Ім'я файлу: Асептика та антисептика.docx
Розширення: docx
Розмір: 21кб.
Дата: 20.09.2022
скачати
Пов'язані файли:
116349.docx
Загальна Анастезіологія.pptx

Міністерство освіти та науки України

Івано-Франківський національний медичний університет

Медичний факультет

Реферат

На тему: «Асептика та антисептика»

Виконав студент 2 курсу 8 групи

Дутко Володимир Васильович

Івано-Франківськ 2022

Антисептика

Антисептика — це сукупність методів, що спрямовані на зменшення або ослаблення життєдіяльності мікроорганізмів у рані, тканинах і порожнинах людського тіла, для запобігання або лікування хірургічної інфекції.

Класифікація антисептик

Залежно від методів виділяють механічну, фізичну, хімічну, біологічну антисептику.

Механічна антисептика

Механічна антисептика – це комплекс механічних способів, спрямованих на повне знищення інфекції в рані або зменшення її популяції за рахунок створення несприятливих умов для її розвитку. Слід пам’ятати, що всі побутові поранення є інфікованими. Мікроорганізми, що попали в рану, проходять у ній період адаптації і при сприятливих умовах розмножуються. Для виникнення гнійно-запального процесу необхідно, щоби в організм проникла відповідна кількість патогенних мікроорганізмів.У перші години після поранення (6-12 годин) мікроорганізми знаходяться в межах пошкоджених тканин і тільки згодом розмножуються та через лімфатичні, кровоносні судини розповсюджуються на здорові тканини. Ось чому в цей період для попередження розвитку ранової інфекції слід проводити первинну хірургічну обробку свіжої рани – висікання, промивання її, видалення згустків крові, змертвілих тканин, сторонніх тіл. Такі рани загоюються без ускладнень. При нагноєнні ран видаляють змертвілі тканини, розкривають гнійні напливи. Після очищення рани від гною, некротичних тканин і появи грануляцій (молодої сполучної тканини) накладають вторинні шви

Фізична антисептика

Фізична антисептика – створення несприятливих умов для розвитку і розмноження мікроорганізмів у рані за допомогою фізичних властивостей різних засобів. Найбільш часто з цією метою застосовують перев’язувальні матеріали: марлю, серветки, кульки, турунди, що мають гігроскопічні властивості. Однак слід пам’ятати, що вміст рани дуже швидко просочує перев’язувальний матеріал і через 5-6 годин він втрачає всмоктувальну властивість. Для про овження і покращання смоктування перев’язувальний матеріал додатково просочують гіпертонічними розчинами або гіперосмолярними антисептичними мазями (нітацид, стрептонітол, офлаксин та ін.), завдяки чому можна замінювати пов’язки через 12 годин. Для кращого очищення рани від вмісту проводять її дренування за допомогою хлорвінілових, силіконових трубок або гумових смужок, що виготовляються з хірургічних рукавичок, через них вміст може виділятися самостійно (пасивне виділення), а при з’єднанні дренажних трубок із відсмоктувачами (водяними, електричними) виділятися активно. До методів фізичної антисептики можна віднести промивання ран пульсуючим струменем рідини, ультрафіолетове опромінення, ультразвукову, лазерну обробку ран, аплікаційну сорбцію (альгіпор, гелецель, дебризан і ін.). В опікових відділеннях нерідко для лікування ран використовують спеціальні металеві каркаси, в які вмонтовують електричні лампочки. Останнім часом налагоджено випуск спеціальних аеротерапевтичних абактеріальних установок (АТУ) з ламінарним потоком стерильного повітря, що сприятливо впливає на перебіг ранового процесу. При відсутності такої апаратури рани можна лікувати відкритим способом без пов’язок (дія повітря, сонячних променів).

Хімічна антисептика

Хімічна антисептика – це основний вид антисептики, при якому для знищення мікробів у рані, патологічному вогнищі або в організмі в цілому застосовуються різні хімічні засоби. Їх поділяють на дезінфікуючі, антисептичні та хіміотерапевтичні препарати. Дезінфікуючі засоби використовують для обробки інструментів, миття стін, підлоги, обробки предметів догляду за хворими і ін. Антисептичні речовини використовують для зовнішнього застосування: обробки рук хірурга; операційного поля; промивання ран і слизових оболонок. Хіміотерапевтичні засоби вводять для санації (оздоровлення) всього організму – внутрішньом’язово, внутрішньовенно, внутрішньоартеріально, внутрішньокістково, ендолімфатично і ентерально (через рот або у вигляді клізми).

Основні групи хімічних антисептиків

Наприклад: – альдегіди (формальдегід); – галоїди (йод, йодонат, йодопірон, хлорамін Б, розчин Люголя, хлоразид); – барвники (брильянтовий зелений, метиленовий синій, риванол); – кислоти (С-4, дезоксон); – окиснювачі (перекис водню, калію перманганат); – солі важких металів (сулема, ляпіс); – феноли (карболова кислота, лізол); – нітрофурани (фурацилін, фурадонін, фуразолідон); – похідні оксихіноліну (хлоргексидину біглюконат, діоксидин); – представники різних груп (мікроцид, димексид, хлорофіліпт); – представники групи детергенті

Асептика

Асептика – комплекс заходів, що спрямовані на запобігання проникненню мікроорганізмів у рану, органи і тканини хворого в процесі будь-яких лікарських маніпуляцій

Її здійснюють шляхом дезінфекції та стерилізації всіх предметів, що контактують з раною або операційним полем. Асептика в хірургічному відділенні включає: – підготовку кабінету (операційної); – спеціальну обробку рук хірурга; – дезінфекцію операційного поля; – стерилізацію стоматологічних інструментів; – стерилізацію перев’язувального матеріалу та білизни; – стерилізацію шовного матеріалу; – стерилізацію імплантованих тканин та речовин, що вводять у тканини хворого; – дотримання особливих прийомів під час лікувальних маніпуляцій, що попереджують повітрянокрапельний шлях передачі інфекції; – організацію роботи персоналу щодо здійснення спеціальних гігієнічних та організаційних заходів у хірургічному кабінеті. Асептика складається з двох основних моментів: дезінфекції та стерилізації. Дезінфекція – комплекс прийомів і методів, спрямованих на повне, часткове чи селективне знищення потенційно патогенних для людини мікроорганізмів та їх носіїв на об’єктах зовнішнього середовища з метою розриву шляхів передачі збудників інфекційних захворювань від джерел інфекції до сприйнятливих людей. Стерилізація – процес повного знищення мікроорганізмів, включаючи їхні спорові форми, застосуванням фізичних і хімічних засобів впливу. Технологічно процес стерилізації складається із таких етапів:

  1. дезінфекції;

  2. очистки інструментів від крові, жиру та бруду;

  3. розкладання матеріалів у стерилізаторі;

  4. власне стерилізації;

  5. сушки;

  6. контролю за стерилізацією;

  7. зберігання простерилізованого інструментарію та матеріалу.

Для забезпечення асептичної роботи необхідно добре знати можливі джерела потрапляння мікробів у рану. Це два шляхи: екзогенний і ендогенний. Екзогенною вважають інфекцію, що потрапляє в рану із зовнішнього середовища: з повітря (повітряна), з бризками слини (крапельна), з предметів дотичних до рани (контактна) і з предметів, що залишаються в рані: шовного матеріалу, дренажів, протезів тощо (імплантантна). Ендогенною вважають інфекцію, що існує всередині організму або на його покривах (шкіра, дихальні шляхи, шлунково-кишковий тракт тощо). Ця інфекція може потрапити в рану шляхом безпосереднього занесення або по лімфатичних чи кровоносних судинах. Для профілактики ендогенної інфекції необхідне своєчасне її виявлення і подальша санація (лікування тонзилітів, синуситів, піодермії і т. д.) Профілактика повітряної та крапельної інфекції. Бактеріологічні дослідження показали, що в навколишнє середовище з дихальних шляхів і шкірних покривів виділяється за 1 хв від 10  до 100 тис. мікробів. Операційний блок відокремлюють від хірургічних відділень. Для створення умовної асептики при проведенні операцій необхідно здійснювати суворе і чітке зонування приміщень: – стерильна зона (операційна, стерилізаційна); – зона суворого режиму (передопераційна, наркозна, апаратна); – зона обмеженого режиму (інструментально-матеріальна, лабораторія термінових аналізів, кімната медичних сестер, хірургів, протокольна);

Хірургічне миття рук – це процедура миття рук із використанням спеціального антимікробного засобу,

для ліквідації транзиторних мікроорганізмів та максимально можливого зниження чисельності резидентних мікроорганізмів. Найчастіше використовують первомур (перекис водню 30–33 % – 171 мл, мурашина кислота 85 % – 81 мл або 100 % – 69 мл, вода – до 10 л). Руки миють 1 хв. Робочий розчин зберігають не більше 1 доби і використовують для обробки рук 10–15 осіб. Діюча речовина – надмурашина кислота (утворюється при окисненні мурашиної кислоти перекисом водню). Миття включає декілька етапів:

I етап – миття рук із милом під проточною водою (1 хв без щіток, що зменшує травматизацію шкіри, зберігає її властивості). Краще застосовувати теплу воду (знежирення і вимивання мікробів із крипт, проток, їх відкриття перед обробкою дезінфікуючими засобами, що полегшує проникнення останніх). Послідовність обробки окремих частин рук – див. хірургічна антисептика рук та стандартна методика обробки кистей рук антисептиком.

II етап – витирання на сухо стерильною серветкою.

III етап – обробка кистей і передпліч деззасобами (в такій же послідовності). Після обробки заборонено опускати кисті нижче рівня грудей, торкатися нестерильних предметів, струшувати залишки дезрозчину. Кисті потрібно тримати вище передпліччя (залишки дезрозчину мають стікати з кисті на передпліччя).

IV етап – витирання на сухо стерильною серветкою з дотриманням правил асептики, починаючи з кінчиків пальців, одягання стерильного халата і стерильних рукавичок.

Метод Спасокукоцького–Кочергіна та інші, що передбачають використання щіток, нашатирного та етилового спирту, йоду, в даний час не використовують у зв’язку з ушкодженням шкіри рук і ненадійністю. Необхідність застосовувати рукавички зумовлена двома обставинами: обробка рук не забезпечує їх стерильності («захист пацієнта від медперсоналу»), існує ризик інфікування персоналу від хворого («захист медперсоналу від пацієнта»).

Стерильні рукавички надягають тільки на сухі руки. Після одягання їх ретельно протирають спиртом. Під час операції потрібно уважно стежити за цілісністю рукавичок і при пошкодженні негайно їх замінити. При заміні рукавичок руку потрібно протерти спиртом або обмити розчином первомуру. За 20–30 хв після одягання рукавичок за рахунок випаровування з поверхні шкіри під рукавичками збирається волога («рукавичковий сік»), що містить багато мікробів. При пошкодженні рукавички ця рідина і аутофлора шкіри потрапляють до рани. Це підтверджує необхідність попередньої обробки рук. В рану також може потрапляти і речовина (пудра), якою були оброблені рукавички для збереження властивостей матеріалу.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас