Ім'я файлу: Цінності у житті суспільства та людини.Куденчук.docx
Розширення: docx
Розмір: 50кб.
Дата: 01.05.2021
Пов'язані файли:
Соціально-економічний розвиток в незалежні Україні.docx
Прилади астрономічних досліджень.ppt

ТЕМА: ЦІННОСТІ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ І СУСПІЛЬСТВА


    1. Поняття «аксіологія»

Філософське вчення про цінності та їх природу називається аксіологією.

Погляди на цінності в історії філософії

Античність

З античних часів відома позиція Епікора « Життя раді життя». Жити потрібно так щоб насолоджуватися самим життям, отримувати задоволення от диттєвиг благ. Застерігав от ситуації пошук сенсу життя благ.

Застерігав от ситуації якщо будеш шукати сенс – життя перейде 2 план.

Середньовіччя

Життя розглядалося мовою релігії, піднятися до Бога і стати образом і подобою божою. Відомий дослідник Франк вважав що сенс життя створюється самою людиною.


Німецька класична філософія

В Новий час розвиток науки і нових суспільних відносин визначає багато в чому й основний підхід до розгляду речей та явищ як цінностей.

Особливу увагу приділяє цінностям І.Кант, вживаючи це поняття у спеціальному, вузькому розумінні: цінності, на його думку, є вимогами, зверненнями до волі, до цілі, яка стоїть перед людиною; вони є значущістю тих чи інших речей, явищ для людини. Приємним, вважав І.Кант, кожен називає те, що дає йому насолоду, прекрасним - те, що йому подобається, хорошим -те, що він цінить, схвалює, тобто те, у чому він бачить об’єктивну цінність.

Г.Гегель основну увагу приділяє розмежуванню цінностей на економічні (утилітарні), як товари, і духовні, пов’язані перш за все зі свободою духу.


Сучасність

У сучасній соціально – філософській та культурологічній літературі (адже конкретними дослідженнями цінностей займається і культурологія і соціологія) існують різні точки зору на природу цінностей та їх розуміння. Зокрема, цінності розглядаються як річ, яка має певну користь і здатна задовольняти ту чи іншу потребу людини; як норма; як значущість чогось для людини, соціальної групи чи спільноти тощо. Але всі ці розуміння відображають певну, реальну сторону цінності, тому їх треба розглядати не як взаємовиключні, а як взаємопроникаючі.

Можна також визначити поняття цінностей у найзагальнішому вигляді й таким чином: цінності є тими явищами (або сторонами, властивостями явищ) природи і суспільства, які корисні, потрібні людям того чи іншого суспільства чи його складових (груп, спільнот тощо), як дійсність, цілі або ідеали. Із цього визначення можна зробити висновок, що цінністю може бути не лише те, що існує. Але й те, що треба здійснити, за що треба боротися.


Таким чином, цінність – це свій ціннісний світ людина вибудовує в процесі предметно – практичної діяльності В цьому процесі цінності акумулювали потреби, інтереси, переживання суб’єкта.

Цінності виростали з нестатку як стану об’єктивної нестачі того, що потрібне для розвитку й існування індивіда. Потреба формувалась як усвідомлений нестаток, а потім потреба трансформувалась в інтерес. На відміну від потреби, що спрямовувала людину на об’єкт її задоволення, інтерес орієнтований на ті умови, які забезпечують можливість задоволення потреби. Інтерес формується об’єктивно, як відображення місця індивіда в системі суспільних відносин, а суб’єктивно він відображається в меті. Мете – це ідеальний, спонукальний імпульс до активної діяльності, в якій відтворюється ідеальний образ задоволеної потреби, що спонукає людину до діяльності.

Важливу роль у ціннісному ставленні до дійсності відіграють емоційні переживанні, пристрасті. Завдяки емоційному переживанню відбувається внутрішнє освоєння життєвих ситуацій, надається їм особистісний смисл. Саме з емоційного ставлення виникає відчуття значимості явищ, суб’єктивне цінування їх. Саме потреби, інтереси й емоційні переживання складають єдине ціле феномена цінності.

Цінності є не тільки наше ставлення до об’єктивних речей, а й предмет, який знаходить потреба для свого задоволення, отже, це – функція предмета задовольняти наші потреби. Маючи таку складну будову, цінності в процесі діяльності виконують роль останньої підстави вибору цілей і засобів реалізації діяльності.
Місце аксіології в системі культури

Цінність становить фундамент культури і є її предметним полем. Культура визначається як система цінностей та ідей, що слугують для регулювання поведінки членів соціуму. Культура є цементом будівлі суспільного життя, а цінності – осередком духовного життя суспільства, Культура встановлює що таке цінність, а що таке антицінність. Цінності скріплюють громадську єдність, цілісність соціуму, перешкоджаючи руйнівному впливу ззовні.


    1. Цінності як визначальні характеристики людського буття

Цінності формуються поступово, через вибір певних видів поведінки і досвіду людей. Вони виступають як сукупність звичок, прийомів людського побуту, специфічні форми поведінки, що передаються від покоління до покоління як ознака власне людського способу життя, відмінні від тваринних, інстинктоподібних. З часом ці прийоми побуту закріплюються, схематизуються у вигляді традицій, обрядів, звичаїв, ритуалів. Результатом цього є формування людської психології, ментальності, способу життя людей у потрібному для суспільства напрямі.

Чим більше витратила людина своїх фізичних та духовних сил на освоєння того чи іншого предмету, тим більш небайдужим є її ставлення до нього. Самі по собі предмети – ні позитивні, ні негативні. Вони отримують ціннісну характеристику лише по відношенню до потреб людини. Оцінюється не фізичний, природний зміст предметів, а їх суспільна функція. Тому цінність – поняття, яке визначає позитивне чи негативне значення об’єкта саме для людини.


    1. Людина в системі цінностей

Найбільш адекватними засобами самопізнання для вироблення ціннісних орієнтацій є краса (естетичне) і прагнення до добра (етичне).

Естетичні цінності: це ті речі, об'єкти, стану і явища (наприклад, твори мистецтва або природне середовище), які можуть викликати у людини позитивну або негативну реакцію при їх естетичної оцінці.
Етичні цінності: це мораль, суспільні норми поведінки, звичаї. Норми поведінки, сукупності моральних правил певної суспільної чи професійної групи.

Структура цінностей

Цінності мають досить розгалужену структуру.



За конкретно-предметним змістом цінності поділяють на : самі правові ідеали не залишаються лише фактом пануючої правосвідомості, а закріплюються в нормативних актах, конституціях і законах. Вони входять у правову нормативність як ведучий елемент. Таким чином, правові ідеали реалізуються у системі правових відносин – в вигляді взаємин формально рівних, вільних і незалежних один від одного суб'єктів права, у правових процедурах і

механізмах закріпляючих норми і закони в культурі.

Зі зміною суспільних та правових відносин відбувається і переоцінка цінностей: багато чого з того що вважалося абсолютним і непорушним, знецінюється, і навпаки, нові паростки суспільного буття породжують нові ціннісні ідеали. Відповідно до ціннісних ідеалів, що змінилися, переоцінюються і предметно-втілені цінності
За відношенням індивіда до різних видів життєдіяльності виділяють:

ціннісні орієнтації є елементами внутрішньої структури особистості. Сюди належать: спрямованість, мета індивіда, механізм індивідуальної взаємодії. Вони є найважливішими елементами внутрішньої структури особистості, які закріплені життєвим досвідом індивіда, всією сукупністю його переживань. Ціннісні орієнтації відокремлюють значуще, суттєве для певної людини від незначущого, несуттєвого. На думку дослідників. саме наявність життєвих цінностей у свідомості людини залежить як від вікового етапу, на якому перебуває індивід, новоутворень цього періоду, так і рівня розвитку суспільства загалом.



На функціональній основі виділяють: а) циклічна

б) Еволюціоністська
Цінність як ядро духовного світу людини


Духовний світ людини складають думки, переживання, цінності, ідеали, погляди, уявлення, віра. Основою духовного світу людини є цінності. Цінності орієнтують людину у світі явищ і спрямовують її діяльність. Цінності є тими явищами природи чи суспільства, які корисні, потрібні людям того чи іншого суспільства, як дійсність, цілі або ідеали. Таким чином, цінності є узагальнюючим поняттям для таких явищ духовного життя, як ідея чи ідеал, моральна норма, художній твір. Вони пов’язані з інтересами людей через систему розподілу праці; через особисті зв’язки, які виникають між тими, хто створює духовні цінності, й навколишнім середовищем, через визнання тієї чи іншої цінності з боку публіки, аудиторії, ідеології чи культури; через важелі фінансового, ідейного, соціально-політичного впливу на внутрішній світ творця цінностей та на засоби його діяльності. Цінності є предметом потреб людини. Такими предметами можуть бути річ чи ідея, внаслідок чого

цінності поділяються на:

Духовні 

Економічні

Соціальні

Матеріальні

в релігії, моральності, мистецтві)


Кошти, фірми, векселі


(політичні, правові, моральні)

Гроші, майно та інше




    1. Проблема суб’єктивного вибору. Цінність як регулятор поведінки людини

      Цінності можуть бути:

      Предметні

      Суб’єктні

      це:  створені людиною: споживча вартість продуктів праці (корисність взагалі), культурна спадщина минулого, що виступає у вигляді предметів багатства, сучасників і предметів релігійного поклоніння.


      це: сукупність настанов і оцінок, наказів та заборон, ідеалів і принципів, цілей і проектів, які виконують функцію норм, усталених орієнтирів поведінки людини, її повсякденної діяльності.

      Приклад: до таких цінностей відносяться предмети матеріальної і духовної діяльності людей, суспільні відносини, а також включені в їхнє коло природні явища, що мають для людини позитивне значення і здатні задовольняти її різноманітні потреби. З іншого боку, цінностями можуть виступати і самі критерії оцінювання явищ і фактів дійсності. 

      Приклад: уявлень людини (суб'єкта) про навколишній світ, її точки зору, почуттів, переконань та бажань. 

    2. Цінність і ціль

І ціль, і цінність виступають регулятором діяльності, проте між ними є відмінність.Цінність: будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини чи суспільства, заради якого вона діє, витрачає сили, час, гроші, здоров'я тощо, заради якого вона живе. Вивченню людських цінностей присвячений розділ філософії аксіологія, який підрозділяється на етичну й естетичну аксіологію.

Ціль: означає стан в майбутньому, котрий можливо змінити відносно теперішнього та варто, бажано або необхідно досягнути. У такий спосіб мета є бажаною кінцевою точкою процесу, як правило дії людини.

Основна форма, в якій функціонують цінності – формах суспільної свідомості через «абсолютні», «вищі» та «загальнолюдські» цінності. Особливістю вираження лише людського способу життя.

Є його нездійсненність.


    1. Ціннісні орієнтації

Ціннісна орієнтація – це спрямованість всіх проявів життєдіяльності людини на певну систему цінностей, що надає життю сенс і значення.Основним змістом ціннісних орієнтацій особистості є політичні, філософсько-світоглядні, моральні переконання, глибинні і усталені симпатії і прихильності, моральні принципи поведінки.

Без усвідомлення людиною змісту цінностей, якими вона керується, неможливо визначити цілі її діяльності.

Найважливішою функцією цих орієнтацій є функція регулятора зовнішньої поведінки індивіда.

Існують різні типи ціннісних орієнтацій, ось деякі з них:

Етико-релігійна (етизм)

Образно-естетична (естетизм)

Утилітарна

Політична

Значення

Комплекси моральних уявлень про поведінку людини та зміст моральної свідомості, що опираються на божественні заповіді, як вони викладені в священних писаннях світових релігій.


специфічна (художня) форма суспільної свідомості, людської діяльності, у якій поєднується образне пізнання дійсності з творчістю за законами краси, добра і яка є найважливішим засобом естетичного освоєння світу.

використання нерівних можливостей для створення мотивацій: більші можливості породжують мотивацію до надмірного використання можливостей, менші можливості породжують мотивацію до збільшення самих можливостей. Таким чином сама справедливість залежить від свого ціннісного визначення.

це система знань, оцінок, настроїв і почуттів, за допомогою яких відбувається усвідомлення політичної сфери суб'єктами — індивідами, групами, націями тощо. Політична свідомість, є системою ідей, теорій, поглядів, уявлень, почуттів, вірувань, емоцій людей, настроїв, у яких відбивається природа, матеріальне життя суспільства і вся система суспільних відносин; це система знань і оцінок, завдяки яким відбувається усвідомлення сфери політики суб'єктами, що виступають у вигляді індивідів, груп, класів, спільнот. Вона є необхідним елементом функціонування і розвитку політичної системи в цілому.

Сутність політичної свідомості полягає в тому, що це є результат і одночасно процес відображення й освоєння політичної реальності з урахуванням інтересів людей.

Ідея і поняття політичної свідомості, як такої, що притаманна, відповідно від індивідуума-рядового члена суспільства, починаючи з класового розшарування в ньому, і до нації і суспільства в цілому особливо розроблені в марксизмі, були загальноприйнятими у СРСР і лишаються популярними в пострадянських філософських школах.





    1. Вищі духовні цінності і життєвий сенс

Підсумковою цінністю є благо як єдність істини, добра і віри. Благо виступало вищим життєвим орієнтиром людини, узагальнювало і вищу мету її існування, і спосіб життя.

Які цінності можуть бути вищими для людини, залежить від багатьох обставин. Вищими цінностями можуть бути: здоров’я, сім’я, кохання, свобода, мир, війна, держава, праця, істина, честь, споглядання, творчість тощо. Визначення вищих цінностей здійснюється на рівні індивідуального вибору.

У житті індивіда вищі цінності визначають сенс його існування, з якого випливає вся мотивація даного суб’єкта. Завдяки цим цінностям людина долучається до того, що визначає сенс життя, надає йому конкретики.

Утвердження вищих цілей і цінностей власного життя становить сенс індивідуального існування.


    1. Глобальні проблеми: екологічний і моральний імперативи виживання людства.

Глобальні проблеми – це на ранніх етапах свого розвитку нечисленне людство не могло породити жодної глобальної проблеми, тобто проблеми, яка б торкалася будь-якої людини в будь-якому куточку Землі. Нині до глобальних, проблем людства відносять:1) демографічну проблему, яку спричинило швидке зростання населення в найбідніших країнах світу; 2) екологічну проблему — вона пов'язана з інтенсивним руйнуванням довкілля, що робить нашу планету непридатною для життя; 3) проблему забезпечення розвитку людства всіма видами ресурсів, у тому числі й продовольчими та інші.

Є такі глобальні проблеми: нині до глобальних, проблем людства відносять:1) демографічну проблему, яку спричинило швидке зростання населення в найбідніших країнах світу; 2) екологічну проблему — вона пов'язана з інтенсивним руйнуванням довкілля, що робить нашу планету непридатною для життя; 3) проблему забезпечення розвитку людства всіма видами ресурсів, у тому числі й продовольчими; 4) геополітичні проблеми, які породжують воєнні конфлікти і загрожують людству самовбивчою світовою війною; 5) проблему поглиблення нерівності й нерівномірності розвитку різних націй, країн, регіонів тощо, що постійно створює регіональну і світову напруженість.

Загальні шляхи їх вирішення: це найголовніші комплексні проблеми людства, а розвиток цивілізації на планеті постійно породжує нові й нові. Так, людству почала загрожувати страшна хвороба СНІД. Поширюються наркоманія, злочинність, тероризм, відмирають традиційні духовні цінності. Краще технічно озброюючись, людина не стає кращою морально. У цьому, напевно, криються причини виникнення всіх глобальних проблем людства.

Можна вирішити їх так: Серед них:

  • запобігання світової термоядерної війни;

  • подолання зростаючого розриву в рівні економічного і культурного розвитку між розвинутими індустріальними країнами Заходу і країнами, що розвиваються, усунення економічної відсталості, голоду, злиднів і неписьменності;

  • забезпечення подальшого економічного розвитку людства необхідними для цього природними ресурсами;

  • подолання екологічної кризи;

  • припинення "демографічного вибуху" у країнах, що розвиваються, і демографічної кризи в розвинутих країнах через більш раціональне регулювання народжуваності;

  • своєчасне передбачення і запобігання негативних наслідків НТР;

  • стримування міжнародного тероризму й екстремізму, поширення наркоманії, алкоголізму і СНІДу;

  • вирішення поставлених сучасною епохою проблем освіти і соціального забезпечення, культурної спадщини й моральних цінностей та ін.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас