БОЙЧЕНКО МВ
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
2) структура, об’єми інновацій (включаючи інно- вації за сферами діяльності, за об’ємом впрова- дження);
3) освітня та наукова діяльність регіону (кількість університетів та динаміка кількості випускників, кіль- кість населення з вищою освітою, діяльність аспіран- тури та докторантури, кількість населення, що займа-
ється науковою діяльністю та показники результатів цієї наукової діяльності, аналіз та характеристика дія- льності існуючих регіональних кластерів);
4) якість управління (даний показник повинен характеризуватись за допомогою експертного оціню- вання якості регіонального та місцевого самовряду- вання, оскільки статистичні дані є показниками, які залежать від параметру, що досліджується);
5) бізнес-середовище (оцінювання характеристик легкості ведення бізнесу, а також параметрів функціо- нування бізнес-середовища вимагає отримання досто- вірної інформації від представників бізнес-середо- вища);
6) прямі іноземні інвестиції (обсяг, структура та динаміка прямих іноземних інвестицій відображає характер іноземних зв’язків регіону та дозволяє розро- бити перспективний пан співробітництва з інозем- ними країнами з метою розбудови економіки та соці- ального простору регіону). Велика різноманітність факторів впливу на регіо- нальну конкурентоспроможність за висновками з до- слідження Портера передбачає врахування великої кі- лькості факторів, що ускладнює отримання результа- тів оцінювання. До того ж, описані вище фактори ді- ляться на фактори прямого впливу («жорсткі») та опо- середкованого впливу («м’які»). Визначення факторів потрібно для чіткого уявлення при побудові моделей економічного розвитку регіонів з метою підвищення конкурентоспроможності.
References
1. Vrtenova, L. (2009). Evaluation of factors of Re- gional Competitiveness / 3
rd central European Conference in Regional Science — CERS, рр. 1404 — 1414.
2. Porter, J.M. (1990). The Competitive Advantage of
Nations. New York, Free Press.
3. European Comission. Sixth periodic report on the social and economic situation and development of the regions of the European Union. Luxembourg, European
Commission, 1999.
4. Skokan, K. (2004). Konkurenceschopnost, inovace a klastry v regionбlnнm rozvoji. Ostrava, Repronis.
5.
Akos D. Evaluation of the Regional
Competitiveness of the Hungarian Regions. Hungarian
Statistical Review, Special Number 14, рр. 27
− 45.
6. Chitea, M.A., Dona, I. (2016). Evaluation of territorial competitiveness. Case study: South-East region and Tulcea country. Scientific Papers Series Management,
Economic Engineering in Agriculture and Rural Development,
Vol. 16, Issue 1.
7. Balestrieri, M. (2014). Rurality and ompetitiveness.
Some observation on the local area: the case of Sardinian
Region. International Journal of Rural Management, Vol 10
(2), рр. 173-197.
8. Mikuљ, O., Franić, R., Grgić, I. (2012). The evaluation of rural competitiveness in creating a policy of rural development in Croatia. Journal of Food, Agriculture
& Environment, Vol.10 (2), рр. 962-969.
9. Aiginger, K.A. (1998). Framework for Evaluating the Dynamic Competitiveness of Countries. Structural
Change and Economic Dynamics, No 9, рр. 159—188.
10. Paas T. Evaluating the competitiveness of the countries in the Baltic sea region.
11. Sachs, J., Zinnes, C., Eilat, Y. (2000). Systemic
Transformation in Transition Economies. Discussion
Papers, Harvard University for International Development,
Vol. II. Benchmarking Competitiveness in Transition
Economies. Cambridge.
12. The Global Competitiveness Yearbook 2003—
2004. World Economic Forum, 2003.
13. Mereuta C., Albu, L., Iordan, M., Chilian, M.
(2007). A Model to evaluate the regional competitiveness of the EU regions. Romanian Journal of Economic
Forecasting, №3, рр. 81-102. МВ. Бойченко др екон. наук,
НТУ «Дніпровська політехніка» МОН України, м. Дніпро
ПРОБЛЕМИ ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ
ВАНТАЖНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ В УКРАЇНІ Постановка проблеми. Однією з основних ознак розвитку світової економіки є прискорення процесів глобалізації, які визначають тенденції розвитку націо- нальних економік і суттєво впливають на систему еко- номічних відносин. Становлення ринкових економіч- них відносин посилює роль транспорту, робить більш актуальними головні завдання транспорту приско- рення обороту матеріальних цінностей, доставки гото- вої продукції, перевезення людей. Світовий досвід по- казує, що процеси глобалізації приводять до значного зростання обсягів перевезень, руху товару і, відпо- відно, вантажних потоків, як внутрішніх, так і міжна- родних, у тому числі транзитних.
Але в Україні існує багато проблему сфері ван- тажних перевезень, які потребують свого вирішення.
Однією з цих проблем є незадовільний стан логістики таких перевезень, тому ця сфера потребує її подаль- шого реформування.
Вивченість проблеми. Проблеми транспорту, ефективного його функціонування, логістики переве- зень розглядали в своїх роботах багато вчених. Серед них можна відміти роботи С. Гриценка [2], ЮС. Іва- нова [3], В. Кутирєва [7], І. Лебідь [7], Т. Маселка [4],

БОЙЧЕНКО МВ В. Наумова [5], А. Пасічника [7], О. Соколової [6], В. Швеця [11-12]. Проблемам та перспективам роз- витку автомобільного транспорту, аналізу логістичної діяльності підприємств і ринку автоперевезень, карто- графічного забезпечення транспортних вантажних по- токів присвячено роботи М. Бабій [8], Н. Гамана [1], В. Дзюри [8], П. Поповича [8], П. Чуваєва [10], О. Шевчук [8], Н. Трушкіної [9].
Незважаючи на широке коло наукових дослі- джень з обраної теми, встановлення проблем транс- портної логістики, в тому числі вантажних перевезень, потребує подальших наукових розробок. Все це знач- ною мірою обумовило вибір теми даного дослідження та його цільову спрямованість.
Метою даного дослідження є виявлення існуючих проблем транспортної логістики вантажних переве- зень в Україні.
Виклад основного матеріалу дослідження. На сьо- годні в цій сфері існує велика кількість проблем, які потребують негайного та першочергового вирішення.
Насамперед це високий рівень зношеності основних засобів інфраструктурних об’єктів, який призводить до виникнення аварійних ситуацій, а в кінцевому резуль- таті до неефективного функціонування економіки та стає загрозою для національної безпеки країни, бо ни- зька якість транспортної інфраструктури призводить до додаткових непродуктивних витрат, які фактично гальмують ріст реального ВВП.
Аналіз стану транспортної логістики дозволив ви- явити основні її проблеми: неефективне використання маршрутів доставки продукції від виробника до споживача; незадовільний стан автомобільних доріг; слабку
інфраструктуру транспорту недостатню кількість ван- тажних терміналів, а також їх низький техніко-техно- логічний рівень; відсутність практично на всіх видах транспорту сучасних транспортних засобів, що відповідають сві- товим стандартам високий рівень фізичного і морального зносу рухомого складу транспорту неефективне використання власного і найманого рухомого складу втрати від простою в очікуванні завантаження/ розвантаження транспортного засобу; втрати від неефективної роботи (умисне розкра- дання паливно-мастильних матеріалів або навіть ван- тажів, «ліві рейси», низька продуктивність транспорт- ної сфери через слабку систему мотивації та/або низь- ку кваліфікацію персоналу тощо).
Неефективне використання маршрутів доставки
продукції від виробника до споживача
Існують звичайні транспортні підприємства, ке- рівництво яких не надто замислюється про оптиміза- цію процесу доставки, тому оперативність і якість їх послуг далеко не завжди відповідає високим стандартам. Для знаходження найкоротшого шляху, а також методів складання збірно-розвізних маршрутів вико- ристовують «напівручні» методи, які не дозволяють отримати оптимальний результат, проаналізувати, до чого призведуть певні зміни маршруту за вимогою за- мовника. Але певна кількість транспортних підпри-
ємств для побудови оптимальних маршрутів руху вже готові вкладати чималі гроші в програмне забезпе- чення, здатне автоматизувати процес пошуку най- більш раціонального маршруту слідування. Деякі під- приємства вдаються до послуг зовнішніх перевізників. У цьому випадку найкраще звернутися до логістичного оператора — компанії, яка здатна оптимізувати сам процес транспортування за допомогою: збору консолі- дованого вантажу від кількох відправників, складання оптимальних маршрутів руху, підключення більш ефективного виду транспорту напевному етапі маршруту.
Незадовільний стан автомобільних доріг; слабка ін-
фраструктура транспорту недостатня кількість ван-
тажних терміналів, а також їх низький техніко-тех-
нологічний рівень З проблемою вкрай поганого стану автомобільних доріг стикаються не тільки перевізники, а практично кожен громадянин нашої країни. Вирішенням усіх цих проблему першу чергу повинна займатися держава. Й треба відмітити, що прийнята 30 травня цього року
Національна транспортна стратегія до 2030 року «Drive
Ukraine 2030» передбачає їх вирішення.
Національна стратегія «Drive Ukraine 2030» є вкрай амбітною, вона повинна покласти край бальза- муванню старої заіржавілої радянської спадщини і відкрити шлях докорінній модернізації транспортної
інфраструктури, бо неможливо нескінченно латати дороги або модернізовувати вагони, яким по 40 і більше років. В «Drive Ukraine 2030» передбачено, що через 12 років в Україні буде 10 автобанів, побудованих за принципом концесії. Почати будівництво першої платної дороги в Міністерстві планують вже в
2019 році — нею стане дорога з Києва до Білої Церкви.
Перш за все розвиватимуть напрямки Львів-Київ-
Харків-Донецьк, Київ-Керч, Полтава-Дніпро. Також в стратегії передбачена міжнародна інтеграція україн- ських автошляхів: Go Highway, Via Carpatia, продов- ження Одеса-Рені до Греції.
Щоб нові та вже побудовані дороги не руйнува- лись та служили якомога довше, на них працювати- муть більше 100 комплексів автоматичного вагового контролю. Містить стратегія й новації, наприклад, бу- дівництво інтелектуальних доріг для руху безпілотного транспорту, створення системи контролю трафіку (з використанням Big Data). Також — створення Smart- road: пілотної дороги, що генерує електроенергію.
Також буде повністю імплементована Угода про асоціацію з ЄС і утворена єдина транспортна та інфра- структурна мережа з Європою, що дозволить забезпе- чити конкурентоспроможну та ефективну транспортну систему, інноваційній розвиток транспортної галузі та наявність безпечного, екологічно чистого та енерго- ефективного транспорту.
Відсутність практично на всіх видах транспорту
сучасних транспортних засобів, що відповідають світо-
вим стандартам високий рівень фізичного і морального
зносу рухомого складу транспорту Рано чи пізно будь-яка техніка зношується, тому потрібно точно визначити момент, коли для оптиміза- ції витрат її краще продати або використати в якихось
інших операціях. Існує безліч методів розрахунку амортизації. Який з них вибрати, кожне підприємство- перевізник визначає, виходячи зі своїх завдань і по- треб. Також воно повинно розрахувати свої можливо- сті щодо придбання нового транспорту, яке буде від- повідати вимогам часу. І дуже важливо, що Україна також долучилася до розробки транспорту нового по- коління, який дасть вантажним і пасажирським пере-