1   2   3
Ім'я файлу: бх визначення,норми.docx
Розширення: docx
Розмір: 52кб.
Дата: 30.11.2020

Біохімія – фундаментальна біомедична наука, яка вивчає хімічний склад, обмін речовин та енергії, молекулярні основи функціонування живих організмів

Ферменти (ензими) – це біокаталізатори переважно білкової природи та каталітичні молекули РНК (рибозими), які беруть участь в хімічних реакціях в організмі.

Класификація ферментів – 6 класів (КФ)

1. Оксидоредуктази

2. Трансферази

3. Гідролази

4. Ліази

5. Ізомерази

6. Лігази (синтетази)

Ізоферменти – множинні форми ферменту, які каталізують одну й ту саму реакцію і відрізняються за - будовою - фіз.-хім. властивостями - локалізацією в тканинах.

Коферменти (коензими, Ко) – небілкові органічні компоненти складних ферментів, які проявляють високу хімічну активність і входять до складу активних центрів.

Класифікація коферментів І.

За хімічною природою:

• вітамінні

• вітаміноподібні

• невітамінні.

НАД - НікотинамідАденінДинуклеотид

НАДФ НікотинамідАденінДинуклеотидФосфат

Метаболізм – це сукупність реакцій перетворення одних речовин в інші, які проходять в середині клітин

Цикл трикарбонових кислот Кребса (цитратний цикл) - циклічний процес, в якому ацетил-КоА окиснюється до 2 мол. СО2 та вивільняються атоми водню для дихального ланцюга.

Біологічне окиснення - це процес окиснення біомолекул, що супроводжується виділенням енергії.

Тканинне дихання - процес окиснення біомолекул, що супроводжується поглинанням тканинами О2 та виділенням СО2 та Н2О.

Редокс-потенціал (РП, V) – заряд, що виникає на платиновій пластинці, зануреної в розчин окисненої та відновленої форми речовини.

Окисне фосфорилування - синтез АТФ з АДФ та неорганічного фосфату (Фн) за рахунок енергії, що виділяється при транспорті електронів по ДЛ.

Вуглеводи – багатоатомні альдегідо- та кетоспирти та їх похідні. Cn(H2O)m.

Гліколіз – анаеробний розпад глюкози до 2 молекул лактату.

Глікогеноліз – анаеробний розпад глікогену до 2 молекул лактату.

Глюконеогенез - синтез глюкози із речовин невуглеводної природи.

ГІПЕРГЛІКЕМІЯ - підвищення вмісту глюкози в крові (>5,5ммоль/л)

ГІПОГЛІКЕМІЯ – зниження рівня глюкози в крові (<3,3ммоль/л)

ГЛЮКОЗУРІЯ –поява глюкози в сечі.

Цукровий діабет (ЦД) - стан хронічної гіперглікемії, обумовлений абсолютною (1 тип) або відносною(2 тип) нестачею інсуліну. Біохімічні показники: гіперглікемія, глюкозурія, кетоз (кетонемія та кетонурія).

Кетонові тіла - продукти неповного окиснення жирних кислот та кетогенних амінокислот.

Кетоацидоз - зниження рН крові внаслідок накопичення кетонових тіл

Кетонемія - зростання вмісту кетонових тіл в крові

Гіперхолестеринемія - збільшення вмісту холестерину в крові

(ацетоацетат, β-гідроксибутират та ацетон); альтернативне джерело енергії.

Білки - біополімери, мономерами яких є α-амінокислоти.

Амінокислоти - похідні карбонових кислот, у яких один або кілька атомів гідрогену у вуглеводневому радикалі заміщені на аміногрупу.

Повноцінні білки - містять усі незамінні амінокислоти в достатній кількості.

Незамінні амінокислоти - не синтезуються в організмі (лей, ліз, іле, фен, тре, три, мет, вал); умовно незамінні - арг та гіс.

Моносахариди - прості вуглеводи, що не гідролізують (глюкоза, маноза, галактоза, фруктоза)

Дисахариди - складні вуглеводи, гідролізують до 2-х моносахаридів (сахароза; мальтоза;целобіоза; лактоза)

Полісахариди - складні вуглеводи, що гідролізують на 10 та більше моносахаридів одного виду(гомополісахариди - крохмаль, глікоген) або різних видів (гетеро полісахариди -гепарин, гіалуронова кислота)

ЛІПІДИ − це органічні речовини, не розчинні у воді, але розчинні в органічних розчинниках.

Нейтральні жири(тригліцериди) - складні ефіри гліцеролу та вищих жирних кислот (ВЖК).

Холестерол - циклічний мононенасичений одноатомний спирт, похідний циклопентанпергідрофенантрену; компонент мембран і попередник стероїдних гормонів, жовчних кислот, вітаміну D.

ФОСФОЛІПІДИ  Структурні компоненти біомембран клітин;  Ліпотропні фактори (віт.В9 , В12, холін, Мет, Сер)

ГЛІКОЛІДИ (СФІНГОЛІПІДИ)  Структурні компоненти мієлінових оболонок нервових клітин;  Передача нервового імпульсу;  Інтелектуальні здібності

ЛІПОЛІЗ – сукупність процесів розщеплення, катаболізму, окислення ліпідів з утворенням та виділенням енергі.

ЛІПОГЕНЕЗ – сукупність процесів синтезу різних класів ліпідів.

Нуклеїнові кислоти (НК) - це біополімери, що побудовані з мононуклеотидів, з ’єднаних фосфодіефірними зв’язками (полінуклеотиди). Мононуклеотиди (нуклеотиди) складаються з трьох компонентів - азотистої основи, вуглеводу та залишку фосфатної кислоти.

Нуклеозиди - це дикомпонентні сполуки, що містять азотисту основу та пентозу - Б-рибозу чи Б – дезоксирибозу

Нуклеотиди - це трикомпонентні сполуки, що складаються з азотистої основи, пентози та залишку фосфатної кислоти (фосфати нуклеозидів)

Молекулярна біологія - це наука, що вивчає структуру та функції нуклеїнових кислот, механізми зберігання, відтворення, передачі та реалізації генетичної інформації.

Реплікація - подвоєння ДНК.

Транскрипція -синтез РНК на матриці ДНК.

Трансляція - біосинтез білка у рибосомах.

Експресія генів - це процес реалізації інформації, закодованої в генах, що складається з двох основних стадій — транскрипції та трансляції. Результатом експресії генів є синтез певних білків

Мутації - це кількісні або якісні зміни генотипу організму.

Репарація ДН К - це процес відновлення нормальної первинної структури ДНК за участю ферментних систем.

Гормони - це біологічно активні сполуки (БАС), біорегулятори, що синтезуються спеціалізованими клітинами залоз внутрішньої секреції або іншими спеціалізованими неендокринними клітинами організму, регулюють метаболічні процеси, фізіологічні функції, підтримують гомеостаз.

Вітаміни - це низькомолекулярні органічні сполуки, що надходять в організм ззовні в невеликих кількостях (мкг, мг) і які абсолютно необхідні для нормального метаболізму. Класифікація та номенклатура вітамінів За фізико-хімічними властивостями вітаміни поділяться на дві групи: водорозчинні (вітаміни групи В, вітаміни С і Р) та жиророзчинні (вітаміни А, Е, Б, К). Існують ще так звані “вітаміноподібні99 речовини, які за своїм біологічним значенням близькі до вітамінів, але більшість з них (убіхінон, холін, карнітин, ліпоєва кислота, оротова кислота) в нормі синтезуються в організмі в достатній кількості і тому ознак вітамінної недостатності як правило не спостерігається.

Авітамінози - це захворювання, що виникають за глибокої недостатності вітаміну, проявляються яскраво вираженою клінічною картиною і можуть мати фатальні наслідки. В наш час у зв'язку з раціоналізацією харчування класичні аліментарні авітамінози зустрічаються рідко.

Гіповітамінози — це стани, що характеризуються відносною нестачею певного вітаміну, мають стерту або помірно виражену клінічну картину.

Провітаміни - це речовини, які є попередниками вітамінів в організмі.

Гіпервітаміноз. Хронічне отруєння вітаміном А спостерігається при вживанні високих доз концентратів вітаміну А та великої кількості риб'ячого жиру. Прояви гіпервітамінозу дещо нагадують гіповітаміноз - запалення очей, гіперкератоз, випадіння волосся.

Кров - це рідка тканина організму (різновид сполучної). Розрізняють артеріальну, венозну та капілярну кров. Об’єм крові у дорослої людини становить біля 7% маси тіла (5,2 л) у чоловіків, 6% (3,9 л) - у жінок, понад 10% - у новонароджених. Кров складається з рідкої частини - плазми та форменних елементів (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити). В нормі плазма становить 55-60% об’єму крові, формені елементи - 40-45% (з яких 39-44% - еритроцити, 1% - інші клітини)

Ретенційна азотемія виникає при порушенні виведення азотистих сполук з сечею, особливо зростає вміст сечовини. Причини: ниркова недостатність (гломерулонефрит, гострий тубулярний некроз та ін.), позаниркові - обтурація сечових шляхів, серцево-судинна недостатність, крововтрати, тривала діарея, блювота.

Продукційна азотемія - надлишкове надходження азотистих сполук в кров при посиленому розпаді білків (сечовина зростає помірно, до 10 ммоль/л). Причини: опіки, травми, інфекційні захворювання, туберкульоз, цукровий діабет.

рН крові (рН - це від’ємний десятковий логарифм від концентрації іонів водню). В нормі коливається від 7,36 (у венозній крові) до 7,44 (в артеріальній крові). Критичні межі коливання 6,8-7,8 несумісні з життям.

Ацидоз - зростання концентрації Н+ в крові

Алкалоз - падіння концентрації ЕҐ в крові

Гемоглобін це дихальний пігмент еритроцитів, який приймає участь в транспорті кисню та вуглекислоти та виконує буферні функції (підтримання рН). Вміст гемоглобіну в цільній крові в нормі складає 130-160 г/л. Молекула гемоглобіну складається з білкової частини - глобіну і залізовмісної порфіринової частини – гему. Гемоглобін побудований з 4 субодиниць (2-х аланцюгів та 2-х (3-ланцюгів).

Азотемія - збільшення залишкового азоту крові

Гіпопротеїнемія - зниження вмісту білка в плазмі крові

Гіперпротеїнемія - підвищення загальної кількості білка в плазмі

Гіпербілірубінемія - збільшення рівня білірубіну в крові та тканинах

Ксенобіотики - це речовини, що надходять в організм з навколишнього середовища і не використовуються ним у якості джерел енергії, пластичних матеріалів чи каталізаторів. Вони можуть потрапити в організм з їжею, напоями, через шкіру або з повітрям під час дихання.

Фільтрація - пасивний процес, що проходить в клубочках нефрону через фільтраційне сито, утворене негативно зарядженими отворами ендотелія, проміжками між подоцитами та щілинами в базальній мембрані.

Реабсорбція - це процес зворотного всмоктування речовин в канальцях нефрону з сечі в кров. Реабсорбція може бути як активною, так і пасивною.

Об’єм сечі. Об'єм добової сечі в нормі коливається від 500 мл до 2000 мл і прямо залежить від кількості прийнятої води, їжі та втрат з диханням, потом і калом.

Сечовина (карбамід) – кінцевий продукт розпаду білків, нетоксична, гідрофільна, екскретується з сечею

Протеїнурія - виділення білка з сечею (більше 0,033 г/л). Це низькомолекулярні білки плазми крові (альбуміни) або інших органів.

Глюкозурія - поява глюкози в сечі. Вона виникає при перевищенні ниркового порогу для глюкози (9-10 ммоль/л).

Гемоглобінурія - поява гемоглобіну в сечі. Цей симптом виникає при важкому внутрішньосудинному гемолізі.

Гематурія - поява еритроцитів в сечі. Розрізняють: 1 .позаниркову - при травмуванні сечовивідних шляхів; 2. ниркову - при порушенні проникності ниркових клубочків (гострий гломерулонефрит).

Кетонурія - зростання кількості кетонових тіл в сечі. Добова сеча містить 20-50 мг кетонових тіл.

ТАБЛИЦЯ НОРМАТИВІВ БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ КРОВІ




Показник


Вміст в плазмі крові

в нормі


1


Глюкоза


3,3-5,5 ммоль/л


2


Загальний холестерол


менше 5,0 ммоль/л


3


Альфа-холестерол (холестерол

ЛПВЩ)


вище 1 ммоль/л


4


Бета-холестерол (холестерол ЛПНЩ)



менше 3 ммоль/л


5


Тригліцериди


менше 2 ммоль/л


6


Кетонові тіла


0,034-0,43 ммоль/л


7


Гемоглобін


130-160 г/л


8


рН крові


7,36-7,44


9


Осмотичний тиск


7,6-7,7 атм.


10


рСО2


35-45 мм.рт.ст.


11


Бікарбонати


22-25 ммоль/л


12


Натрій


135-155 ммоль/л


13


Калій


3,5-5,5 ммоль/л


14


Кальцій


2,25-2,7 ммоль/л


15


Фосфати


1-2 ммоль/л


16


Загальний білок


65-85 г/л




17



Альбуміни



40-50 г/л


18


Глобуліни


20-35 г/л


19


Альбуміни/Глобуліни


1,5-2


20


Фібриноген


2-4 г/л


21


Залишковий азот


14-28 ммоль/л


22


Амоніак


25-40 мкмоль/л


23


Сечовина


3,3-8,3 ммоль/л


24


Креатинін


50-100 мкмоль/л


25


Сечова кислота


0,2-0,3 ммоль/л


26


Білірубін загальний

8,5-20,5 мкмоль/л


27



Білірубін прямий


2,0-5,0 мкмоль/л


28


Білірубін непрямий


6,5-15,5 мкмоль/л



Показник


Активність у нормі


1


Амілаза в сечі за Вольгемутом


16-64 од.


2


Аланінамінотрансфераза (АЛТ) в сироватці

крові за методом Райтмана-Френкеля



0,1- 0,68 ммоль/(год·л)

3


Аспартатамінотрансфераза (АСТ) в сироватці

крові за методом Райтмана-Френкеля


0,1-0,45

ммоль/(год·л)



  1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас