Ім'я файлу: Аналітична стаття.docx
Розширення: docx
Розмір: 17кб.
Дата: 27.02.2021
скачати
Пов'язані файли:
Censorship against freedom of speech.docx
Есе Біда України в тому.docx
Розширення: docx
Розмір: 17кб.
Дата: 27.02.2021
скачати
Пов'язані файли:
Censorship against freedom of speech.docx
Есе Біда України в тому.docx
Аналітична стаття
Благодійність чи жорстока афера?
Як часто у вас виникало бажання допомогти нужденним: внести частину коштів на операцію важко хворій дитині, подати милостиню самотній бабусі чи пораненому бійцю АТО? Благодійність, тобто безкорисливе надання допомоги тим, хто її потребує – звичайно дуже шляхетна справа. Однак щоразу, засовуючи руку в кишеню аби дістати кілька гривень, варто замислитись куди насправді надходять ці кошти.
Згідно з оцінками поліції в Україні за 2018 рік жебраки та начебто представники благодійних фондів зібрали близько сотні мільйонів гривень. У Кам’янці-Подільському проблема псевдоблагодійності також є актуальною. За підрахунками місцевих правоохоронців кількість жебраків за останній рік істотно збільшилася. Щодоби жінка з дитиною на руках або самотня бабуся можуть заробити від 500 до 2 тисяч гривень. В той час як «волонтер» благодійного фонду заробляє не більше півтисячі гривень.
Як діють аферисти?
«Подайте заради Бога! На лікування дитині!», – жалібно голосить жінка неподалік центрального входу в ринок. На ній старий подертий одяг, в руках папка з незрозумілими паперами, себто медичні заключення і особисті документи та прозора коробка, куди небайдужі кидають гроші. За годину нашого спостереження до жінки підійшло близько півтора десятка людей, при чому, ніхто не наважився зазирнути у папку з документами чи хоча б запитати що-небудь про хворобу.
Ми вирішили це виправити. Підходимо до жебрачки і просимо показати документи або назвати рахунок на який можна перевести кошти. Сумний і жалісний вираз обличчя жінки одразу змінюється на відверту злість. Вона намагається сховати папку з паперами і на словах розповідає про начебто важкохвору доньку. Єдине, що встигаємо помітити на документах, доки жебрачка остаточно не вирішила змінити місце своєї «роботи», це дату останнього обстеження – жовтень 2010 року. Проте навіть не зрозуміло чи ці документи дійсно належать її доньці та чи взагалі вона в жінки є. Наступного дня зустрічаємо її на зупинці біля ринку. Вона по черзі заходить в маршрутні таксі та простягає ту саму прозору коробку із проханням допомоги. Дехто впускає жінку в салон автівки, дехто грубо виганяє тільки запримітивши її. «Я працюю водієм вже 10 років і весь цей час вона ходить тут з тими паперами і збирає гроші на нібито хвору доньку. Аферистка, що тут ще скажеш», – розповідає водій маршрутного таксі №7.
Такі поодинокі жебраки не рідкісний випадок у Кам’янці-Подільському. Вони можуть роками збирати кошти для неіснуючих людей із вигаданими хворобами. Якби люди, поглянувши на жебраків змогли вимкнути емоції і звернутися до логічного мислення, то одразу б зіставили деякі факти і зрозуміли хто перед ними – людина, що потребує допомоги чи аферист, що заробляє на чужому горі.
Псевдоблагодійні фонди
Окрім жебраків-одинаків є ще й інший вид аферистів – благодійні організації. На сьогодні в Україні зареєструвати благодійний фонд можна всього за 1000 гривень. Потім залишається орендувати невеликий офіс, купити бокси, вигадати «легенди» і залучити волонтерів або підлітків до благодійництва.
Саме за такою схемою працюють і деякі місцеві благодійні фонди, що фактично отримують можливість легально жебракувати на вулицях міста. Найчастіше зустріти підлітків або молодих людей із боксами в руках можна неподалік гуртового ринку. Волонтери, одягнені в жилети жовтого кольору, підходять до перехожих і максимально детально розповідають про життєві історії людей, яким потрібна допомога. Комусь на операцію, комусь на протези, комусь на лікування закордоном. Усі документи волонтери охоче показують. Здавалося б усе чесно і прозоро, якби не одне але. Молоді люди, що працюють в таких благодійних фондах, як правило не здогадуються, що часто кошти лише частково надходять до тих, хто їх потребує. Надзвичайно важко відслідкувати скільки за день може заробити волонтер, яка сума надходить фонду, а яка бенефіціару (людині, що одержує благодійну допомогу). Завдяки махінаціям із зібраними коштами благодійні фонди практично перетворюються на бізнес, де важкі людські долі нікого не цікавлять.
Згідно з Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», метою благодійних організацій не може бути одержання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов’язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій. Однак, на практиці цей закон не працює. Дохід отриманий від «жебракування» не може обліковуватися, принаймні чесно і достовірно. Таким чином, створення благодійних фондів – це цілком легальний дохід від діяльності, яку ледве можна назвати легальною.
У чому ж проблема?
Насамперед, проблема псевдоблагодійництва залишається актуальною протягом багатьох років, саме через ментальність українського суспільства. Скільки б не піднімали цю тему і на телебаченні, і на радіо, і у пресі, скільки б не обговорювали і не наводили аргументи. Всерівно залишаються люди, які піддаються впливу жебраків-аферистів, які готові віддати останню копійку співпереживаючи людському горю. Не вміє наше суспільство аналізувати. Найчастіше людина просто піддається психологічному та емоційному впливові, яким так вміло володіють аферисти. І жебраки і «волонтери» користуються одними й тими ж методами – тиснуть на жалість. А нашому народові подобається відчувати, що він може комусь допомогти. Побачивши жінку з дитиною чи стареньку бабусю, ніхто й не припустить думку, що це можуть бути аферисти. Більшість людей автоматично засуне руки у кишеню в пошуках кількох гривень. І буде переконана в тому, що зробили добру справу. А насправді, лише допоможе поповнити гаманці власників благодійних фондів.
Інша причина чому проблема жебраків не вирішується – це недотримання Закону України. Конституцією не заборонено жебракування, однак використання в цій діяльності неповнолітніх або отримання прибутку від діяльності благодійної організації не є законним. Відповідно така діяльність мала б каратися законом, натомість «благодійний» бізнес продовжує розквітати. Така тенденція пояснюється і відсутністю звернень до поліції з приводу незаконного використання неповнолітніх або жорстоких афер за участю благодійних фондів. Доки суспільство не зрозуміє наскільки важливим є питання професійних жебраків, до того часу цинічний бізнес псевдоблагодійництва продовжуватиме розвиватися.
Як допомагати правильно?
Звичайно, не обов’язково усі люди, що просять милостиню можуть виявитися аферистами. Є й ті хто дійсно потребує допомоги. Щоб переконатися, що перед вами не аферист, варто дотримуватись декількох правил.
По-перше, перевіряти документи: медичні заключення, рахунки за лікування, особисті дані. Якщо людині немає чого приховувати, вона надасть вам усі необхідні папери. По-друге, перевіряти наявність благодійних фондів. Сьогодні в Інтернеті можна знайти інформацію про будь-який благодійний фонд, якщо він є легальним і офіційним. По-третє, запитувати особові або медичні рахунки. Краще переводити кошти безпосередньо на рахунок певної організації або особи, звичайно, якщо перед вами усі необхідні документи. І останнє, потрібно довіряти лише відомим і перевіреним благодійним організаціям, яким нічого приховувати. Тоді благодійна допомога надійде до тієї людина, яка справді її потребує.