Курсова робота
на тему:
Апітерапія (лікування продуктами бджільництва) в медицині.
План
І.Вступ
ІІ. Огляд літератури.
Біологія бджолиної сім’ї.
Бджолина сім’я – єдина біологічна одиниця.
Кормова база.
Використання медоносів.
Лікувальне застосування квіткового пилку.
Лікувальне застосування маточкового молочка.
Використання воску в медицині.
Бджолина отрута.
Лікувальнія медом:
А) Лікування медом за його видами.
Б) Мед в кардіології.
В) Дія меду на рани.
Г) Мед при шлунково-кишкових захворюваннях.
Д) Мед в косметиці.
10)Лікувальні властивості прополісу.
Практичні рекомендації
ІІІ. Висновки.
Перелік використаної літератури.
ВСТУП
Бджоли з’явилися на 50-60 тис. років раніше людини. Багато історичних пам’яток вказують на те, що первісна людина знала і любила мед.
Американський бджоляр Лоренцо Лорен Лангстрот з Філадельфії винайшов у 1851 році перший вулик з вставними рамками, які і в наш час залишився таким, яким він був 100 років тому.
Бджільництво у світовому масштабі у наші дні досягло великих успіхів. Причиною цього є швидкий темп, яким наука рухається вперед. Доведено велике господарське значення бджільництва для розвитку садівництва, городництва. Завдяки опиленню, яке здійснюють бджоли, отримують значно вищі врожаї і якіснішу продукцію.
Значну участь у розвитку бджільництва беруть хімія і медицина. Доведено велике значення меду, бджолиної отрути, квіткового пилку для організму людини, а прополісу (бджолиного клею) і воску – для різних галузей промисловості.
Останнім часом багато науково-дослідних інститутів України, Росії, Румунії, Польщі, Німеччини, США та інших країн багатосторонньо вивчають харчові і лікувальні властивості продуктів бджільництва.
Дана курсова робота ставить за мету розглянути основні напрямки використання меду, маточкового молочка, бджолиної отрути, воску, перги, квіткового пилку у медицині і фармації, хімічний склад продуктів бджільництва, основні діючі речовини. Основну увагу в курсовій роботі приділено розгляду народних рецептів виготовлення мазей, кремів, настоянок та інших лікарських форм.
Дана робота є актуальною, бо продукти бджільництва є ефективними засобами лікування багатьох недуг – атеросклерозу, бронхіту, пневмонії, дисбактеріозу, міокардіодистрофії, оторалингологічних захворювань, тубекульозу. Перевагою цих засобів лікування є відсутність токсичного впливу на організм, легкість отримання, загальна доступність, простота у використанні.
1. БІОЛОГІЯ БДЖОЛИНОЇ СІМ'Ї. БДЖОЛИНА СІМ'Я ТА II СКЛАД
Живе матка у сім'ї до 5. років» але» найвищу яйценосність зберігає до 2-х років. Без бджіл маже прожити не більше трьох днів. Вена є родоначальником сім'ї. Чим сприятливіші були умови, в яких матка виховувалась, тим вона життєдіяльніша, здатна відкладати більше яєць, а отже, сприяти створенню сильнішої сім'ї. Великі, сильні сім'ї завжди продуктивніші, ніж малі. Матка здійснює яйцекладку у весняно-літній період, почасти восени.
У сім'ї може бути тільки одна матка, у виняткових випадках— дві. Це трапляється тоді, коли в сім'ї матка вже стара і замість неї бджоли виводять молоду. Але співжиття старої і нововиведеної матки триває недовго. Як тільки вони зустрінуться, то молода, більш енергійна, вбиває стару матку.
Робочі бджоли. Де найменші, але основні особини бджолиної сім'ї, від яких залежить її життєдіяльність. Вони виконують всі роботи як у вулику, так і поза ним. Робочі бджоли поділяються на вуликових (нельотних) і польових (льотних). У вулику бджоли проводять 14—20 днів. У цей час вони будують стільники, вигодовують та обігрівають розплід, підтримують відповідну вологість і температуру повітря в гнізді, чистять комірки, вулик, сторожують гніздо, годують матку, випаровують зайву воду з нектару, переробляють його на мед і запечатують у комірках, а квітковий пилок складають у комірки для тривалого зберігання. У період виконання цих робіт у теплі погожі дні молоді бджоли вилітають з вулика для спорожнення та ознайомлення з місцем знаходження свого житла.
Завершивши вуликові роботи, робочі бджоли переключаються на збирання нектару та пилку. Якщо ж умови життя із-за якихось причин міняються, молоді бджоли можуть переходити на льотну роботу раніше, минаючи вуликову, а при необхідності повертатися до вуликових робіт і навіть будувати стільники.
Для виконання робіт робочі бджоли мають відповідні органи та пристосування, яких немає у матки та трутнів.
Кількість робочих бджіл у сім'ї навіть за нормальних умов дуже коливається. Найменше їх весною, особливо через 2— З тижні після виставлення вулика із зимівника чи першого обльоту тих бджіл, які зимували надворі. Пізніше, із збільшенням відкладання маткою яєць, збільшується і кількість робочих бджіл у сім'ї, досягаючи влітку максимальної кількості — 60—80 тис. (весною їх буває приблизно 10—15 тис).
Тривалість життя робочих бджіл залежить від періоду року. В осінньо-зимовий малодіяльний період вони живуть 7—8 місяців і більше, а влітку лише 30—50 днів.
Трутні — це сезонні мешканці бджолиної сім'ї. З'являються вони весною і влітку, а восени або в кінці літа після закінчення медозбору, бджоли виганяють їх з вулика. Але якщо матка в сім'ї з дефектами чи молода неплідна, або її зовсім немає, то бджоли залишають трутнів на зиму.
Від матки і робочої бджоли трутень відрізняється тим, що має більшу й округлішу голову з випуклими очима, міцні груди, коротше, ніж у матки, але широке, здебільшого чорне черевце, що повністю закривається добре розвиненими крильцями. Процес парування відбувається в польоті на різній віддалі від вулика. В ньому можуть брати участь трутні будь-яких сімей. Влітку бджоли пропускають у свій вулик \всіх трутнів, з якої б сім'ї вони не були.
2. БДЖОЛИНА СІМ'Я — ЄДИНА БІОЛОГІЧНА ОДИНИЦЯ
Бджолам властивий суспільний спосіб життя. Поведінка, робота, взаємозв'язок між робочими бджолами та іншими особинами сім'ї нагадує єдиний організм. Бджоли всією сім'єю постійно підтримують у гнізді температуру 34—35°, легко переносять сувору зиму, охороняють гнізда від ворогів тощо. Одинока бджола зробити цього не може.
Об'єднуються бджоли як єдиний організм спільним житлом, місце знаходження якого вони запам'ятовують і завжди до нього повертаються, наявністю єдиного запаху, якого надає їм маточна речовина та нектар, зібраний з певних рослин, використанням взятку, особливістю включення бджіл у медозбір тощо. Відповідну роль у цьому відіграє і носова залоза. До того ж бджоли постійно обмінюються їжею, а коли гинуть з голоду, то всі разом. Отже, життя бджіл можливе лише сім'ями.
Бджолине гніздо, Бджоли живуть, виховують розплід і зберігають кормові запаси в гнізді. Основою гнізда є стільники, які бджоли будують із воску. Стільники складаються з шестигранних комірок. Комірки бувать бджолині, трутневі і перехідні. У стільнику одночасно можуть бути розплід, мед і перга. Розміщуються ці компоненти в певному порядку: в середній частині рамки — розплід; у верхній — мед; перга —- у деяких комірках між розплодом. У вулику розплід знаходиться на середніх стільниках гнізда, проти льотка. Пергу бджоли складають . у сусідні з розплодом рамки, а мед— у крайні стільники гнізда.
Новий стільник завжди світлий, але коли в ньому виводиться кілька поколінь бджіл, то він буріє. Пояснюється це тим, що після народження кожної бджоли у комірках залишаються кокони, якими личинки обплітаються перед лялькуванням. А коли в стільнику виведеться 12—15 поколінь, він темніє і не просвічується. У такому стільнику комірки стають набагато меншими, округлими, і тому бджоли з них виходять дрібними. Якщо такі стільники не вибракувати, то бджоли змушені будуть відгризати кокони від стінок комірок й «обновлювати» їх.
Розплід бджоли запечатують воском з домішкою перги. В такій кришечці є пори, через які до розплоду проникає повітря. Мед бджоли запечатують чистим воском, але під восковою кришечкою залишають повітряну порожнину. Таке запечатування має білий вигляд і називається сухим. Якщо бджоли порожнин під кришечками не залишають, то таке запечатування називається мокрим. У карпатських бджіл печатка меду в основному суха, іноді мішана. Часто комірки з пергою бджоли доповнюють медом. Рамки з таким комбінованим кормом дуже цінні весною, коли в сім'ях багато розплоду, для годівлі якого потрібен саме такий корм.
Коли в гнізді немає розплоду, то температура може коливатися від 14 до 28—35°, при наявності розплоду — бджоли постійно підтримують її в межах 32—35°. Якщо температура в цей період становитиме 30°, то бджоли народжуються з короткими хоботками, недорозвиненими крильцями тощо, а з підвищенням її до 36—37°— майже 25% розплоду гине. Це показує, що наявність розплоду є головним визначальним фактором підтримання постійної температури в гнізді.
Пасічник, знаючи біологічні особливості бджіл та умови, які вони підтримують у гнізді, завжди може надати їм необхідну допомогу т- влаштувати затінення вуликів, створити додаткову вентиляцію гнізд тощо.
Виділення бджолами воску і відбудова нових стільників. Віск бджоли виділяють спеціальними залозами, що знаходяться під восковими дзеркальцями. У перші три дні життя бджоли залози недорозвинені і воску не виділяють, а потім вони збільшуються і між 12 та 18 днем функціонують найінтенсивніше, після чого знову зменшуються. В льотної бджоли вони, як правило, не діють. Але коли сім'ю позбавити молодих бджіл, то при необхідності старі бджоли знову почнуть виділяти віск. Коли взятку немає, то бджоли майже не виділяють воску. Не будують вони стільників і при відсутності матки. Коли ж взяток продуктивний і постійний, то бджоли нормальної сім'ї виділяють віск безперервно.
Найенергійніше бджоли відбудовують стільники в трьох випадках: коли сім'я зовсім позбавлена гнізда, якщо в гнізді не вистачає місця для розміщення всіх бджіл і коли частина гнізда з розплодом пошкоджена. Цими біологічними властивостями бджіл і користуються пасічники при потребі отримання більшої кількості воску.
3. КОРМОВА БАЗА
Природним кормом для бджіл є мед і перга. Натуральний квітковий мед бджоли виготовляють із нектару, що виділяється спеціальними органами рослин — нектарниками. Рослини, здатні виділяти нектар, прийнято називати медоносами. Пергу, цей своєрідний хліб,, бджоли виготовляють з пилку, який збирають з квітів рослин, так званих пилконосів. Майже всі рослини-медоноси є одночасно і пилконосами. Але є невелика група рослин, з яких бджоли збирають тільки пилок. Сукупність рослин, що дають бджолам нектар і пилок, становить кормову базу бджільництва.
На просторах нашої країни медоносів і пилконосів нараховується кілька сотень як дикоростучих, так і культурних. В окремо взятій місцевості трапляються вони не всі і не в однаковій кількості. В районах інтенсивного землеробства основу кормової бази бджільництва становлять культурні медоноси, в інших місцевостях, зокрема і в Карпатах, переважають медоноси дикоростучі. Та навіть в межах двох сусідніх пасік, або на територіях їх можливих кочівель, різновидність і кількість медоносів буває неоднаковою. Взагалі ж медоносів, що можуть забезпечити медозбір для бджіл даної місцевості; як правило, нараховується лише кілька десятків, а для окремо взятої пасіки — всього два-три.
Одні медоноси зацвітають ранньою весною, інші — на початку та в середині літа, а деякі — в кінці літа і навіть восени. Причому одні з них цвітуть кілька тижнів або й місяців, інші — лише кілька днів. Деякі медоноси ледве задовольняють щоденні потреби бджіл у кормах, інші — забезпечують створення великого їх запасу. Але якою б не була їх медопродуктивність, ефективно вони будуть використані лише тоді, коли в період цвітіння на пасіці будуть сильні бджолосім'ї. А щоб домогтися цього, пасічникові потрібно знати особливості своєї кормової бази і медоносів, що її утворюють. Виходячи з особливостей і загальної медопродуктивності медоносних угідь, які може використати пасіка, він визначає оптимальний розмір пасіки для свого господарства.
4. ВИКОРИСТАННЯ МЕДОНОСІВ
Природа нектарів та нектаровиділення. Натуральний квітковий мед бджоли виготовляють з нектару. Нектар— це цукриста рідина, що виділяється спеціальними залозами або тканинами рослин, які прийнято називати нектарниками. Виділяють рослини нектар, щоб привабити комахдля запилення квіток. Починають діяти нектарники лише тоді, коли рослина зацвіте. Виділення нектару тривав доти, поки не запилиться квітка і не відбудеться запліднення її яйцеклітини. Така закономірність характерна для рослин як в квітковими, так і позаквітковими нектарниками.
Виділення нектару в одних рослин триває кілька годин, в інших — кілька днів. Після запилення і запліднення перших квіток, значна частина поживних речовин використовується на розвиток зародків, насіння, тому квітки, що зацвітають на тій же рослині пізніше, виділяють значно менше нектару. Спеціальні досліди показали, що основна маса медоносів у перший період цвітіння виділяє приблизно 70— 80% всього нектару, тобто в 3—4 рази більше, ніж протягом другої половини цвітіння. Це значить, що кожен пасічник, застосовуючи кочівлю, повинен перевезти свою пасіку на медозбір за день—два до початку цвітіння медоносів.
Умови, від яких залежить нектаровиділення. Різні рослини, як уже згадувалось, виділяють неоднакову кількість нектару як з розрахунку на одну квітку, так і на одиницю площі та часу. Крім того, інтенсивність нектаро-виділення значною мірою залежить від сукупності навколишніх умов: сонячного світла, температури, вологості повітря та грунту, агротехніки тощо. Квітки південної, освіченої сонцем частини рослини виділяють у 3—4 рази більше нектару, ніж затіненої, північної. Саме в цієї причини у високогір'ї Карпат, де переважає хмарна з дощами погода, в період масового цвітіння такого могутнього медоносу, як іван-чай, бджоли часто зовсім не мають медозбору, або він дуже мізерний.
На Україні розрізняють п'ять грунтово-кліматичних зон: Степ, Лісостеп, Полісся, Крим і Карпати. Є медоноси, характерні для всіх зон, але трапляються й такі, що ростуть лише в кількох, або в одній з них. Залежно від цього медоносні угіддя та умови медозбору в кожній зоні мають свої особливості.
Так, у зоні Степу переважають культурні медоноси, що висіваються в полях сівозмін: соняшник, люцерна, конюшина, еспарцет, коріандр тощо.
Зона Карпат порівняно з іншими зонами республіки має свої особливості. Тут своєрідні і дуже різноманітні природно-кліматичні умови, дещо особливий набір медоносів, нектаропродуктивність яких дуже змінюється залежно від їх поширення (Прикарпаття, Закарпаття, високогір'я Карпат). У цій зоні значно більше природних сінокосів, лук і пасовищ, зрубів, буреломів, садів з плодовими, кісточковими та ягідними культурами. На відміну від інших зон значні площі тут займають високогірні луки-полонини.
Таблиця 1
Медоноси середньої медопродуктивності
(дані експериментальних досліджень, Української дослідної станції бджільництва)
| Медоноси | Період цвітіння | Тривалість, ДНІВ | Виділяє біологічного цукру, кг/га |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Кизил, дерен | Квітень | 10—15 | |
| Мати-й-мачуха | » | 15—20 | 15-20 |
| Первоцвіт | | 15—20 | – |
| Проліски | » | 10—15 | – |
| Абрикос | Квітень—травень | 5-7 | 30—40 |
| Аґрус | Квітень | 10—15 | 50-70 |
| Вербняки | Квітень—травень | 20—25 | 70-100 |
| Черешня | Травень | 10—15 | 30—40 |
| Слива | “ | 7-10 | 15—20 |
| Вишня | “ | 5-7 | 30-40 |
| Яблуня | » | 10—12 | 25-30 |
| Груша | » | 10—12 | 15-20 |
| Алича | Квітень—травень | 8—10 | |
| Смородина чорна | Травень | 10—12 | 40-50 |
| Кульбаба | » | 15-20 | — |
| Акація жовта | » | 10-15 | 50—60 |
| Чорниця лісова | Травень—червень | 20—25 | 60—70 |
| Глуха кропива | Травень—серпень | 80—100 | 400—500 |
| Малина садова | Травень—червень | 20—25 | 100—120 |
| Крушина | » | 25—30 | 50—60 |
| Глід | » | 10—15 | – |
| Лядвенець рогатий | Травень—серпень | 25—30 | до 80 |
| Суріпиця | Травень — липень | 40-50 | 30—40 |
| Еспарцет | Травень — червень | 20-25 | 50—150 |
| Клен-явір | Травень | 10—15 | 100—120 |
| Ожина | Червень — липень | 30—40 | 40-50 |
| Акація біла | Червень | 7-Ю | 300—400 |
| Конюшина біла | Червень — серпень | 45-50 | 80—100 |
| Синяк | » | 50—60 | 300—400 |
| Шавлія | » | 45—50 | 120—300 |
| Чебрепь | Червень — липень | 30—40 | 60—70 |
| Дягель | » | 12—15 | — |
| Малина лісова | » | 25—35 | 60—80 |
| М'ята котяча | Червень — вересень | 70—80 | 90-400 |
| Буркун білий | Червень — липень | 30—40 | 200—300 |
| Буркун жовтий | Червень — серпень | 50—60 | 150-200 |
| Огірки | » | 60—70 | 25-30 |
| Фацелія | Червень — липень | 45-50 | 150—400 |
| Медунка | Квітень — травень | 30—35 | — |
| Гарбузи | Липень — серпень | 50-60 | 20—30 |
| Гречка | Червень — липень | 20-25 | 50-80 |
| Чистець | Липень — серпень | 35-55 | 100—120 |
| Плакун верболистий | » | 60-70 | 300—350 |
| Верес | Липень — вересень | 50-60 | 50—140 |
5. ЛІКУВАЛЬНЕ ЗАСТОСУВАННЯ вживання КВІТКОВОГО ПИЛКУ
У госпітальних умовах квітковий пилок з лікувальною метою був використаний вперше уперше в паризькій клініці в 1956 р. Ленормгном і Шовеном.
Хімічний склад пилка різних рослин різний. Пилок багатьох рослин містить воду (5— 35%), кремній, сірку, хлор, мідь, кобальт, натрій, залізо, алюміній, кальцій, магній, калій, марганець, фосфор, барій, срібло, цинк, хром, стронцій, молібден, миш'як, кадмій, платину, золото, олово, паладій, вольфрам та ін.
У складі пилка містяться різні білки (7— 30%), у тому числі ферменти (каталаза, амілаза, інвертаза, аденозинтрифосфотаза),вуглеводи, лецетин, гормони, пігменти , коферменти, 21 амінокислота, усі відомі вітаміни (крім В12), дезоксирибоза і інші біологічно активні речовини вуглеводи. В пилку виявлено більш 50 різних біологічно активних речовин, що роблять різнобічну дію на організм людини.
Таким чином, пилок — це природний концентрат усіх необхідних для нормального розвитку організму речовин.
Збір пилка бджолами здійснюється головним чином ранком. Кожну комірку бджоли заповнюють пилком приблизно на 2/3, а зверху заливають медом. Позбавлений доступу повітря пилок за рахунок ферментів слини бджіл і меду піддається шумуванню і перетворюється в так називаний бджолиний хліб — пергу. Хоча бджоли готують пергу з пилка, їх якісний
і кількісний склад не однорідний, відмінність перги від пилка полягає в тому, що складові частини перги легше засвоюються живими організмами (наприклад, бджолами). Відмінність пилка від перги складається ще й у тім, що перга по хімічному складі більш різноманітна. Порівняльний хімічний склад пилка і перги приведений у таблиці.
1 2 3 4