Ім'я файлу: Кобець.В Іст-43о ІНДЗ Стрільчук.docx
Розширення: docx
Розмір: 38кб.
Дата: 11.04.2022
скачати
Пов'язані файли:
УПА.docx
Розширення: docx
Розмір: 38кб.
Дата: 11.04.2022
скачати
Пов'язані файли:
УПА.docx
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКІЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ
Факультет історії, політології та національної безпеки
Кафедра всесвітньої історії
ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАУКОВО - ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ
на тему:
«Анвар Садат: історичний портрет»
Виконав:
Студент групи Іст-43О
Кобець Владислав Юрійович
Перевірив:
проф. Стрільчук. Л.В
ЛУЦЬК – 2021
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………………..2
РОЗДІЛ 1.ДИТИНСТВО ТА ЮНІСТЬ……………………………………………………3
1.2. ФОРМУВАННЯ ПОГЛЯДІВ…………………………………………………………3
РОЗДІЛ 2. ШЛЯХ ДО ВЛАДИ……………………………………………………………4
РОЗДІЛ 3. ПРЕЗИДЕНСТВО……………………………………………………………………4
3.1. ВІДНОСИНИ З НАД ДЕРЖАВАМИ……………………………………………………5
3.2. ВІЙНА СУДНОГО ДНЯ……………………………………………………………………..6
3.3. КЕМП-ДЕВІДСЬКІ УГОДИ…………………………………………………………………7
3.4. ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА…………………………………………………………………...8
3.4.1. ПОЛІТИКА «ВІДКРИТИХ ДВЕРЕЙ»…………………………………………….8
3.4.2. РОЗПУСК АСС……………………………………………………………………..9
3.4.3. ХЛІБНІ БУНТИ…………………………………………………………………….10
3.4.4. РЕПРЕСІЇ……………………………………………………………………………10
РОЗДІЛ 4. ЗАГИБЕЛЬ……………………………………………………………………………11
ВИСНОВОКИ………………………………………………………………………….....13
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………………..15
ВСТУП
Для багатьох поколінь радянських людей він став символом зради, проти нього виступали арабські соціалісти, а вбили ісламські радикали. Президент Єгипту Анвар Садат, зіткнувшись з політичною реальністю, зумів переступити через свій крайній антисемітизм і уклав мирний договір з Ізраїлем. Заслужено удостоївся Нобелівської премії миру разом з ізраїльським прем'єр-міністром.
Актуальність та постановка проблеми. Про третього президетна Єгипту написано чимало. У працях загального характеру, де головним чином розглядається історія Єгипту або історія арабо-ізраїльських відносин де висвітлено головну картину подій. Значно менший доробок має історіографія, чи історичний портрет політика та третього президента Єгипту Анвара Садата.
Метою – є висвітлити історичний, політичний шлях становлення Анвара Садата як політика . Формування його поглядів та влив його діяльності на політичній арені світу.
Розділ 1. Дитинство та юність
У невеликому селі Міт-Абуль-Кум (провінція Мінуфія), що знаходиться в дельті Нілу на північ від Каїра, 25 грудня 1918 року народився майбутній президент Єгипту Анвар Садат. Він був одним з тринадцяти дітей у багатодітній родині з суданською корінням. Через свого африканського походження він був від природи дуже смуглявим, тому коли в 1983 році американці вирішили зняти художній фільм "Садат", то його грав чорношкірий актор Луїс Госсетт.
Його батько Мухаммада ас-Садат служив писарем в місцевому військовому госпіталі, мама Шіттім ель-Баррейн займалася домашнім господарством і вихованням дітей. Всі родичі були дуже релігійними і ревними мусульманами.
У ранньому дитинстві він відвідував початкову релігійну школу, в якій основна увага приділялася вивченню Корану. У 1925 році сім'я перебралася в околиці столиці країни, де молодий Анвар здобув середню освіту.
1.2. Формування поглядів
У біографії Анвара Садата відзначається, що в юні роки на формування його світогляду зробили великий вплив чотири історичні особистості:
повішений окупаційною владою за вбивство британського офіцера Захран, учасник антиколоніального повстання;
індійський лідер Махатма Ганді, який виступав за ненасильницький опір громадському насильства;
турецький президент Кемаль Ататюрк, який очолив боротьбу за незалежність країни і ініціював широкомасштабні світські реформи;
німецький фюрер Гітлер, єдиний, на його думку, світовий лідер, який міг протистояти британської агресії.
У молодому віці у нього сформувалися пронациські і антисемітські погляди, які наклалися на глибоку релігійність і крайній націоналізм.
Розділ 2. Шлях до влади.
У 1938 році Садат закінчив військове училище і отримав звання лейтенанта. У 1940 році вступив у таємне товариство «Ісаба», створене групою єгипетських офіцерів. Був також близький до націоналістичних організацій «Міср аль-Фатат» і «Брати-мусульмани».
Під час Другої світової війни Садат таємно співпрацював з агентами нацистської Німеччини і фашистської Італії, переслідуючи мету звільнення країни від британського панування. Садат неодноразово піддавався арештам британцями, був звинувачений у співпраці з абвером. На прохання німців він намагався переправити звільненого з єгипетської армії генерала в Ірак для зміцнення антибританській активності. Підприємство провалилося, і Садат був заарештований. За браком доказів він був звільнений і став співпрацювати з двома нацистськими агентами в Каїрі, які видали його після свого арешту. У жовтні 1942 року засуджений трибуналом Садат був звільнений з армії і потрапив у в'язницю. Два роки тому він почав голодування і був переведений до тюремної лікарні, звідки зумів утекти. Садат відростив бороду і, близько року перебуваючи у підпіллі, постійно змінював зовнішність, адреси і роботу. У 1946-49 роках знову в ув'язненні. Після звільнення займався журналістською діяльністю, з 1950 року знову на військовій службі.
Брав участь у створенні організації «Вільні офіцери» на чолі з Насером. Після державного перевороту 1952 року обіймав різні державні посади. З 1960 по 1968 рік - голова Національних зборів, з 1964 по 1967 - один з віце-президентів. З 1969 єдиний віце-президент. Після смерті Насера в 1970 обраний президентом Єгипту.
Розділ 3. Президенство
Фактично від часу приходу до влади Садат розпочав відходити від політики арабського націоналізму й арабського соціалізму, яку провадив Ґамаль Абдель Насер. Після того, як послідовники ідей Насера спробували створити опозицію до нового режиму, у травні 1971 року чимало осіб із оточення колишнього президента були арештовані. Садат відмовився й від панарабських претензій попередника — так 1971 року державу було перейменовано з Об'єднаної Арабської Республіки (ОАР) на Арабську Республіку Єгипет (АРЄ).
3.1 Відносини з над державами
Вважаючи, що Радянський Союз надав Єгипту недостатню допомогу в протистоянні з Ізраїлем, і бажаючи знайти більш могутнього на його думку союзника в особі США, Садат почав зближення з США. Одночасно Єгипет відмовився від військової допомоги СРСР, в 1972 році виславши радянських військових радників. У 1973 році в обстановці міжнародної ізоляції Садат почав війну проти Ізраїлю (Війна судного дня); вкрай невдалий результат операції змусив Садата йти на зближення з США і мирні переговори з Ізраїлем, а також в односторонньому порядку денонсувати договір про дружбу з СРСР (1976). Через два місяці після укладення мирної угоди в Кемп-Девіді Єгипет - вже як союзник США на Близькому Сході - був включений в число країн, які отримують американську військову допомогу конгресом.
Після зближення Єгипту з США, та підписання угод з Ізраєлем, арабський світ обірвав усі зв'язки з Єгиптом. Колишні союзники Єгипту відмовилися від співпраці.
3.2 Війна судного дня
Пріоритетним напрямком своєї політики Анвар Садат вважав відродження Єгипту, посилення позицій країни на світовій арені і реванш за принизливу поразку у війні з Ізраїлем 1967 року. Після декількох років безуспішних переговорів з Ізраїлем, в кінці 1972 року, Садат почав схилятися до військової кампанії проти Ізраїлю. Рішення Єгипту про початок війни з Ізраїлем було ухвалене президентом Анваром Садатом та його сирійським колегою Хафезом Асадом влітку 1973 року.
Війна готувалася довго і ретельно, і почалася з раптової атаки єгипетських і сирійських військ під час іудейського свята Йом-Кіпур. Армії перетнули лінії припинення вогню на Синайському півострові і Голанських висотах, і почали просування вглиб Ізраїлю.
Раптовий удар приніс свій результат, і перші дві доби успіх був на стороні єгиптян і сирійців, але в другій фазі війни чаша терезів почала схилятися на користь Ізраїлю. Сирійці були повністю витіснені з Голанських висот, на Синайському фронті ізраїльтяни вдарили в стик двох єгипетських армій, перетнули Суецький канал (стару лінію припинення вогню) і відрізали третю єгипетську армію від баз постачання. Незабаром послідувала резолюція ООН про припинення вогню.
Конфлікт мав далекосяжні наслідки для багатьох націй. Так, арабський світ, принижений нищівною поразкою в Шестиденної війни, незважаючи на нову поразку, все ж відчув, що його гордість в деякій мірі відновлена завдяки ряду перемог на початку конфлікту. Арабські країни-постачальники нафти застосували заходи економічного та політичного впливу на союзників Ізраїлю - країни-члени ОПЕК ввели ембарго на продаж нафти країнам Західної Європи, а також підвищили ціну на сиру нафту втричі. 28 країн Африки розірвали дипломатичні відносини з Ізраїлем.
3.3 Кемп - Девідські угоди
Після війни Садат почав схилятися до мирних переговорів. Після підписання угоди про роз'єднання сил Ізраїль і Єгипет підписали проміжний договір, в якому зобов'язувалися не застосовувати силу, а вирішити територіальний конфлікт мирним шляхом. У 1977 році Анвар Садат оголосив про свою готовність прибути до Єрусалиму для обговорення умов миру з Ізраїлем. У листопаді відбувся історичний візит Садата до Єрусалиму.
На запрошення прем'єр-міністра Ізраїлю Менахема Бегіна він виступив у кнесеті в Єрусалимі, що викликало різке засудження в арабському світі та в СРСР. Викладений Садатом план з 5 пунктів включав, зокрема, створення самостійної палестинської держави. Його виступ справив на ізраїльтян приголомшуюче враження. З'явилася реальна можливість укласти мирний договір з найпотужнішим у військовому відношенні арабською державою. Через деякий час прем'єр-міністр Ізраїлю Менахем Бегін здійснив візит до Єгипту. Переговори були тяжкими Президент США Дж. Картер вирішив запросити обидві сторони до себе, в Кемп-Девід, місце відпочинку і ділових зустрічей американських президентів.
Візит Садата до Єрусалиму в листопаді 1977 р. і його зустріч з ізраїльським прем'єр-міністром Менахемом Бегіном призвели до розриву дипломатичних відносин Єгипту з більшістю арабських країн. Однак єгипетський президент вважав для себе більш правильним продовжувати мирні переговори з Ізраїлем.
У вересні 1978 на саміті в Кемп-Девіді під головуванням Джиммі Картера, Садат і прем'єр-міністр Ізраїлю Менахем Бегін домовилися про мир, взаємне визнання та повернення Синайського півострова Єгипту. Мирний договір був укладений 26 березня 1979. Ізраїль зобов'язався вивести війська та евакуювати єврейські поселення з Синайського півострова, окупованого в 1967 році. У 1978 році за підписання мирних угод Анвар Садат і Менахем Бегін удостоїлися Нобелівської премії миру.
«Історичний візит Садата до Ізраїлю в листопаді 1977 року зруйнував психологічний бар'єр, що стояв на заваді цілому поколінню мешканців Близького Сходу досягти порозуміння і взаємолюдських контактів»
3.4 Внутрішня політика.
3.4.1 Політика відкритих дверей
У 1974 узявся до реалізації політики «відкритих дверей» (інфітах). На практиці це означало приваблення іноземних інвесторів шляхом створення для них сприятливих умов ведення бізнесу, зокрема запровадження спрощеної системи оподаткування й надання урядових гарантій про недопущення націоналізації приватного капіталу. Крім того, уряд узяв на себе зобов'язання з модернізації системи комунікацій і транспортної мережі країни. Для отримання зовнішніх позик уряд Єгипту мав піти на скорочення бюджетного дефіциту, урізавши для цього державні субсидії на продукти харчування і паливо, що неминуче вело до зростання цін на товари першої необхідності.
У ході реалізації політики «відкритих дверей» було лібералізовано банківську і валютну сфери економіки. На думку Анвара Садата, це мало сприяти привабленню до країни іноземного капіталу й полегшити експорт єгипетської робочої сили до таких головних нафтовидобувних арабських країн як Лівія та Саудівська Аравія. Темпи економічного зростання прискорились, стан державного платіжного балансу покращився. Безумовними «плюсами» політики Садата стало також те, що саме завдяки їй країна фактично «відкрилась» для світу, лишаючись при тому доволі традиційним суспільством; до речі, якраз на той час припадає започаткування створення широкої туристичної інфраструктури в країні.
Однак внаслідок деякої однобокості веденої економічної політики, неврахування єгипетських реалій і значної корумпованості в країні, економічні потуги Садата призвели, в першу чергу, до швидкого збагачення невеликої частини наближених до керівної верхівки та представників великого бізнесу, тоді як економічне становище переважної більшості населення Єгипту лише погіршувалось.
3.4.2 Розпуск АСС
У 1975 році президент Садат прийняв рішення про створення в рамках Арабського соціалістичного союзу (АСС) трьох політичних платформ: центристської (правляча більшість), лівої та правої. По суті, це свідчило про початок створення в Єгипті контрольованої багатопартійної системи.
На виборах до Народних зборів у 1976 кандидати від садатівської центристської платформи, що отримала назву Арабської соціалістичної партії (АСП), здобули переконливу перемогу, завоювавши 280 з 352 місць. Після парламентських виборів Садат оголосив, що всі три платформи АСС у подальшому будуть трансформовані у партії.
3.4.3 Хлібні бунти
У січні 1977 єгипетський уряд під тиском Міжнародного валютного фонду таки ухвалив рішення вдвічі скоротити субсидії на товари першої необхідності. В результаті 18-19 січня усю країну охопив народний протест — у багатьох містах і поселеннях відбулися багатомільйонні демонстрації, що увійшли до історії країни як «хлібні бунти». Відтак, урядове рішення було скасоване.
3.4.4 Репресії
Коли опозиція почала критикувати економічні провали уряду й висувати офіційним особам звинувачення у корупції, Садат запровадив обмеження політичної діяльності в країні. Невдоволення виявляли й ісламські фундаменталісти, що активізували свої виступи після поразки Єгипту у війні 1967 року. Фундаменталісти завзято відкидали американізацію культурного та ідеологічного життя країни, крім того посилилась міжконфесійна ворожнеча — в т.ч. й, інспіровані ззовні, почастішали сутички ісламістів та представників коптської християнської меншини. В умовах посилення безладдя у країні Садат змушений був піти на деякі обмеження політичних свобод громадян.
Коли ж у 1980 (в умовах погіршення як економічної, так і внутрішньополітичної ситуації) Анвар Садат проголосив себе довічним Президентом Єгипту, всією країною прокотилися масові протести єгипетських громадян.
Відповіддю ж офіційної влади на це стали масштабні репресивні заходи, в першу чергу, в середовищі інтелігенції (боротьба з інакодумцями і тими, хто відважувався критикувати владу) та коптського духовенства. Чимало єгипетських діячів культури і громадських активістів у цей час втратили роботу, були затримані і змушені виїхати з країни.
Розділ.4 Загибель
6 жовтня 1981 року з нагоди чергової річниці арабо-ізраїльської війни 1973 року в Каїрі відбувався військовий парад. Урочистості розпочалися об 11:00 (за місцевим часом). Прийнявши рапорт від командувача параду, президент Єгипту в супроводі групи високих посадовців і військових чинів підійнявся на трибуну для почесних гостей, зайнявши центральне місце в першому ряді, праворуч від нього сидів віцепрезидент Мубарак, ліворуч — міністр оборони Абу Газаль.
На параді усе відбувалося за планом, але під кінець парадного розрахунку, близько 11:40, артилерійська вантажівка, що рухалась площею у шикуванні військової техніки, зненацька загальмувала. Лейтенант-десантник Халед Ахмед аль-Ісламбулі, що був у машині, зістрибнув з авто й жбурнув у бік трибуни ручну гранату. Вона вибухнула, не долетівши до цілі. За кілька секунд ще п'ятеро десантників зістрибнули з платформи вантажівки й відкрили автоматний вогонь по урядовій трибуні. Зчинилась паніка, у той же час Анвар Садат устав з крісла й вимовив: «Не може бути!» Випроставшись і заціпенівши, Садат виявився мішенню для снайпера: кулі пробили його шию та груди, зачепивши легеневу артерію. Президента Єгипту було вбито за 20 секунд після початку атаки. Існує малоймовірна версія, що Садат сприйняв те, що відбувалось перед його очима, як спробу підрозділу висловити йому особливу відданність, адже раніше на тому ж параді парашутисти приземлилися з неба просто на плац, і начебто президент здійнявся, щоб відсалютувати у відповідь. Садата було доставлено до шпиталю, де він невдовзі помер. У ході перестрілки, що зчинилася під час параду, було вбито або поранено декілька членів уряду й іноземних гостей з числа присутніх (загалом загинуло 7 і було поранено 28 осіб).
Обставини вбивства президента Анвара Садата дотепер лишаються нез'ясованими, так само, як не встановлено замовників цієї політичної розправи. Загальновідомим є той факт, що замах на життя Садата, який увінчався успіхом, офіційно влаштували члени групи ісламських фундаменталістів «Аль-Гамаа аль-Ісламія» як помсту за зближення і начебто поступки Ізраїлю, а також проамериканський напрямок зовнішньої політики. Безумовним також є те, що без участі внутрішніх єгипетських спецслужб, а також зовнішнього втручання тут не обійшлося, адже організувати подібний теракт були спроможні винятково висококласні спецслужби. За однією з поширених у світі версій до вбивства Садата причетний радянський КДБ, за іншою, популярною в свій час у СРСР і тепер у Росії — американські спецслужби.
Поховати Анвара Садата було вирішено на території Каїрського Меморіалу Невідомому солдату, відтак кожний єгиптянин і/або гість країни може віддати шану Президенту.
Наступником Садата на посту очільника країни став віцепрезидент Хосні Мубарак, який керував країною до лютого 2011 року.
Після вбивства Садата частина єгипетських бойовиків бігла за кордон. Троє виконавців теракту були схоплені на місці, ще один — через три доби. Також був заарештований інженер Мухаммед Абдель Салям Фарраг, який розробив план убивства Садата. 15 квітня 1982 року Фарраг та двоє цивільних змовників були повішені, а колишніх військових Ісламбулі та Аббас Алі розстріляно. Обставини вбивства президента досі не зовсім зрозумілі. Слідство не встановило, як, пройшовши ретельний контроль, бойовики пронесли зброю та гранати у вантажівку, і чомусь за кілька секунд до теракту охоронці Садата залишили пости навколо трибуни. За однією з версій, за терактом стояли американські, за іншою єгипетські спецслужби, також висувалась версія про причетність КДБ.
Згодом бойові групи, які розробили план вбивства Садата, вступили в контакти з Усамою бен Ладеном, «Єгипетський ісламський джихад» приєднався до «аль-Каїди». 2003 року з єгипетської в'язниці вийшов один із організаторів вбивства Садата — Карам Зохді. В одному з інтерв'ю він визнав помилковість рішення про вбивство президента Єгипту .
Висновки:
Отже, досліджуючи та характеризуючи таку визначну особу як Анвар Садат можна замислитись та глибше вивчити таке питання. Чи була його політика вдала для країни та чи став Єгипет державою номер один в арабському світі?
Слід звернути увагу на тих людей які вплинули на формування його поглядів. А саме Захран учасник антиколоніального повстання, Махатма Ганді , Кемаль Ататрюк та Адольф Гітлер . Саме симпатія до Гітлера найбільше вплинула на Садата , адже він вважав , що це єдиний світовий лідер , який міг протистояти британській агресії. Тому на мою думку цим можна пояснити його співпрацю з нацистами .
Якщо говорити про Єгипет за його правління то слід виділити його так би мовити «антиізраїльську політику» він бажав взяти реванш за програш у попередній війні і консолідувався з іншими ісламськими державами з якими почав інтервенцію у Ізраїль яка відома в історії як «Війна судного дня» або «Шести денна війна». Як відомо ця інтервенція закінчилась поразкою Єгипту та зближення Єгипту з США та розірвання зв'язків з СРСР. Та Головною подіє це є підписання Кемп-Девідських мирних угод між Єгиптом та Ізраєлем чим і закінчилась ця війна.
Якщо говорити за його внутрішню політику , то слід сказати, що вона була не зовсім вдалою. Хоча слід виділити хороші моменти наприклад «Політика відкритих дверей» , яка на мою думку мала досить великі перспективи оскільки ця політика була спрямована на приваблення іноземних інвесторів та їх капіталу. Але ця політика зазнала краху через величезну корупцію в країні , оскільки величезні кошти розкрадались а становище населення погіршувалось . Наслідком цих подій стали відомі нам «Хлібні бунти» на що Садат та його влада згорнули цю програму.
Також слід виділити репресії Садата в ході яких він проголосив себе довічним президентом Єгипту та встановив часткову диктатуру. Це все було зумовлено виступами опозиції які потирали Садату за поразки та амариканізацію суспільства . На мою думку саме ці гасла та саме ці люди опозиії призвели до його смерті.
Моє ставлення до Анвара Садата більш позитивне а ніж негативне . Він з тих політиків які працюють на благо та розвиток країни. Він бачив Єгипет плацдармом між Арабським світом та Європейським сучасним. Хоча його політика та рішення потребують більш детального вивчення як з точки зору політології так і з точки зору історії. Можна сказати , що арабський консерватизм взяв гору.
Список використаних джерел:
1. Садат (Cadat), Анвар - n-t.ru/nl/mr/cadat.htm Наука и техника.
2. Египет при президенте Садате - www.best-egypt.ru/index.php?link_id=46&level=3 best-egypt.ru
3. Убийства мировых лидеров (продолжение 2) - protodata.biz/ubijstva-mirovyx-liderov-prodolzhenie-2.htm
4. Олександр Розін. Війна "Судного дня" 1973 р. протистояння СРСР - США на море. Частина I. 168 ст.
5. Экономика Египта - www.egypts.ru/index.php?stype=aboutegypt&slevel=1&sid=6 egypts.ru
6. Кемп-Девідський процес. - www.middleeast.org.ua/palestina/5.htm middleeast.org.ua
7. Новейшая история Египта - www.egypetturizm.narod.ru/noveishaja.htm egypetturizm.narod.ru
8. Договор с Египтом - www.megapolis.org/israel/ind351.html megapolis.org