1   2   3   4   5
Ім'я файлу: Діяльність банків на інвестиційному ринку.docx
Розширення: docx
Розмір: 92кб.
Дата: 12.05.2021

РОЗДІЛ 3.

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО РИНКУ УКРАЇНИ


Загальною проблемою на вітчизняному фондовому ринку є брак внутрішніх інвестиційних фондів, тобто більшості населення бракує коштів. Розвиток фондового ринку обмежений такими факторами: недосконалою нормативно-правовою базою, недостатньо розвиненою інфраструктурою, недовірою вітчизняних та іноземних інвесторів до внутрішніх фондових ринків та несприятливим середовищем оподаткування інвестицій у цінні папери.

Подальший розвиток ринку слід здійснювати за такими напрямами: продовжувати приватизацію та корпоратизацію державних підприємств, пришвидшити процес створення холдингових компаній та використовувати додаткові акції для залучення коштів безпосередньо від підприємств для збільшення їх частки на ринку капітал [16, c. 1-3].

Тому основними причинами інвестиційної кризи в Україні за останнє десятиліття є:

- млявість політичних (демократичних) і економічних ринкових реформ;

- недосконалість і нестабільність законодавства;

- постійне зниження обсягу внутрішніх накопичень внаслідок падіння національного виробництва;

- слабкість матеріальної бази через розлад усіх галузей економіки та зруйнування ринку збуту товарів;

- мізерність фінансових ресурсів, в тому числі внаслідок відходу держави з інвестиційної сфери і фактичного небажання недержавних структур займатися виробничими інвестиціями;

- необґрунтовані надії на приплив іноземних інвестицій;

- значні масштаби взаємних неплатежі [17].

Державна система регулювання інвестиційної діяльності має дуже складну структуру. Він охоплює не лише заходи (механізми), що регулюють конкретні процеси, але й інструменти, тобто інструменти та норми, що застосовуються в певних сферах (складових) економічної політики. Загальна система нагляду спрямована на реалізацію соціальних функцій, які бере на себе держава. Тому національну систему нагляду за інвестиційною діяльністю слід створити за принципом класифікації: спочатку встановіть функції системи, потім визначте напрямок економічної політики, спрямованої на досягнення цих функцій, а потім виберіть інструменти для реалізації політики. Нарешті, були сформульовані заходи щодо стандартизації конкретного процесу.

Для країн з будь-якою системою управління необхідний активний державний нагляд за інвестиційною діяльністю. Основною основою для пожвавлення інвестиційної діяльності в Україні є захист конкуренції та коригування інвестиційних цін, а також підтримка державою інвестицій та підприємництва з метою розвитку ринкових відносин та конкуренції у сфері інвестицій. Держава втручається в інвестиційну діяльність країн з різним рівнем ринкових відносин, незалежно від форми власності інвестора. Теоретично існує два протилежні методи державного втручання в інвестиційний процес. У першому випадку держава виконує багато функцій для інвесторів. У другому випадку держава надає інвесторам найбільшу свободу. Водночас держава впливає на інвестиційний процес через макроекономічні регулюючі органи: оподаткування, амортизацію, кредитну політику, санкції та системи субсидій [18].

Для забезпечення сталого економічного розвитку, національної економіки та інвестиційної привабливості певних галузей та регіонів держава намагається залучити вітчизняних та іноземних інвесторів за допомогою податкових пільг, пільгових позик та державних субсидій. Тому важливою функцією держави є спрямування інвестицій на економічний розвиток та повну зайнятість. З цією метою країна заохочує створення підприємств з іноземними інвестиціями, міжнародною увагою та консорціумами.

ВИСНОВКИ


У процесі даної роботи вивчається економічна природа інвестицій, при цьому розглядається вітчизняний та зарубіжний досвід інвестиційного процесу за сучасних умов та методика оцінки інвестиційних ресурсів банків, а також розроблена методика оптимізації інвестиційного портфеля основою.

Він розкриває сутність та характеристики банківської інвестиційної діяльності, вивчає основні класифікаційні характеристики банківського інвестиційного підрозділу та розглядає методи інвестиційної політики комерційних банків для ефективного формування інвестиційного портфеля.

Суть банківських інвестицій полягає в інвестуванні з метою отримання прибутку з урахуванням прибутковості та рівня ризику.

Інвестиційна діяльність комерційних банків на ринку цінних паперів включає діяльність банків як інвесторів (обслуговування власних інвестиційних потреб банку та самофінансування бізнесу) та діяльність банків, що виступають посередниками на ринку цінних паперів (з надання послуг з інвестицій клієнтів бізнес). Незамінною частиною реалізації інвестицій є допоміжні банківські послуги, що супроводжують інвестиційний процес.

Діяльність банків як інвесторів на ринку цінних паперів полягає у формуванні інвестиційних портфелів. Інвестиційний портфель включає цінні папери, що належать банку, зосереджуючи увагу на власному володінні та перепродажі; інвестиційний портфель банку також може включати цінні папери, включені до резервів другої стадії; інвестиційний портфель банку може включати цінні папери, випущені резидентами України та нерезидентами, І торгуються на українському фондовому ринку відповідно до «Закону про цінні папери та фондовий ринок України» [2] ; деривативи на цінні папери (ф'ючерси та опціони на цінні папери та ринкові індекси) можуть використовуватися в інвестиційних портфелях для зниження рівня ризику; банки видаються в уповноважених капітал підприємств та організацій, Неакціонерні інвестиції, випущені в цінні папери, розглядаються як інвестиції.

Управління інвестиційним портфелем банку відбувається в умовах ризику та невизначеності.

Інвестиційні ризики комерційних банків класифікуються за такими ознаками:

Місце походження;

2) метод управління;

3) метод оцінки;

4) Характер фінансових наслідків;

5) Ступінь диверсифікації;

6) Своєчасність проявів;

7) Рівень фінансових втрат;

8) Ступінь передбачуваності;

9) Мінімізуйте можливість негативних наслідків тощо[23].

Говорячи про проблему формування інвестиційного портфеля в основних сферах банківської інвестиційної діяльності, слід звернути увагу на прийняття обґрунтованих методів вибору стратегій управління та відбору інвестиційних об'єктів відповідно до поданої джерельної інформації для прийняття ризикованих інвестиційних рішень . Рішення і на цій основі описують варіанти інвестування та показники, які можуть бути використані як критерії для прийняття найкращого рішення щодо інвестицій з найбільшим ризиком. З цієї причини необхідно розрахувати оптимальну структуру портфеля акцій українського комерційного банку для залучення та подальшого використання різних видів активів як динамічної системи моделювання розподілу інвестицій, яка базується на одній із перспектив.

У другій частині роботи я проаналізував, як управляти інвестиційним портфелем у ПАТ КБ «ПРАВЕКС БАНК» [24, c.36-48].

ПАТ КБ Річард Елліс "ПРАВЕКС БАНК" є одним з найбільших учасників українського фондового ринку [25].

Основними критеріями вибору певних цінних паперів у портфелі Приватбанку є їх прибутковість та ліквідність.

Інвестиційний портфель банку формується таким чином, що забезпечує максимальну віддачу. У цьому випадку для того, щоб банк швидко продавав цінні папери з несприятливими коливаннями курсу, він повинен відповідати високій ліквідності цінних паперів (певною мірою важлива гарантія умови високої ліквідності в інвестиційному портфелі цінних паперів). Фінансові збитки, оскільки вони надають можливість продати цінні папери при перевищенні межі збитків.)

Також пропонується, що завдяки взаємозв'язку між кількістю цінних паперів, випущених на ринок, та кількістю інвестицій, здійснених банками у цінні папери, розвиток фондового ринку та посилення інвестиційної діяльності банків на ньому допоможуть прийняти наступні заходи:

 Розвивати організовані операції з цінними паперами, покращувати прозорість операцій на фондовому ринку та запроваджувати постійні та прозорі механізми середньострокового фінансування банку НБУ за допомогою корпоративних облігацій як забезпечення;

 Сформувати розвинений ринок державних цінних паперів, на якому будуть торгуватися цінні папери з низьким ризиком та високою ліквідністю, випущені для економічного розвитку (конкретні інвестиційні проекти), а не для споживання;

 Створити умови для впровадження нових випущених середньо- та довгострокових муніципальних боргових цінних паперів;

Забезпечити формування цивілізованого ринку іпотечних позик.


1   2   3   4   5

скачати

© Усі права захищені
написати до нас