Питання до екзамену
Дайте загальну характеристику когнітивного розвитку дітей залежно від їхніх особливих освітніх потреб.
Порушення зору.Сліпі від народження діти можуть оволодівати когнітивними вміннями за умови ефек тивного навчання.Оскільки малята з порушеним зором не можуть сприймати навколишній світ так,як їхні здорові однолітки,інколи вних спостерігаються затримки когнітивного розвитку.Це відбувається тому,що дитина не має змоги комплексно сприймати зоровф,звукові і тактильні сигнали.За умови з боку оточуючих і активного використання дітьми інших органів чуття вади зору не відбиваються на здатності малят до абстрактного мислення.
Порушення слуху.В дітей з поганим слухом частіше спостерігаються розлади і затримки розвитку мов них навичок ,ніж порушення когнітивної здатності.Інтелектуальний,пізнавальний розвиток глухих дітей може не відрізнятися від типового.Однак для цього малят треба навчати спілкуватися з використанням альтернативних символьних систем,якщо через вади вони не можуть сприймати звичайні лінгвістичні символи.
Фізичні вади.Неможливість рухатися і маніпулювати предметами суттєво заважає знайомству дитини з навколишнім світом. Малята з порушеннями ЦНС(церебральним паралічем,щілинами у хребті),діти з хронічними захворюваннями й ортопедичними проблемами можуть сприймати навколишній світ зовсім по-іншому,ніж їхні здорові товариші. Приблизно в половини таких дітей спостерігається той чи інший дефіцит когнітивних умінь,хоча інколи він неправильно діагностується через тяжкі порушення мови. За наявності серйозних фізичних проблем у дітей може порушуватися зорове,слухове і тактильне сприй няття.Оскільки вміння читати і писати значною мірою залежить саме від зорового сприйняття,малятам може бути важко ними оволодівати.
Аутизм. Ці діти являють собою цікаву загадку з погляду перцептивного і концептуального розвитку.Їм складно контролювати сигнали від органів чуття,тому в них може спостерігатися гіперреактивність або гіпореактивність на стимули. Хоча ці діти здатні сприймати інформацію про навколишній світ,однак вони гірше засвоюють візуальні і звукові сигнали. Ще однією проблемою таких дітей ї стереотипна реакція на різні об’єкти.
Дайте загальну характеристику наявних у дітей порушень розвитку, які зумовлюють специфічні освітні потреби
Діти з особливостями(порушеннями)психофізичного розвитку мають відхилення від нормального фізичного чи психічного розвитку,зумовлені вродженими чи набутими розладами. Залежно від типу порушення виділяють такі категорії дітей:
- З порушеннями слуху (глухі,оглухлі,зі зниженим слухом);
- З порушеннями зору (сліпі, осліплі,зі зниженим зором);
- Порушеннями інтелекту (розумово відсталі, із затримкою психічного розвитку);
- З мовленнєвими порушеннями:
- З порушеннями опорно0рухового апарату;
- Зі складною структурою порушень (розумово відсталі сліпі чи глухі; сліпоглухонімі та ін.);
- Емоційно-воловими порушеннями та дітей з аутизмом.
В Україні основною категорією дітей з особливими освітніми потребами загально прийнято вважати саме дітей з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку.
Поділяють:
- вроджені порушення, спричинені шкідливим впливом на плід генетичних факторів,інтоксикацій, інфекцій, травм, порушенням живлення, гормональним розладами, резусною несумісністю груп крові матері та дитини, впливом медичних препаратів, алкоголю наркотичних та отруйних речовин .
- набуті порушення зумовлені, переважно, різноманітними шкідливими впливами на організм дитини під час народження та у наступні періоди розвитку (механічні ушкодження плоду, тяжкі пологи, пологова асфіксія, крововиливи у мозок, інфекційні захворювання тощо). .
Дайте загальну характеристику особливостей мовленнєвою розвитку дітей залежно від їхніх особливих освітніх погреб
Порушення зору.Сліпі від народження діти можуть оволодівати когнітивними вміннями за умови ефек тивного навчання.Оскільки малята з порушеним зором не можуть сприймати навколишній світ так,як їхні здорові однолітки,інколи вних спостерігаються затримки когнітивного розвитку.Це відбувається тому,що дитина не має змоги комплексно сприймати зоровф,звукові і тактильні сигнали.За умови з боку оточуючих і активного використання дітьми інших органів чуття вади зору не відбиваються на здатності малят до абстрактного мислення.
Порушення слуху.В дітей з поганим слухом частіше спостерігаються розлади і затримки розвитку мов них навичок ,ніж порушення когнітивної здатності.Інтелектуальний,пізнавальний розвиток глухих дітей може не відрізнятися від типового.Однак для цього малят треба навчати спілкуватися з використанням альтернативних символьних систем,якщо через вади вони не можуть сприймати звичайні лінгвістичні символи.
Фізичні вади.Неможливість рухатися і маніпулювати предметами суттєво заважає знайомству дитини з навколишнім світом. Малята з порушеннями ЦНС(церебральним паралічем,щілинами у хребті),діти з хронічними захворюваннями й ортопедичними проблемами можуть сприймати навколишній світ зовсім по-іншому,ніж їхні здорові товариші. Приблизно в половини таких дітей спостерігається той чи інший дефіцит когнітивних умінь,хоча інколи він неправильно діагностується через тяжкі порушення мови. За наявності серйозних фізичних проблем у дітей може порушуватися зорове,слухове і тактильне сприй няття.Оскільки вміння читати і писати значною мірою залежить саме від зорового сприйняття,малятам може бути важко ними оволодівати.
Аутизм. Ці діти являють собою цікаву загадку з погляду перцептивного і концептуального розвитку.Їм складно контролювати сигнали від органів чуття,тому в них може спостерігатися гіперреактивність або гіпореактивність на стимули. Хоча ці діти здатні сприймати інформацію про навколишній світ,однак вони гірше засвоюють візуальні і звукові сигнали. Ще однією проблемою таких дітей ї стереотипна реакція на різні об’єкти.
Дайте загальну характеристику особливостей фізичного розвитку дітей залежно від їхніх особливих освітix потреб.
Фізичний і моторний розвиток дітей з особливими потребами буває досить різним.У деяких малят він практично не відрізняється від типового,а в інших можуть спостерігатися суттєві відхилення від норми.
ДЦП.Він може викликати найрізноманітніші порушення.У деяких дітей спостерігаються мінімальні розлади,інші ж повністю втрачають контроль над м`язами.Є різні форми церебрального паралічу-моноплегія(враження однієї кінцівки),диплегія(враження двох ніг і незначні порушення роботи рук),геміплегія(враження м`язів однієї половини тіла),триплегія(враження трьох кінцівок) і квадриплегія (враження рук і ніг).У цих дітей можуть спостерігатися затримки розумового розвитку,а також порушення зору і слуху.
Затримки психічного розвитку.Такі діти гірше виконують завдання,пов’язані з точними рухами.У багатьох випадках їхній контроль над своїм тілом із часом покращується,однак для цього потрібні регулярні вправи та інші рухи.
Порушення здатності до навчання.У дітей з такими вадами часто спостерігаються порушення мотори ки. Їм властива погана координація,незграбні рухи(їм важко користуватися ножицями,ловити м’яча), а також погана орієнтація у просторі.Це буває викликано порушеннями моторних механізмів і перцептивно-моторними проблемами,Якщо така дитина не отримує потрібної допомоги,ситуація може ще більше ускладнитися.
Порушення зору.В багатьох випадках діти з порушеним зором мають гірший фізичний розвиток,ніж їхні ровесники,можливо,внаслідок недостатнього знайомства з навколишнім світом і меншої фізичної активності.Розвиток моторики сліпих дітей гірший за розвиток моторики малят з поганим зором,а останні поступаються нормальним здоровим дітям.
Емоційні розлади.У дітей з емоційними розладами можуть спостерігатися порушення розвитку моторики внаслідок обмежених можливостей для оволодіння необхідними вміннями.
Дайте характеристику моделей розуміння інвалідності в Україні
Ставлення до осіб з порушеннями психофізичного розвитку, зокрема до неповносправних дітей, співвідноситься з теоретичними суспільно-соціальними моделями, що формувалися у процесі розвитку суспільства і були зумовлені панівними ідеологічними установками, громадською думкою, системою соціально-політичного устрою.
У медичній моделі інвалідність розуміється як особиста проблема індивіда, тобто обмежені можливості розглядаються в контексті взаємозв'язку між певною людиною та її недугою. В основу цієї моделі наприкінці XIX ст. було покладено постулати консерва¬тивної теорії "інвалідизму":
-людство поділено на здорових людей та людей з обмеженими можливостями;
-здорові люди здібніші від людей з обмеженими можливостями;
-здорові люди мають контролювати ресурси і життя людей з обмеженими можливостями.
Зростання кількості дітей з обмеженими функціональними можливостями все більше актуалізує необхідність упровадження в практику соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю соціальної моделі підтримки осіб з обмеженою дієздатністю. Стрижнем такої моделі має стати взаємозв'язок, взаємодія молодих людей з обмеженими можливостями з соціумом, а не відхилення чи ігнорування їх через проблеми здоров'я та розвитку. Обмежена дієздатність окремих дітей та молодих людей має сприйматися як наслідок того, що соціальні умови звужують можливості самореалізації інвалідів.
У межах соціальної моделі допомога дітям та молоді з обме¬женими функціональними можливостями передбачає:
-розширення сфери їх соціальних контактів;
-створення умов для довільного переміщення;
-забезпечення різних видів консультування;
-навчання дітей з обмеженими можливостями в загальноосвітніх школах;
-допомогу в професійному самовизначенні та працевлаштуванні;
-розвиток потенційних можливостей інвалідів;
-створення мережі громадських організацій, які здійснюють різні види соціальної реабілітації та захищають інтереси дітей-інвалідів у суспільстві;
-залучення волонтерів до роботи з дітьми та молоддю з обме¬женими функціональними можливостями.
В останні роки сформувалася політико-правова модель.
Зміст цієї моделі визначає такий підхід до вирішення проблем інвалідності: рівні права людини, що має інвалідність, на участь у всіх аспектах життя суспільства мають бути закріплені законодавчо, реалізовані через стандартизацію положень і правил в усіх сферах життєдіяльності людини з обмеженими функціональними можли-востями.
У програмних документах громадських рухів за права інвалідів виокремлюється також модель культурного плюралізму, яка базується на принципах філософії незалежного життя та толерантного ставлення до людей з обмеженими функціональними можливостями.
Історичний огляд проблеми навчання і виховання дітей з особливими потребами
В еволюції стосунків суспільства і держави до осіб і відхиленнями в розвитку виділяється п'ять періодів, які охоплюють часовий проміжок у дві з половиною тисячі років шлях від ненависті й агресії до прийняття, партнерства та інтеграції осіб з обмеженими психофізичними можливостями.
Перший період (996-1715 рр.) - від агресії та зневаги до усвідомлення необхідності піклуватися про людей з відхиленнями в розвитку. Умовною межею цього періоду в Західній Європі є відкриття в Німеччині першого притулку для сліпих (1198 р). У Російській імперії створюються перші монастирські притулки (1706-1715 рр.).
Другий період (1715-1806 рр.) - від усвідомлення необхідності піклуватися про осіб з відхиленнями в розвитку до усвідомлення навчати частину з них. Умовна межа - відкриття у Франції спеціальних шкіл для глухонімих і сліпих (1770-1784 рр.). У Російській державі - відкриття перших спеціальних шкіл для глухих та сліпих (1806-1807 рр.).
Третій період (1806-1927 рр.) - від усвідомлення можливостей до усвідомлення доцільності навчати три категорії дітей: з порушеннями слуху, зору та розумово відсталих. Умовний кордон - остання чверть XIX століття. Ухвалення у західноєвропейських державах законів про загальну початкову освіту і на цій основі - законів про навчання глухих, сліпих і розумово відсталих дітей. У Радянському Союзі - створення спеціальних шкіл для глухих, сліпих і розумово відсталих дітей у зв'язку з прийняттям Закону про Всеобуч (1927-1935 рр.).
Четвертий період (1927-1991 рр.) - від усвідомлення необхідності навчання певної частини дітей з порушеннями до розуміння необхідності навчати всіх дітей з відхиленнями в розвитку. В Західній Європі цей період від початку XX століття до кінця 70-х років характеризується розвитком законодавчої бази спеціальної освіти та структурним удосконаленням національних систем. У Радянському Союзі - диференціація й удосконалення системи спеціальної освіти, перехід до 8 типів спеціальних закладів (1950-1990 рр.).
П'ятий період (1991 р. - й донині) - від сегрегативного навчання дітей з особливими освітніми потребами до інклюзивної освіти. В Західній Європі з кінця 70-х років значно скорочується кількість спеціальних шкіл, збільшується кількість спеціальних класів у загальноосвітніх школах, учнів з особливими освітніми потребами починають навчати у загальноосвітніх школах в інклюзивному середовищі. Цей період у країнах пострадянського простору розпочався у 90-х роках і збігається з розпадом СРСР та кардинальною перебудовою державного устрою.
Цей період визначаний саме як перехід до інклюзивного навчання.
Обгрунтуйте важливість врахування принципів універсального дизайну в освіті.
Принцип рівності та доступності середовища для кожного – надання однакових засобів для всіх користувачів з метою уникнення уособлення окремих груп населення. Дизайн має бути корисним та легким у сприйнятті та використанні для людей з різним рівнем можливостей.Дизайн має враховувати те, що продуктом будуть користуватися особи з різними фізичними та когнітивними можливостями. Дизайн має бути привабливим для всіх користувачів.Елементи, що використовуються найчастіше, мають бути найдоступнішими. Небезпечні елементи потрібно ізолювати, вилучити, або убезпечити
Обгрунтуйте важливість дотримання етичних норм у процесі оцінювання дитини з особливими погребами.
1.Дотримуйтеся політики і правил школи.У цій справі вчителі повинні спиратися на свою внутрішню культуру і професіоналізм.Дуже важливо враховувати право на таємницю приватного життя дітей та їх родин.
2.Будьте об’єктивними і неупередженими.Збираючи факти,вміння і поведінку дитини,слід не дозволяти особистим почуттям і упередженості впливати на спостереження.Якщо почуття і життєвий досвід вчите ля впливатимуть на інтерпретацію поведінки дитини,до результатів не можна буде ставитися з довірою.
Першим кроком до об’єктивності і неупередженості є усвідомлення особистих переконань.Оскільки негативна упередженість щодо дитини може суттєво вплинути на задоволення її індивідуальних пот- реб.Учителі,фахівці і батьки намагаються допомагати один одному бути чесними і об’єктивними.
3.Уникайте ярликів.Сучасні методики рекомендують уникати використання медичних термінів для характеристики маленьких дітей-з багатьох причин.Ярлики можуть справляти довготривалий негатив ний вплив.Вони неадекватно відображають проблеми дитини і мало що кажуть про її позитивні якості. Сьогодні педагоги дітей з вадами переходять від ярликів та поділу дітей на категорії до раннього і всебічного навчання дітей без будь-якої їхньої класифікації.
4.Враховуйте вплив людських відмінностей на результати оцінювання.Діти є частиною суспільства,і багато з них належить до різних рас та етнічних груп.При цьому крім домінантної мови,вони часто користуються і національними мовами.Іншими чинниками,які впливають на життя дітей,є соціально-економічні умови,війни,епідемії,природні катаклізми тощо.Все це впливає на результати оцінювання дітей.
Учителі повинні добре розуміти,як людські відмінності впливають на результати оцінювання.Треба використовувати методики і матеріали,що відповідають культурним особливостям дитини і водночас допомагають повністю розкрити її здібності.
Обґрунтуйте характерні риси інклюзивних дошкільних навчальних закладів.
Характерні риси інклюзивних
• Погодження з управлінням освіти.
• Взаємна згода між завідуючими ДНЗ.
• Запровадженням інклюзії в ДНЗ займається весь персонал ДНЗ. Педагоги та інші працівники всіляко сприяють розвитку особистості кожної дитини.
• Батьки та інші члени родин активно залучаються до ухвалення рішень щодо методів навчання й виховання своїх дітей.
• Плани роботи з дітьми розробляє колектив професіоналів, члени якого ефективно співпрацюють один з одним.
• Ролі й відповідальність усіх педагогів чітко визначено.
• Програми роботи з дітьми з особливими потребами передбачають індивідуалізовані навчальні плани, розроблені з урахуванням важливих якостей, схильностей і потреб учнів.
• Ефективність програм регулярно оцінюють, до цього процесу долучаються члени родин, педагоги, фахівці та інші причетні до справи особи.
• Створення відповідної бази для корекційного блоку:
- наявність програм, спеціального обладнання, дидактичних матеріалів;
- надання діагностичних, консультативних та дійових послуг фахівцями (корекційними педагогами, логопедами, психологами, дитячими психіатрами та ін.).
• Уведення додаткових штатних одиниць.
• Організація психолого-медико-соціального супроводу дітей з особливими потребами.
•Проведення спільних педрад, семінарів, науково-практичних конференцій з обговорення проблем інклюзивного навчання дітей з особливими потребами в ДНЗ
Інклюзивний освітній заклад – це заклад освіти, який відкритий для навчання всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних, мовних чи інших особливостей. Цей заклад забезпечує безбар’єрне фізичне середовище, адаптує навчальні програми та плани, методи й форми навчання, тим самим надаючи можливість усім дітям успішно навчатись в тому числі і дітям з особливими освітніми потребами;залучає батьків до співпраці; співпрацює з фахівцями з метою надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей; створює позитивну атмосферу в шкільному середовищі та громаді загалом.
Охарактеризуйте види адаптації і пристосувань освітньо-розвивального сереловиша ЗДО для дітей особливим потребами.
Адаптація – змінює характер подачі матеріалу, не змінюючи зміст або концептуальну складність навчального завдання. Зокрема, можуть використовуватись такі види адаптацій:
пристосування середовища (збільшення інтенсивності освітлення в класних кімнатах, де є діти з порушеннями зору; зменшення рівня шуму в класі, де навчається слабочуюча дитина, забезпечення її слуховим апаратом; створення відокремленого блоку в приміщенні школи для учнів початкової ланки);
адаптація навчальних підходів (використання навчальних завдань різного рівня складності; збільшення часу на виконання, зміна темпу занять, чергування видів діяльності);
адаптація матеріалів (адаптація навчальних посібників, наочних та інших матеріалів; використання друкованих текстів з різним розміром шрифтів, картки-підказки, тощо).
Охарактеризуйте джерела отримання інформації про дитину з особливим потребами.
Прийом дітей до інклюзивних груп здійснюжться керівником ДНЗ протягом календарного року за наявності місць на підставі заяви батьків або осіб,які їх замінюють,медичної довідки про стан здоров`я дитини з висновком лікаря,що дитина може відвідувати ДНЗ,довідки дільничого лікаря про епідеміологічне оточення,свідоцтва про народження.Для дітей з особливими освітніми потребами,у тому числі з інвалідністю,додатково подається висновок психолого-медико-педагогічної консультації, копія медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 р.(наданою лікарсько-консультативною комісією)або копія посвідчення особи,яка одержує державну соціальну допомогу,копія індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда,направлення місцевого органу управління освітою.
Охарактеризуйте досвід інклюзивної освіти у країнах ближнього зарубіжжя
В основу сучасної державної освітньої політики країн СНД щодо дітей з особливими освітніми потребами, як визначено в оновленому у 2003 році „Законі про освіту", покладено ідею їх повного інтегрування у соціум через здобуття освіти в інклюзивному середовищі. Здобуття освіти неповносправними регламентує ухвалений Сеймом Литви у 1998 році "Закон про спеціальну освіту".
Сучасна державна освітня політика в Республіці Білорусь спрямована на інтеграцію дітей з особливостями психофізичного розвитку у суспільство. Цікаві зміни в контексті інтегрованого (інклюзивного) навчання дітей з порушеннями розвитку відбуваються і в інших країнах пострадянського простору.
Певний позитивний досвід має ще одна країна - Грузія.У Конституції Грузії визначено, що всі громадяни мають право на одержання і на вибір форми освіти. Держава гарантує узгодженість навчальних програм і відповідність міжнародним нормам і стандартам.
Національні освітні системи країн пострадянського простору внаслідок глобальних соціально-політичних та економічних перетворень відчули необхідність принципових змін і модернізації насамперед освітньої законодавчої бази, узгодження її з ратифікованими міжнародно-правовими актами щодо дотримання прав всіх людей без обмежень. У всіх країнах були ухвалені освітні закони, які стверджували право на здобуття освіти всіх громадян та надавали право вибору навчального закладу.
Втім, в останні роки у всіх країнах, окрім Литви, відзначається тенденція до збереження інфраструктури спеціальних закладів. На сьогодні в системі спеціальних інтернатних закладів перебуває значна частина дітей з обмеженнями. Сприяють цьому незадовільний матеріально-економічний стан сімей, зокрема, незначна фінансова допомога, яку надають батькам дітей-інвалідів; низький соціальний статус, відсутність альтернатив щодо надання спеціальної допомоги та підтримки дітям з обмеженими можливостями, суспільні дискримінаційні установки, негативна громадська думка, індивідуальне ставлення тощо.
Охарактеризуйте досвід інклюзивної освіти у країнах Центральної Європи.
Аналіз досвіду навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку у країнах Європи свідчить, що у переважній більшості з них інклюзивне навчання є основною формою здобуття освіти людьми з обмеженими можливостями. Однак, варто зазначити, що діти з особливими освітніми потребами мають змогу здобувати освіту і в спеціальних навчальних закладах, і в закладах масового типу.
У європейських країнах спеціальні заклади функціонують і надають допомогу дітям з обмеженими можливостями здоров’я, однак, вони не є сегрегативними осередками. «Кордони» між спеціальною та загальною освітою прозорі, оскільки країни з демократичним устроєм пропагують цінності громадянського суспільства, яке базується на ідеях рівноправності, толерантності та інклюзії.
Охарактеризуйте еволюцію ставлення до людей з особливими потребами
Період еволюції
Перший період (996‐1715 рр.) – від агресії та зневаги до усвідомлення
необхідності піклуватися про людей з відхиленнями в розвитку.
Другий період (1715‐1806 рр.) – від усвідомлення необхідності піклуватися
про осіб з відхиленнями в розвитку до усвідомлення навчати частину з них.
Третій період (1806‐1927 рр.) – від усвідомлення можливостей до
усвідомлення доцільності навчати три категорії дітей: з порушеннями слуху, зору
та розумово відсталих.
Четвертий період (1927‐1991 рр.) – від усвідомлення необхідності навчання
певної частини дітей з порушеннями до розуміння необхідності навчати всіх дітей
з відхиленнями в розвитку.
П’ятий період (1991 р. – й донині) – від сегрегативного навчання дітей з
особливими освітніми потребами до інклюзивної освіти.
Охарактеризуйте інклюзивний підхід до побудови освітнього процесу в ЗДО.
Перший етап залучення дітей з особливостями психофізичного розвитку до загально-освтінього простору здійснюється у дошкільному навчальному закладі.
Навчання та виховання зазначеної категорії дітей передбачає використання особистісно орієнтованих підходів у навчально-виховному процесі, застосування індивідуальних, групових форм роботи, ураховуючи вплив різних видів розладів і хвороб на процес навчання.
Пріоритетними напрямами роботи є сприяння соціальному, емоційному та когнітивному розвитку кожної дитини для того, щоб вона почувалася неповторним, повноцінним учасником суспільного життя.
Життя серед дітей допомагає таким дітям адаптуватись до нормальних життєвих ситуацій, позбутися почуття ізольованості, відчуження. З другого боку, діти, які їх оточують, та дорослі вчаться спілкуватися та працювати разом, формується почуття відповідальності за товаришів, які потребують не лише допомоги, а насамперед — прийняття та визнання.
Охарактеризуйте Міжнародне законодавство у сфері освіти дітей з особливими потребами.
Організація Об'єднаних Націй (ООН) понад півстоліття є визнаним міжнародним законотворцем. Засадничі законодавчі акти Організації Об'єднаних Націй визначили, що питання інвалідності стосуються сфери прав людини, а не лише реабілітації та соціального забезпечення.
Найбільш фундаментальне втілення прав людини на міжнародному рівні - Загальна Декларація ООН про Права людини, ухвалена у 1948 р. Хоча вона і не мала прямого відношення до осіб з обмеженими можливостями здоров'я, проте проголосила рівність прав «всіх людей без винятку».
Значним та дієвим кроком у визначенні прав осіб з обмеженою життєдіяльністю було прийняття 20 грудня 1971 року Генеральною Асамблеєю ООН Декларації про права розумово відсталих осіб. Згідно з цією Декларацією розумово відсталі мають ті ж самі права, що й усі інші члени суспільства. Декларація про права розумово відсталих осіб стала першим нормативно-правовим документом щодо визнання людей з неповносправністю суспільно повноцінною в соціальному сенсі меншиною, яка потребує правового захисту та підтримки, оскільки саме розумово відсталі найчастіше сприймалися як неповноцінна меншість серед людської спільноти.
9 грудня 1975р. Генеральна Асамблея ООН ухвалила Декларацію про права інвалідів. У цьому нормативно-правовому документі заявлено, що інваліди мають отримувати необхідну підтримку, яка б дала змогу максимально виявити свої можливості й здібності та прискорила процес Їхньої інтеграції у суспільство.
У цих міжнародних документах було вперше визнано, що інвалідність є не медичною, а соціальною проблемою, проблемою прав людини
Охарактеризуйте освіті аспект залучення дітей, які мають глухоту.сліпо-глухоту і порушення слуху
Порушення слуху і глухота не впливають на інтелектуальний,пізнавальний потенціал людини чи її здатність до навчання,однак діти з такими вадами потребують у школі спеціальної допомоги.Їм надають такі послуги:
- регулярні заняття з логопедом(отоларингологом,аудіологом);
- підбір слухового апаратачи інших підсилювальних пристроїв;
- послуги спеціального перекладача(для дітей,які користуються мовою знаків);
- вибір зручного місця в класі,щоб дитина могла читати по губах педагога і добре бачити субтитри навчальних відеофільмів;
- допомога «секретаря»,який записує слова присутніх,що дає глухій дитині можливість брати активну участь в іграх і навчальному процесі;
- оволодіння педагогом і іншими дітьми альтернативними системами спілкування,якими користується дитина з порушеним слухом (наприклад,мовою знаків);
- надання рекомендацій.
Під час роботи з глухими дітьми або з тяжкими враженнями слухового апарата необхідне раннє і наполегливе застосування візуальних моделей спілкування
. Для людей з порушеним слухом розроблено багато корисних пристроїв і систем,зокрема,текстові телефони.Вони дають можливість глухим людям спілкуватися по телефону практично будь з ким.
У роботі з глухими дітьми та погіршеним слухом доцільно використовувати такі стратегії і підходи:
- садіть дитину так,щоб вона добре бачила педагога;
- визначте,на якій відстані можна розмовляти з дитиною з погіршеним слухом;
- розмовляйте з нормальною швидкістю,не підвищуючи голос і без надмірної артикуляції губами;
- не розмовляйте з дитиною,стоячи до нього спиною чи навпроти джерела яскравого світла.
- використовуйте широковживані слова та речення.За потреби повторюйте і перефразовуйте їх або демонструйте дитині,що від неї вимагають;
- коли ви хочете привернути увагу дитини,звертайтеся до нього на імя;
- використовуйте візуальні та тактильні наочні посібники;
- заохочуйте дитину з порушеним слухом говорити під час групових занять,давайте йому для цього достатньо часу.
Охарактеризуйте основні принципи роботи, зорієнтовані на плину з особливими потребами н інклюзивних групах.
Основні принципи інклюзивного навчання:
- всі діти мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, не зважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними;
- школи мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх учнів, узгоджуючи різні види й темпи навчання;
- забезпечення якісної освіти для всіх завдяки відповідному навчально-методичному забезпеченню, застосуванню організаційних заходів, розробці стратегії викладання, використанню ресурсів і партнерських зв'язків зі своїми громадами;
- діти з особливими освітніми потребами мають отримувати додаткову допомогу, яка може знадобитися їм для забезпечення успішності процесу навчання.
Охарактеризуйте переваги тематичного навчання для дітей з особливими потребами
Тематичний підхід приносить користь у роботі з дітьми-інвалідами.Достатньо довгий і цілеспрямований розгляд теми дає змогу кожній дитині спочатку ознайомитися з нивим матеріалом,а потім і набути відповідних знань і умінь.Багатьом дітям з вадами потрібні «наднавчання»,щоб оволодіти новими знаннями,вміннями та мовними навичками.Тематичний підхід уможливлює це.Оволодіння новими вміннями іпоняттями відбувається багатомодальним шляхом-через ігри з кубиками,глиною,музичні заняття,фізичні вправи,екскурсії та інші види діяльності,пов’язані з темою..Тематичний підхід допомагає дітям промоделювати свої дії в різних умовах під час рольових ігор,що сприяє використанню набутих знань та навичок у ДНЗ,вдома і будь-де.Особливо корисні для дітей заняття,що моделюють реальні життєві ситуації.Вони дають дітям змогу оволодіти необхідними практичними вміннями.Тематичні заняття дають педагогу можливість навчати дітей спілкуватися,сповіщати про свій вибір,ділитися інформацією,розповідати про проблеми та відкриття тощо.Все це сприяє швидшому оволодінню мовою.Під час занять за вибором дітей педагог повинен відігравати роль помічника і зразка.Його завдання-стежити за дітьми і допомагати їм у досягненні мети.
Переваги тематичного підходи до навчання дітей з особливими потребами
потреби.Достатньо довгий і цілеспрямований розгляд теми дає змогу кожній дитині спочатку ознайомитися з новим матеріалом, а потім і набути відповідних знань та вмінь.
Багатьом дітям з особливими потребами потрібні "над-навчання, надчас", щоб опанувати
нові знання, вміння та мовні навички. Тематичний підхід уможливлює це. Спочатку малята випробовують багато видів діяльності, так чи інакше пов'язаних з певною темою. Потім учителі починають заохочувати їх використовувати і висловлювати нещодавно набуту інформацію.
Опанування нових умінь і понять відбувається багатомодальним шляхом - через ігри з кубиками,глиною, музичні заняття, фізичні вправи, екскурсії та інші види діяльності, пов’язані з темою.Кожна дитина - це унікальна особистість. У кожного малюка є свої інтереси, свої підходи до розв'язання проблем, уміння, способи висловлення, залежність від підтримки і заохочення вчителя.
Охарактеризуйте перспективність діяльності Всеукраїнських громадських фондів та організацій у розвитку інклюзивної освіти.
Для деяких учнів з особливими потребами може бути корисною індивідуальна робота з ментором. Ментор - це дорослий або інший учень, який зобов'язується постійно працювати з учнем протягом певного періоду, зазвичай від однієї до трьох годин на тиждень. Вони особливо опікуються академічними успіхами учня та його соціальним розвитком, знайомлять дитину з новими ситуаціями та виступають рольовою моделлю. Зазвичай менторами стають волонтери, котрих часто залучають, навчають та підтримують громадські асоціації. Ментори можуть бути неформальними членами навчальної команди.
Допомога громадських організацій та соціальних служб
Діти з особливими потребами та їхні сім'ї можуть отримувати різноманітні послуги від соціальних служб. Залежно від потреб дитини, це може бути допомога психолога, лікаря, психіатра, соціальних працівників, спеціалістів з поведінки та інших професіоналів. Учасники цієї навчальної команди можуть допомагати в задоволенні різноманітних соціально-емоційних потреб та вирішенні проблем зі здоров'я
Батьки активні учасники шкільної громади
Батьки можуть по-різному брати участь у житті шкільної громади - від залучення до шкільних засідань до волонтерської діяльності у школі. Рішення про форму співпраці необхідно обирати залежно від здібностей, інтересів, потреб сім'ї, виду робіт та ін.
Волонтерство та адвокатство батьків.
Для деяких батьків робота волонтером у школі їхніх дітей може бути безпосереднім способом демонстрації своїм дітям, що вони цінують освіту й підтримують роботу вчителів і шкільного персоналу. А це, відповідно, покращить ставлення всіх дітей до навчання. Батьки-волонтери також можуть стати переконливими прихильниками шкільної та громадської освіти, створювати важливі зв'язки з ширшою громадою.
Адвокат - це людина, яка виступає замість когось, діє від імені або підгримує когось іншого. Батьки найкраще знають сильні сторони, індивідуальність, труднощі та успіхи своєї дитини. Вони супроводжують її протягом усього часу навчання. Тож природно вони є адвокатами своїх дітей.
Охарактеризуйте поняття ..тематичне навчання”.
Тематична організація навчального процесу спонукає дітей до мислення,особливо концептуального.В ранньому віці малята вивчають нові ідеї та поняття переважно на власному досвіді.Події у своєму житті вони поділяють на два види: інваріантні,тобто ті,які відбуваються завжди,та опціональні-ті,що трапляються час від часу.Подорослішавши,діти починають досліджувати навколишній світ,навчаються висувати припущення,переглядати їх,робити висновки.
Чим молодші діти,тим більше заняття повинні бути пов’язані з їхнім життям та інтересами.За тематичної організації навчального процесу педагоги надають дітям широкі можливості для мислення і вивчення нових понять,завдяки чому діти поступово починають розуміти зв'язок між заняттями і навколишніми подіями.Тематичні проекти і навчальні плани навчають дітей робити узагальнення.Коли та сама тема розглядається багато разів з різних боків протягом дня,діти починають довіряти такому способу одержання інформації.Тематичні заняття надають дітям широкі можливості для оволодіння ключовими вміннями під час роботи з різними матеріалами в групі та на екскурсії.Теми також полегшують дітям запам’ятовування ї згадування нової інформації.
Охарактеризуйте принцип ..нормалізації у скандинавських країнах.
Поступово в скандинавських країнахі батьки почали спонукати педагогів залучати дітей з особливими потребами до звичайних класів. Вони зрозуміли неадекватний характер спеціальних програм і були сповнені бажання зірвати тавро сегрегації із системи освіти дітей з проблемами в розвитку. Родини прагнули, щоб їхні діти залишалися в рідних домівках, де до них ставилися б як до важливих членів сімей.
В основі поняття «нормалізації» лежать наступні положення: дитина з особливостями розвитку – людина, яка розвивається, здатна освоювати різні види діяльності; суспільство має визнавати це і забезпечувати умови життя, максимально наближені до загально пройнятої норми.
Охарактеризуйте проекти та експериментальні класи; громадську діяльність батьків як шляхи запровадження інклюзивної освіти в Іспанії га Австрії.
Розроблена експериментальна програма передбачала апробацію чотирьох моделей інтегрованого навчання, зокрема:
· інтегровані класи. У класі навчалося 20 учнів, четверо з яких мали особливі освітні потреби. Навчання проводили 2 педагоги, один з яких був учителем спеціальної школи. Для дітей з особливостями розвитку розроблялася індивідуальна навчальна програма, яка передбачала надання психолого-педагогічної допомоги;
·- взаємодіючі класи. Ця модель передбачала, що учні зі спеціальної школи та їхні однолітки з масової школи братимуть участь у спільних заходах, спілкуватимуться під час позакласної роботи тощо, однак, весь навчальний час проводитимуть окремо;
-малокомплектні класи передбачали наявність спеціального класу в масовій школі у складі 6-11 учнів. Переважно ці класи складалися з учнів із затримкою у розвитку пізнавальних процесів. Навчання таких школярів відбувалося за програмою масової початкової чотирирічної школи, однак, термін навчання подовжувався до шести років.
· звичайні класи, в яких учні з особливими освітніми потребами, їхні батьки та вчителі отримуютьдопомогу від спеціально підготовлених шкільних консультантів.
У 1991 р. Австрійський Центр експериментальної освіти та шкільного розвитку провів оцінювання всіх чотирьох експериментальних моделей. На думку експертів, найбільш дієвою моделлю стали інтегровані класи; модель із залученням шкільних консультантів найкраще зарекомендувала себе у сільській місцевості; не підтвердили очікувань взаємодіючі та малокомплектні класи, від організації яких згодом взагалі відмовилися. В цілому, проведений експеримент з інтегрованого навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку було оцінено як успішний, такий, що дав поштовх до функціонування в країні 290 інтегрованих класів, 24 взаємодіючих класів, а також запровадження посад спеціальних педагогів (понад 3200 ставок), які працюють шкільними консультантами.
В освітній системі Австрії функціонують центри спеціальної освіти, які несуть відповідальність за навчання дітей з особливими потребами в масових загальноосвітніх закладах і координують роботу всіх фахівців, залучених до цього процесу. Спеціалісти цих центрів діагностують дітей, консультують вчителів, надають навчально-методичну допомогу спеціальним педагогам і батькам учнів з порушеннями розвитку, проводять семінари та тренінги з підвищення кваліфікації, співпрацюють з адміністративними місцевими службами, медичними центрами тощо.
Охарактеризуйте процедуру розробки індивідуалізованих навчальних планів.
При складанні ІНП необхідно:
1)Переглянути інформацію від викладацького колективу. Додатково проаналізувати успішність учня з навчального журналу. Визначити сильні сторони учня і, спираючись на них, формувати основу ІНП.
2)Переговорити з учителями, аби дізнатися про навчальну успішність учня.
3)За умови, що є попередні ІНПни для цього учня, переглянути їх.
4)Порівняти їх з робочим звітом про виконану роботу.
5)Обговорити з сучасними й колишніми вчителями все, що було зроблено для цього учня, та проблеми, які виникали.
6)Визначити й закріпити вчителів та працівників, які будуть залучені до роботи з учнем. Встановити норми кількості учнів з особливими потребами в класі. Визначити, хто з учителів у школі найбільш підходить до навчальної роботи цього учня.
7)Визначити зручний для батьків час, і зробити все можливе, щоб залучити їх до роботи. 8)Визначити час, зручний для вчителів з особливої освіти, які найбільш підходять для реалізації плану.
9)Необхідно спостерігати за учнем у класі. Занотувати його навчальну та громадську діяльність, як він чи вона долає труднощі, які взаємовідносини з іншими учнями тощо.
10)Забезпечувати можливості для спостереження особам, обізнаним з особливими потребами учнів, які можуть бути залучені до виконання ІНП. Ці особи знайомитимуться з учнями після зустрічі щодо ІНП, проте це допоможе їм подати рекомендації при створені ІНП.
11)Варто переконатися у тому, що батьки знають, що вони можуть запрошувати на зустріч людей, які обізнані з потребами їхньої дитини та можуть допомогти при створені ІНП.
Під час зустрічі всі учасники разом створюють ІНП.
Після зустрічі важливо, щоб усі, хто працюватиме з учнем, підписали ІНП
Охарактеризуйте розвиток суспільної допомоги дітям з особливими потребами в історичному аспекті.
Дискримінацію до осіб з порушеннями засвідчує ретроспектива ставлення до них суспільства. Ще з античних часів громадянське право детермінувало визнання осіб з вадами як неповноцінних, недієздатних громадян, які потребують опіки. Так, законодавство давньогрецької Спарти передбачало виявляти фізично неповносправних дітей і відокремлювати їх від здорових, оберігаючи в такий спосіб державний устрій і сповідуючи ідею «фізичної повноцінності» своїх громадян. «Нехай в силі буде той закон, що жодної каліки-дитини годувати не варто» - такі свідчення тогочасного ставлення до інвалідів залишив римський філософ Аристотель.
Неповноцінність і непотрібність людей з порушеннями було визнано в основах Римського права. «Ми вбиваємо калік і топимо дітей, які народжуються слабкими іі потворними. Ми вчиняємо так не через гнів та досаду, а керуючись правилами розуму: відділяти неприродне від здорового» такс право обстоював у Давньому Римі Сенека. Саме римський суд, встановивши інститут опікунства над людьми з обмеженнями, став у подальшому зразком для вироблення законодавчих норм стосовно фізично та психічно неповносправних. Римське право, яке стало основоположним у законодавстві більшості європейських країн, закріпило юридичний статус повної безправності людей з обмеженнями майже до 20-го століття. Законодавство захищало «повноцінну більшість» від «неповноцінної меншості», жорстко фіксуючи обмеження громадянських прав інвалідів.
Охарактеризуйте рушійні січи процесу втілення ідей про освітню інтеграцію
Інтегрування дітей з порушеннями психофізичного розвитку в загальноосвітний простір України, як один з напрямів гуманізації всієї системи освіти, відповідає пріоритетам державної політики, що окреслені в «Національній доктрині розвитку освіти в Україні у XXI столітті», і полягають в: «особистісній орієнтації освіти; створенні рівних можливостей для дітей та молоді у здобутті якісної освіти; забезпеченні варіативності здобуття базової або повної загальної середньої освіти відповідно до здібностей та індивідуальних можливостей».
Інтегрування дітей з порушеннями психофізичного розвитку до загальноосвітніх закладів - це світовий процес, до якого долучені всі високорозвинені країни. В основі концепції інклюзії лежить дотримання принципу прав дитини на використання всіх можливостей, які пропонує суспільство.
Інклюзивна освіта, що являє собою закономірний і логічний варіант трансформації інститутів загальної та спеціальної освіти, виступає одним із основних інститутів соціальної інтеграції. Реалізація технологій освітнього інтегрування дозволить узгодити протиріччя між рівними правами осіб з порушеннями психофізичного розвитку у виборі життєвого шляху, форми освіти, освітніх послуг і фактичною нерівністю можливостей різних соціальних груп населення.
Важливість освітніх інтеграційних процесів підкреслював Л. Виготський. Він вказував на необхідність створення такої системи навчання, яка б органічно пов'язувала спеціальне навчання з навчанням дітей з нормальним розвитком. Вчений наголошував: «При всіх перевагах наша спеціальна школа відрізняється тим основним недоліком, що вона замикає свого вихованця... у вузьке коло шкільного колективу, створює відрізаний і замкнутий світ, де все прилаштовано і пристосовано до дефекту життя. Наша спеціальна школа натомість, щоб виводити дитину з ізольованого світу, як правило, розвиває в ній навички, які призводять до ще більшої ізольованості й посилюють її сегрегацію. Через ці недоліки не лише паралізується загальне виховання дитини, а й спеціальна виучка зводиться майже нанівець».
Охарактеризуйте ставлення до батьків дітей з особливими освітніми потребами як до партнерів.
Сучасні зорієнтовані на дитину програми базуються на переконанні,що батьки є першими і головними вчителями людини.Педагоги ДНЗ з повагою ставляться до навчального процесу,який відбувається вдо ма, і будують свою роботу,спираючись на інтереси дітей та їхніх родин.Оскільки до освітніх закладів почали залучати дітей з вадами і особливими потребами,постійна співпраця з їхніми родинами має ще більше значення.
У процесі навчання дітей,особливо дітей-інвалідів,дуже важливо враховувати інтереси,пріоритети і турботи сімей.Батьки дітей з особливими потребами повинні працювати в тісному контакті з педагогами і бути їхніми партнерами під час розробки та реалізації навчальних планів
Охарактеризуйте стан інклюзивної освіти в Україні
Інтегрування дітей з порушеннями психофізичного розвитку до загальноосвітнього простору України, як один з напрямів гуманізації всієї системи освіти, відповідає пріоритетам державної політики. Важлива умова формування цієї системи - забезпечення можливості вибору освітньої установи та навчальної програми відповідно до індивідуальних особливостей дитини; здійснення стимулювання досягнень дітей у різних сферах діяльності; забезпечення можливості вибору освітньої установи та навчальної програми відповідно до індивідуальних особливостей дитини; здійснення стимулювання досягнень дітей у різних сферах діяльності; забезпечення соціально-педагогічного захисту дітей і т. ін.
Повний статистичний державний облік дітей, що мають порушення психофізичного розвитку, нині в Україні відсутній, Таким чином, за наявності досить розгалуженої та розвиненої системи спеціальної освіти в Україні, значна частина дітей з особливими освітніми потребами не одержує спеціальної допомоги і не має змоги задовольнити свої особливі потреби.
Реалізація ідеї інклюзії як однієї з провідних тенденцій сучасного етапу розвитку національної системи освіти жодною мірою не означає згортання існуючої диференційованої системи спеціальної освіти. Ефективне інтегрування можливе лише в умовах постійного удосконалення систем загальної та спеціальної освіти, ліквідації наявних кордонів між ними. Принципово важливою тут є продумана державна політика, яка має базуватися на оптимізації процесу інтегрування учнів з особливими потребами у загальноосвітній простір та враховувати науково-методичні підходи впровадження інклюзивної освіти:
Охарактеризуйте стратегії інклюзивних груп.
Сьогодні проблема навчання дітей з особливими освітніми потребами набуває широкої актуальності. Інклюзивна освіта стає доступною для дітей з особливими освітніми потребами, адже право на рівний доступ до якісної освіти та навчання за місцем проживання в умовах загальноосвітнього закладу – це право всіх дітей.
Концепція інклюзивної освіти відображає одну з головних демократичних ідей: усі діти є цінними й активними членами суспільства. Навчання в інклюзивних освітніх закладах є корисним як для дітей з особливими освітніми потребами, так і для інших дітей, членів родин і суспільства в цілому. Як свідчать дослідження, в інклюзивних класах та дитячих садках наголос робиться в першу чергу на розвитку сильних якостей і талантів дітей, а не на їхніх особливостях. Взаємодія з іншими дітьми сприяє когнітивному, фізичному, мовному, соціальному та емоційному розвитку дітей з особливими освітніми потребами. При цьому діти з типовим рівнем розвитку демонструють відповідні моделі поведінки дітям з особливими потребами й мотивують їх до розвитку та цілеспрямованого використання нових знань і вмінь. Взаємодія між дітьми з особливими потребами та іншими дітьми сприяє налагодженню між ними дружніх стосунків. Завдяки такій взаємодії діти вчаться природно сприймати та толерантно ставитись до людських відмінностей, вони стають більш чуйними, готовими до взаємодопомоги.
Охарактеризуйге стратегію ефективного спілкування з батьками дітей з особливими потребами.
Родини дітей з особливими потребами часто занадто хвилюються з приводу щоденних успіхів своїх малят. Їм необхідно пояснювати,що навчання відбувається невеликими кроками,проте весь час..Щоб заспокоїти батьків,корисно спілкуватися з ними в неформальних умовах:
*Бесіди на початку та наприкінці навчального дня. Обмін інформацією щодо успіхів дітей,події. З часом слід запропонувати батькам брати участь у роботі: надавати адміністративну підтримку,ремонтувати іграшки…
*Записки і записники. Обмін короткими,неформальними записками сприяє налагодженню добрих стосунків з родинами. Слід заохочувати батьків теж надсилати педагогам записки. Такий підхід особливо успішний тоді,коли вчитель працює над конкретним завданням,а родина дитини йому в цьому допомагає і коли обмін інформацією відбувається не менше,ніж раз на тиждень. Такий записник гарантує безперервність спілкування та поінформованість і батьків,і вчителів про успіхи дитини та зміни у її поведінці.
*Дошки оголошень. З інформації на дошках оголошень родини дітей дізнаються про заняття,які відбуваються. На них можна розмістити відомості про розвиток дитини, можуть бути вивішені зразки дитячих малюнків,оповідання про екскурсії чи фотокартки членів сім`ї.
Охарактеризуйте суспільний рух за громадянські права (США. Італія) як шлях до задоволення освітніх прав дітей з особливими потребами
Рух за громадя́нські права́ в США — громадянський рух в Сполучених Штатах Америки за рівні права громадян, незалежно від кольору шкіри. Підсумком ті стала законодавча заборона всіх видів расової дискримінації. "Акт про громадянські права" мав фундаментальне значення. Його принципи були застосовні не лише до чорношкірих, а й до будь-яких об'єктів дискримінації, включаючи інші етнічні групи та жінок. Акт правив за початкову точку для цілого ряду рухів за права пригноблених меншин
Охарактеризуйте фактори, що впливають на успішну адаптацію навчального пронесу до погреб кожної дитини в інклюзивних і рунах.
Проаналізуйте національне законодавство щодо забезпечення рівного доступу до освіти дітей з особливими потребами.
Зараз ми стоїмо на порозі кардинальних змін освітньої політики стосовно дітей з особливими потребами. Активна робота проводиться над доопрацюванням основних освітніх законів, зокрема в закон «Про освіту», введено поняття інклюзивного навчального закладу, Кабінетом Міністрів України затверджено «Порядок організації інклюзивного навчання у загально-освітніх навчальних закладах про інклюзивне навчання» (Постанова Кабінету Міністрів України від 15.08.2011 №872).
З 2001 року Міністерство освіти і науки України спільно з Інститутом спеціальної педагогіки НАПН України та за підтримки Всеукраїнського фонду «Крок за кроком» проводить науково-педагогічний експеримент «Соціальна адаптація та інтегрування у суспільство дітей з особливостями психофізичного розвитку шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах». Понад 20 навчальних закладів з різних областей України задіяно в цьому експерименті. Позитивний досвід впровадження інклюзивної освіти нині поширюється на інші навчальні заклади України. Впровадженню інклюзивної освіти в Україні на основі використання найкращого світового досвіду сприяє Національний україно-канадський проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими освітніми потребами в Україні», в рамках якого відпрацьовуються й удосконалюється нормативно-правова база та інклюзивні технології навчання.
Аналіз законодавчих та нормативно-правових документів засвідчив, що політика сучасної України щодо дітей з порушеннями психофізичного розвитку як міноритарної групи, що потребує реабілітації та інтеграції, характеризується максимальним залученням держави до системного вирішення проблем, однак механізми реалізації цього процесу нині активно відпрацьовуються.
Розкрийте види адаптацій і пристосувань щодо задоволення специфічних потреб дітей з особливими потребами.
Адаптація – змінює характер подачі матеріалу, не змінюючи зміст або концептуальну складність навчального завдання. Зокрема, можуть використовуватись такі види адаптацій:
пристосування середовища (збільшення інтенсивності освітлення в класних кімнатах, де є діти з порушеннями зору; зменшення рівня шуму в класі, де навчається слабочуюча дитина, забезпечення її слуховим апаратом; створення відокремленого блоку в приміщенні школи для учнів початкової ланки);
адаптація навчальних підходів (використання навчальних завдань різного рівня складності; збільшення часу на виконання, зміна темпу занять, чергування видів діяльності);
адаптація матеріалів (адаптація навчальних посібників, наочних та інших матеріалів; використання друкованих текстів з різним розміром шрифтів, картки-підказки, тощо).
Розкрійне зміст індивідуалізованого навчального плану.
1 2 3