Ім'я файлу: Декоративно.docx
Розширення: docx
Розмір: 64кб.
Дата: 03.04.2020

Декоративно-прикладне мистецтво та його види

Мистецтво виникло ще в доісторичні часи, коли людині щоденно доводилось боротися за своє існування. Саме мистецтво допомогло нашим далеким пращурам осмислити дійсність, зрозуміти своє місце у такому суворому і складному світі. Первісне мистецтво відображало релігійні уявлення давніх людей і мало виразний обереговий характер, коли зображення, спів, пантоміма мали містичне значення і повинні були забезпечити вдале полювання, вберегти життя. Тож творячи і сприймаючи художні образи, люди розвивалися емоційно, естетично та розумово, а отже, ставали сильнішими.

Вже тоді людина захоплювалася красою і прагнула прикрасити своє помешкання. Художнє прикрашання предметів побуту і стає основою декоративно-прикладного мистецтва.

Декоративно-прикладне (ужиткове) мистецтво — це мистецтво, головною метою якого є створення та оздоблення художніх виробів, що мають практичне призначення у побуті.

Основою будь-якого виду мистецтва є народна творчість. Найвиразніше риси народного мистецтва відображено в декоративно-прикладному, адже воно завжди поруч з людиною в її побуті та є найдоступнішим. Саме тому найяскравіші враження про особливості характеру кожного народу дає нам його ужиткове мистецтво. У ньому сконцентровані прадавні традиції, вірування, естетичні та моральні ідеали, а отже — душа народна.

Народне мистецтво — художня колективна творча діяльність народу, що відображає його життя, світогляд і морально-естетичні ідеали.

Ужиткове декоративно-прикладне мистецтво тісно пов’язане з ремеслами, що формували матеріальну культуру кожного народу.

Таким чином, видовий поділ у декоративно-прикладному мистецтві рясніє назвами різноманітних видів діяльності народних майстрів.



Для розмаїття видів декоративно-прикладного мистецтва характерними є три основні засоби виразності: стилізація, контраст і символізм.

Стилізація — процес спрощення предмета (в зображенні) за формою та кольором на основі відбору найвиразніших його рис.

Важливим етапом стилізації зображення є декоративний принцип добору кольорів: їх обмежена кількість, яскравість і контраст.

Контраст — яскраво виражена протилежність будь-яких якостей і властивостей.

Контрастним вважається поєднання світлих і темних, теплих і холодних, легких і важких кольорів.

Символ — знак, що позначає сутність певного поняття.

Символізм у декоративно-прикладному мистецтві досягається використанням зображень, що є важливими знаками-символами, традиційними для культури певного народу чи людства в цілому.

Методика ознайомлення дітей з декоративно-прикладним мистецтвом

Одне із завдань, що стоїть перед учителем, полягає у допомозі дітям зрозуміти художній задум твору, з'ясувати основні принципи декоративно-ужиткового мистецтва, що виражаються, по-перше, в необхідності взаємозв'язку форми предмета з його функціональним призначенням, по-друге, у співвідношенні форми і матеріалу і, по-третє, форми і прикраси. У творчості народних майстрів ми постійно зустрічаємось з глибоким розумінням органічного зв'язку естетичного сприймання форми предмета з його функціональним призначенням. Найбільш ефективною і діяльною формою ознайомлення дітей з народним мистецтвом є практична участь учнів у створенні виробів, які вони виготовляють із глини, вишивають, розписують пензликом чи вирізують з деревини. Творчі завдання сприяють виникненню в уяві дітей яскравих образів і дозволяють систематично підтримувати інтерес до декоративно-ужиткової діяльності та її результатів.

Перший урок декоративного малювання починається з короткої бесіди про орнамент, про значення застосування узору для прикрашання різних предметів. При цьому необхідно продемонструвати кілька предметів побуту, прикрашених візерунками: чашку, тарілку, дерев'яну різьблену ложку, рушник, писанку і т. ін. Слід звернути увагу на окремі елементи узору.

Уроки декоративного малювання повинні наочно показати учням, що декоративний малюнок тісно пов'язаний з їхнім реальним життям і є його невід'ємною частиною. Доцільно звернутися до учнів із питанням, чи є в класі предмети, прикрашені якимось візерунком. Учні жваво починають озиратися навкруги, придивляючись до своїх речей, і швидко піднімають руки, щоб радісно сповістити, що є узор у когось на хустці, на альбомі для малювання, на одязі і т. п.

Демонструючи кілька предметів, названих учнями, треба разом розібрати характер, елементи та побудову узору. Учні дають оцінку узорам шляхом порівняння. Наступним може бути питання про те. які в них удома є предмети, при‑крашені орнаментом. Прослухавши кілька відповідей, можна задати таке питання: «Чи варто взагалі робити на предметах узори? Адже від цього предмет не стає зручнішим або більш потрібним».

Мета таких бесід-допомогти дітям більш активно сприймати декоративне мистецтво, привчити їх аналізувати, порівнювати, робити висновки, даючи свою оцінку.

Позитивним моментом цих бесід є також те, що учні починають розуміти, що прикраси, зроблені на предметах, - це не випадкове сполучення якихось форм, вони підпорядковуються законам композиції.

Усвідомлення, хоча б у загальних рисах, цих законів піднімає учнів на новий щабель розвитку особистості. Дитина починає по-новому, більш свідомо сприймати в навколишній дійсності елементи декоративного мистецтва.

У першій бесіді можна пояснити значення лінійної сторони узору, не торкаючись питань кольору, для того щоб не розсіювати увагу дітей, а допомогти їм яскраво сприймати лінійну композицію узору. Розглядаючи зразки, педагог разом з учнями виділяє елементи узору, а також доповнює його. Учитель на таблиці, а потім на дошці показує послідовний хід побудови нескладного узору, учні також можуть доповнювати композицію малюнка шляхом виконання елементів візерунка на дошці.

Учитель пропонує учням виконати узор для доріжки. На наступному уроці, переглядаючи малюнки та показуючи деякі з них класу. необхідно звернути увагу на такі особливості в роботах: 1) вдала за своєю композицією, але невдала в кольоровому відношенні; 2) вдалі в тому й іншому відношенні; 3) вдале декоративне вирішення, але невдала побудова форм і передача пропорцій .

Плідність спілкування педагога з дітьми вже на першій стадії навчання визначається не стільки вихованням у них навичок користування найпростішими матеріалами для малювання, скільки вмінням педагога виявити творчі особливості дітей, продумати таку систему вправ. яка сприяла б розвитку їхньої творчої активності, фантазії, навчала основ художньої грамоти в доступній для цього віку формі. Важливо, щоб роботи дітей, стаючи все більш грамотними, не втрачали своєї індивідуальності.

Педагог має знати особливості художнього сприйняття маленьких дітей, які бачать світ більш яскравим, ніж дорослі, думають площинно, часто не бачать різниці між зображеним і справжнім, їхні зображення двовимірні. Знання цих особливостей допомагає педагогу визначити основні цілі навчання: оволодіння композицією колористичною та композицією на площині. Уточнюючи зміст опанування композицією колористичною, назвемо основні завдання: виховання сприйняття кольору i свідоме використання його в художній практиці. При цьому треба, перш за все, вчити розрізняти і називати кольори, сприймати колір у природі, у навколишньому житті, у мистецтві, емоційно відгукуватися на колір, оцінювати його поєднання з іншими кольорами. Без цих основ неможливе виховання свідомого користування кольором у малюнках .

Без турботи про виховання учня як особистості ми не одержимо від нього ні різноманітності тем, ні яскравого характерно-емоційного сприйняття та відображення його в малюнках, ні тієї високої образності, яка підносить малюнки до рівня художньої творчості. У методичні послідовності- зрізова вільна композиція, набір індивідуальних вправ, зрізова підсумкова робота-будуються й уроки з композиції на площині.

Площинне мислення дітей, двовимірність їхніх зображень є тими природними передумовами, які на даному віковому етапі збігаються з художніми особливостями декоративного малювання. Певна річ, кожна вільна композиція дітей-це цілий комплекс композиційних завдань, у тому числі й композиції на площині. Важливими в цьому плані є вправи з рухомими елементами заповнення площини, гри: скільки їх потрібно для того, щоб заповнити аркуш якоїсь форми (коло, квадрат, прямокутник), як співвіднести частини й ціле, фон і зображення, урівноважити асиметрію і т. ін.

Як свідчить досвід, уже в учнів 1-2 класів можна виховати достатньо гостре відчуття площини і в декоративних розписах аркушів, і в композиціях на вільну тему. Кожен педагог відповідно до умов та рівня підготовки учнів складає свої системи вправ, проводить і вивчає результати своїх «зрізових» завдань. Серед циклів вправ для третього і четвертого класу можуть бути такі: «Казкові сади і птахи», «Листя й трава», «Метелики і квіти», «Квіти і птахи», «Свято врожаю», «Подарунок мамі» .

З учнями першого і другого класів найкраще розпочинати роботу з народної іграшки. Народна іграшка донесла до нас багатовіковий художній досвід, зустріч з яким при відповідному педагогічному керівництві може збагатити дитину, посилити пластичну, графічну і кольорову виразність її малюнків та ліплення. Образна побудова іграшки, незважаючи на її глибину і складність, відкрита для сприйняття дитиною, тому система вправ може бути добрим початком у вихованні навичок сприйняття взагалі, які пізніше будуть необхідними при зустрічі з мистецтвом професійним. Глибина і сила творчого сприйняття дитини, правдивого «входження в образ» залежить від учителя, якому постійно слід піклуватися про те, щоб, не нав'язуючи стереотипів, домагатися свіжих вражень і переведення їх дітьми в слова-образи, образи-малюнки. При цьому педагог повинен уміло поєднувати малювання з музикою, віршами. Це розвиватиме і сприйняття, і уміння передавати побачене в малюнку.

Учитель повинен побудувати навчальний процес так, щоб живе сприйняття твору передувало аналізу- розбору художніх засобів, який пізніше стане і більш свідомим, і більш емоційним.

Виконанню ілюстрацій до найулюбленіших казок, ескізів, тематичних композицій «Різдвяні свята», «Дерево життя», «Мій край», розпису для прикрашання предметів побуту, складання орнаментів повинна передувати система вправ, які розвивають у учнів відчуття композиції колористичної і композиції на площині; спілкування з оригіналами мистецтва прикладного, театрально-декоративного; прослуховування літературно-музичних композицій за казками. Часто, пропонуючи дітям малювати на тему казок («Котик та півник», «Колобок», «Заєць та їжак», «Попелюшка»), ми спонукаємо їх працювати за стереотипами. Таке малювання не завжди результативне, однак воно допомагає вчителю побачити, чи «відбулася» в дітей «зустріч» з поетом, чи не пригнічені їхні уявлення чужими, вже готовими образотворчими рішеннями.

На кращих творах декоративного мистецтва України та інших країн слід навчати дітей бачити і відчувати колір, форму і самим створювати декоративні композиції, речі, розписи, складати казки, пісні, вірші, придумувати ігри.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас