1   2   3   4   5
Ім'я файлу: Лекція 9 Шекспір.doc
Розширення: doc
Розмір: 190кб.
Дата: 05.05.2020
Пов'язані файли:
Практична4.docx

Образ Гамлета


Такою ідеальною людиною, гуманістичною мрією і взірцем людини є Гамлет. Вихований гуманістами Віттенберзького університету в дусі найкращих ідеалів длбра і людяності, Гамлет несподівано для себе розкриває справжню нелюдяну, жорстоку сутність світу зла. Смерть батька вразила його, але ще більший тягар спав на його душу, коли привид батька розкрив йому страшну правду і поклав на нього обов`язок помсти Клавдієві за вчинений злочин.

Для Гамлета- гуманіста і християнина, вихованого в дусі гуманістичної поваги та християнського милосердя, вбити людину є найстрашнішим, бо лише Бог, що дав людині життя, має право його відібрати. Це колись, в античні часи Пірр, мстячи за свого батька, міг бути таким черствим і жорстоким, бо був поганином, не християнином, не знав заповіді Божої “Не убий!”, а для християнина є великим гріхом переступ через цю заповідь.

Тому Шекспір вводить у дію привид батька Гамлета – це немов саме небо дає Гамлетові наказ помститися за батька. Але принц не спішить вірити друзям, що розповіли йому про тінь батька, він передчуває тут щось нечисте, при появі привида вражений Гамлет не виключає й сатанинської сили:
Пречисті сили неба, крийте нас!

Блажений дух чи сатана проклятий,

Чи злинув ти з небес, чи з пекла зринув...
Лише після розповіді батька Гамлет відкинув сумніви і постановив помститися Клавдієві, вбити його. Та все ж Гамлетові нелегко зважитись на це, бо він усвідомлює, що помстою Клавдієві він повстає проти всього світу зла: “Звихнувся час! О доле зла моя! Чому його направить мушу я?” Та після довгих роздумів, вагань і сумнівів, після докорів собі у знаменитому монолозі “Бути чи не бути” Гамлет відкидає рішуче покору і смерть і обирає боротьбу зі світовим злом, втіленням якого є король Клавдій.

Та Гамлет не поспішає з помстою: він хоче, щоб Клавдій зрозумів, що його злочин викрито, що його злочин викрито, що його чекає страшна кара. Саме тому Гамлет не вбиває Клавдія, коли застає його у молитві. Та не одне це спиняє принца. Як християнин Гамлет добре знає, що смерть під час молитви принесе злочинцеві відпущення гріхів і той піде на небо, а не до пекла. Клавдія треба убити, коли він чинитиме гріх, коли він буде далеким від спасіння, коли він буде усвідомлювати, що кара за злочин близька й невідворотна. Саме для цього попередження про кару Гамлет використовує нагоду: розкрити королеві правду повинні актори своєю виставою про помсту Пірра Пріамові за смерть свого батька Ахілла. А в п`єсу Гамлет вставляє власну пантоміму про вбивство Клавдієм його батька. Тепер Гамлетові залишається чекати слушної нагоди.

Гамлет був вихований люблячим сином своїх батьків. Батько для нього був не просто королем, взірцевим правителем, а насамперед людиною: “Він був людиною, людиною в усім”. Люблячи матір, Гамлет особливо вражений її зрадою батькові:
Лиш місяць! Ще не збила черевиків,

В яких вона за гробом мужа йшла

В сльозах, мов Ніобея...і уже, -

О Боже, звір би нетямучий довше

Журився, - вийшла за мойого дядька.

Хоч батьків брат – на батька схож він менше,

Ніж я на Геркулеса. Через місяць!

Ще ятрить сіль її нещирих сліз

Розчервонілі очі, а вона

Вже шлюб бере. О безсоромна хуткість:

Так поспішати в кровозмісне ложе!

Нема й не може бути в цім добра...
Привид короля мусить кілька разів забороняти Гамлетові мститися матері – її участь у злочині не доказана, вона могла й не знати про дії Клавдія. А син – так велить християнська мораль і одна із заповідей – повинен шанувати батька й матір, він не може чинити матері зла. Гамлет послушний батькові, але відчуває гіркоту в душі, глибоке розчарування, бо такого від матері він не ждав, такого його душа знести не може. Гамлет так потребував материнського тепла, а зіткнувся з її зрадою батькові, щоб ще сильніше відчувати свою самотність у світі.

Самотність Гамлета є ще однією причиною його вагань та сумнівів, стати не стати на прю зі світом зла. Мати нагадує йому, що вона королева, Офелія зрадила його й виконує волю свогобатька і Клавдія, університетські друзі Розенкранц і Гільденстерн теж зрадили його, прислуговуючи Клавдіеві. Лаерт, який міг би бути справжнім лицарем, жадаючи помсти, готує Гамлетові неминучу смерть від отруєного меча. Гамлет розуміє горе Лаерта і ладен просити його простити один одному по- християнськи провини, бути милосердними, та марно. Лише один Гораціо, студент і приятель Гамлета, здатен розуміти Гамлета, стати поряд із ним. Але не для боротьби, Гамлет не кличе Гораціо на допомогу, він визначає йому іншу роль: зберегти про нього пам`ять, розказати про нього правду невтаємниченим.

Боротьбу ж Гамлет залишає для себе одного: він мусить протестувати проти зла, боротися з ним – так велить йому християнський обов`язок сина перед батьком, так велять йому власні переконання гуманіста. Він мусить боротися, хоч не має на це сил. Він мусить боротися, хоч християнська і гуманістична мораль кличе його до милосердя і добра, а боротися зі злом можна лише ставши на дорогу зла, чинячи зло, вдаючись до методів зла. Нарешті, він мусить боротися, хоч приречений у цій боротьбі на загибель. І велич героїзму Гамлета полягає в його рішенні зважитися на боротьбу, щоб не зрадити батька, своїх переконань, щоб не втратити врешті- решт віри в добро.

В цій боротьбі Гамлета чекає лише смерть – надто сильне і підступне світове зло, занадто самотнім є Гамлет, так мало сил у нього для боротьби.

Носії зла і його жертви


Трагедія Гамлета обумовлюється світом зла, що оточує його: це носії зла король Клавдій і його радник Полоній, жертви світу зла – Гертруда, Офелія, Лаерт, Розенкранц і Гільденстерн. Це в їх оточенні Гамлет почуває себе невимовно самотнім, зрадженим, покинутим.

Гамлетові- праведнику, гуманістові противопоставлений образ короля Клавдія. Честолюбство і гординя, які християнська мораль засуджує як гріховні, штовхнули Клавдія на дорогу зла – він холоднокровно й цинічно вбиває рідного брата, щоб одружитися з королевою і сісти на королевський трон. Ставши злочинцем, Клавдій сповнюється жорстокості й немилосердя, він підступно плете свою інтригу спочатку проти брата, а потім проти його сина Гамлета, помсти якого дуже боїться. Він стежить за Гамлетом, використовуючи Полонія і його доньку Офелію, ще задовго до того, як запідозрив, що Гамлет знає правду про вбивство Клавдієм короля.

Довідавшись у ході спектаклю, що Гемлет таки знає правду, Клавдій готує йому смерть: він відсилає принца до короля Англії, якому передає листа через Розенкранца і Гільденстерна з проханням вбити Гамлета. Та гине не принц – доля розпорядилася, щоб смертю були покарані зрадники Розенкранц і Гільденстерн.

Після повернення Гамлета в Ельсінор Клавдій затіває нову інтригу проти нього. Для цього він використовує сина Полонія Лаерта, штовхаючи його до помсти Гамлетові за вбитого ним випадково Полонія. Клавдій готує підступно двобій між Лаертом і Гамлетом, у якому отруєний меч має в разі чого обов`язково призвести до смерті Гамлета. Цинічно використовує в своїх інтригах Клавдій і кохану Гамлета Офелію, роблячи її з допомогою її батька своїм послушним знаряддям. Так поступово стають один за одним жертвами злочинця і зла колись щира і чесна, добра Офелія, яку зло довело до божевілля і смерті. Гертруда, яку важко запідозрити у співучасті в злочині, але яка покарана смертю за свою зраду чоловікові, батькові Гамлета, випивши отруту з келиха, призначеного для Гамлета. Жертвою Клавдія і зла стає і Лаерт. Він міг би бути чесним, шляхетним лицарем, але під постійним наглядом і впливом цинічного Полонія він став послушним виконавцем його волі і маріонеткою у руках Клавдія. Розенкранц і Гільденстерн, хоч і виховувалися разом із Гамлетом у Віттенберзькому університеті, не стали подібними до принца гуманістами – жорстокий двір перетворив їх в улесливих рабів Клавдія, які не стануть вагатися у своєму злочинному злужінні королю навіть перед зрадою і підлістю у ставленні до Гамлета.

Вірнопідданим рабом свого пана є придворний Полоній, який послушно виконує волю Клавдія, шпигує за Гамлетом, схиляє до цього ж свою дочку Офелію. Він нюхом чує власну втгоду і знає, кому варто слугувати, на чиєму боці сила. Полоній безсоромно знайомить Клавдія з листами Гамлета й Офелії, підслуховує розмову Гертруди з сином, щоб вивідати таємницю принца і відкрити її Клавдієві; він сприяє королю у підслуховуванні Офелії з принцом, побачення яких він сам влаштував.

Він не довіряє нікому, навіть власному синові, за яким стежать за його дорученням шпигуни. І саме він винен у моральному падінні Лаерта, бо йому він прививав підлу придворну мораль, його він сам зробив знаряддям у руках злочинного Клавдія.

Гуманіст Шекспір, не маючи сил врятував Гамлета від світу зла, не може дозволити злочинцям уникнути кари: їх немов карає сама доля. Гине від меча Гамлета випадково Полоній, який сховався за килимом, щоб підслуховувати і якого Гамлет прийняв за короля Клавдія. Гине і Клавдій, зазнавши перед цим і мук совісті, і злобної ненависті, і нестримної жаги смерті Гамлета. Покарані Гамлетом за зраду і підлість Розенкранц і Гільденстерн, страчені англійським королем. Трагічною смертю загинула Офелія, не витримавши ударів долі. Гине нарешті й Гертруда, щоб спокутувати свою провину перед чоловіком та сином.

Смерть всіх цих персонажів викликає неоднозначні, суперечливі думки і почуття у глядачів та читачів драми – від гострого їх осуду і до жалю і співчуття до них, бо вони люди, а людина “дією подібна до ангела, тямою – до Божества”.

Сповнивши трагедію глибокими, складними, суперечливими філософськими роздумами про життя, світ, людину, Вільям Шекспір намагався викликати у своїх глядачів почуття милосердя до людини, бажання і потяг до добра, гострий осуд пануючого в світі зла, гуманістичну віру в людину, думки про неминучість покарання зла і злочинців за скоєне лихо. В цьому полягає гуманістична сутність трагедії, саме тому вона продовжує жити і хвилювати душі читачів та глядачів упродовж довгих віків, не втрачаючи своєї філософської наповненості та високої художньої вартості.
1   2   3   4   5

скачати

© Усі права захищені
написати до нас