Ім'я файлу: курснадя.docx
Розширення: docx
Розмір: 74кб.
Дата: 10.04.2021

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Кафедра обліку та оподаткування

КУРСОВА РОБОТА

з аудиту

на тему: «Аудит довгострокових кредитів банків»

Студентки 4 курсу 2 групи

напряму підготовки «Облік та оподаткування»

Опехи Н. П.

Керівник,

доктор економічних наук, професор,

Калюга Є.В.

Національна шкала ________________

Кількість балів: _______Оцінка: ECTS _____

Члени комісії ________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали

м. Київ

2021 рік
РЕЦЕНЗІЯ

на курсову роботу із дисципліни «Аудит»

студентки Опехи Н.П.

Курс 4_ Група 2




Критерії оцінювання

Максима-

льна

кількість балів

Оцінка рецен- зента



Зауваження рецензента

1.Загальна характеристика роботи:










1.1

Вступ (визначення мети, завдань, об’єкта, предмета,інформаційноїбазидослідження)

0-3







1.2

Відповідність плану (змісту) роботи її темі.

Логічність викладу матеріалу та побудови роботи

0-2







2.Оцінка якості виконання основної частини курсової

Роботи










2.1

Визначення ролі і сутності проблемиузагальномувигляді,

аналіз останніх досліджень і публікацій, їх критична оцінка,ступіньвивчення питаньзаобраноютемоюкурсовоїроботивекономічнійлітературі,аналізїхнормативно-правовогозабезпечення,викладвласнихпоглядів)

0-10




Не повністю викладено

2.2

Наявністьдослідженнянаосновіфактичнихданихпервинної

тазведеноїдокументації,звітностіпідприємства,узагальненнярезульт атів самостійно проведеногоопитування,тестування,обстеження,спостереженнятаінших специфічних прийомів аудиту; розкриття етапів,

порядкуаудиторськоїперевірки,наявністьнеобхіднихконтрольних розрахунків, опис виявлених недоліків та їх

0-25




Не достатньо використано практичного матеріалу







причин, розробка пропозицій та конкретних заходів за результатами дослідження)










3.Висновки (наявність узагальнюючихвисновківдокожного

Розділу тароботи в цілому, відповідність висновків меті ізавданням роботи, чіткість і ґрунтовність викладуматеріалу)

0-5







4. Список використаних джерел (відповідність підібранихджерел темі роботи, їх кількість (достатня/недостатня),уміння робити посилання, правильність і повнотабібліографічногоопису)

0-5




До захисту список використанизджерел привести у відповідність до вимог

5. Додатки (наявність додаткових та допоміжних

матеріалів,копійдокументів,регістрівпідприємства,робочих документів з аудиту, взаємозв’язок тексту і додатків(наявністьпосилань)

0-5




Не до кінця оформлені

6.Оформлення роботи (нумераціясторінок,ілюстрацій,

таблицьірисунків)якістьоформлення,відповідністьіншимвимогам)

0-5







Курсова робота допускається до захисту із кількістю

Балів

60







Рецензент (П.І.Бвикладача) д.е.н.,проф.Калюга Є.В.

Захист курсової роботи (глибиназнаньстудентапідчас

захисту,якістьвідповідейнапитанняпозмістукурсовоїроботи)

0-40







Додаткові бали (учать в конференції: виступ-10

балів, тези -10 балів)










Загальна кількість балів за 100 бальною шкалою

0-100








ЗМІСТ де сторінки?

ВСТУП…………………………………………………………………………………...

  1. Економічна сутність і значення розрахунків з довгостроковими кредитами банків………………………………………………………………………………….

  2. Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Мрія», оцінка ефективності системи обліку і внутрішнього контролю…………………………………………...

  3. Визначення аудиторського ризику і суттєвості помилок…………………………..

  4. Загальна стратегія та план аудиторської перевірки ТОВ «Мрія»………………….

  5. Методичні прийоми, процедури отримання аудиторських доказів щодо достовірності обліку довгострокових кредитів банків……………………………..

  6. Документування і узагальнення результатів аудиту та їх вплив на прийняття управлінських рішень………………………………………………………………...

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………

ДОДАТКИ……………………………………………………………………………….

Додаток А.1

Вступ

В даний час у більшості підприємств виникає потреба в позикових коштах, і вони змушені звертатися за допомогою до різного роду кредиторам: банкам, кредитним організаціям, приватним особам, підприємствам зі стійким фінансовим становищем, що мають вільні грошові кошти.

Отримання кредиту - дуже важливий і відповідальний крок для підприємства. Отримавши кредит (при розумному його використанні), підприємство має додаткову можливість для свого подальшого розвитку та збільшення обсягів виробництва продукції (робіт, послуг). Відповідальність же цього кроку полягає в появі нових зобов'язань.

Незважаючи на уявну простоту відображення в обліку підприємства отриманих кредитів, при аудиторських перевірках виявляється досить велика кількість помилок і порушень. Помилки виникають як при оформленні кредитних відносин, так і при відображенні в обліку операцій з нарахування відсотків і віднесення їх на валові витрати при обчисленні прибутку.

Відображення в обліку отриманого кредиту включає три такі господарські основні операції:

- Отримання кредиту;

- Повернення кредиту;

- Нарахування та сплату відсотків за користування кредитними коштами.

В обліковій політиці підприємства представлено опис альтернативних облікових рішень, вибір яких наданий економічному суб'єкту. Альтернативним обліковими рішенням з обліку банківських кредитів в даному випадку може бути спосіб нарахування і обліку відсотків за отриманими кредитами.

Мета роботи - теоретичне дослідження і проведення аудиту кредитів та позик банку. Для досягнення поставленої мети будуть вирішені наступні завдання:

- Вивчити теоретичні основи аудиту кредитів банку;

- Розглянути джерела перевірки;

- Вивчити порядок проведення аудиторської перевірки;

- Провести аудиторську перевірку кредитів банку в ТОВ «Мрія»;

- З'ясувати причини допущених порушень, зробити висновок з перевірки.

Методи дослідження: аналітичний, метод економічного аналізу, діалектичний, синтетичний.

Об’єктом дослідження виступає облік фінансово-господарська діяльність сільськогосподарського підприємства ТОВ «Мрія».

Предметом курсової роботи є аудит довгострокових кредитів на досліджуваному підприємстві.

Інформаційною базою дослідження є національні та міжнародні законодавчі й нормативно-правові документи, Міжнародні стандарти аудиту, Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, матеріали науково–практичних конференцій, офіційні статистичні дані, довідкові та інформаційні видання, Інтернет-ресурси.

  1. Економічна сутність і значення розрахунків з довгостроковими кредитами банків

Важливе місце у фінансовій системі України посідає кредит. Кредит — важливий інститут, за допомогою якого держава здійснює мобілізацію та перерозподіл тимчасово вільних коштів і контроль за правильним використанням їх. Кредит сприяє підвищенню ефективності економіки, забезпечує перелив капіталу, стимулює грошовий обіг та є важливим інструментом державного регулювання економікою.

Загальне визначення поняття кредиту дається в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. та в затвердженому постановою Правління Національного банку України Положенні НБУ "Про кредитування" від 28 вересня 1995 р. При цьому в Законі зазначається, що кредит це кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк під відсоток.

У загальноприйнятому розумінні форма – це зовнішній, найбільш загальний вияв певного предмета чи явища, який хоч і пов'язаний з внутрішньою їх сутністю, але не розкриває її. Найбільш загальним виявом кредиту, в якому не розкривається його сутність і внутрішня структура, є форма позиченої вартості, що рухається між кредитором і позичальником. Таких форм може бути дві – товарна (натурально-речова) та грошова. Тому і форм кредиту (рис. 1.1) також може бути дві – товарна і грошова. [1, 180].

Товарна і грошова форми кредиту є рівноправними і рівнозначними, по суті, двома видами вияву єдиної форми кредиту – вартісної. Вони між собою внутрішньо пов'язані і доповнюють одна одну: позички, надані в товарній формі, можуть погашатися у грошовій, і навпаки. Більше того, кредит у товарній формі нерідко обумовлює появу грошового кредиту, що надає кредитному руху вартості більшої гнучкості й ефективності.

У товарній формі кредит надається у разі продажу товарів з відстрочкою платежу (комерційний кредит), при оренді майна (лізинг), наданні речей чи приладів у прокат, погашенні міждержавних боргів поставками товарів тощо. У деяких із цих випадків погашення позичок здійснюється у грошовій формі, що дало підстави окремим дослідникам говорити про змішану (товарно-грошову) форму кредиту.

Як правило, у грошовій формі надають свої позички міжнародні фінансово-кредитні установи, уряди, банки та ін. Широко використовує грошову форму кредиту населення, а саме за розміщення заощаджень у банківські депозити, одержання позичок у банках тощо. Як уже зазначалось, грошова форма має найширшу сферу застосування, що зумовлено переважно грошовою формою сучасної економіки та перерозподільним призначенням самого кредиту. [1, 191].


Вартісна форма кредиту





Грошова форма

Змішана форма

Товарна форма


Погашення позичок відбувається як у товарній, так і в грошовій формах




Надаються позички міжнародними фінансово-кредитними установами, банками, урядами, широко використовується населенням – за розміщення заощаджень у банківські депозити, одержання позичок у банках тощо

Надається у разі продажу товарів з відстрочкою платежу (комерційний кредит), при оренді майна (лізинг), наданні речей чи приладів у прокат, погашенні міждержавних боргів поставками торгів тощо







Рис. 1.1. Форми кредиту


На сучасному етапі розвитку економіки кредит є головним джерелом забезпечення грошовими ресурсами поточної фінансово-господарської діяльності підприємств. Незважаючи на кризові явища в економічній системі, кредитні операції залишаються головним видом активних операцій комерційних банків.

У ринковій економіці розрізняють багато видів банківського кредиту (табл. 1.1), що зумовлено розвитком товарно-грошових відносин у сучасному світі.

Межі кредиту визначаються таким рівнем розвитку кредитних відносин, в якому процес реалізації кредиту врівноважує попит і пропозицію на кредитні ресурси в умовах стабільної, помірної та доступної для переважної більшості нормально функціонуючих позичальників процентної ставки.

На мікроекономічному рівні межі кредиту визначаються:

  • обсягами попиту на кредит з боку позичальників за номінальної ставки банківського кредиту і доступної ринкової ставки позичкового процента;

  • характером коливання потреб позичальника в основному й оборотному капіталі;

  • станом забезпеченості позичальника власним капіталом та ефективності його використання;

  • ефективністю й окупністю проектів, на реалізацію яких позичаються кошти.

Макроекономічний рівень меж кредиту охоплює об'єктивний обсяг кредитних вкладень в економіку в цілому. Він формується під впливом обсягів і темпів зростання ВВП, структури і рівня розвитку фінансової системи, стану державних фінансів, цілей і методів реалізації державної грошово-кредитної політики, розвитку ринкових відносин. [2, с. 115].

Таблиця 1.1.

Класифікація кредитів

Критерій

Вид кредиту (позички)

1. Роль банку (кредитор або позичальник)

Активний.

Пасивний

2. Умови надання

Пільговий.

Нормальний.

Виданий за особливо жорсткими умовами

3. Призначення

Позички торговим і промисловим організаціям.

Позички під нерухомість.

Позички приватним особам.

Позички фінансовим підприємствам.

Позички фермерам.

Позички на придбання або збереження цінних паперів.

Інші позички

4. Мета

На збільшення капіталу (виробничих фондів).

На споживчі цілі населенню (споживчий)

5. Наявність і характер забезпечення

Бланковий (незабезпечений).

Забезпечений заставою товарів або інших цінних паперів (ломбардний), гарантійним зобов'язанням або порукою


Продовження табл. 1.1

6. Ступінь ризику

З найменшим ризиком.

З підвищеним ризиком.

З граничним ризиком.

Нестандартний

7. Джерела залучення

Внутрішні (у межах своєї країни).

Зовнішні (міжнародні)

8. Статус кредитора

Офіційні.

Неофіційні.

Змішані.

Міжнародних організацій

9. Форма надання

Готівково-грошова.

Рефінансування.

Переоформлення.

Реструктуризація.

Надання нового кредиту

10. Ступінь вірогідності повернення

Незабезпечені (міжбанківські).

Забезпечені.

Матеріально забезпечені (заставою), у т. ч. ломбардні й іпотечні.

Бланкові (забезпечені банківськими векселями)

11. Техніка надання (притягнення)

Однією сумою.

Відкрита кредитна лінія.

Stand-by.

Контокорентні.

Овердрафтні

12. Ступінь концентрації об'єкта кредитування

Під одиничну потребу.

Під сукупну потребу.

Під укрупнену потребу

13. Економічне призначення

Розрахункові (урахування векселів).

Під фінансування виробничих витрат.

Під фінансування інвестиційних витрат.

Споживчі.

Проміжні.

Незв'язані (без зазначення об'єкта кредитування в кредитній угоді)

14. Вид процентної ставки

З фінансованою ставкою.

З плаваючою ставкою.

Зі змішаною ставкою

15. Форма погашення

Погашаються одноразовим платежем.

Погашаються через рівні проміжки часу рівними частками.

Погашаються нерівними частками

16. Юридична підпорядкованість кредитних операцій

Підпорядковуються законодавству країни-кредитора. Підпорядковуються законодавству країни-позичальника. Підпорядковуються законодавству третьої країни


П(С)БО 11 усі зобов’язання підприємства ділить на довгострокові та поточні. Нагадаємо: довгостроковими визнають зобов’язання, які не є поточними. У свою чергу, під поточними розуміють зобов’язання, що будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців з дати балансу ( п. 4 П(С)БО 11).

Облік розрахунків за довгостроковими кредитами банків і залученими в інших осіб позиковими коштами, які не є поточними зобов’язаннями, ведуть на рахунку 50 «Довгострокові позики». Цей рахунок має такі субрахунки (див. табл. 1.2):

Таблиця 1.2.

Субрахунки рахунка 50

Субрахунок

Характеристика

501«Довгострокові кредити банків у національній валюті»

Відображають суми довгострокової заборгованості перед банками за наданими кредитами (відповідно в національній та іноземній валютах)

502«Довгострокові кредити банків в іноземній валюті»

503 «Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті»

Обліковують суми заборгованості перед банками за кредити, строки погашення яких відстрочені (відповідно в національній та іноземній валютах). При цьому в разі прийняття банком рішення про надання відстрочення роблять проводку: Дт 501 (502) — Кт 503 (504)

504 «Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті»

505 «Інші довгострокові позики в національній валюті»

Відображають суми довгострокової заборгованості за зобов’язанням із залучення інших позикових коштів (крім кредитів банків) відповідно в національній та іноземній валютах

506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті»


За кредитом рахунка 50 відображають суми отриманих довгострокових позикових коштів, а також переведення короткострокових (відстрочених) кредитів і позик у довгострокові. За дебетом цього рахунка показують погашення заборгованості за довгостроковими кредитами (позиками) та її переведення в поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями.

Довгострокові зобов’язання за договором позики також можуть відображатися на рахунку 55 «Інші довгострокові зобов’язання». За кредитом цього рахунка показують збільшення зобов’язань, за дебетом — їх погашення, переведення в короткострокові, списання тощо.


  1. Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Мрія», оцінка ефективності системи обліку і внутрішнього контролю

Об’єктом виробничої практики є Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія», яке було засноване у 2002 році. Засновниками товариства є Чайка Іван Миколайович та Демченко Іван Олександрович.

ТОВ «Мрія» здійснює такі види діяльності:

  • вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур;

  • розведення свиней;

  • допоміжна діяльність у рослинництві;

  • після урожайна діяльність;

  • виробництво продуктів борошномельно-круп’яної промисловості;

  • оптова торгівля зерном, насінням, необробленим тютюном і кормами для тварин;

  • неспеціалізована оптова торгівля;

  • роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

  • вантажний автомобільний транспорт.

Детальнішу інформацію наведено в анкеті нового клієнта (дод.Б.1).

Основним звітним документом підприємства є бухгалтерський баланс, який характеризує фінансово-господарський стан фірми на певну дату. Баланс дозволяє зробити оцінку найсуттєвіших ознак підприємства. При аналізі балансу підприємства рекомендується використовувати горизонтальний і вертикальний аналіз фінансової звітності.

Метою горизонтального аналiзу є виявлення абсолютних i вiдносних змiн величини рiзних статей балансу, його роздiлiв за певний перiод i критична оцiнка вияволених змiн. Горизонтальний аналiз зводиться до побудови аналiтичної таблицi (додаток Б.2), у якiй абсолютнi балансовi показники доповнюються відносними показниками темпiв зростання (зниження). Наведені в додатку дані дозволяють зробити такі висновки:

1. Загальна сума активів збільшилася на 44842 тис. грн. або більш, ніж на 121%. Така зміна відбулась переважно за рахунок збільшення необоротних активів, а саме: основних засобів (в т.ч. первісної вартості та величини накопиченої амортизації) та оборотних активів. Абсолютна величина збільшення у основних засобах (залишкова вартість) склала 31959тис. грн або більше, ніж 144% їх річної величини. Також майже у 3 рази зросла частка довгострокових біологічних активів (на 115 тис. грн.).

2. Сума оборотних активів збільшилася на 26656 тис. грн., або на 115%. Виробничі запаси збільшилися за рік на оборотних активів, найбільшу частку яких складають запаси та інша поточна дебіторська заборгованість та оборотних активів. Абсолютна величина збільшення у запасах склала 27291 тис. грн або більше, ніж 243% їх річної величини. У той же час, зменшилася сума грошей та їх еквівалентів (в абсолютному вимірюванні – на 6668 тис. грн.).

Зміни у складі оборотних активів, а саме збільшення вартості основних виробничих фондів свідчить про збільшення реальних виробничих капіталовкладень.

Збільшення частки запасів може свідчити:

а) про розширення масштабів діяльності підприємства;

б) про прагнення захистити кошти від знецінювання внаслідок інфляції;

в) про неефективне розпорядження запасами, внаслідок чого значна частина капіталу заморожується на тривалий час у запасах, сповільнюється його оборотність.

Обсяг виробничих запасів у вартісному вираженні може змінитися за рахунок як кількісного, так і вартісного (інфляційного) фактора.

До негативних змін можна віднести зростання іншої поточної дебіторської заборгованості, це загрожує фінансовій стійкості підприємства і потребує залучення додаткових джерел фінансування.

Таким чином, аналіз балансу підприємства у горизонтальному і вертикальному розрізі показав, що підприємству бракує оборотних активів, а це позначається на рівні показників фінансової стійко­сті та ліквідності. Зокрема, спостерігається значне зростання час­тки короткострокових зобов’язань і подальше зменшення частки грошей у сумі балансу. Частка власного капіталу є незначною ве­личиною (біля 0,02 %), що говорить про велику ймовірність банк­рутства аналізованого підприємства.

Проведемо аудиторську оцінку фінансового-майнового стану підприємства (дод. Б.4).

Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття), який показує достатність ресурсів товариства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов’язань становить 11,84 та порівняно з минулим роком зменшився на 1,5. Значення даного коефіцієнту більше норми (> 1), що вказує на достатність ресурсів товариства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов’язань.

Коефіцієнт швидкої ліквідності, що відображає платіжні можливості товариства щодо сплати поточних зобов’язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами становить 2,82, що на 2,49 менше, ніж в 2016 році. Це свідчить про зменшення платіжних можливостей товариства щодо сплати поточних зобов’язань.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності, який показує, яка частина боргів може бути сплачена негайно, в порівнянні з 2016 роком зменшився та становить 0,46. Значення коефіцієнту абсолютної ліквідності відповідає орієнтовно позитивному значенню (0,25-0,5), що свідчить про те, що підприємство має можливість негайно погасити повну суму поточних зобов’язань власними грошовими засобами.

Чистий оборотний капітал, який свідчить про спроможність товариства сплачувати свої поточні зобов’язання та розширювати подальшу діяльність станом на 31.12.17 року становить 46 285 тис.грн., що на 10 598 тис.грн. більше ніж в минулому періоді.

Коефіцієнт платоспроможності (автономії), який показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність, 0,95, що на 0,01 менше ніж в 2016 році.

Коефіцієнт фінансування, який характеризує залежність товариства від залучених засобів дорівнює 0,06, порівняно з минулим роком даний коефіцієнт збільшився на 0,02. Це свідчить про фінансову стійкість підприємства.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами порівняно з минулим роком зменшився на 1,5 і становить 10,84 (орієнтовне позитивне значення > 0,1), що свідчить про достатню забезпеченість товариства власними оборотними засобами.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу, що показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, дорівнює 0,6, порівняно з минулим роком даний коефіцієнт збільшився на 0,05, що частина власного капіталу яка використовується для фінансування поточної діяльності збільшилася.

Коефіцієнт оборотності активів показує скільки разів за звітний період здійснюється повний цикл виробництва і обігу, який переносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожні грошова одиниця активів. Значення коефіцієнта оборотності активів свідчить про те, що на 1 грн. активів товариства припадає 1,08 грн. реалізованої продукції.

Коефіцієнт рентабельності активів характеризує розмір прибутку на одиницю активів товариства та становить 0,38, в порівнянні з 2016 роком коефіцієнт рентабельності активів збільшився на 0,21.

Коефіцієнт рентабельності діяльності, який характеризує розмір прибутку на одиницю чистого доходу становить 0,35.

Слід вважати, що на пiдставi аналізу показників фінансового стану ТОВ «Мрія», можна зробити висновок про те, що фiнансова звiтнiсть складена за дійсними облiковими даними i в цiлому достовірно вiдображає фактичне фiнансове становище.
3. Визначення аудиторського ризику і суттєвості помилок

НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» передбачено, що фінансова звітність підприємства формується з дотриманням певних принципів, одним із яких є принцип послідовності, який передбачає постійне застосування підприємством обраної облікової політики. При веденні бухгалтерського обліку підприємство постійно користується одними й тими ж методами обліку, принципами оцінки, видами звітності та схемами складання звітів [8, с. 112].

Для перевірки облікової політики підприємства з боку аудитора доцільно застосовувати анкету для аналізу основних положень політики (дод.В.1). При дослідженні облікової політики було з’ясовано, що на підприємстві:

Бухгалтерська служба підприємства – це спеціалізований підрозділ або відділ, який веде бухгалтерський облік і складає бухгалтерські звіти на підприємстві. У таблиці 3. наведена структура бухгалтерської служби ТОВ «Мрія»

Таблиця 1.3

Вивчення структури бухгалтерської служби підприємства

Найменування посади в бухгалтерській службі згідно зі штатним розписом

Фактичний розподіл завдань, обов'язків, повноважень та відповідальності

Наявність затверджених посадових інструкцій в бухгалтерській службі

1

2

Так

Ні

3

4

Головний бухгалтер

Забезпечує ведення бухгалтерського обліку, дотримуючись єдиних методологічних засад, встановлених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" . Складає бухгалтерську звітність на основі первинних документів і записів, представляє її у встановлений термін відповідним органам, нараховує і своєчасно перераховує платежі у державний бюджет, проводить всі безготівкові розрахунки.

+




Бухгалтер-касир

Здійснює накопичення й узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів і грошові документи у касі підприємства, нараховує заробітну плату, виконує інші розрахунки з працівниками.

+




Бухгалтер

Приймає акти, товарно-транспортні накладні та інші документи про виконані роботи та послуги, веде облік по розрахункам з оренди землі.

+




Джерело: розроблено автором на основі даних, наданих підприємством

Для того, щоб спланувати аудиторську перевірку аудитор має достатньо розуміти систему як бухгалтерського обліку, так і внутрішнього контролю, а також використовувати своє професійне судження для оцінки аудиторського ризику і для розробки аудиторських процедур, необхідних для зменшення ризику до сприятливого рівня [12].

Суть та порядок оцінки аудиторського ризику визначено низкою стандартів: МСА 300 “Планування аудиту фінансової звітності”; МСА 315 “Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих викривлень через розуміння суб’єкта господарювання і його середовища”; МСА 320 “Суттєвість при плануванні та проведенні аудиту”; МСА 330 “Дії аудитора у відповідь на оцінені ризики”; МСА 402 “Аудиторські міркування стосовно суб’єктів господарювання, які звертаються до організацій, що надають послуги”; МСА 450 “Оцінка викривлень, ідентифікованих під час аудиту”.

Так, наприклад, МСА 315 розкриває зміст процедур і порядок оцінки ризиків суттєвих викривлень, які можуть існувати у фінансовій звітності, щодо якої необхідно висловити аудиторську думку. Він дає змогу аудитору відмежувати ризики, які впливають на фінансову звітність, від інших ризиків, що характерні для виду діяльності та бізнес-середовища суб’єкта, якого перевіряють [9, с.30].

Аудиторський ризик (АР) — це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку у тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за невірно підготовленою звітністю буде представлено аудиторський висновок без зауважень.

 Аудиторський ризик (АР) складається:

- ризик суттєвого викривлення;

- ризик не виявлення.

У свою чергу, ризик суттєвого викривлення складається з двох компонентів:

- властивого ризику;

- ризику контролю.


Аудиторський ризик
Отже, схема формування АР є такою (рис. 1.2):




Ризик суттєвого викривлення

Ризик не виявлення(РН)






Ризик контролю (РК)

Властивий ризик (ВР)


Рис. 3.1. Схема складових аудиторського ризику

Властивий ризик пов'язаний з виробничою і господарською діяльністю підприємства [12]. Це ризик викривлення залишку на рахунку (або певної операції), який може бути суттєвим, окремо або разом із викривленням залишків на інших рахунках (або іншою операцією), якщо припустити відсутність відповідних заходів внутрішнього контролю [2, с.127].

Провівши оцінку компонентів властивого ризику (додаток В.2) можна прийняти рівень ризику для планування суттєвості як помірний.

Ризик контролю – ймовірність існування недостовірної інформації внаслідок навмисного або випадкового допущення помилок, неточностей під час документування господарських операцій, відображення їх у реєстрах бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не було виявлено або своєчасно попереджено системою внутрішнього контролю. Даний ризик поділяється на ризик системи бухгалтерського обліку та ризик системи внутрішнього контролю.

Визначимо рівень ризику внутрішнього контролю НМА (додаток В.3). На основі даної оцінки компонентів ризику контролю, прийнятим рівнем ризику для планування суттєвості слід вважати низький рівень.

Ризик невиявлення характеризується тим, що частина істотних помилок може бути не виявлена в результаті неправильного вибору комплексу процедур або невідповідності підбору методичних прийомів.

Величина ризику невиявлення тісно пов'язана з ризиком системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю. В цьому зв'язку аудитор повинен передбачити внести в план більш повний список аудиторських робіт, що підлягають перевірці. Проте, доля похибки при перевірці господарських операцій може бути присутня, що і буде величиною ризику невиявлення. Аудитору необхідно прийняти всі міри, щоб знизити величину ризику невиявлення, застосувати більш раціональні процедури перевірки і методи контролю. [12, c.325]

Аудиторський ризк плануємо такий, що сягає високого рівня (5%). Під час дослідження було виявлено, що рівень властивого ризику та ризику контролю середній, отже ризик невиявлення помилок також має сягати середнього рівня.

Якщо аудитор установлює для себе менший рівень аудиторського ризику, то це означає, що він прагне до більшої впевненості у тому, що фінансова звітність не має істотних погрішностей. Нульовий ризик означав би повну впевненість у цьому, а 100% ризик— повну невпевненість. Повна гарантія (нульовий ризик) точності фінансової звітності економічно не доцільна [7]. Разом з тим у світі не існує загальноприйнятої методики визначення величини аудиторського ризику, як не існує і науково обґрунтованих підходів до його оцінки. Аудитори використовують два основних методи оцінки аудиторського ризику: експертний (інтуїтивний) та кількісний. За першим методом аудитор шляхом виконання окремих процедур оцінює його складові оцінками «низький» — «високий». Потім залежно від комбінацій складових оцінок визначається загальна оцінка аудиторського ризику.

Другий метод передбачає оцінку як складових аудиторського ризику, так і його загального рівня в діапазоні від 0 до 1, або від 0 до 100 % за формулою (факторною моделлю):

АР = ВР · РК · РН, (1)

де АР — аудиторський ризик (Audit risk);

ВР — властивий ризик (Inherent risk);

РК — ризик контролю (Control risk);

РН — ризик невиявлення (Detection risk) [23, с. 131].

Багато фірм взагалі не роблять спроб застосувати числові значення для визначення рівнів ризику і просто визначають їх як "високий", "середній" і "низький". Американські фахівці вважають, що немає потреби кількісно визначати аудиторський ризик, оскільки неможливо об'єктивно враховувати визначені компоненти аудиторського ризику в зв'язку з великою кількістю змінних, що впливають на них [10].

Оцінка аудиторського ризику повинна бути документально зафіксована за допомогою спеціальних робочих документів аудитора, які входять до складу аудиторського досьє.

Рекомендації щодо поняття суттєвості та його взаємозв’язків з аудиторським ризиком надає МСА 320 “Суттєвість при плануванні та проведенні аудиту”. Поняття суттєвість застосовується зазвичай стосовно викривлень у фінансовій звітності і означає, що ці викривлення можуть вплинути на аудиторський висновок [9, с.30].

З практичної точки зору під рівнем суттєвості розуміється граничне значення викривлення бухгалтерської звітності, починаючи з якого кваліфікований користувач з більшим ступенем імовірності не зможе на її основі робити правильні висновки і приймати правильні економічні рішення.

Рівень суттєвості визначається за базовими показниками бухгалтерської звітності, щодо якої необхідно висловити думку про достовірність, на основі критеріїв, встановлених аудиторською організацією у внутрішньо фірмових стандартах. Як правило, базовими показниками бухгалтерської звітності є прибуток до оподаткування, виручка від продажу товарів, продукції, робіт, послуг капітал і резерви, сума активів.

А далі? Курсова робота не завершена!!! Чому відсутній практичний матеріал?Чекаю повну роботу!!!
скачати

© Усі права захищені
написати до нас