– показники стандартизації й уніфікації конст­рукції, що визначають ступінь конструктивної і техно­логічної однорідності проектованого одягу (зведення всіх можливих рішень до найбільш раціональних; підвищення серійності продукції і створення передумов для змен­шення витрат на її проектування, виготовлення, експ­луатацію і т. д.);

– показники технологічності, що визначають ступінь прогресивності конструкції і технології, ступінь механі­зації й автоматизації, трудо- і матеріаломісткість виробу;

– показники економічності, що характеризують ви­трати на проекту-вання, технологічну підготовку, роз­крій і виготовлення одягу. Ці показники пов'язують між собою споживчі й технічні (виробничі) показники і відоб­ражають економічну ефективність витрат на розробку, виготовлення й експлуатацію продукції.

Крім зазначених показників, до виробничих нале­жать показники, що відповідають вимогам транспортабельності виробів, і їх патентно-правові показники.
Контрольні питання


  1. Які споживчі функції виконує одяг?

  2. В чому полягає утилітарна функція одягу?

  3. В чому полягає соціальна функція одягу?

  4. В чому полягає основне завдання конфекціювання матеріалів для одягу?

  5. Які матеріали входять в пакет виробу?

  6. Які матеріали відносять до основних в пакеті виробу?

  7. Які матеріали відносять до допоміжних в пакеті виробу?

  8. Пояснити взаємозв’язок системи «людина–одяг–навколишнє середовище».

  9. Які етапи включає процес конфекціювання?

  10. Як класифікують сучасний одяг?

  11. Охарактеризувати клас побутового одягу.

  12. Охарактеризувати клас спортивного одягу.

  13. Охарактеризувати клас виробничого одягу одягу.

  14. Пояснити призначення технологічного одягу.

  15. Пояснити призначення спеціального одягу.

  16. Пояснити призначення відомчого одягу.

  17. Які вимоги висувають до:

  • повсякденного одягу;

  • святкового (урочистого) одягу;

  • домашнього одягу;

  • одягу для активного відпочинку;

  • робочого одягу в побутових умовах?

  1. Назвати споживчі показники якості одягу.

  2. Назвати техніко-економічні показники якості одягу.



ЛЕКЦІЯ №3

РОЗДІЛ 1. КОНФЕКЦІЮВАННЯ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ОДЯГУ

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

скачати

© Усі права захищені
написати до нас