Семінар 1
Завдання 1. Дайте визначення мислення, мови та мовлення, Дайте відповіді одним реченням на кожне з 4-7 питань.
1. Мислення – це найвища форма віддзеркалення реальності та підґрунтя свідомої цілеспрямованої діяльності людини, що спрямовується на опосередковане, абстрактне, узагальнене пізнання дійсності.
2. Мовлення – конкретно застосована мова, засоби спілкування в їх реалізації.
3. Мова – система одиниць спілкування і правил Їх функціонування.
4. Розумові операції: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстракція і конкретизація
5. Форми мислення: судження, міркування, умовивід, поняття.
6. Види мислення: наочно-дійове, образне, абстрактно-логічне, розуміння усної або письмової мови, мислення ймовірностями, інтуїтивне й дискурсивне мислення, творче (продуктивне) й відтворювальне (репродуктивне) мислення.
7. Види мовлення. У сучасній психології розрізняють мовлення зовнішнє та внутрішнє. Зовнішнє у свою чергу має дві форми: усне мовлення та писемне. Крім того, усне мовлення буває діалогічним та монологічним.
Завдання 2. Дайте відповіді на проблемні запитання (два на вибір) або розв’яжіть психологічні задачі (дві на вибір).
Психологічні задачі
1. Подумайте і поясніть, що робить слово словом. Чому поєднання звуків «сокира», «будинок», «цукор», «пожежа», «рука» є словами, а поєднання «бопор», «зом», «рахса», «ражко», «хару» ми не вважаємо словами?
Як на мене, це тому що є два види граматики, одна з яких живе у нас в мозку. Якщо це наша рідна мова або мова, якою ми добре володіємо, то правила, яким ми слідуємо, коли говоримо тією мовою- є несвідомими. Поєднання звуків «цукор» для нас є словом, бо воно закарбовано у нашій пам’яті за допомогою понятійного (словесно-логічного мислення). Від предків нам відомо, що «цукор»- це продукт харчування, солодка на смак біла кристалічна речовина, що виготовляється з цукрових буряків, цукрової тростини та ін. Поєднання звуків «бопор» ми не розуміємо, оскільки воно не зустрічалося нам ні в спілкуванні, ні в словниках. Можливо, якби ми почули таке поєднання звуків в іноземній мові і зрозуміли його значення, то з цим словом у нас з’явилися б якісь уявлення і ми могли б сміло використовувати його в спілкуванні.
2. Хлопчик (2 р., 8 міс.) безуспішно намагається дістати м’ячик, що закотився під величезну шафу. Тато, спостерігаючи за марними спробами сина, говорить: «Ваню, не поспішай, подумай». Хлопчик відповідає: «Не треба думати, діставати треба».
Чи характерним є таке висловлювання для дитини даного вікового періоду? Який вид мислення проявляється у хлопчика в цій ситуації?
Таке висловлювання для дитини даного вікового періоду є характерним, оскільки приблизно 2-х років дитина здатна називати один і той самий предмет кількома словами, що свідчить про формування такої розумової операції як порівняння. На основі порівняння розвиваються індукція і дедукція, які до 3-3,5 років досягають значного рівня розвитку. До 4-х років мислення набуває наочно-дійового характеру, тобто конкретне завдання діти розв'язують пробними діями, а результат осмислюють після їх закінчення – як і робить хлопчик з задачі- не думає, а діє. У нашого героя проявляється наочно-дійовий вид мислення.