Безпека людини

Ім'я файлу: Міністерство освіти і науки України Національний університет.doc
Розширення: docx
Розмір: 186кб.
Дата: 21.12.2020
скачати
Пов'язані файли:
Міністерство освіти і науки України Національний університет.doc
22. Механізм функціонування грошового ринку пропозиція, попит та

^{Міністерство освіти і науки України Національний університет}

«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»

Кафедра технологій будівництва
РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНА РОБОТА

з дисципліни

«Безпека людини»

Виконала студентка:

Мусієнко Ю.С.

Групи : 301-ЕМ

Перевірив :

Зима О.Є. ,

к. т. н., доцент

Полтава 2020

Зміст

ПРОГНОЗУВАННЯ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ АКТИВНОСТІ ЛЮДИНИ ЗА ДОПОМОГОЮ БІОРИТМІВ 3

Задача 1 5

ДОСЛІДЖЕННЯ РИЗИКУ ТРАВМАТИЗМУ І ЗАГИБЕЛІ ЛЮДИНИ В ПОБУТОВИХ УМОВАХ 9

Задача 2 10

ПРОЕКТУВАННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ КОРИСТУВАЧІВ ОФІСНОЇ КОМП’ЮТЕРНОЇ ТЕХНІКИ 13

Задача 3 14

РОЗРАХУНОК ШТУЧНОГО ОСВІТЛЕННЯ У ПРИМІЩЕННІ 16

Задача 4 17

ВИМУШЕНА ЕВАКУАЦІЯ ЛЮДЕЙ ІЗ БУДИНКІВ І СПОРУД 19

Задача 5 20

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 23

ПРОГНОЗУВАННЯ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ АКТИВНОСТІ ЛЮДИНИ ЗА ДОПОМОГОЮ БІОРИТМІВ

Аналіз надзвичайних ситуацій, котрі сталися у побутовому середовищі і на виробництві, доводить, що у 90% випадків їх винуватцем була не недосконалість техніки, а сама людина. Тому безпека життєдіяльності людини напряму залежить від її самопочуття.

Психічні процеси, психічні стани і психічні властивості людини так само, як і будь-які біологічні процеси, змінюються залежно від часу. Перебіг біологічних процесів у часі вивчає окрема наука – хронобіологія, яка виникла у ХХ столітті.

Окремою частиною хронобіології є біоритмологія – наука, що вивчає біоритми.

Біологічні ритми – це періодичне повторювання у часі зміни характеру й інтенсивності біологічних процесів та явищ у живих організмах.

Біоритми класифікують за їхньою частотою (періодом), поділяючи на високочастотні біоритми (короткоперіодичні), середньочастотні біоритми (з проміжними за величиною періодами) та низькочастотні біоритми (з великими значеннями періодів).

Існує дві теорії, з якими пов’язаний ритмічний перебіг біологічних процесів в організмі живої істоти:

І теорія – пристосування організму до навколишнього середовища;

ІІ теорія – ритмічні коливання є наслідком безперервної дії космічних і геофізичних факторів (космічні промені, атмосферний тиск, припливи – відпливи та інші фактори);

Згідно з теорією трьох ритмів з моменту народження в людині починають функціонувати три біологічні ритми – фізичний, емоційний та інтелектуальний, з тривалістю відповідно 23, 28 і 33 дні. Ці біоритми мають вигляд синусоїд і складаються із позитивного і негативного півперіодів. Перехід з одного півперіоду до іншого означає перехід через нуль – так звану кризову точку. Кризова точка (кризовий день життя людини) пов’язується зі спадом емоційної фізичної та інтелектуальної активності. Найбільш небезпечними вважаються дні життя, в яких збігаються відразу дві або три кризові точки. Це час підвищеного рівня травматизму на виробництві, побуті та транспорті.

У момент народження людини відбувається своєрідний стрес організму і всі синусоїди приходять до нульової фази та починають функціонувати, рухатись вгору, а з часом через різну тривалість періоду розходяться.

У першу половину фізичного циклу людина відчуває себе фізично досконалою, здатна виконувати важку фізичну працю, показує високі результати у спорті.

У другій половині циклу навпаки – людині властива підвищена втомленість, зниження працездатності, загальна фізична слабкість організму.

У першу половину емоційного циклу людині властиві загалом позитивні емоції, оптимальне сприймання всіх невдач і негараздів життя. Завдяки підвищеному емоційному тонусу в людині загострюються всі органи відчуття і вона почуває себе бадьорою.

У другу половину періоду її позитивні емоції змінюються негативними, певним почуттям пригніченості, розгубленості. Можлива депресія, підвищена дратівливість, образливість, реалії життя сприймаються у чорному кольорі. Саме в цей час підвищується ризик виникнення соціальних небезпек (крадіжки, розбій, зґвалтування).

Інтелектуальний цикл – найбільш помітний для людей, що займаються розумовою працею. У позитивний напівперіод людина може вирішувати серйозні проблеми, а в другий наступає певне гальмування процесів мислення.

Розходження цих трьох ритмів у часі призводить до того, що іноді негативна фаза одного з ритмів частково або повністю компенсується позитивною фазою іншого ритму, і тоді часто періоди піднесення і спаду життєвих циклів ми не помічаємо

Задача 1

Дата народження студентки – 23 лютого 2000 р. (23.02.00). Потрібно скласти місячний графік біоритмів, починаючи з першого квітня 2019 р. (1.03.20).

Розв’язання

Обчислимо кількість прожитих днів за повні 20 років, враховуючи високосні роки (2000, 2004, 2008, 2012, 2016, 2020):

365*20+6 = 7306 днів.

З 23 лютого 2020 року до 1 березня 2020 року прожито ще:

6 днів.

Загальна кількість днів становить

7306+6=7312 день.

Далі розрахунок ведеться за таким алгоритмом:

ФЦ: 7312/23 = 371,913; (371,913-371)*23 = 21 день;

ЕЦ: 7312/28 = 261,142; (261,142-261)*28 = 4 день

ІЦ: 7312/33 = 221,575; (221,575-221)*33 = 19 день.

Одержані цифри 21, 4, 19 означають, що 1 березня 2020 року йде 21-й день фізичного, 4 -й день емоційного і 19-й день інтелектуального циклів студента.

Тепер треба проаналізувати в якій частині періоду – позитивній чи негативній – знаходяться обчислені дні.

Фізичний цикл:

Отже, 21 день фізичного циклу знаходиться у негативній частині періоду.

Емоційний цикл

4 день емоційного циклу знаходиться у позитивній частині періоду.

Інтелектуальний цикл

Отже, 19 день інтелектуального циклу знаходиться в негативній частині періоду.

Тепер потрібно побудувати календарний графік біоритмів на березень 2020 року.

Аналізуючи одержаний графік, робимо висновок, що найбільш несприятливі з точки зору безпеки для студента будуть 2, 10, 13,5, 14, 24, 30 березня. В ці дні слід бути особливо уважним і, якщо можливо, уникати ситуацій, пов’язаних з напруженням уваги (керування автомобілем), виснажливою фізичною і розумовою працею, подорожуванням.

ДОСЛІДЖЕННЯ РИЗИКУ ТРАВМАТИЗМУ І ЗАГИБЕЛІ ЛЮДИНИ В ПОБУТОВИХ УМОВАХ

Аксіома про потенційну небезпеку стверджує: будь-яка діяльність людини (через невизначеність величин інтенсивностей потоків речовини, енергії та інформації у системі «Л — М — С») є потенційно небезпечною.

У результаті реалізації небезпеки людина, природа і матеріальні цінності зазнають шкоди. Шкода як категорія характеризується кількісним вираженням: кількістю загиблих, кількістю поранених чи хворих, площею ураженої території, вартістю пошкоджених транспортних засобів тощо.

Кількісна оцінка невизначеності, пов’язаної із суб’єктивною оцінкою процесів та явищ, може бути зроблена лише через визначення ймовірності прояву небезпеки протягом певного інтервалу часу і при визначених обставинах. Кількісно оцінена небезпека називається ризиком.

Поняття ризику має подвійне змістове наповнення:

по-перше, це ймовірність прояву певної події у наявному місці протягом обмеженого інтервалу часу;
по-друге, згідно з ДСТУ 2293-99, це ймовірність заподіяння шкоди з урахуванням її тяжкості (серйозності).

Існує три методи визначення ризиків:

апріорний (латинське слово a priori буквально означає «з попереднього» і в переносному значенні трактується як «без перевірки»,

«наперед»), застосування якого дозволяє визначити числове значення ризику наперед, незалежно від досвіду, наприклад, у випадку, коли небезпечна подія взагалі не відбувалася;

апостеріорний (латинське слово a posteriori буквально означає «з наступного» і в переносному значенні трактується як «за наслідками перевірки», «заднім числом»), застосування якого дозволяє визначити числове значення ризику за даними попереднього досвіду, наприклад, за статистичними даними;

естиматичний (англійське слово to estimate буквально означає

«оцінювати», «складати кошторис»), застосування якого передбачає експертну оцінку процесів та явищ фахівцями, а також шляхом проведення соціологічних опитувань певних груп або широких верств населення.

Задача 2

Про людину відомо, що їй 47 повних років, чоловічої статі, мешкає у селі, є безробітним. Відомо також, що людина має власний легковий автомобіль, використовуючи його для приватних цілей 100 годин на рік, і це є для неї основною причиною додаткового ризику.

Розрахуйте для цієї людини сумарний ризик наразитися протягом одного року на смертельну небезпеку. Визначте відносну частку кожного джерела небезпеки (у процентному співвідношенні), що формує для цієї людини загальний індивідуальний ризик, і побудуйте кругову діаграму «Структура ризиків смертельних небезпек». Необхідні для розрахунку дані візьміть із довідкових таблиць.

Розв’язування

Оцінимо для досліджуваної людини ризик смертельної небезпеки, спричиненої соматичними та генетичними захворюваннями, а також природним старінням організму.

Вік 47 років означає належність до вікової групи № 11, відповідно шуканий ризик для людини цієї групи становить R₁=0,00480=4,8×10^-3. Застосуємо поправку, що враховує місце проживання особи (село) та її стать (чоловіча), звернувшись до джерел поправковий коефіцієнт К_пр=1,7, тому скориговане значення ризику смертельної небезпеки внаслідок соматичних та генетичних захворювань, а також через природне старіння організму становить:

Оцінимо для досліджуваної людини ризик наразитися на смертельну небезпеку протягом року внаслідок можливого нещасного випадку в побуті.

Вік 47 років означає належність до вікової групи № 11, відповідно шуканий ризик для людини цієї групи становить R₂=0,00100=1,0×10^-3. Застосуємо поправку, що враховує місце проживання особи (село) та її стать (чоловіча), звернувшись до довідкових таблиць: поправковий коефіцієнт К_пр=1,9, тому скориговане значення ризику смертельної небезпеки внаслідок можливого нещасного випадку в побуті становить:

1,9*1,0*10^-3=1,9*10^-3

Оцінимо для досліджуваної людини ризики наразитися на смертельну небезпеку протягом року, зумовлені її індивідуальним способом життя:

з довідкових таблиць відомо, що для непрофесійної діяльності «Водіння автомобіля» середній погодинний ризик наразитися на смертельну небезпеку становить R₃=1×10^-4. Оскільки за умовою задачі кількість годин водіння автомобіля протягом року становить 100 год, скориговане значення ризику смертельної небезпеки внаслідок ДТП обчислюється, зважаючи на поправковий коефіцієнт К_пр=1,9, що враховує стать (чоловіча) і місце проживання людини (село), як:

1,9*100*1*10^-4=1,9*10^-2

Оцінимо для досліджуваної людини сумарний ризик (загальний) наразитися на смертельну небезпеку протягом року, спричинений як її професійною діяльністю, так і індивідуальним способом життя:

R  R_  R_  R_ 

0,82*10^-2+1,9*10^-3+1,9*10^-2=3,72*10^-2

Оцінимо та визначимо відповідно до Міжнародної упорядкованої шкали ризиків смертельних небезпек для досліджуваної людини відносні частки кожного з ризиків наразитися на смертельну небезпеку протягом одного року. Результати зведемо у таблицю:

Таблиця 1

Ризик смертельної небезпеки	Числове значення	Відносна частка	Означення ризику
Загальний (сумарний) ризик наразитися на смертельну небезпеку	4,62·10^-2	100%	надмірний
Ризик смертельної небезпеки внаслідок соматичних та генетичних захворювань, а також через природне старіння організму	0,82·10^-2	18%	надмірний
Ризик наразитися на смертельну небезпеку протягом року внаслідок можливого нещасного випадку у побуті	1,9·10^-3	41%	дуже
Сумарний ризик наразитися на смертельну небезпеку протягом року, зумовлений індивідуальним способом життя: керування власним автомобілем	1,9*10^-2	41%	надмірний

Оцінимо для досліджуваної людини відносні частки кожного з ризиків наразитися на смертельну небезпеку протягом року і подамо їх у вигляді діаграми «Структура ризиків смертельних небезпек»

Аналіз отриманих при розв’язанні задачі даних свідчить, що життя і діяльність досліджуваної людини відбуваються в умовах різних ризиків наразитися на смертельну небезпеку: від дуже високого (ризики смертельного травматизму у побуті) до надмірного (ризики, спричинені можливими соматичними й генетичними захворюваннями та природним старінням організму, а також ризики, спричинені індивідуальним способом життя —користуванням власним автомобілем).

ПРОЕКТУВАННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ КОРИСТУВАЧІВ ОФІСНОЇ КОМП’ЮТЕРНОЇ ТЕХНІКИ

Організація робочого місця користувача ВДТ повинна забезпечувати відповідність усіх елементів робочого місця та їх взаємного розташування ергономічним вимогам ДСТУ 8604:2015 «Дизайн і ергономіка. Робоче місце для виконання робіт у положенні сидячи»; характеру та особливостям трудової діяльності.

Площа, виділена для одного робочого місця з ВДТ або ПК, повинна складати не менше ніж 6 м², а об’єм – не менше ніж 20 м³.При розміщенні робочих місць необхідно дотримуватись таких вимог:

розташування моніторів – на відстані >1,5 діагоналі екрана та на рівні очей оператора;
робочі місця з ВДТ розміщуються на відстані не менше ніж 1 м від стін зі світловими прорізами (не обов’язково);
площина екрана монітора повинна розміщуватись перпендикулярно площині вікна;
відстань між бічними поверхнями відеотерміналів має бути не меншою за 1,2 м;
відстань між тильною поверхнею одного відеотермінала та екраном іншого не повинна бути меншою ніж 2,5 м;
прохід між рядами робочих місць має бути не меншим ніж 1 м;
розміщення апаратури має бути якомога далі від оператора, але (за необхідності) в межах візуального контролю та фізичного доступу;
за потреби високої концентрації уваги під час виконання робіт з високим рівнем напруженості суміжні робочі місця з ВДТ необхідно відділяти одне від одного перегородками висотою 1,5…2 м.

Рекомендовані розміри столу: висота – 750 мм; ширина – 600 – 1400 мм; глибина – 800 – 1000 мм.

Задача 3

Відповідно до норм ергономічної безпеки виконайте проектування робочих місць користувачів ПК у приміщенні розмірами а×b, м і висотою h, м. При проектуванні розміри робочого столу прийняти: висота – h_ст=0,75 м, ширина – с_ст, 1 м, глибина – l_ст, 0,95 м. Накресліть схему розміщення робочих місць у заданому приміщенні (масштаб 1:100). Визначте категорію робіт за важкістю при роботі на комп’ютері (для себе) і параметри мікроклімату в приміщенні.

Вихідні дані:

розміри приміщення а×b – 6×12 м;
висота приміщення h = 2,5 м.

Розв’язування

Обчислюємо площу приміщення S та його об’єм V:

S = 6*12=72 м²

V=72*2.5=180

За умов ергономічної безпеки на одного користувача площа повинна складати не менше ніж 6 м², а об’єм – не менше ніж 20 м³. Тоді кількість комп’ютерів N має бути не більша ніж:
1. N=S/6=72/6=12 шт.
2. N=V/20=180/20=9 шт.
Із двох розрахованих значень N приймаємо менше, тобто 9

комп’ютерів.

12000
Складаємо схему розміщення робочих місць у заданому приміщенні (масштаб 1:100).

6000

Визначаємо енерговитрати Е при роботі за комп’ютером.

Для прикладу приймаємо: маса тіла працівника m_Т =60 кг; час виконання роботи t_хв =60 хв; пульс П=75 уд./хв.

Е=0,059×т_Т×t_хв×(0,12×П-7)=0,059×60×60×(0,12×75-7)=425 кДж.

Висновок: Відповідно до даних таблиці ця робота відноситься до легкої роботи І а. Згідно з таблицею нормативні значення параметрів мікроклімату для приміщення:

у холодний період року становлять: t=22…24C; f_v=40…60%; v=0,1 м/с;
у теплий період року становлять: t=23…25C; f_v=40…60%; v=0,1 м/с.

РОЗРАХУНОК ШТУЧНОГО ОСВІТЛЕННЯ У ПРИМІЩЕННІ

Видиме світло – випромінювання електромагнітних хвиль довжиною від

380 до 760 нм (1нм=10^-9 м).

Освітлення – це отримання, розподіл та використання світлової енергії для забезпечення нормальних умов праці.

Розглядаючи систему «Л – М – С» необхідно відмітити особливу роль у життєдіяльності людини освітлення.

Для характеристики освітлення використовують ряд світлотехнічних величин.

Свiтлотехнiчнi величини – показники, що визначають виробниче освiтлення, основане на оцiнюванні вiдчуттiв, що виникають під впливом свiтлового випромiнювання на очі.

Освітлення виробничих приміщень характеризується кількісними і якісними показниками.

До основних кількісних показників належать такі.

Світловий потік джерела світла , вимірюється в люменах лм, – потужність світлового видимого випромінювання, що оцінюється оком людини за світловим відчуттям, визначає загальну кількість світлової енергії W, що випромінює тіло за одиницю часу t у вибраному напрямку.

Ф=W/t, лм.

1 люмен – світловий потік від еталонного джерела в одну канделу, який розташований у вершині тілесного кута в один стерадіан.

Стерадіан – тілесний кут з вершиною у центрі сфери, який вирізує на її поверхні ділянку площею, що дорівнює квадрату радіуса сфери, тобто =S/R².

Нормування освітлення здійснюється відповідно до ДБН В.2.5-28-2006

«Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення».

Мінімальні значення освітленості залежать від:

1) категорії зорової роботи (від найвищої точності до загального нагляду);

2) розряду та підрозряду зорової роботи (від І до VIIІ і від а до г);

3) розміру об’єктів розрізнення (0,15 мм і більше);

4) контрастності об’єктів розпізнання і фону (малий, середній, великий);

5) характеристики фону (темний, середній, світлий).

На рівень штучного освітлення можна досить просто впливати, тому штучне освітлення нормується в абсолютних одиницях – нормативній освітленості ЕН, лк, яка залежить від характеристики зорової роботи та системи освітлення.

Рівень природного та сумісного освітлення залежить від факторів, змінювати які практично неможливо, – географічна широта, загальна площа світлових прорізів і орієнтація вікон, рівень освітлення неба (час доби, року, погода), наявність за вікном будівель, до того ж освітлення неба змінюється у дуже широких межах, тому природне освітлення нормується у відносній одиниці – нормативному коефіцієнті природного освітлення КПО, %.

Задача 4

Методом коефіцієнта використання світлового потоку запроетувати загальне освітлення офісного приміщення з ПК розміром аb 6*12 і висотою H 2,5м, із заданими коефіцієнтами відбиття для стелі ₁- 50_% та стін ₂- 30. Висота робочої поверхні над підлогою h_p=0,75 м, висота підвіски світильника під стелею h_c=0,1 м. Нормативна освітленість Е_Н лк - 450. Використати сітильники типу ЛПО-01 з однією або двома люмінесцентними лампами потужністю Р, Вт – 65.

Розв’язання

Розрахункова висота підвіски світильника

h=H-h_p-h_c=2,5-0,75-0,1=1,65 м.

Оптимальна відстань між світильниками при багаторядному розташуванні

L=1,5×h=1,5×1,65=2,5 м;

Визначаємо індекс приміщення

Згідно з таблицею 6.2 визначаємо коефіцієнт використання світлового потоку  = 0,59.

Визначаємо потрібну кількість люмінесцентних ламп:

Для подальшого розрахунку приймаємо 24 ламп ЛД і 12 світильників ЛПО -01 з двома лампами. Довжина світильника – 1,5 м (довжина лампи – + 10 см).
Проектуємо схему розміщення світильників у приміщенні.

12000

Рис. Схема розміщення світильників в офісі

ВИМУШЕНА ЕВАКУАЦІЯ ЛЮДЕЙ ІЗ БУДИНКІВ І СПОРУД

Евакуація – вимушений процес руху людей з метою рятування назовні приміщень при впливові на них небезпечних факторів пожежі або під час виникнення безпосередньої загрози цього впливу.

Показником ефективності евакуації є час, протягом якого люди можуть за необхідності залишити окремі приміщення і будівлю чи споруду в цілому.

Короткочасність евакуації досягається конструктивно-планувальними й організаційними заходами.

Шлях евакуації – безпечний для руху людей шлях, який веде до

евакуаційного виходу.

Евакуаційний вихід – це вихід з будинку (споруди) безпосередньо назовні або вихід із приміщення, що веде до коридору чи сходової клітки безпосередньо або через суміжне приміщення.

Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть:

з приміщень першого поверху назовні безпосередньо або через коридор, вестибюль, сходову клітку;
з приміщень будь-якого поверху, крім першого, у коридори, що ведуть на сходову клітку (в тому числі через хол); при цьому сходові клітки повинні мати вихід назовні безпосередньо або через вестибюль, відділений від прилеглих коридорів перегородками з дверима;
у сусіднє приміщення на цьому ж поверсі, котре має вогнестійкість не нижче ІІІ ступеня, не має виробництв, які віднесені за пожежною небезпекою до категорій А і Б, і забезпечене виходами, вказаними вище;
з цокольного, підвального, підземного поверху назовні безпосередньо через сходову клітку або коридор, що веде на сходову клітку, яка має вихід назовні.

Евакуаційні виходи повинні розташовуватися розосереджено.

Із приміщень, розташованих на другому та більш високих поверхах (висотою не більше 30 м), допускається передбачати евакуаційний (запасний) вихід на зовнішні сталеві сходи. Кількість евакуаційних виходів із приміщень та з кожного поверху потрібно приймати за ДБН В.1.1-7-20016 «Пожежна безпека об’єктів будівництва. Загальні вимоги», але не менше двох.

Відстань від найвіддаленішого робочого місця або точки приміщення до найближчого евакуаційного виходу визначається залежно від ступеня вогнестійкості будівлі та кількості людей, що евакуюються згідно з ДБН В1.1- 7-20016 «Захист від пожежі. Пожежна безпека об’єктів будівництва».

Задача 5

Розрахуйте час, який Вам потрібний для евакуації з аудиторії, що знаходиться на третьому поверсі університету. Для розрахунку скористайтесь планом евакуації, розміщеним в аудиторії. Наповненість шляхів евакуації студентами і персоналом прийміть за своїм варіантом. Порівняйте розрахунковий час евакуації з нормативним.

Вихідні дані:

кількість людей в аудиторії N_а, чол.- 21;
кількість людей у коридорі 3-го поверху N₁, чол - 45.;
кількість людей на сходах між 2-м і 1-м поверхами N_сх, чол - 130.;
кількість людей у коридорі 1-го поверху N₂, чол - 45.;
довжина і ширина проходу аудиторії L_а×В_а, м- 15*1;
довжина і ширина коридору 3-го поверху L₁×В₁, м - 20*6;
ширина і довжина шляху сходовою клітиною між поверхами

В_сх×L_сх=1,5×12 м;

довжина і ширина коридору 1-го поверху L₂×В₂, м – 12*6;
кількість відчинених дверей п- 1, ширина дверей , м – 1,5

Розв’язування

Розраховуємо час евакуації із приміщення за протяжністю шляхів евакуації (Т₁) і за пропускною спроможністю (Т₂).

Визначаємо площу підлоги на ділянках евакуації.

Із аудиторії: F₁= L_а×В_а=(15×1)×1=15 м² (1 проходи в аудиторії).
По коридору 3-го поверху: F₂= L₁×В₁=20×6=180 м².
На сходах (між поверхами): F_сх= В_сх.₁×L_сх.1=1,5×12= 18 м².
По коридору 1-го поверху: F₃= L₂×В₂=12×6=72 м².

Розраховуємо щільність людей на кожній ділянці шляху евакуації згідно із залежністю:

в аудиторії: ,

де f=0,1 – площа горизонтальної проекції людини;

у коридорі 3-го поверху:
на сходах між 3-м і 2-м поверхами:

на сходах між 2-м і 1-м поверхами:

по коридору 1-го поверху:

За довідковою таблицею потрібно знайти швидкість руху людського потоку евакуації:

v¹= 80 м/хв, v² = 100 м/хв, v³ = 40 м/хв , v⁴ = 15 м/хв, v⁵ = 27 м/хв.

Розрахунковий час евакуації людей із приміщення за протяжністю шляхів евакуації Т₁ визначають як суму часу руху людського потоку по окремих ділянках шляху:

Визначаємо пропускну здатністю евакуаційного виходу, тобто кількість людей, які проходять за одиницю часу через поперечний перетин дверей шириною =1,5 м.

Приймаємо:

Q=50 осіб/(м×хв) при ширині вхідних дверей   1,5 м. Q=60 осіб/(м×хв) при ширині вхідних дверей  ≥ 1,5 м.

Визначаємо час евакуації Т₂ за пропускною спроможністю вхідних дверей:

Згідно з таблицею 7.2 нормативний час евакуації із аудиторії становить

t_н=2 хв.

Порівнявши Т₁=1,94 хв і Т₂=3,2 хв з t_н=2 хв, можемо зробити висновок, що розрахунковий час евакуації із приміщення за протяжністю шляхів евакуації (Т₁) і за пропускною спроможністю (Т₂) значно перевищують необхідний час евакуації. Для зменшення часу евакуації необхідно або зменшити кількість людей, або збільшити ширину дверей і кількість виходів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Дикань С. А. Безпека людини. Університетський курс Текст= Human Security: підруч. для студ. вищ. нав. закл. усіх спец. ОКР «Бакалавр» / С. А. Дикань, І. О. Іваницька. – Полтава: ТОВ «АСМІ», 2019. – 279 с.
Смирнов В.А. Безпека життєдіяльності. Університетський курс Текст: навч. посіб. для студ. вищ. нав. закл. / В.А. Смирнов, С.А. Дикань. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – Полтава: ТОВ «АСМІ»,2014. – 349 с.
Доскин В.А. Ритмы жизни / Доскин В.А., Лавреньтьев Н.А. –М.:

Медицина, 1991. – 176с.

Детари Л. Биоритмы / Л. Детари, В. Карцаги. Пер. с венгр. – М.: Мир, 1984. – 160с.

5. Дикань С. А. Безпека людини. Університетський курс Текст= Human Security: підруч. для студ. вищ. нав. закл. усіх спец. ОКР «бакалавр» / С. А. Дикань, І. О. Іваницька. – Полтава: ТОВ «АСМІ», 2019. – 279 с.

6. Смирнов В.А. Безпека життєдіяльності. Університетський курс Текст:

навч. посіб. для студ. вищ. нав. закл. / В. А. Смирнов, С. А Дикань. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – Полтава: ТОВ «АСМІ», 2014. – 349 с.

7. Жидецький В.Ц. Охорона праці користувачів комп’ютерів. Навчальний посібник / В.Ц. Жидецький. – Львів: Афіша, 2000. – 176 с.

8. Смирнов В.А. Безпека життєдіяльності. Університетський курс /

В.А. Смирнов, С.А. Дикань. – К.: Кафедра, 2012. – 304 с.

9. ДСанПіН 3.3.2.007-98. Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0293-10.

10. Ройтман М.Я. Противопожарное нормирование в строительстве /

Ройтман М.Я. – М.: Стройиздат, 1985. – 590 с.
скачати