Ім'я файлу: Банківське право.docx
Розширення: docx
Розмір: 22кб.
Дата: 31.08.2021
скачати

Захарчук Ольга

Усманова Валерія
Банківське право в системі фінансового права
Зміна економічних пріоритетів Української держави, перехід до ринкової економіки призвели до виникнення нової фінансово-кредитної системи, стабільність якої є найважливішою умовою розвитку економіки. Саме тому процес ринкових перетворень почався саме з реформування основної ланки фінансово-кредитної системи, а саме банківської системи. В результаті виникають нові кредитні організації, діючі банківські установи комерціалізуються, починає розвиватись ринок фінансових послуг.

Сьогодні банківська діяльність є високодинамічною та невід'ємною частиною функціонування всіх сфер економіки і як результат функціонування валютного, грошового, кредитного та фондових ринків, а це, в свою чергу, потребує нового правового регулювання.

Всі відносини в сфері банківської діяльності діють на основі цілісної системи нормативно-правових актів, які визначаються терміном "банківське законодавство". У наукових працях під банківським законодавством переважно розуміють сукупність законів та підзаконних актів, які забезпечують правове регулювання банківських відносин (що охоплює норми, які регулюють діяльність банків та інших кредитно-фінансових інститутів, а також їх відносини з клієнтами).

Саме це призвело до появи поняття "банківське право". Застосування самого терміна "банківське право" вже не викликає сумнівів ні у теоретиків, ні в практиків. Однак досі немає однозначності щодо визначення місця банківського права в системі права України. Дослідженням даного питання займались українські вчені О. А. Костюченко, О. О. Качан, €. В. Карманов, О. П. Орлюк, Д. О. Гетманцев, Н. Г. Шукліна, Ю. В. Ващенко, А. О. Селіванов та інші. Не залишилось дослідження даного питання поза увагою іноземних науковців, зокрема, О. М. Олейник, А. Г. Братко, Г. А. Тосунян, А. Ю. Вакулин, А. М. Екмалян та багато інших [1].

Аналіз та систематизація різних поглядів дає можливість виділити кілька точок зору з даної проблеми:

1) банківське право є самостійною галуззю права;

2) банківське право с підгалуззю права (фінансового, цивільного, господарського);

3) банківське право є комплексним інститутом права;

4) банківське право є комплексною галуззю права. До самостійної галузі права банківське право відносять в більшості іноземні фахівці, стверджуючи, що самостійність випливає з суспільної потреби, державного інтересу та особливої значущості банківської системи.

До 90-х років XX ст. банківська система України перебувала в державній монополії, здійснюючи адміністративно-контрольні повноваження, та була, по суті, частиною управлінського апарату держави в сферi економіки. Тому банківська діяльність мала владно-організаційний, а не комерційний характер: договірні відносини, в які вступали банки як рівноправні партнери і які регулювалися нормами цивільного права, мали обмежену сферу дії і другорядне значення.

Отже, сукупність норм, які регламентували відносини в банківській сфері, на той час не виокремлювалася в окрему галузь, оскільки мала більше спільного, ніж специфічного, порівняно з іншими нормами тієї галузі, до складу якої вона відносилась (а саме фінансового права), і в держави не було зацікавленості в її самостійному розвитку. Однак на сьогодні стабільність банківської системи і національної валюти, ступінь захищеності інтересів вкладників, нормалізація фінансових потоків та розрахункових відносин для економічної безпеки держави мають одне з найважливіших значень. Саме тому формується суспільна потреба та державний інтерес в оформленні банківського права в окрему самостійну галузь права.

А. Г. Братко, стверджуючи, що банківське право є самостійною галуззю права з власним предметом і методом, зазначає, що воно обумовлене цивільним правом і є його своєрідною надбудовою. К. Гавальда, Ж. Стуфле зазначають, що об'єктом банківського права с визначення правового становища банків, тобто організацій, які професійно на постійній основі здійснюють банківські операції і правове становище самих банківських операцій. Останні, по суті, с комерційними угодами. У подальшому ці автори дещо змінили свою точку зору, сформулювавши поняття кредитного права.

М. Агарков зазначає, що під терміном "банківське право" можна розуміти сукупність юридичних норм, які регулюють організацію та діяльність банків (кредитних установ). До організації та до діяльності кредитних установ мають застосовуватися норми, які регулюють майновий обіг взагалі, та норми, безпосередньою метою яких е врегулювання тих або інших питань банківського права. Тобто банківське право, в основному, являє собою спеціальний розділ торговельного права, присвячений банкам. Цілий ряд авторів відносить банківське право суто до фінансового права, або банківське законодавство - лише до внутрішньогалузевого законодавства, яке є складовою фінансового законодавства. На думку О. А. Костюченка, банкiвське право нині можна визначити як підгалузь фінансового права України, яка спрямована на мобілізацію, розподіл і використання централізованих фондів з метою забезпечення виконання завдань держави [2].

Банківське право - це система правових норм, що регулюють порядок організації та діяльності банків України, їх взаємовідносини з клієнтами (юридичними та фізичними особами), що обслуговуються банками, а також порядок здійснення банківських операцій.

Об'єктом регулювання з боку банківського права є банківська діяльність. Згідно українського законодавства банківська діяльність це залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Загалом, банківська діяльність - це цілий комплекс операцій та послуг, які здійснюються виключно банками, і мають на меті залучення кредитних ресурсів до реального сектора національної економіки [3].

Ці відносини регулюють принципи організації та діяльності банків, а також порядок надання банківських послуг. Метод правового регулювання банківської діяльності має досить складну природу: з одного боку, використовується метод владних приписів, що властивий адміністративному праву - інтереси держави представляють органи, наділені нею владними повноваженнями (Кабінет Міністрів України, Національний банк України (НБУ)). Існують також владні відносини між НБУ і комерційними банками. З іншого боку - відносини з клієнтурою, що базуються на методі автономії, тобто юридичній рівності сторін - тут застосовується цивільно-правовий метод регулювання суспільних відносин, для якого характерні оперативна самостійність та рівноправність

Банківському праву властиві обидва зазначені методи, оскільки завдяки першому держава прямо й безпосередньо регулює поведінку суб'єктів цих відносин, а завдяки другому - лише встановлює межі саморегулювання взаємовідносин суб'єктів [4].

Банківське право ґрунтується як на загально-правових принципах, притаманних всьому національному праву (законності, верховенства права та рівності всіх перед законом), так і на спеціальних, які мають свої специфічні ознаки і властиві банківській сфері.

За нинішніх ринкових умов такі принципи мають сприяти вдосконаленню економічних відносин і способів їх правового регулювання з метою підвищення ефективності функціонування банківської системи, здатної Мобілізувати фінансові ресурси та сконцентрувати їх на пріоритетних напрямах структурної перебудови економіки.

До спеціальних принципів банківського права належать:

1. Принцип свободи економічної діяльності.

Суб’єкти банківської діяльності мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Обмеження у здійсненні банківської діяльності передбачаються законодавством України;

2. Принцип неухильного виконання економічних нормативів, встановлених НБУ, норм чинного законодавства.

Цей принцип зобов’язує суб’єктів банківських правовідносин додержувати правил поведінки, приписуваних нормами банківського права. Так, правилами НБУ передбачено, що комерційні банки зобов’язані додержувати економічних нормативів, встановлених НБУ;

3. Принцип поєднання публічних і приватних начал у банківській сфері.
З одного боку, держава займається організацією, регулюванням і управлінням банківською системою в інтересах усього суспільства. А з іншого, проявляються приватні інтереси кредитних установ, клієнтів, тобто діє паритет інтересів усіх суб’єктів банківського права;

4. Принцип задоволення потреб клієнтів та максималізацй отримання прибутку банками;

5. Принцип добровільності взаємовідносин і взаємної заінтересованості банківських установ та їх клієнтів.

Суб’єкти банківських правовідносин (при кредитуванні, організації розрахунків) будують відносини на підставі рівності сторін, їх диспозитивності та ініціативності у формуванні й виконанні прав і обов’язків. У цих відносинах виявляються взаємна воля і свідомість учасників;

6. Принцип підтримки конкуренції та заборони економічної діяльності, спрямованої на монополізацію й недобросовісну конкуренцію.

Це означає, що банкам забороняється укладати угоди з метою обмеження конкуренції в банківській діяльності, а також монополізації умов надання кредитів, інших послуг, встановлення відсоткових ставок і комісійної винагороди. Комерційні банки не мають права без згоди НБУ зменшувати розмір статутного фонду і розподіляти резерви серед акціонерів банку.

Контроль за додержанням антимонопольного законодавства у сфері банківської діяльності здійснює Антимонопольний комітет України (АКУ). Реорганізація комерційних банків відбувається за погодженням з АКУ у випадках, передбачених чинним законодавством.

7. Принцип нагляду за діяльністю банків та інших кредитно-фінансових установ. У належному функціонуванні банківської системи найважливіша роль відводиться нагляду. Без нього не може здійснюватися економічна діяльність, за його допомогою забороняється втручання держави у внутрішньогосподарську сферу комерційних банків, підприємств, забезпечується законність у банківській сфері, запобігання правопорушенням, за його сигналами притягуються до відповідальності винні особи [5].

Основним джерелом банківського права є Конституція України. Багато з її норм мають пряму банківсько-правову спрямованість, зокрема ст. 99 , визначає, що грошовою одиницею України є гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави ‑ Національного банку України. Або ж, за ст. 100, Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. Правовий статус Ради Національного банку України визначається законом.

Важливе значення у врегулюванні банківських правовідносин відіграють норми, що складають зміст законів, що мають загальне значення, беручи до уваги, що банківська діяльність є різновидом підприємницької діяльності, а відтак врегульовується нормами цивільного, господарського, адміністративного, податкового та іншого законодавства. До загальних законів належать Цивільний, Господарський, Кримінальний кодекси України, кодекс України про адміністративні правопорушення, закони “Про власність, “Про цінні папери та фондову біржу”. Норми вказаних законів закріплюють основні вимоги до організаційно-правових форм, у яких можуть утворюватися фінансово-кредитні установи; правові засади використання фінансових інструментів, що виступають об’єктами банківських відносин; загальні правила укладання цивільно-правових договорів та угод та ін.

Особлива роль у регулюванні банківських правовідносин належить нормам, що складають зміст спеціального банківського законодавства. Його систему складають Закони України “Про Національний банк України, “Про банки і банківську діяльність”, “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”, “Про електронні документи та електронний документообіг”, “Про електронний цифровий підпис”, “Про іпотеку” та ін [6].
Використані джерела:

1. http://old.univer.km.ua/statti/storozhuk_i.p._do_pytannya_pro_mistse_bankivskoho_prava_v_systemi_prava_ukrayiny.pdf

2. http://dspace.pdaa.edu.ua:8080/jspui/bitstream/123456789/8740/1/Conf_Soc_gum_nauki_Tom1_15.%20Культурно-історичний%20поступ.pdf#page=555

3. http://vestnik-pravo.mgu.od.ua/archive/juspradenc15/part_1/28.pdf

4. http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Vetp_2013_44_24.pdf

5. https://ru.osvita.ua/vnz/reports/bank/19938/

6. http://mego.info/матеріал/§-5-джерела-банківського-права
скачати

© Усі права захищені
написати до нас