Білет№5
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра радіології та радіаційної медицини
Навчальна дисципліна РАДІАЦІЙНА МЕДИЦИНА
Для студентів __5__ курсу ____3 медичного___ факультету
БІЛЕТ № _____5_____
1. Электрон: свойства, защита от бета-излучения.
2. Радиолиз воды, наиболее опасные его продукты.
3. Причины гибели организма после облучения в дозовом диапазоне свыше 80-100 Гр, молниеносная форма ОЛБ.
4. Периферическая кровь в период восстановления, физиологический восстановительный перекрест.
5. Равномерно распределяющиеся в организме радионуклиды. Радиотоксичность.
Завідувач кафедри, проф. ________________ Пилипенко М.І.
(підпис)
1) Електро́н— стабільна, негативно заряджена елементарна частинка, що входить до складу всіх атомів. Має електричний заряд (-е= −1,6021892(46)×10−19 Кл) і масу (9,109554(906)×10−31 кг).
Зазвичай електрон позначається в формулах символом e-. Бета-частинки, які є високоенергетичними електронами, що утворюються при бета-розпаді атомних ядер, позначаються символом β-.
Античастинкою для електрона є позитрон.
Через напівцілий спін електрон є ферміоном, і підкоряється статистиці Фермі-Дірака.
Електрон — хімічно активна складова атома, де вона пов'язана з електропозитивним ядром силами електростатичного притягання.
Електрон — стабільна частинка, його час життя принаймні перевищує 1026 років. Питання про стабільність електрона зв'язане із законом збереження електричного заряду.
З метою захисту від бета-випромінювання використовуються матеріали з малою атомною масою. Для цього використовують комбіновані екрани, у котрих з боку джерела розташовується матеріал з малою атомною масою товщиною, що дорівнює довжині пробігу бета-частинок, а за ним — з великою масою.
2) Радіоліз – розклад хімічних сполук під дією йонізуючего випромінювання з утвореннях вільних радикалів. Продукти радіолізу води - іони, пероксиди, водень, вільні електрони, мають високою реакційною здатністю по відношенню до багатьох органічних сполук - шкідливих домішок. При певному рівні поглиненої енергії можлива або повна деструкція органічних сполук до діоксиду вуглецю і води, або трансформація в нетоксичні або малотоксичні речовини.
Продукти радіолізу води - Н2 Н2О2 та О2 - розчинені в ній, можуть вступати в різні реакції, які призводять до їх зникнення. До таких реакцій відносяться реакції перекису водню з - ОН і Н, молекулярного водню з радикалом - ОН, молекулярного кисню з атомарним воднем і деякі інші.
Продукти радіолізу води (особливо е, Н, ОН і Н03) досить реакційноздатні. Тому в тому випадку, коли в розчині присутні два або більше речовин, здатних реагувати з одним і тим же радикалом, спостерігається протікання конкуруючих реакцій.
3) Церебральна форма гострої променевої хвороби.
Ця форма ГПХ виникає після опромінення в дозі 80 Гр і більше. В момент опромінення - колапс з втратою свідомості. Після повернення до свідомості -виснажлива блювота та діарея. Надалі - апатія, зміна свідомості, набряк головного мозку, прогресуюча гіпотонія, анурія. Смерть настає на 1-3 добу від розладу дихання, серцево-судинної діяльності. Ураження ІВ в дозі понад 100 Гр викликає смерть в момент опромінення -так звану "смерть під променем". У її патогенезі провідне місце належить ураженню клітин головного мозку і мозкових судин з розвитком важких порушень вітальних функцій.
4) Покращення кровотворення - позитивна прогностична ознака. У периферичній крові з'являються спочатку поодинокі мієлобласти, промієлоцити, мієлоцити, ретикулоцити. Потім швидко (протягом 1-3 днів) збільшується кількість лейкоцитів. Відновлення кількості гранулоцитів починається з 4-5 тижня.
5) В радіотоксикології так ведеться, що за характером розподілу в організмі людини їх поділяють на дві групи:
Перша група. Радіонукліди, що рівномірно або відносно рівномірно розподілені по всьому тілу людини — тритій, натрій-22, рубідій-86, ніобій-95, цирконій-95, цезій-134, цезій-137 та ін.
Друга група. Радіонукліди, що вибірково або переважно накопичуються в окремих органах і тканинах (органотропні радіонукліди):
— у щитовидній залозі (тіреотропні радіонукліди) — радіоізотопи йоду, найбільш вагомим серед яких є йод-131;
— у скелеті (остеотропні радіонукліди) — фосфор-32, кальцій-45, стронцій-90, барій-140, плутоній-239 та ін.;
— у печінці (гепатотропні радіонукліди) — марганець-64, церій-139, неодім-і47 та ін.;
— у нирках (ренотропні радіонукліди) — молібден-99, теллур-121, теллур-125 та ін.
Радіотоксичність – це властивість речовин, що містять радіоактивні ізотопи, викликати патологічні зміни при попаданні всередину організму.