Міністерство освіти і науки України
Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка
Кафедра історії України
РЕФЕРАТ
з курсу: «Історія України»
на тему:
«ДЕРЖАВНИЦЬКА ТА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ І. ФАРІОН»
Підготувала:
студентка 041 групи ІV курсу
ННІІФ
Обзор А. С.
Перевірив:
к.і.н., доцент
Турков В. В.
Суми − 2020
ЗМІСТ
| ВСТУП …..…………………………………………………………….……... | 1 | ||
| 1. | БІОГРАФІЯ І. Д. ФАРІОН...................................................................... | 2 | |
| 2. | ДЕРЖАВНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ……………………………............. | 5 | |
| 3. | СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ……………………..….. 7 | | |
| | 3.1. Громадська діяльність…………………………..…..………….…. | 7 | |
| | 3.2. Погляди та конфлікти...……...…………………………………..... | 8 | |
| Висновки …………………………………………………………………. | 10 | ||
| ЛІТЕРАТУРА ………………………………………………………………... | 11 | ||
ВСТУП
Сучасна політична і соціально-економічна ситуація, що склалася в Україні вимагає від кожної політичної сили чіткого визначення своєї позиції щодо напрямку подальших державотворчих процесів. Нинішні реалії політичного життя ми розглянемо через призму бачення члена політичної партії ВО «Свобода», екс-нардепа Верховної Ради України Ірини Фаріон.
Ірина Дмитрівна Фаріон - український мовознавець, кандидат філологічних наук, доцент Національного університету «Львівська політехніка»,
політична та громадська діячка. У 2003 році, як вона сама відзначає, «її викинуло в політику». Від 2005 року є членом політради Всеукраїнського Об’єднання «Свобода», з 2012 року - народний депутат України сьомого скликання, член фракції ВО «Свобода», голова підкомітету з питань вищої освіти Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти.
Свого часу Ірина Фаріон є однією з небагатьох представниць жіночої статті у парламенті. Проте вона не вбачає проблеми у можливості жінок брати участь у політичному житті країни: «якщо жінка захоче піти в політику, вона туди піде. Жінка в політиці повинна бути харизматичною і мати за собою якісь реальні державотворчі здобутки. Якщо ж вона просто хоче лобіювати якісь інтереси, то стать тут не має значення. І параметри людської порядності також від статі не залежать» [1, с. 12].
За два роки депутатської діяльності Ірина Фаріон подала 29 законопроектів, 15 з них стосується змін до законів, решта - проекти постанов. Проте на сьогодні доводиться констатувати той факт, що переважна більшість її законодавчих ініціатив, пропозицій та поправок не були реалізовані, а отримали гриф «очікує розгляду», «на розгляді в комітетах», «опрацьовуються», або «відхилено».
В цілому можна ствердити, що Ірина Дмитрівна Фаріон - представник нового покоління українських політиків. Законодавча діяльність Ірини Фаріон характеризується яскраво вираженою гуманістичною спрямованістю та новаторським підходом.
РОЗДІЛ 1
БІОГРАФІЯ І. Д. ФАРІОН
Виховувалась у родині бібліотекарки Я. С. Фаріон і заводського працівника Д. І. Фаріон. З раннього дитинства виявляла потяг до книг. Часто збирала сусідських дітей і розповідала їм філологічні та історичні цікавинки, які прочитала. Ірина не ходила у дитсадок, оскільки її мама працювала у бібліотеці за змінним графіком - у першу й другу зміни. Мешкали у Львові у власному будинку. До трирічного віку Іринка залишалася з бабусею по маминій лінії, а коли не стало мами, - за нею дивився дідусь.
З вересня 1978 року - член ВЛКСМ. Протягом чотирьох років була членом комсомольського бюро групи. [5, с. 3-4]
У 1980-і роки очолювала гурток загального мовознавства та марксистсько-ленінської естетики. Будучи членом факультетського «Клубу інтернаціональної дружби» (до цих клубів у СРСР масово добровільно-примусово записували старанних студентів), неодноразово проводила бесіди з іноземними громадянами з метою кращого вивчення ними російської мови.
1987 року закінчила філологічний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка. З березня 1987 року - кандидат у члени КПРС. Від квітня 1988 - член КПРС.
1996 року захистила кандидатську дисертацію і здобула ступінь кандидата філологічних наук. Нині працює на посаді доцента кафедри української мови інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету «Львівська політехніка». Від 2005 року є членом Всеукраїнського об'єднання «Свобода».
Квітень 2006 - кандидат у народні депутати України від ВО «Свобода», № 3 в списку. На час виборів: доцент кафедри української мови Національного університету «Львівська Політехніка», член ВО «Свобода». Вересень 2007 - кандидат у народні депутати України від ВО «Свобода», № 3 в списку.
На виборах до Львівської обласної ради 2006 року була обрана депутатом Львівської обласної ради. Також Ірина Фаріон є членом Політради ВО «Свобода». На Виборах до Львівської обласної ради 2010 перемогла у мажоритарному окрузі міста Львова, здобувши найвищий результат підтримки серед усіх мажоритарників Львівщини - 33 %.
Науковий доробок нараховує чотири монографії, 200 наукових статей. Упродовж 1998–2004 років очолювала мовну комісію «Просвіти» НУ «Львівська політехніка», є членом наглядової ради Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика, від 1998 року - ініціатор та організатор щорічного мовно-мистецького конкурсу серед студентів та учнів «Мова - твого життя основа». 2004 року стала лауреатом премії імені Олекси Гірника. Фаріон публічно виступає на захист пам'яті Степана Бандери [1, с. 5-6], єдності українського сходу і заходу, спираючись на радикальне мислення.
РОЗДІЛ 2
ДЕРЖАВНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ І. Д. ФАРІОН
"Ірина Фаріон з-поміж чотирьох депутатів мажоритарників від Львова ініціювала найбільше законопроектів, що відповідали її програмі (кожен другий її законопроект спрямовано на виконання тез програми). Але найкращий показник виконання обіцянок у Юрія Михальчишина: 15% його обіцянок отримали віддзеркалення у поданих законопроектах. Його законотворча діяльність упродовж першого року була максимально спрямована на виконання своїх обіцянок на противагу 8% у Ірини Фаріон.
Однак упродовж першого року роботи в парламенті депутати-мажоритарники Львова були позбавлені реального впливу на ухвалення парламентських рішень. Саме тому їм за цей період не вдалося виконати жодної обіцянки. Дві основні переваги опозиційних сил упродовж останнього року було поступово знівельовано: рівень ідеологічної риторики понизився, а моральний авторитет лідерів протягом року було піддано критиці (компромат на О.Тягнибока, І.Фаріон, А.Яценюка та В.Кличка).
Ідеологічна послідовність ВО «Свобода» дисонувала з ідеологічною невиразністю її партнерів. Це допомогло Свободі інтеґрувати свої програмні вимоги у «порядок денний» опозиції і навіть поглинути її найбільш націоналістичну частину. Тема “вояків ОУН-УПА” була підхоплена і підтримана членами «Батьківщини» - мажоритарниками Львова Михайлом Хмілем та Ігорем Васюником І.В. у законопроекті 2685, який передбачає надання статусу учасників бойових дій ветеранам руху опору – членам Організації українських націоналістів (ОУН) та Української повстанської армії (УПА), що було однією з головних тем в перевиборчій риториці Свободи", - йдеться у дослідженні "Відкритого суспільства" [3].
Нагадаємо, що від Львова до Верховної Ради обрано 4 депутати-мажоритарники: двоє від ВО “Батькіщина” (М. Хміль та І. Васнюк) та двоє від ВО “Свобода” (Ю. Михальчишин та І. Фаріон).
Автор законопроекту №1175 «Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні», народний депутат шести скликань Верховної Ради Сергій Головатий, підтвердив Радіо Свобода, що саме цей текст опозиційні депутати перереєстрували 10 січня під номером № 1233.
21 лютого 2013 року громадськості було представлено зареєстрований у парламенті проект закону «Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні». Презентацію супроводжувала виставка мовних плакатів «Слово - меч духовний», сторених студентами Ірини Фаріон з Національного університету «Львівська політехніка».
«Цей закон формує зовсім іншу культуру і правової, і мовної свідомості. Унікальність цієї юридичної пам’ятки в тому, що цей надзвичайно грамотно зроблений документ може впливати не лише на правову свідомість суспільства, а й на мовну свідомість. Ми дійшли до кризи – правової, мовної, громадянської свідомості – адже треба пояснювати аксіоми, хоча, здавалось би, усе прописано в 10 статті Конституції. Політична битва за цей закон – це битва за оздоровлення мовної свідомості українців», пояснила І. Фаріон. Уперше в юридичній практиці запропоновано встановити інституції, що регулюватимуть не лише використання мови, а напрацьовуватимуть її внутрішні стандарти та захищатимуть їх.
Особлива новація цього законопроекту як чинника нашої національної безпеки – розділ «Стандарти державної мови», де передбачено створення Національної комісії зі стандартів державної мови та Центру української мови.
Для зовнішнього захисту державної мови, мов національних меншин, регіональних (мінотарних) мов запропоновано інститут Уповноваженого та Службу мовних інспекторів Уповноваженого, що діятимуть через виписані механізми мовної експертизи та мовного інспектування.
«Автором законопроекту №1175, який був зареєстрований 13 серпня 2012 року був я. І автором законопроекту, який зараз перереєстрований Іриною Фаріон, Марією Матіос та Володимиром Яворівським – теж є я та моя колега Оксана Сироїд. Тексти ідентичні. Ми просто домовилися, що нові народні депутати, як політики і депутати трьох опозиційних фракцій, будуть робити все потрібне, щоб цей законопроект перетворився у закон», – сказав колишній міністр юстиції Сергій Головатий в ефірі програми «Ми разом» [3].
За його словами, до цього тексту ще будуть внесені зміни, але головне залишиться незмінним – законопроект, у разі його ухвалення, закріпить механізми функціонування української мови як єдиної за Конституцією державної мови, а національні меншини отримають усі, передбачені Європейською мовною хартією, можливості для вивчення і розвитку своїх рідних мов.
«Статус регіональної мови може надаватися тільки на території села, селища й міста районного значення за умови, що на даній території не менше 30% населення становлять представники цієї національної меншини», – сказав Сергій Головатий.
На території, де мова проголошена регіональною, органи місцевого самоврядування можуть вести роботу на державній та регіональній, але спілкування з центральними органами влади може вестися тільки на державній мові. Усі ж громадяни України, які висуваються або призначаються на державні посади, повинні мати сертифікат, що вони склали іспит на знання української мови.
Сергій Головатий наголосив, що чинний мовний закон Ківалова-Колесніченка суперечить Конституції й підриває незалежність України і висловив сподівання, що новий склад Верховної Ради розуміє необхідність ухвалення нового «конституційного» мовного закону.
РОЗДІЛ 3
СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ І. Д. ФАРІОН
3.1. Громадська діяльність.
18 травня 2010 року на сесії Львівської обласної ради Ірина Фаріон звернулася до освітян, студентів, школярів та їх батьків із закликом «бойкотувати і не приймати освітніх колоніальних починань прокремлівської влади; берегти духовну основу української незалежності - мову як спосіб мислення нації та історію як її свідомість та пам'ять; активно здійснювати національне виховання; повсякчас найрізноманітнішими формами та методами демонструвати свою українськість» [4, с. 23-24].
15 лютого 2010 звернулася з відкритим листом до новообраного Президента України Віктора Януковича з приводу загроз державному статусові української мови [2, с. 11]. Невдовзі, 22 лютого, Ірина Фаріон звернулася з подібним листом-застереженням до Верховної Ради України.
19 лютого 2010 року в рамках акції «Утверджуймо державну мову!» проводила заняття, присвячене проблемі національної ідентичності, у дитячому саду № 67 міста Львова. Під час заняття в різкій формі засудила «зросійщення українських імен [1, с. 12-13]» (слід зазначити, що за даними перепису 2001 р. близько 9 % відсотків мешканців Львова складали етнічні росіяни). Того ж дня журналісти інтернет-видання «Вголос» розмістили відеозапис виступу Фаріон в Інтернет на сайті YouTube [3]. Подія набула розголосу у ЗМІ та викликала неоднозначні відгуки [1, с. 12]. Зокрема, «народний» депутат від Партії регіонів Вадим Колесніченко звернувся до Генерального прокурора України з проханням притягнути Ірину Фаріон до кримінальної відповідальності за статтею 161 Карного кодексу України (щодо дискримінації дітей за мовною та національною ознакою), а Українська народна партія засудила виступ Фаріон як провокацію проти української мови. З іншого боку, голова партії «Свобода» Олег Тягнибок виступив на захист однопартійця Фаріон [2, с. 16].
22 лютого 2011 року на сесії Львівської облради виступила з проектом рішення вимоги відставки міністра освіти, науки, молоді та спорту Дмитра Табачника. Від імені трьох голів обласних рад - Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської - звернення надіслано Президентові України.
На парламентському телеканалі «Рада» Ірина Дмитрівна спільно з телеведучою Наталією Андрощук проводить програму «Велич особистості». Вже були програми про значення Шевченка, Петра Калнишевського, Франка, Сковороди, Бандери, Джеймса Мейса та інших в українській історії. Зокрема, 25 січня вийшла передача про Євгена Маланюка [3].
3.2. Погляди та конфлікти.
У травні 2008 в ефірі радіо «Ера FM» на запитання слухача про її ставлення до людей православної віри, парафіянам церкви Московського патріархату, заявила: "… структура, яка називає себе Московським патріархатом, нічого спільного не має з християнством. Це одна з найбільших загроз для вільного і самостійного розвитку України … [3].
У липні 2011 Фаріон відповіла на запитання журналістів Полеміки, відповіді висвітлили деякі її погляди. Щодо відомого скандалу у дитячому садку заявила, що «„Ваня“, „Маша“ - це мерзенні форми українських імен»; вона також вважає такі форми суржиком, який забруднює мову. Зазначила, що ніколи не домовиться з тими, чий «вектор спрямований в Росію», а також, що виборці Партії Регіонів - «чистий криміналітет». Заявила, що священики УПЦ МП «не мають нічого спільного з християнством», а натомість є «Федеральною службою безпеки Росії». Зазначила, що ВО «Свобода» - не демократична організація та обмалювала портрет її виборців: «люди, які мешкають в особняках», та додала, що «Ми нікому нічого не збираємося давати. Ми як депутати маємо ухвалювати такі рішення, які створюють умови для того, щоб прийшов інвестор і щось тут побудував» [4, с. 13].
3 травня 2014 року, після протистояння в Одесі (2014), під час якого загинуло близько 40 осіб, Фаріон написала на своїй сторінці у Facebook: «Браво, Одеса. Перлина українського Духу. Батьківщина великих націоналістів Івана та Юрія Лип. Нехай горять чорти у пеклі. Найкращі повстанці це футбольні фани. Браво.» [2].
13 жовтня 2018 року Фаріон назвала «дебілами» етнічних угорців Закарпатської області та запропонувала їм «чимчикувати до Угорщини». Причиною став скандал з роздачею громадянам України угорських паспортів і те, що багато нацменшин не знають української мови [5, с. 13].
У серпні 2019 року Ірина Фаріон посміялася над лісовими пожежами в Сибіру: “Це помста дикунам московським” [3].
Постійно мала конфлікти з людьми із середовища Колєснічєнка — Ківалова — Львочкіна — Зубчевського — Азарова — Табачника. У 2013 році розгорівся конфлікт з журналістом телеканалу ZIK Остапом Дроздовим. У листопаді 2017 році виник конфлікт з київським журналістом Дмитром Гордоном, що розгорівся у прямому етері телеканалу «112». У конфлікті щодо української мови Гордон припустив, що Ірина Фаріон агент ФСБ Росії й запропонував їй пройти поліграф-тестування [2].
Фаріон категорично заперечувала членство у КПРС. Разом з тим, у листопаді 2013 у ЗМІ були оприлюднені документи з Державного архіву Львівської області, у яких стверджується, що у 1988 році вона вступила до лав КПРС [5, с. 15].
Після появи протоколів засідань парткому Львівського державного університету ім. І. Франка, а також засідань комітету комсомолу цього вишу, які підтверджують членство депутата ВО «Свободи» Ірини Фаріон у Компартії Радянського Союзу. Пізніше Ірина Фаріон визнала, що вона з 1988 року була членом Комуністичної партії Радянського Союзу, але через конфлікт з керівництвом у 1989 році припинила своє членство у лавах цієї партії.
ВИСНОВКИ
І. Д. Фаріон – доволі неоднозначна особистість на політичній арені діяльність якої оцінити нелегко. Будучи відмінним філологом за освітою і маючи великий багаж конфліктних ситуації в громадськості до неї можна відноситися двояко.
Якщо характеризувати її як громадського діяча то її позиція була активною у сфері захисту української мови. Навіть занадто активною якщо можна так сказати тому, що через безліч провокаційних висловів які громадськість оцінює по різному на неї неодноразово подавали позов до суду, а її саму як публічну особистість сприймали дуже критично. Вона брала й бере до сих пір участь в інтерв’ю на телебаченні та медіапроектах де висловлює оціночні судження щодо теперішнього керівництва держави та улюбленої сфери – реформуванні освіти та української мови. Окрім провокаційних мітингів і демонстрацій у сфері захисту української мови вона більш нічим не запам’яталася.
Державницька ж діяльність І. Д. Фаріон як народного депутата характеризується поданням законопроектів та ініціатив щодо реформування законів представлених у сфері української мови. За два роки депутатської діяльності Ірина Фаріон подала 29 законопроектів, 15 з них стосується змін до законів, решта - проекти постанов. Проте на сьогодні доводиться констатувати той факт, що переважна більшість її законодавчих ініціатив, пропозицій та поправок не були реалізовані, а отримали гриф «очікує розгляду», «на розгляді в комітетах», «опрацьовуються», або «відхилено».
В цілому можна ствердити, що І. Д. Фаріон – представник когорти неоднозначних у своїх діях, планах та поглядах українських політиків. Законодавча діяльність Ірини Фаріон характеризується яскраво вираженою спрямованістю та новаторським підходом.
ЛІТЕРАТУРА
Жінки у Раді [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://24tv.ua/news/
showList.do?zhinki_u_radi&tagId=3445&startRow=12.
Законопроекти, подані суб’єктом права законодавчої ініціативи Іриною
Фаріон [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/pt2/reports.dep2?PERSON=15786&SKL=8.
Інтерв’ю з програми «Утеодин з Майклом Щуром» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.facebook.com/IrynaFarion/
posts/915075961838806?comment_id=916117188401350&offset=0&total_
comments=26].
Ірина Фаріон [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.
facebook.com/IrynaFarion
Основне завдання, яке ми ставимо перед собою у парламенті - законотворча діяльність [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.svoboda.lviv.ua/diyalnist/novyny/035137/.