5. ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЇ ОСОБИСТОЇ
БЕЗПЕКИ ОХОРОНЦЯ
Проблема особистої безпеки співробітників особистої охорони, що працюють на договірних засадах, до сих пір не розглядалася. З іншого боку, численні факти злочинних посягань на бізнесменів в нашій країні показують, що об'єктом замаху часто виступає і сам охоронець, або в якості безпосередньої мети, або в якості перешкоди для досягнення основної мети замаху.
Як ми вже неодноразово говорили, фізичний і психологічний ризик є невід'ємною характеристикою професії охоронця. У той же час, на наш погляд, відсутні нормативні та соціальні механізми щодо мінімізації професійного ризику до реально можливої нижчої межі.
Розглянемо основні складові особистої безпеки охоронця:
1. Правова захищеність - відповідність правової та нормативної бази діяльності об'єктивним умовам і завданням забезпечення безпеки особи, що охороняється.
2. Економічна захищеність - відповідність матеріального забезпечення охоронця його об'єктивним матеріальним і іншим потребам.
3. Матеріально-технічна захищеність - забезпечення професійної діяльності охоронця у відповідності до вирішуваних службових завдань, транспорту, засобів зв'язку, спеціальних технічних засобів контролю, огляду, і т.п.
4. Організаційна захищеність - організаційно-управлінські заходи щодо забезпечення безпеки особи, що охороняється, за допомогою всіх видів, форм і методів особистої охорони, включаючи використання передових і резервних груп, автомобільного супроводу, оперативно-технічного контролю, інформаційно-аналітичного й технічного забезпечення та ін .
5. Соціальна захищеність - забезпечення соціальних гарантій професійним охоронцям (страхування всіх видів, гарантоване отримання освіти, лікування і відпочинок і ін), створення позитивного іміджу професії.
6. Кадрова захищеність - можливість займатися професійною діяльністю відповідно до підготовки та наявної кваліфікації, можливість подальшого вдосконалення професійної майстерності, професійного зростання (кар'єри), відповідність професійного статусу охоронця значущості тих завдань, які він виконує.
7. Соціально-психологічна захищеність - стабільний соціально-психологічний клімат в колективі особистої охорони, наявність безконфліктних ділових відносин з особою, що охороняэться, і керівництвом охоронного підприємства (СБ).
8. Інформаційна захищеність - відповідність можливості отримання службової інформації реальный необхідності її мати. Крім цього, припинення витоку інформації про професійну діяльність і особисте життя, ефективність спеціальних заходів (розшукового та контрразвідувального характеру) щодо захисту від злочинних посягань.
9. Фізична захищеність - відповідність комплексу наявних заходів протидії злочинним посяганням (екіпірування, зброя, засоби зв'язку, володіння прийомами рукопашного бою і ін.), що забезпечує збереження життя і здоров'я охоронця при вирішенні (або в зв'язку з рішенням) ним службових завдань.
10. Психологічна захищеність - профілактика та запобігання негативних наслідків психотравмуючих обставин і умов діяльності шляхом ефективної цільової підготовки, створення системи профілактики професійної деформації особистості охоронця і ін.
Перераховані вище складові описують необхідні компоненти професійної захищеності охоронця. У нашому розумінні, професійна захищеність - це, перш за все, звільнення охоронця від необхідності вирішувати цілий комплекс проблем, безпосередньо впливає на його особисту безпеку, вирішення яких знаходиться за межами його реальних можливостей.
Детальний розгляд питань професійної захищеності не входить в завдання даного посібника. Ми розглянемо лише той аспект забезпечення особистої безпеки охоронця, обумовлений психологічними особливостями його особистості, мисленням, професійно-етичними та поведінковими установками, віктимологічною спрямованістю, наявністю професійних навичок і вмінь для розв'язання конфліктних ситуацій, самостійного аналізу професійної діяльності з метою розробки нових елементів стратегії і тактики , нових методів і прийомів забезпечення безпеки особи, що охороняється.
У цьому розділі буде представлена необхідна інформація про психологічні основи забезпечення особистої безпеки при спілкуванні в різних ситуаціях, вирішенні конфліктів та протидії явищам професійної деформації.
5.1. ПСИХОЛОГІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІЗИЧНОЇ БЕЗПЕКИ
Відомо, що часто в якості потерпілих від кримінальних нападів виступають люди, які або вважали ймовірним, або допускали думку про можливість стати жертвою злочину. В силу цього, в них, на свідомому і особливо на підсвідомому рівні функціонування психіки, виникало переконання (певна ступінь готовності, неусвідомлювана згода і т.п.) перебувати в ролі жертви.
Створюючи відповідні образи в своїй уяві, звертаючись знову і знову до програвання можливої небезпечної ситуації і, бачачи себе в ній в ролі жертви, представляючи трагічні і жахливі деталі, такі люди несвідомо формують у себе схильність до нещасних випадків і отримання певної шкоди (фізичної або психологічної).
Значну роль тут відіграє підсвідомість, бо вона, на відміну від свідомості, приймає ситуації, які програються мисленням і уявою, не просто як картини можливого, прогностичного нещастя, а як заплановані індівідом реальні ситуації з реальною ймовірною шкодою. Таким чином, підсвідомість налаштовується на певний несприятливий результат для індивіда в тій чи іншій небезпечній ситуації. Крім того, часте "застрявання" на думках про небезпеку веде до розвитку почуття страху і, як наслідок цього, хронічного стресу, що знижує рівень працездатності охоронця і ступінь його особистої готовності до ефективних дій в небезпечних ситуаціях.
З іншого боку, спостереження показують, що ігнорування небезпеки, умисне блокування думок про неї представляє іншу вкрай негативну позицію співробітника особистої охорони. При реальній зустрічі з небезпекою у людини може спостерігатися демобілізуючий стан, який різко знижує планомірність його дій, або приводить до неадекватного реагування на ступінь загрози.
Крім цього, охоронцеві вкрай важливо пам'ятати, що він є дуже цінним каналом для отримання інформації, необхідний злочинцям і конкурентам особи, що охороняється, по бізнесу. У зв'язку з цим, охоронцеві необхідно зформувати певні свідомі установки безпечної поведінки та виробити специфічні прийоми особистої безпеки.
Вироблення установки безпечної поведінки є єдиною альтернативою (крім, зрозуміло, клінічних варіантів) для успішної діяльності в сучасних реаліях надання послуг з охорони громадян.
Дана установка є готовність і схильність охоронця до цілеспрямованої, надійної і достатнього рівня безпеки, що характеризується досягненнями, для особи, що охороняється, можливістю самозахисту в умовах виникнення, проходження і вирішення, як "звичайних" службових ситуацій, так і критичних, зв’язаних зі злочинними посяганнями.
Формування стійкої установки на виживання дозволять виробити адекватну професійну самооцінку, відповідний вольовий настрой і поведінковий прогнозний алгоритм, а також розумний і вмотивований ризик, обачність і пильність, ефективність і надійність дій в небезпечних ситуаціях, вміння долати почуття страху.
Крім пропонуємої системи підготовки співробітників особистої охорони, для формування установки безпечної поведінки рекомендується використовувати певні фрази, пропозиції, в тому числі, і в ритмічній формі. Вивчаючи професійні тонкощі своєї справи, охоронець повинен створити свій "персональний" набір прийомів безпеки. Для початку прикладом можуть служити наступні формулювання:
1. Перевір свій фізичний і емоційний стан перед роботою, подивися на себе "в дзеркало".
2. Перевір зброю (якщо вона належить), екіпіровку, транспорт перед роботою.
3. Практикуйся швидко діставати і перезаряджати зброю.
4. Пам'ятай: звуки і видиме очима спотворюється під впливом стресу.
5. Розумій різницю між прикриттям і укриттям.
6. Май завжди запасну зброю ("фірмовий спосіб"), запасні елементи екіпіровки.
7. "Час запізнення" - це різниця між думкою і дією.
8. "Психологічний ряд" - осмислюй все, що відбувається.
9. Використовуй місце знаходження, як позицію для створення своєї переваги в даній ситуації.
10. Дотримуйся планів, розроблених тобою спільно з партнером (напарником).
11. "Прораховуй" дії особи, що охороняється, на крок вперед.
12. Постійно май можливість резервного зв'язку (в т.ч. телефонну картку).
13. Особа, що охороняється, рухається тільки тоді, коли вона тобою прикрита.
14. Одночасно з партнером контролюй різні боки (сектора).
15. Використовуй для передачі інформації кодові слова, фрази і жести.
6. Не забувай дивитися вгору.
17. Перш ніж відкрити двері, перевір "сюрпризи".
18. Відкрий двері повністю, перш ніж увійти.
19. Якщо двічі бачиш незнайому людину, машину - приготуйся.
20. Якщо разом з особою, що охороняється хтось почав рух (зупинився) - дій.
21. Злочинця відразу не визначиш.
22. Не зазирай за кут на рівні очей.
23. Завжди відчувай, де особа, що охороняється.
24. Уникай шаблонної і передбачуваної поведінки.
25. При небезпеці - дій. Не застигай.
26. Зменшуй негативний ефект "тунельного бачення".
27. Практикуйся в уявному контролі навколишнього простору (звуки, предмети, люди, пересування).
28. Зменшуй, по можливості, шанси особи, що охороняється, стати мішенню, без крайньої необхідності і сам не ставай нею.
29. Не стій з особою, що охороняється, прямо перед дверима, або вікном, на відкритому просторі.
30. Бережися засідок.
31.Бережись повторної засідки.
32. Спочатку "закрив" особу, що охороняється, потім дій.
33. Найкращий захист від засідки - довіряй своїм почуттям і інтуїції.
34. Чекай несподіванки.
35. Жди підтримку, якщо ризик великий.
36. Завжди знай куди забрати з небезпечної зони особу, що охороняється.
37. Перш ніж рухатися, вибери собі наступну позицію.
38. Не допускай, щоб на могилі особи, що охороняється, було написано: "Його охороняв..."
Рухайся в такт з особою, що охороняється.
40. Пам'ятай, що ключ до досягнення мети - підготовка, а не гарантія.
41. Ніколи не випускай з уваги особа, яку охороняють.
42. Сутичка, що запобігла - виграна сутичка.
43. Мертвий шеф не платить по рахунках.
Аналіз професійної діяльності співробітників особистої охорони, з урахуванням умов України, дозволяє виділити найбільш значущі фактори, що дозволяють забезпечити необхідні рівні безпеки особи, що охороняється, і особистої безпеки. До числа таких факторів належать:
прийоми безпечної поведінки при спілкуванні в різних соціальних групах і своєму професійному середовищі. Уміння протистояти провокаціям;
тактика поведінки охоронців в конфліктних ситуаціях;
тактика діяльності охоронців в певних службових ситуаціях (спеціальна тактика);
фізична і технічна підготовленість до протидії злочинним посяганням у різноманітних умовах (рукопашний бій, екіпірування, підручні засоби);
професійно-психологічна підготовленість до діяльності і протидія явищам професійної деформації.
Одним з найбільш значимих чинників безпечної поведінки, який вимагає істотної перебудови міжособистісних відносин і поведінкових стереотипів соціальної поведінки, є фактор безпеки при спілкуванні в різних соціальних групах і вміння протистояти провокаціям.
Інші фактори не менш значущі і їх розгляду приділено велику увагу в нашому посібнику.
Далі розглянемо рекомендації охоронцеві щодо забезпечення безпеки при спілкуванні, які, на нашу думку, є первинними, базовими для формування особистості професіонала - охоронця.
Охоронцеві необхідно виробити такі прийоми безпеки при спілкуванні, які рекомендується виконувати незалежно від особливостей конкретної ситуації.
Розрізняють дві основні групи прийомів безпечної поведінки при спілкуванні:
зовнішні (в ході спілкування зі сторонніми);
внутрішні (при спілкуванні у своєму професійному середовищі).
Зовнішні прийоми безпечного спілкування.
Багатьох неприємностей можна уникнути, використовуючи банальний принцип трьох "не": не дратувати, не зв'язуватися, не виділятися.
Необхідно:
не виділятися своїм зовнішнім виглядом (буденна стрижка, пристойний одяг, нічого облягаючого, відсутність чого-небудь "крикливого", якщо, однак, ваша особа, що охороняється, виглядає екстравагантно, то будьте близькі йому за стилем);
не вплутуватися в сварки і скандали (це, по-перше, привертає до Вас непотрібну увагу, а, по-друге, може бути просто провокацією...);
бути акуратним при розрахунках за комунальні послуги, сплату податків, плати за проїзд, харчування та ін. послуги;
намагатися точно слідувати професійної ролі, не виділятися на загальному тлі співробітників;
не сердився нав'язливого цікавості оточення незвичністю способу життя і звичок, або своїми різноманітними контактами;
не проявляти надмірної обізнаності в чому-небудь, не демонструвати свої широкі зв'язки і "ділові" можливості;
виробити манеру поведінки, яка не викликає у оточуючих можливої настороженості (зайвою цікавістю, "розумом" або нав'язливістю ...), або неприязні (безтактністю, занудством, гординею, грубістю ...); любезным со всеми окружающими и, по возможности, оказывать им мелкие (но не лакейские!) услуги;
хранить служебные и профессиональные тайны от своих близких (жены, друзей, родственников, любовницы...);
с привычной настороженностью ("зачем" и "почему"?) воспринимать попытки сблизиться с вами ("случайное" знакомство, непрошеные знаки внимания и т.п.);
быть осторожным со всеми, кто предлагает как бы "бескорысные" услуги (дает деньги, активно в чем-то помогает, предоставляет по дешевке что-либо нужное...);
определить объекты своей уязвимости (женщина, дети, моральные устои, жизненные привязанности...), поскольку через них на вас может быть оказано определенное давление;
выявлять свои слабости (хобби, вино, секс, деньги, черты характера...) и помнить, что их всегда могут использовать против вас;
не ввязываться в сомнительные аферы, не связанные с общим делом, не пытаться оказывать "бизнесовые" услуги в сфере деятельности охраняемого лица. В рискованные авантюры, имеющие отношение к делу, пускаться только при разрешении руководства службы безопасности или охранной фирмы.
Прийоми безпечного спілкування
в професійному середовищі.
Контакти в моїй професійній середовищі і щоденному оточенні за місцем роботи особи, що охороняється, не можна розглядати як гарантовано безпечні. Тому потрібно запам'ятати наступне:
члени команди, оточення особи, що охороняється, по можливості, знають вас під псевдонімом, про справжню прізвища, домашню адресу і телефон повинні бути інформовані тільки керівництво служби безпеки і особа, яку охороняють;
не следует давать кому бы то ни было каких-либо интимных и прочих сведений о собственной персоне;
никто в команде не должен проявлять избыточного интереса к занятиям, привычкам и интимной жизни своих коллег;
никто не должен сообщать другим лицам никаких данных о партнерах по команде, если этого не требуется в связи с выполнением служебных задач;
в отдельных случаях имеет смысл внешне изменить свой облик (прическа, борода, усы, грим, парики, татуировка, цвет кожи, очки с простыми или дымчатыми стеклами и разными оправами, голос и походку...);
быть осмотрительным при задействовании средств связи, дающих явные возможности для перехвата информации (почтовые послания, радио- и телефонные переговоры...);
использовать коды и псевдонимы даже при внутригрупповом общении;
всегда учитывать и помнить, что есть возможность утечки информации или предательства, и быть готовым к соответствующим контрдействиям;
не следует упоминать в открытом разговоре истинных фамилий, имен, а также не употреблять "сигнальную" информацию;
необходимо ориентироваться в технических возможностях системы подслушивания и знать элементарные меры противодействия;
когда необходимо общаться в людном месте, можно использовать методы невербальной связи (жестикуляции) а также коды, опирающиеся на атрибутику одежды: разные положения головного убора, галстучного зажима, носового платка... или на манипулировании подручными предметами (часами, сигаретами, ключами...).
Полезно также запомнить следующие простые сентенции:
"береженого Бог бережет";
"...наибольший вред обычно происходит по двум причинам: от разглашения тайны и доверия вероломным";
"фудно и|1п*1Ш. не» имеченным"; "продлим тлько Спои"; "'ihm длин1иш ii ii,IK, тем короче жизнь"; ы Iи . и • иэни надо платить";
- "жвлиимций сохранить тайну, да сохранит в тайне, что у него
оыь шйнй",
. "(мм МП,иным сыр бывает только в мышеловке".
toriopi. рассмотрим некоторые рекомендации телохрани-Н11И11 по выработке индивидуальной методики противодействия иршюкациям при общении.
(1о мнению практических работников, полная программа профилактики и противодействия провокациям при общении, должна включать следующие компоненты:
1. "Портрет" провокации:
- цели провокационных действий криминальных элементов ;
- видимые признаки и проявления провокационных действий;
- неявные признаки провокационных действий .
2. Типы провокаторов :
- сознательные провокаторы;
- спонтанные провокаторы.
3. "Портрет жертвы провокации."
4. Ошибочные действия сотрудников личной охраны в ситуации провоцирования.
!) Последствия провокаций.
(> Условия эффективного противодействия провокациям.
7 Тактика и приемы противодействия провокационным действиям
13 настоящее время в МВД России проводится предварительная разработка компонентов программ: "Портрет жертвы "Условия эффективного противодействия", "Тактика и приемы противодействия провокационным действиям". Дума-ек vi, что даже эти тезисные варианты материалов предста-вя! определенный интерес как для обучения телохранителей, так и для подготовки учебно-методических материалов к занятиям но сходной тематике.
Итак, рассмотрим отдельные компоненты указанных выше 3-х программ.
"Портрет жертвы провокации" (черты личности, наиболее часто встречающиеся у сотрудников личной охраны, поддающихся на провокации):
- завышенная самооценка;
- стандартное мышление;
- несдержанность в общении;
- неумение контролировать свои эмоции и чувства;
- излишняя доверчивость;
- неумение предвидеть последствия своих поступков;
- внушаемость;
- неспособность понимать других людей;
- неспособность правильно оценивать служебные и жизненные ситуации;
- неверие в то, что он может стать объектом провокации. Условия эффективного противодействия провокациям
("треугольник безопасности")
предшествующая подготовка
О тактике и приемах противодействия провокациям (как "победить" провокацию):
1. Будь бдителен к случайной удаче.
2. Прежде, чем войти - найди, где выход.
3. Лучше ошибиться, чем опоздать. Действуй! Перехвати инициативу!
4. "Гаси партнера". Не позволяй другому спровоцировать себя на действия против тебя.
5. Провокатор, делая свое дело, редко бывает абсолютно спокоен.
6. Если тебе кажется, что тебя провоцируют, подумай -может это тебе кажется.
7. Пусть хоть один человек знает где ты находишься в этот момент.
И пиит*: провоцирует, провокация - шантажирует.
и МнЛОЧбЙ не существует.
|п Ищи ножку меда в бочке дегтя. Стремись даже из са-мми (рудной ситуации извлечь пользу.
II 11| и мюкация - тоже информация.
I II», Ми чем бы ты сам стал себя провоцировать?
I I I сми кто-то чужой проявляет к тебе интерес: почему?
I I 1най, что о тебе знают другие.
1'| Умей видеть признаки неадекватности ситуации и не-алмншгного поведения собеседника.
16. Спроси: "Нужно ли мне то что хочет он (она)?
17. Если по- другому провокации не избежать - уйди.
18. Будь последователен.
19. Спроси себя: " А что потом?"
20. Больше информации - меньше шансов провокации.
21. Разберись со своими чувствами: всегда помни - кто наездник и кто лошадь.
22. Создавай условия, при которых провокация будет невозможна.
23. Ожидай неожиданное. Будь неожиданным.
24. Провокатор не любит, когда его называют "провокатор".
25. Думай! Думай! Думай!
Предложенные материалы не претендуют на полноту. Их можно назвать скорее "стартовой площадкой", рабочими алгоритмами подготовки конкретных элементов программы, которые могут быть использованы в дальнейшем. И, естественно, это не единственно возможные методические подходы к разработке материалов, посвященных вопросам профессиональной безопасности в деятельности сотрудников охраны.
Ио лишь первые шаги в разработке методик, необходимых для составления ряда программ, где будет рассматриваться 1 фатегия, тактика и приемы обеспечения физической, психологической, профессионально-психологической безопасности с учетом специфики деятельности различных категорий сотрудников негосударственных служб охраны, в том числе, и телохранителей.
5.2. ПСИХОЛОГИЯ ОБЕСПЕЧЕНИЯ ЛИЧНОЙ
БЕЗОПАСНОСТИ В КОНФЛИКТНЫХ СИТУАЦИЯХ
Специфика деятельности телохранителя определяется тем, что она протекает в условиях высокой эмоциональной напряженности, экстремальности. Основными характеристиками экстремальности, наряду со стрессом, фрустрацией и нервно-физическим напряжением, выступает постоянное состояние конфликтности, так как, при обеспечении безопасности охраняемого лица, всегда присутствует вероятность негативных воздействий со стороны людей, имеющих противоположные интересы по бизнесу, неприязненные личные отношения, криминальные притязания, психическую патологию, различные негативные психические состояния. Кроме этого, ответственность за благоприятное разрешение конфликта целиком и полностью лежит на телохранителе, ибо охраняемое лицо не всегда осознает опасность и не всегда адекватно действует в конфликтной ситуации.
С другой стороны, в своей деятельности телохранитель обязан всеми возможными способами избегать любых конфликтных ситуаций, не допускать возникновения конфликтов, которые представляли бы угрозу для охраняемого лица.
В связи с этим, диапазон конфликтных ситуаций, в которых приходится действовать телохранителю, чрезвычайно велик: от внутрисемейных конфликтов охраняемого лица до террористического посягательства на его жизнь и преступного разрешения конфликтных интересов в сфере бизнеса, что требует от телохранителя знания природы конфликта, умения предвидеть возникновение конфликтного инцидента, способности разрешать конфликтные ситуации на начальном этапе их развития.
Конфликты, возникающие во всех сферах бытия, изучает наука "конфликтология", с основными положениями которой мы ознакомим Вас в данном разделе пособия.
2 1. анатомия (природа) конфликта
H.t I шодняшний день не существует единого определе-
...... М1|1МИНП "конфликт", что составляет определенную труд-
........ при изучении этого явления.
|'И( I мшрим некоторые из них.
" Конфликт - трудно разрешимое противоречие, связанное I ... 1|1ыми эмоциональными переживаниями.
I мое определение оставляет без внимания объективные н|1н|иноречия, лежащие в основе конфликта.
Конфликт - конфликтная ситуация плюс инцидент .
В этом определении вводится дополнительное понятие, где инцидент понимается как действия со стороны участников конфликта, направленные на достижение их целей.
Конфликт - столкновение противоположно направленных интересов, целей, позиций, мнений субъектов взаимодействия.
Конфликт - это противоречие, возникающее между людьми в связи с решением тех или иных вопросов социальной и личной жизни.
Конфликт - психологическое противоборство сторон, имеющих несовместимые цели и интересы.
Исходя из перечисленных определений конфликта, дадим ему следующую формулировку:
Термин "конфликт" (от лат. Conflictus-столкновение) по своему смысловому содержанию означает столкновение противоположно направленных, несовместимых друг с другом интересов, взглядов, мнений, тенденций в сознании самой личности, других людей в системе межличностных отношений, или соответствующих состояний сознания и стереотипов поведения групп людей, имеющих разный социальный статус и различные социальные роли. Конфликт является трудно разрешимым противоречием, имеющим определенную объек-1ивную основу либо воспринимаемый таким. Он связан с острыми эмоциональными переживаниями.
В психологии рассматривают следующие формы конфликтов:
1) внутриличностный конфликт - представляет собой внутреннее столкновение между примерно равными по силе, но противоположно направленными интересами, потребностями, влечениями, мотивами и т.п.;
2) межличностный конфликт - определяется как ситуация взаимодействия, когда действующие лица либо группы преследуют несовместимые цели и реализуют противоречивые ценности, либо одновременно, в конкурентной борьбе, стремятся к достижению одной и той же цели, которая может быть достигнута лишь одной из сторон;
3) межгрупповой конфликт - конфликтующими сторонами, в этом случае, выступают социальные группировки, преследующие несовместимые цели и препятствующие друг другу на пути их осуществления.
При изучении конфликта необходимо определять сам "предмет" конфликта, то есть именно то, по поводу чего возникло противоборство.
Предмет конфликта может быть как материальным, так и идеальным, но всегда достаточно значимым для участников противоборства, хотя эта значимость может быть чисто ситуативной. Предмет конфликта является одним из факторов, определяющих форму поведения.
Предметом конфликта могут являться социальные и морально-нравственные ценности, нормативно-правовые отношения, предметы и результаты труда, удовлетворенность социальных и групповых потребностей, достижение определенных статусных позиций и психологических состояний и т.п.
Многообразию форм конфликта соответствует столь же сложная структура конфликта. Так, принято выделять в структуре конфликта следующие понятия: "стороны (участники) конфликта", "условия протекания конфликта", "образы конфликтной ситуации", "возможные действия участников конфликта", "исходы конфликтных действий".
При этом выделяются четыре стадии конфликта:
- возникновение объективной конфликтной ситуации;
- переход к конфликтному поведению
і (мнрніинвш *.....|>ликга;
( |(.мы( лин.....і' ' конфликта.
||М фи 11 и іфлик і рассматривается как многоступенчатый нрнміп і имеющий ряд промежуточных стадий. К ним отно-
И")И прищ......ііликтная стадия; стадия, связанная с возник-
нпі.чі. іинной конфликтной ситуации; интеллектуаль-11,1 їлиіия конфликта (осознание, выявление проти-Црин.п Гмірііба мотивов и т.п.); практический этап развития тнфлнма (конфликтное поведение); спад напряженности в MfHHHMi »действии сопоставления официальных и неофициаль-ш ппразцов поведения; разрешение конфликта либо выход H і ПСІ о одной из сторон.
I) зависимости от характера имеющихся противоречий и понимания их участниками конфликта, различают следующие іипьі конфликтов :
- подлинный конфликт;
- случайный или условный конфликт;
- смещенный конфликт;
- неверно приписанный конфликт;
- латентный (скрытый) конфликт;
- ложный конфликт.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 13