Античність Семінар 3
Питання 1
Релігійна обрядовість стародавніх греків та римлян (домашні святилища, відвідування храмів, паломництво, жертвоприношення).
Джерелами, що дозволяють вивчати релігійні вірування цього періоду, переважно є матеріали археологічних розкопок. Найдавніші святилища мінойско- мікенської релігії обладналися в печерах, стіни яких покривалися зображеннями тварин і фантастичних істот. Подібні печерні святилища використовувалися і для здійснення вотивних (принесених в дар божеству) приношень, в якості яких виступали продукти землеробства, мисливські трофеї, сокири, мечі, фігурки тварин і людей.
Розкопки дозволяють припустити існування особливих домашніх святилищ - розташованих при палацах і великих будинках особливих культових приміщень. Особливістю подібних святилищ є наявність в них зображень двох видів: змій, нехарактерних для використовування в ритуальних цілях печер, і жіночих фігурок, які теж не виявляються в святилищах інших типів. Ці знахідки дозволяють припустити, що в цих святилищах відбувалися повсякденні ритуали, пов'язані з домашнім господарством і побутом, які з очевидних причин не могли проводитися у віддалених і важкодоступних печерах, так само як і на значних височинах, на які ще потрібно було піднятися під палючим сонцем.
Поряд з невеликими святилищами, обряди мінойської-мікенських релігійних вірувань відбувалися і в особливих храмах - окремих будівлях, в яких розташовувалися глиняні скульптури, що зображують божеств. У храмі перебували і зображення предметів культу - «ідоли, висотою до 60 см, як чоловічого, так і жіночого , розфарбовані на манер масок і виглядають лякаюче потворними.
Питання про те, наскільки для релігійних уявлень стародавніх греків було характерно розуміння відмінності між храмовим чином бога і його надприродною особистістю, не може бути вирішене однозначно. Якщо філософи доводили, що справжнє шанування божества несумісне з культом антропоморфних зображень, то на рівні так званої народної релігійності процвітало саме явне ідолопоклонство.
Релігійно-етичні уявлення. В Античній Греції нечистими вважалися
пролита кров, процес пологів, тіла померлих і все що входить в зіткнення з перерахованих. Сексуальні стосунки як такі не шанувалися нечистими, якщо вони вілбувалися в належному місці і в належний час, - наприклад, що здійснюються в храмі, вони вважалися богохульством і джерелом скверни, гидотою, здатної викликати гнів богів. Ймовірно, існували уявлення про ступені ритуальної чистоти: якщо від жерців і жриць потрібно тривале сексуальне утримання (в ряді випадків - невинність), повне виключення контактів з нечистим, то для більшості членів соціуму існували більш прості і менш обтяжливі правила.
Взагалі для класичної релігії Античності неочевидна наявність релігійно-стичної категорії гріха. Поняття «гріх» (якщо під ним розуміти поведінку людини, що порушує «правильні» відносини між людиною і божеством) античної релігії відомо, інша справа, що «гріха» дається не стільки моральна, скільки юридична оцінка. Гріх, відповідно до такого розуміння, - це те, що вимагає відплати, покарання.
Хочу навести приклад, як Гесіод використовує відповідну словоформу
від хамартос для позначення винного в злочині, караємо богинями долі -
Мойри.
Часто в сучасній літературі зустрічаються твердження, що в релігії Античній Греції не було жерців. Однак таке твердження містить сильне перебільшення. Правильніше сказати, що Античність не знала подібного релігій стародавнього Близького Сходу впливового жрецтва, свого роду корпорації, що мала значним багатством і інструментами політичного впливу. Але, незважаючи на це, розвиток релігійних традицій робило неминучим наявність особливих людей, які займалися вчиненням релігійних ритуалів за всіма існуючими приписами. Наявність жерця також часто було важливою умовою, без якого не могло нормально функціонувати святилище: був потрібен служитель, який підтримував би порядок і ритуальну чистоту священного місця, керував роботою святилища.
Жрець в античній релігії був ексклюзивним Виконавця жертвоприношень: при необхідності жертву могла принести кожна людина, що володіла для цього достатньою ритуальної чистотою, причому не тільки вільний житель поліса, але навіть раб. Однак участь жерця в ритуалі жертвопринесення безумовно піднімало рівень дії, надавало йому особливої урочистості. Жрецьке служіння не могло істотно збагатити людину, але воно все-таки приносило деяку матеріальну винагороду, так як жерцеві по праву належали частини жертовної тварини і інші різні жертви. І все ж, не ці міркування спонукали греків до заняття жрецтвом - 3 ним був пов'язаний високий соціальний статус. При цьому жрецтво протягом усього свого існування залишалося саме посадою, воно не утворювало особливого стану, виключеного зі звичайного життя соціуму, - жрець продовжував користуватися всіма правами громадянина поліса, брати участь у політичному житті. підтримувати сімейні та родинні стосунки.
Питання 2
Давньогрецькі та давньоримські релігійні свята
Свята Давньої Греції відрізнялись яскравістю, масовістю і водночас ретельною підготовкою, організацією, несли в собі елементи сценарної розробки, режисури. Витоки давньогрецьких свят слід шукати в традиційних релігійних хороводних танцях, які з часом втратили свій релігійний зміст і стали частиною народних гулянь у святкові дні. Опис таких хороводних дійств можемо відшукати в « Іліаді» Гомера.
+Слід зазначити, що у давніх греків свято було однією із самостійних. розвинутих і надзвичайно популярних форм дозвілля. Причому, дозвілля давні елліни уявляли собі більш діяльним і активним станом, аніж праця.
Саме тому більшість давньогрецьких свят мало характер ігор, змагань Відомі, приміром, Дельфійські , Істмійські, Панафінейські ігри.
Вершиною грецьких ігор-свят і своєрідним спортивним театром стали знамениті Олімпійські ігри, що відбувались у спеціально вибудуваному місті Олімпії раз на чотири роки..
Отож, ОЛІМПИЙСЬКИ ГРИ присвячувались одному з найповажніших і найшановніших богів ЗЕВСУ, повелителю грому і блискавки. Олімпійські ігри перше проводились у 776 році до н.е. і проіснували 1000 років перш ніж у 394 році н.с. були заборонені імператором Феодосієм. Відродження ігор відбулось аж у кінці XIX ст. за ініціативою П*єра де Кубертена.
Отож, лише один раз на чотири роки в серпні оживала Олімпія. На час проведення ігор припинялися війни і міжусобиці між полісами / Крамарі та купці розгортали торгівлю на вулицях міста, пастухи приганяли череди корів, отари овець і кіз, яких охоче купували для здійснення жертвопринесень. Вулицями міста йшли великими натовпами ШЛІГРИМИ / пілігрими мандрівні богомольці, паломники/, які виконували божественні або веселі пісні. Звідусіль збирались спортсмени. Кожен зі своїм учителем /тренером/. На візках їхали вельможі, що брали участь у кінних перегонах. З грецьких міст урочисто везли дари для храму Зевса.
Ігри тривали кілька днів і включали всі види змагань, де можна було виявити силу і спритність. Переможець нагороджувався оливковим вінком.
Спортсмен, прикрашений маслиновою гілкою , повертався до рідних країв як герой. На його честь зводили монументи, писали гімни. Зазвичай, спортсмен-переможець займав почесне місце на публічних торжествах і УТРИМУВАВСЯ ДОВІКУ ЗА КОШТ ДЕРЖАВИ.
Викликають інтерес і свята, присвячені іншим богам Олімпу. Організація цих свят, як за змістом, так і за характером залежала від того , ким або чим опікувався той чи інший бог , богиня, які міфи складались про них. Зокрема, на честь богині ГЕРИ, дружини ЗЕВСА й заступниці жінок, раз на 5 років проводились ігри дівчат. Це були змагання з бігу. В НАГАРОДУ
ПЕРЕМОЖНИЦЯ ОТРИМУВАЛА ОЛИВКОВУ ГЛКУ ТА ШМАТОЧОК ПЕЧІНКИ ЖЕРТОВНОЇ ТВАРИНИ.
Пишні свята влаштовувались і на честь богині мудрості АФІНИ / цікаво, що так би мовити, за сумісництвом вона, згідно міфів, опікувалась ще й військовою справою/. СВЯТА НА ЧЕСТЬ АФІНИ НАЗИВАЛИСЬ
ПАНАФІНЕТ, проводились 1 раз на 4 роки і тривали 9 днів. Під час Панафіней влаштовувались перегони на колісницях, змагання атлетів, музикантів, вокалістів. Артисти, що з*їжджались звідусіль, виступали в ОДЕОНІ - великому круглому приміщенні для проведення музичних вистав і змагань / пізніше, в Новітні часи , Одеон - це приміщення для концертів, танців інших громадських розваг/.Одеон розміщувався біля підніжжя АКРОПОЛЯ / Нагородою переможцям Панафіней слугувала яскрава амфора свяшенної маслинової олії.
Вулиці в той день старанно прибирали, будинки прикрашали зеленню і квітами. Урочисту процесію обабіч вулиць вітали раби та іноземці, тримаючи дубові гілки. Під співи гімнів та музику процесія обходила усі святі місця і зупинялась неподалік Акрополя , перед храмом богині Афіни.
Пеплос знімали з корабельної щогли та віддавали жриці Афіни. Та в свою чергу вбирала ним дерев*яну статую богині. Далі відбувалось жертвопринесення тварин. Коли ж у небо здіймався дим від жертовника, розпочинався бенкет . Найурочистіший день свята завершувався народними гуляннями: люди прикрашали свої голови вінками, ходили вулицями, в гості, співали вдень і вночі у садах і парках. В останній, дев*ятий день Панафіней організовувались змагання вітрильників.
+Свято АФРОДІТИ - богині краси і кохання відзначали, зазвичай, весняної ночі в садах, співаючи і танцюючи. Важливим є той факт, що жертвопринесення здійснювали досить рідко, бо ж за переказами Афродіта застерігала від кривавих жертв. Згідно міфів богиня ніби-то власноруч змивала жмутом росяної трави сліди крові на жертовнику свого храму на горі EPIK у Сицилії. На свято Афродіти спалювали пахучі трави: м*яту, чебрець, любисток тощо, у храм приносили яблука, гранати, троянди.
Серед численних масових свят, що проводились у Давній Греції, були й найулюбленіші, найпопулярніші. Це, звичайно, яскраві і організовані свята на честь бога родючості, покровителя виноградарства і виноробства , бога вина і веселощів ДІОНІСА /Вакха/. Міфи про Діоніса яскраво відображали перехід еллінського суспільства від скотарства до землеробства, однією з найважливіших галузей якого було виноградарство.
На честь Діоніса протягом року проводилось 4 важливих свята, так звані Д І О Н І C 1 Ї.
ПЕРШЕ свято називалось МАЛІ або СІЛЬСЬКІ ДІОНІСІЇ Його святкували з грудня на січень і приурочували до першої проби молодого вина. В дні МАЛИХ ДІОНІСІЙ влаштовувались веселі процесії з піснями й танцями, іграми та жартами, перевдяганнями, ходою і т. ін.
ДРУГЕ свято на честь Діоніса називалось ЛІНЕЇ , відмічалося у січні - лютому і за характером нагадувало перше, однак, було значно тривалішим та урочистішим, бо ж проводилось в Афінах. Під час ЛІНЕЙ влаштовувались невеликі театральні змагання.
ТРЕТЄ свято називалось А Н Ф Е С Т Е Р | Й, продовжувалось 3 дні у лютому-березні.
ПЕРШИИЙ день АНФЕСТЕРІЮ присвячувався дітям. Зранку усі жителі Афін поспішали на площу, де відкривався ринок іграшок. Всі діти в цей день отримували подарунки, а місто сповнювалось дзвінким сміхом дітвори, радістю, іграми.
На ДРУГИЙ день АНФЕСТЕРІЮ влаштовувались імпровізовані процесії ряджених, персонажі котрих запозичувались із міфології –
ОСТАННІИ /третій/ день АНФЕСТЕРІЮ носив абсолютно іншу тональність: він був присвячений пам*яті мертвих.
ЧЕТВЕРТЕ СВЯТО на честь Діонісія називалось
ВЕЛИКІ ДІОН С І Ї або МІСЬК , проводилось у березні-квітні і вважалосися ГОЛОВНИМИ. В ці веселі дні кредиторам заборонялось переслідувати боржників, суддям - винних. Не дозволялись арешти, і навіть злодіїв випускали на поруки
В Діонісіях розрізнялись ТРИ основні частини:
1. РИТУАЛЬНА - з жертвопринесенням і урочистою процесією
на честь Діоніса;
2. ГРОМАДСЬКА - з загальноміськими спортивними змаганнями,
пісенними та хореографічними конкурсами;
ВИДОВИЩНА - з виступами професійних акторів.
2 Давньоримські релігійні свята
Люди завжди любили святкувати. У період Стародавнього Риму свят було так багато, що здавалося приблизно півроку присвячено їм.
Одні з найбільш популярних - Сатурналії і Луперкалії. Луперкалії відзначалися навесні і були символом родючості, яку принесла весна. Це було свято пастухів у славу бога Луперка. Його відзначали через три дні після лютневих ід. Служителі бога Луперка, молоді патриції, зустрічалися в одній з печер на Палатинському пагорбі, де, як свідчить легенда, вовчиця викормила близнюків Ромула і Рема. Молоді люди приносили в жертву молодого ягняти. Потім обов'язково змочували в крові клинок і підносили до чола всіх присутніх. Потім патриції мали змити кров шерстю і розсміятися. Після цього наступав святковий обід. Він носив релігійний характер. Потім шкурка тваринного розрізалась, юнаки оголювалися і робили з неї ритуальні пов'язки, тим самим символізуючи бога. В такому вигляді вони бігали по місту і стібали всіх зустрічних шкурами. Жінки брали участь у цьому обряді з особливою радістю. Вважалося, що удар шкурою сприяє плодючості і допомагає при народженні дітей.
Сатурналії були зимовим святом во славу Сатурна. Його відзначали 17 грудня. Під час свята всі справи повинні бути відкладені. Діти в цей час не вчилися, дорослі не займалися ніякими суспільними питаннями, раби звільнялися від своєї щоденної праці і навіть могли обідати за спільним столом з господарями. Вони ніби тимчасово зрівнювалися в правах з усіма.
Свято починався з жертвоприношення перед Сатурном на Римському форумі. Потім починався святковий банкет. На нього сенатори і вершники надягали спеціальний одяг. В кожній хаті готували святкового порося.
Скрізь панували веселощі, сміх. Друзі і родичі намагалися дарувати один
одному подарунки. На вулицях галасливі натовпи запалювали феєрверки, вибирали жартівливих короля і королеву, запалювали воскові свічки. Як правило, святкування йшло весь тиждень (сім днів).
Майже всі свята присвячувалися якимось богам римського пантеону.
9 січня святкували Агоналії. Свято присвячений Янусу, божеству воріт і дверних прорізів. Янус мав велике значення в Римі, тому що найвразливіше місце в кожному будинку - це дверний проріз. Через нього може проникнути все що завгодно, від ворогів у людській подобі до злих духів. Для римлян це відчуття було настільки сильним, що вони завжди виносили померлих з будівлі тільки ногами вперед, щоб пішли душі не могли повернутися назад.
В середині кожного місяця, як правило, 15 числа відзначалися іди. Вони були присвячені Юпітеру. Під час березневого свята люди виходили на берег річки, влаштовували пікніки, пили багато вина. Купці віддавали данину поваги Меркурію. Просили вибачення за обман, молилися про світле майбутнє і десять відсотків свого прибутку платили в храм. У період червневих ід в храмі Юпітера грали на флейтах, після надягали маски, з піснями і вином йшли по міських вулицях. У липні з 304 року влаштовували кінну процесію, яка йшла через форум і завершувалася на Капітолії.
Під час жовтневих ід проходили перегони на колісницях з двома кіньми.
Це було вкрай небезпечна розвага під час якого часто гинули не тільки коні, але і люди. Гонки на колісницях проходили у Стародавній Греції та Візантії. Закінчилися змагання з падінням Священної Римської імперії. З 13 по 21 лютого згадували померлих, особливо батьків, відвідували кладовища. На могилах обов'язково залишали їжу. Робили це, щоб мертві не відчували себе голодними і не приходили до живих.
21 лютого відзначалося свято Фералія. Римляни зверталися до богів підземного світу і душам померлих родичів. Вони приносили дари на могили, вінки, хліб і вино. Зверху місце поховання прикрашали пелюстками троянд. Коли одного разу це свято пропустили із-за війни, говорили, що мертві бродили по вулицях і були дуже незадоволені.
17 березня відзначалися так звані Либерарії на честь римських богів родючості. Святкування користувалося великою популярністю в Давньоримському світі, супроводжувалося великим веселощами, іноді доходить до розбещеності. 23 квітня відзначали Виналії. Цей день був присвячений Юпітеру і Венері.
Святкуючи, чоловіки і жінки пробували минулорічне вино і пропонували його Юпітеру, щоб забезпечити гарну погоду для майбутнього врожаю вина. Священик храму Юпітера питво благословляв. Дівчата приносили мирт, м'яту і троянди до храму Венери. Вони просили про богиню привабливості, чарівної зовнішності.
3 9 по 13 травня проходили Лемуралії. Вважалося, що в ці дні душі мертвих бродили по місту як вампіри, і римляни намагалися позбутися від них, ходячи босоніж і перекидаючи чорні боби вночі через плече.
Глава кожної сім"ї робив це дев'ять разів опівночі. Інші домочадці стукали по металевим тарілках і просили примар предків йти. 3 7 по 15 червня в Римі проходили Весталии. Це свято в честь богині Вести. Римські заміжні жінки приносили дари до храму Вести.
Римляни відзначали не тільки дні перемоги, але і дні поразок. Одним з таких був чорний день 21-23 червня. В цю дату в 217 році Ганнібал розбив римське військо у Тразименского озера. 23 липня проходили Нептуналии. Свято було присвячене богу води Нептуну. Римляни просили його запобігти засуху. В честь нього по всій імперії йшли гри.
Жрецькі колегії у стародавньому Римі (понтифіки, авгури, гаруспіки, весталки, феціали, фламінії і т.д.).