Анкета для вихованців
Друже!Будь ласка заповни анкету.
Для цього тобі необхідно обрати однин із запропонованих варіантів відповідей або висловити власну думку.
Сподіваємось на твою відвертість.
1. Який склад твоєї сім’ї? (потрібне підкресли)
o матуся;
o тато;
o бабуся;
o дідусь;
o брат;
o сестра;
o вітчим;
o мачуха.
2. Чи пишаєшся ти своїми батьками?
o так;
o частково;
o іноді;
o ні
3. Чи ділишся ти з батьками радощами, проблемами, невдачами?
o так
o ні
o іноді
o не хочу відповідати
4. Кому з родини ти найбільше довіряєш свої таємниці? _____________________________________________________________
5. Як ти проводиш свій вільний час з батьками?
o ніяк, я з батьками спілкуюся мало
o разом виїжджаємо за місто, на природу
o ходимо в театр
o відвідуємо музеї, виставки, експозиції
o проводимо вільний час на дачній ділянці
o відвідуємо кінотеатр
o свій варіант (зазнач) ________________________________________
6. Які у тебе стосунки з батьками?
o дружні
o конфліктні
o напружені
o відмовляюсь сказати
7. Чи розуміють тебе твої батьки?
o повністю
o частково
o не розуміють
o відмовляюсь сказати
8. Чи допомагаєш ти своїм батькам, дорослим?
o так
o ні
o іноді
o вони мене про це не просять
9. Які свята ви зазвичай відзначаєте у родині? ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
10. Опиши сім’ю своєї мрії _____________________________________ ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Дякую тобі і бажаю успіхів!
Додаток 2
Батьківське ставлення тест - опитувальник за методикою Століна В.В.
Тест - опитувальник батьківського ставлення представляє собою психодіагностичний інструмент, орієнтований на виявлення батьківського ставлення до дітей.
Батьківське ставлення приймається як система різноманітних почуттів по відношенню до дитини, особливостей по вихованню і розумінню характеру і особистості дитини, його вчинків.
Структура тесту була побудована на основі математичного значення значущих факторів. В результаті факторизації даних було отримано 4 фактори: «прийняття-відштовхування», «кооперація», «симбіоз», «авторитарна гіперсоціалізація», «маленький невдаха».
Зміст:
9. Я завжди співчуваю дитині.
10. Я вважаю своїм обов'язком знати все, що думає моя дитина.
11. Я поважаю свою дитину.
12. Мені здається, що поведінка моєї дитини значно відхилилась від норми.
13. Потрібно як надалі тримати свою дитину від реальних життєвих проблем, якщо вони його травмують.
14. Я відчуваю до дитини почуття розположення.
15. Гарні батьки відокремлюють дитину від труднощів життя.
16. Моя дитина часто неприємна мені.
17. Я завжди намагаюсь допомогти своїй дитині.
18. Буває так, що знущання над дитиною має велику користь.
19. Я відчуваю смуток по відношенню до дитини.
20. Моя дитина нічого не досягне в житті.
21. Мені здається що діти знущаються над моєю дитиною.
22. Моя дитина часто робить такі вчинки, які окрім смута нічого не варта.
23. Для своїх років моя дитина незріла.
24. Моя дитина веде себе погано, щоб досадити мені..
25. Моя дитина всмоктує в себе як погане як "губка".
26. Мою дитину важко навчити гарним манерам при всьому бажанні.
27. Дитину треба тримати в рамках, тоді з неї вийде порядна людина.
28. Я люблю коли, друзі моєї дитини приходять до нас у гості.
29. Я приймаю участь в вихованні своєї дитини.
30. До моєї дитини "клеїться" все погане.
31. Моя дитина не досягне успіху у житті.
32. Коли в компанії розмовляють про дітей, мені соромно, що дитина не така грамотна, як мені хотілось.
33. Я жалію свою дитину.
34. Коли я порівнюю свою дитину з однолітками, вони здаються мені доросліше за поведінкою, і за судженнями.
35. Я з задоволенням проводжу вільний час зі своєю дитиною.
36. Я часто жалію про те, що моя дитина росте та дорослішає, і з задоволенням згадую її маленькою.
37. Я часто ловлю себе на ворожому ставленні до дитини.
38. Я мрію, про те, щоб моя дитина досягла всього того, чого я не зміг досягти в житті.
39. Батьки повинні пристосуватися до дитини, а не лише вимагати цього від нього.
40. Я намагаюсь виконати всі побажання моєї дитини.
41. При прийнятті родинною рішень слід враховувати думку дитини.
42. Я дуже цікавлюсь життям дитини.
43. У конфлікті з дитиною я часто можу признати, що дитина має рацію.
44. Діти рано дізнаються, що батьки можуть помилятися.
45. Я завжди враховую думку дитини.
46. Я з дитиною підтримую дужні стосунки.
47. Головна причина капризів моєї дитини — егоїзм, упертість и лінь.
48. Не можливо нормально відпочити, якщо проводити відпустку з дитиною.
49. Найголовніше, щоб у дитини було спокійне та безтурботне дитинство.
50. Іноді мені здається, що моя дитина не здатна на гарні вчинки.
51. Я розподіляю захоплення своєї дитини.
52. Моя дитина може вивести з себе кого завгодно.
53. Я розумію смуток своєї дитини.
54. Моя дитина часто роздратовує мене.
55. Виховання дитини – постійна трата нервів.
56. Сувора дисципліна у дитинстві розвиває твердий характер.
57. Я не довіряю своїй дитині.
58. За вимогливе ставлення до дитини, діти дякують потім.
59. Іноді мені здається, що я не навиджу свою дитину.
60. В моїй дитині більше недоліків, ніж достоїнств.
61. Я поділяю інтереси своєї дитини.
62. Моя дитина не в змозі щось зробити самостійно, а якщо і зробить, то обов’язково не так.
63. Моя дитина виростає непристосована до життя.
64. Моя дитина подобається мені така, яка є.
65. Я добре слідкую за станом здоров’я моєї дитини.
66. Часто я пишаюся своєю дитиною.
67. Дитина не повинна мати секретів від батьків.
68. Я не високої думки про якості моєї дитини і не скриваю від неї це.
69. Бажано, щоб дитина дружила з тими дітьми, які подобаються її батькам.
Ключі до опитувальника
Ключі до тесту.
Прийняття-відштовхування: 3, 4, 8, 10, 12, 14, 15, 16, 18, 20, 24, 26, 27, 29, 37, 38, 39, 40, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 52, 53, 55, 56, 60.
Образ соціальної бажаності поведінки: 6, 9, 21, 25, 31, 34, 35, 36.
Симбіоз: 1, 5, 7, 28, 32 41, 58.
Авторитарна гиперсоціалізація: 2, 19, 30, 48, 50, 57, 59.
"Маленький невдаха": 9, 11, 13, 17, 22, 28, 54, 61.
Порядок підрахунку тестових балів.
При підрахунку тестових балів за всіма ознаками враховується відповідь "вірно".
Високий тестовий бал по відповідним шкалам інтерпретується як:
o відштовхування
o соціальна бажаність
o симбіоз
o гіперсоціалізація
o інфантилізація
Аналіз
1. «Прийняття-відштовхування».
Шкала показує інтегральне емоційне ставлення до дитини. На одній шкалі батькам подобається дитина такою яка вона є. Батьки поважають індивідуальність дитини, симпатизують їй. Батьки багато часу проводять з дитиною, поважають її інтереси і плани. На іншій шкалі: батьки виховують свою дитину погано, непристосованою до життя, їм здається, що дитина не досягне успіху. Батьки відчувають до дитини смуток, злість, тощо. Вони не довіряють дитині та не поважають її.
2. «Кооперація».
Шкала показує соціально бажаний облік батьківського ставлення. Зміст шкали розкривається так: батьки зацікавлені в планах дитини,намагаються допомогти, співчувають їй. Батьки високо цінують інтелектуальні та творчі здібності дитини, відчувають гордість за неї. Вони задовольняють ініціативу и самостійність дитини. Батьки довіряють дитині, намагаються стати на його бік з будь яких питань.
3. "Симбіоз".
Шкала відображає міжособистісний бар'єр у спілкуванні з дитиною. Батьки відчувають себе з дитиною єдиним цілим, прагнуть задовольнити всі потреби дитини, огородити її від труднощів, неприємностей в житті. Батьки постійно відчувають неспокій за життя дитини, котра здається їм маленькою та беззахисною.
4. "Авторитарна гіперсоціалізація".
Шкала відображає налагоджену форму керування поведінки дитини. Батьки вимагають від дитини дисципліни та виконання всіх вимог. За вияв своєї думки дитину буде покарано. Батьки слідкують за досягненнями дитини, його індивідуальними особливостями, думками, тощо.
5. «Маленький невдаха».
Шкала відображає особливості виховання і розуміння дитини батьками. Батьки вважають дитину маленькою. Інтереси, думки, почуття здаються батькам дитячими. Дитину вважають непристосованою, не успішною та відкритою для поганих справ. Батьки не довіряють своїй дитині. У зв'язку з цим батьки намагаються відгородити дитину від труднощів життя, вимогливо контролюють її дії.
Додаток 3
Програма вивчення сім'ї
Головне завдання роботи керівника гуртка з батьками — забезпечувати єдність вимог до виховання учнів з боку сім'ї та гуртка, створювати нормальні умови для домашнього навчання дітей, спрямовувати виховну діяльність сім'ї. Розпочинати цю роботу необхідно з вивчення особливостей сімей. Слід вивчити:
9. Структуру сім'ї: склад (повна чи неповна), співвідношення поколінь у родині, кількість дітей.
10. Батьків: вік, освіта, професія, улюблені заняття.
11. Матеріальний добробут сім'ї.
12. Суспільно-педагогічну спрямованість життя сім'ї: ставлення дорослих до своєї професії, особисті моральні якості, ставлення до виховання дітей, спрямованість виховного впливу матері і батька, знання вихованця про суть трудової діяльності своїх батьків, їхню громадянську позицію, ставлення батьків до отримання освіти дітьми, виконання ними громадських доручень у гуртку, педагогічна активність батьків (участь у заходах, які проводяться для них, обговорення з педагогом проблем виховання і навчання своїх дітей, допомога педагогу у формуванні колективу). Які методи виховання використовують батьки: живи як живеться, наказ, тиск, жорсткий контроль, вседозволеність, побажання, переконання, піклування, оберігання від труднощів, задоволення всіх бажань дитини, покарання, пояснення, приклад, нотація, обмеження задоволень. Педагогічне кредо батьків у вихованні дитини. Виховання хлопчиків, дівчаток. Ставлення батьків до формування правильних стосунків між дітьми. Виховання поваги і готовності до праці, орієнтації батьків стосовно майбутньої професії дитини. Погляди батьків на майбутню сім'ю своєї дитини і підготовка дітей до ролі чоловіка або дружини. Ставлення сім'ї до самовиховання, стимулювання прагнення дитини вдосконалюватися тощо.
13. Внутрішньо-сімейні стосунки:
o стиль взаємин між батьками (авторитарний, демократичний, ліберальний);
o ставлення батьків до дітей: теплота-вимогливість, теплота-дозвіл, холодність-дозвіл, холодність-вимогливість;
o ставлення дітей до батьків: повага, любов, піклування, грубість, егоїзм;
o стосунки між дітьми у сім'ї: діти дружать з братами і сестрами, допомагають їм у навчанні; ворожі стосунки, діти постійно конфліктують, намагаються заподіяти шкоду одне одному (встановити причину);
o загальна психологічна атмосфера в сім'ї: є у сім'ї порядок, оптимістичний настрій чи все робиться хаотично, залежно від настрою будь-кого;
o дорослі і діти не привчені до порядку, нема постійного тону, сім'я живе емоційно бідно, замкнено;
o виконання домашніх побутових справ у сім'ї: розподіл трудових обов'язків, спільне виконання трудомістких справ, участь дитини у домашній роботі;
o дані про сімейну раду, чи є у сім'ї звичай радитися з важливих питань, чи залучаються діти до таких обговорень, як часто це відбувається.
6. Сімейні традиції: як у сім'ї відзначають календарні свята, зокрема народні, сімейні дати, чи існують у родині сімейні реліквії, знання родоводу власної родини тощо.
7. Проведення вільного часу: як у сім'ї дорослі та діти проводять вільний час, їхні захоплення. Чи є спільні, улюблені для всіх заняття?
8. Педагогічні висновки педагога про спрямованість спільної роботи з сім'єю, виправлення помилок у сімейному вихованні, підсилення виховного потенціалу сім'ї (план індивідуальної роботи з сім'єю на семестр).
Додаток 4
Робота з проблемними сім’ями
Сучасні сім'ї різноманітні, і від того, в якій родині живе дитина, залежить, яким змістом наповнюється процес формування її особистості. Умовно сім'ї поділяють на благополучні та неблагополучні.
Благополучна сім'я — це сім'я з високим рівнем внутрішньо-сімейної моральності, духовності, взаємної підтримки та взаємодопомоги, з раціональними способами розв'язання сімейних проблем.
Її благополуччя забезпечується гуманністю у взаєминах, умінням членів сім'ї любити і поважати одне одного. Для неї характерна висока координованість дій під час вирішення внутрішньо-сімейних проблем, взаємоповага і взаєморозуміння, сформована позитивна моральна атмосфера. Дитина почувається рівноправною в сімейному колективі: її люблять, залучають до сімейних справ, водночас враховують її особисті інтереси та потреби. Діти цінують поради батьків, наслідують їхній особистий приклад. У нормальній сімейній атмосфері дитина росте доброзичливою, гуманною, спокійною та оптимістичною.
Неблагополучною є сім'я, яка через ті чи інші причини повністю або частково втратила свої виховні функції. Це створює несприятливі умови для виховання дітей.
До неблагополучних належать:
— сім'ї, де батьки — алкоголіки, наркомани — ведуть аморальний спосіб життя. У таких сім'ях формування особистості дитини спотворюється. Вона народжується слабкою, хворобливою, страждає на нервово-психічні захворювання, росте без турботи, опіки, не має найнеобхіднішого;
— сім’ї соціального ризику — це соціально незахищені сім'ї, які потребують підтримки соціальних служб. Ці сім'ї не можуть повноцінно виконувати свої функції внаслідок складних соціальних умов. Як правило, це малозабезпечені, багатодітні сім'ї, сім'ї, які мають дітей-інвалідів, батьків-інвалідів, а також сім'ї з неповнолітніми матерями;
— сім'ї конфліктні, де постійно відбуваються конфлікти між батьками, батьками і дітьми. В умовах конфліктної сім'ї дитина набуває негативного досвіду спілкування, відчуває вороже ставлення батьків один до одного. Вона зневірюється в можливості існування дружніх і довірливих стосунків між людьми. В конфліктній сім'ї дитина не засвоює загальнолюдських норм та цінностей, у неї формуються суперечливі почуття до своїх батьків, а інколи навіть і вороже ставлення до них. У конфліктній сім'ї через чвари між батьками дитина зазнає сильних психологічних травм. Якщо конфлікти в сім'ї відбуваються постійно, то вони здатні розхитати нормальну психіку дитини;
— сім’ї асоціальні, члени яких конфліктують з морально-правовими вимогами суспільства, схильні до правопорушень;
— сім'ї неповні, коли дитину виховує один з батьків, переважно мати.
Виникають вони здебільшого внаслідок розлучення подружжя, смерті одного з батьків, позбавлення батьківських прав тощо. У таких сім'ях спілкування з дітьми збіднене, часто вони відчувають труднощі побутового характеру, психологічний дискомфорт, тому нерідко їм не вистачає врівноваженості, доброзичливості, натомість діти виявляють надмірну роздратованість, байдужість;
— сім'ї, зовні благополучні — систематично припускаються серйозних прорахунків у сімейному вихованні через низьку педагогічну культуру та неосвіченість (сім'ї, де стосунки з дітьми є формальними; відсутня єдність у вимогах до дитини, наявні бездоглядність, надмірна батьківська любов або суворість у вихованні, застосовуються фізичні покарання тощо).
Захистити дітей від сімейного неблагополуччя може система регулювання сімейного виховання. Організацію допомоги батькам, якщо вони мають бажання нею скористатися, здійснюють навчальні заклади на основі формування стосунків співпраці, взаємодопомоги, взаєморозуміння.
Робота з проблемними та неблагополучними сім'ями - одна з найбільш складних проблем для будь-якого педагога. Дитина майже завжди є жертвою внутрішньо-сімейного неблагополуччя. Позиція освітнього закладу в роботі з неблагополучними сім'ями позначена чітко: забезпечити охорону інтересів дитини.
Перед педагогами стоїть задача – намагатися не допустити порушення батьками своїх обов'язків, змусити їх самих оцінити сімейну атмосферу, її вплив на дітей, підвести до визначення своєї вини, своїх помилок і, головне – пробудити бажання змінити сімейні стосунки.
Руйнування неблагополучної сім'ї з різко конфліктними, неврегульованими сімейними стосунками не може не вплинути на дитину негативно. Дуже важливо в процесі безперервної кропіткої роботи з важкими сім'ями виробити в батьків довіру до дій педагога і розуміння правомірності вимог.
Працюючи з неблагополучними сім’ями треба:
Додаток 5
Листування передбачає періодичне надсилання батькам листів про успіхи вихованця. Можна повідомити про певні труднощі дитини, попросити про зустріч. Варто висловити щиру подяку за гарне виховання дитини. Доцільно вітати батьків зі святами, як загальноприйнятими, так і родинними (іменини, дні народження тощо). Лист передають батькам через дитину, попередньо ознайомивши її зі змістом. Найчастіше листування використовують, коли керівник гуртка не може зустрітися з батьками у них удома або запросити їх до освітнього закладу.
Додаток 6
Пам’ятка батькам
0. «Ваша власна поведінка – найважливіша річ. Ви думаєте, що виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте чи караєте її. Ви виховуєте її кожну мить Вашого життя, навіть тоді, коли Вас немає вдома.» (А.С. Макаренко).
1. Любіть дитину не за те, що вона розумна чи красива, а лише за те, що вона Ваша дитина.
2. Чим більше у дитини свободи, тим менша необхідність в покараннях. (Я. Корчак)
3. Не намагайтеся запобігти вчинкам дитини, вона вчиться на власному досвіді.
4. Привчайте дитину до самостійності, надаючи можливість самостійно приймати рішення та вирішувати проблеми. Самі ж виступайте лише порадником.
5. Не робіть за дитину те, що вона може зробити сама, бо вона все життя відчуватиме себе дитиною.
6. Не намагайтеся подавити особистість дитини, бути диктатором, бо Ви виховаєте людину із заниженою самооцінкою.
7. Не використовуйте силу, бо дитина вважатиме, що це єдиний спосіб розв’язання проблеми.
8. Ні в якому разі не принижуйте свою дитину.
9. Не робіть зауважень своїй дитині при чужих людях, це її може принижувати.
10. Немає в світі більшої розкоші, ніж спілкування – знаходьте час для спілкування з дитиною. (П. Щербань)
11. Хваліть дитину за її хороші вчинки.
12. Намагайтеся зрозуміти свою дитину.
13. Не давайте порожні обіцянки дитині.
14. Сприяйте якомога частішому спілкуванню дитини з природою.
Додаток 7
Золоті заповіді батькам
Шановні батьки! Давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо своїх дітей і бажаємо їм щастя. Ці рекомендації допоможуть вам швидше набути батьківської мудрості.
15. Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.
16. Не сприймайте свою дитину як свою власність, не ростіть її для себе, не вимагайте від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.
17. Ніколі не навчайте тому, в чому самі не обізнані.
18. Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.
19. Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.
20. Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.
21. Ніколи не давайте дитині негативних оцінкових суджень («ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки.
22. Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.
23. Не ставтеся до дитини зневажливо.
24. Будьте послідовними у своїх вимогах.
25. Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні.
Додаток 8
Поради батькам
Часто за нескінченим потоком справ ми не звертаємо уваги на найдорожче, що в нас є – на наших дітей. А вони так потребують уваги!
Одного разу у дитини запитали чого тобі найбільше хочеться? Я хочу захворіти. Чому?
Коли я хворіла, мама сиділа біля мене, розмовляла, розповідала казки, читала книжки. Мені було так добре!
Порада 1
Не забувайте приділяти увагу повсякденному спілкуванню з дитиною. І тоді колись почуєте: «Дякую тобі, мамо, за твою науку. Колисала ти мене, колиши й онуку».
Порада 2
Намагайтесь говорити спокійно і доброзичливо. Не зловживайте словами: «повинен», «треба». Не забувайте казати дітям «дякую», «вибач», адже вони вчаться того, чого їх навчають. Якщо дитина зростає у докорах, вона починає жити з почуттям провини.
Порада З
Будьте в міру вимогливими:
•виправляйте;
•реагуйте на недоліки;
•хваліть за мінімум — карайте за максимум. Примітка: інколи вмійте і
«не побачити».
Порада 4
Спільні сімейні обіди — один з елементів належної культури поведінки, тільки не ті, де переважають уїдливі насмішки на кшталт:
o Прибери лікті зі столу! Підніми голову, вона в тебе не глиняна!
o Не плямкай!
o Як ти їси, дивитись гидко!
o А хто за тебе «дякую» скаже!
Як говорив стародавній мислитель Сенека, «нелегко привести до добра повчанням, а легко прикладом».
То ж будьмо прикладом своїм дітям у всьому. Бо «блаженні ті батьки, чиє доброчесне життя є прикладом доброзичливості для дітей, зразком виправлення і правилом благих дій».
Порада 5
Дуже важливою умовою є дотримання принципу погодженості у вихованні, одностайності у вимогах до дітей. Слушними, на наш погляд, є зразки народної мудрості:
o Коли батько каже «так», а мати — «сяк», росте дитина як будяк.
o Біда тому дворові, де курка кричить, а півень мовчить.
Порада 6
Піклуйтесь про щасливу долю свого дитяти.
Відразу в кожного на думці — придбати і передати у спадок солідне майно. «Та, якщо вони не вміють благочестиво поводитися, — вчить Святий отець Іван Злотоустий, — воно недовго протримається у них, вони його розтринькають, воно загине разом з його господарями».
Знайте, батьки, — найкращий спадок для дітей не золото та маєтки, а гарне виховання і навчання. Для переконливості пропонуємо давню притчу, в якій закладена саме ця ідея.
«Якщо ти даси своєму синові одну рибину, то він буде ситий один день, якщо даси дві — то два дні, три рибини — три дні... Але коли ти навчиш його ловити рибу, працювати, то він буде ситий протягом усього свого життя. Отже, — продовжує Святий отець, — учіть дітей бути благочестивими володарями своїх пристрастей, багатими в добродіяннях і не очікуйте від Бога ніякої милості, якщо не виконаєте свого обов'язку». А слова видатного педагога К. Ушинського про те, що «коли бажаєш вихованцеві щастя, треба виховувати його не для щастя, а для праці життя», слугують цілком логічним підтвердженням всього зазначеного вище.
Порада 7
Матері, привчайте своїх доньок до охайності, чистоти і краси зовнішньої. Знайте, що в народі доньок порівнюють з їхніми мамами за приказкою: «Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина».
Порада 8
Обов'язок батька — виховати в сина мужність, бо вона є головним показником зрілості юнака.
У своєму «Повчанні...» Володимир Мономах, описуючи власні пригоди, мав на меті продемонструвати молоді, що тільки постійними тренуваннями можна розвинути у юнаків такі вольові якості, як наполегливість, терпеливість, відвагу, рішучість і сміливість. Ось чому він ствердно заповідав: «Не боячись ні раті, ні од звіра, діло мужське робіте…»
Додаток 9
Деякі поради педагогу
При відвідуванні сім’ї вихованця.
Педагог відвідує сім'ю вихованця з метою налагодження контактів з батьками, з'ясування загальної та педагогічної культури сім'ї, умов життя дитини, консультування щодо єдиних вимог до дитини, обговорення відхилень у її поведінці, вжиття необхідних заходів щодо їх запобігання, залучення батьків до участі в роботі гуртка тощо. Відвідувати батьків вихованців можна, маючи запрошення від них або домовившись заздалегідь. Несподіваний візит викликає ніяковість, збентеження батьків. Під час зустрічі педагог має підкреслити позитивне в дитині, тактовно звернути увагу на недоліки, разом поміркувати над тим, як їх усунути. Дуже важливо створити атмосферу довіри і доброзичливості.
При індивідуальній бесіді з батьками, яка відбувається як за ініціативою самих батьків, так і за ініціативою педагога. Інтерес батьків до питань виховання, їхню ініціативу щодо бесіди з керівником на педагогічні теми потрібно заохочувати та стимулювати. Якщо вихователь не готовий одразу відповісти на запитання батьків чи надати їм кваліфіковану рекомендацію, він може перенести бесіду на інший день та ретельно підготуватися до неї. Неприпустимо тільки вказувати батькам на недоліки, помилки їхніх сина чи доньки. Потрібно запропонувати методи, за допомогою яких вони зможуть вплинути на дитину,
У ході першої індивідуальної бесіди з педагогом батьки мають відчути, що той вболіває за успіхи кожної дитини. Тому не варто запевняти батьків, що всі відповіді на свої запитання вони отримають на перших батьківських зборах.
Не можна проводити бесіду з батьками у присутності дитини, якщо ви не впевнені, що ваше схвалення чи осуд дитини будуть сприйняті дорослими так, як ви цього бажаєте.
Перевагою індивідуальної роботи є те, що наодинці з педагогом батьки відвертіше розповідають про свої проблеми та труднощі у вихованні дітей. Дорослі мають бути переконані, що їхня бесіда з залишиться між ними, що жодна їхня відверта думка не буде розголошена.
Індивідуальне спілкування з батьками дає педагогу можливість обрати правильний підхід до дитини.
У спілкуванні з батьками слід уникати категоричного тону, який може спровокувати образи, роздратування. Нормою мають стати стосунки, засновані на взаємоповазі.
Дбаючи про ефективну взаємодію з батьками, при використанні різних форм роботи керівник гуртка має враховувати важливість таких чинників:
1. Запрошення батьків до співпраці. Часто педагог вважає, що батьки перебувають в опозиції до нього. Намагаючись запобігти можливим запереченням з їхнього боку, він починає розмову в директивному тоні замість того, щоб спробувати зрозуміти їхні почуття, виявивши стриманість. Доброзичливість, відкритість у спілкуванні з батьками — перший крок до співпраці з ними.
2. Дотримання позиції рівноправності . Об'єднання зусиль педагога та сім'ї вихованця можливе за взаємного визнання ними рівноправності. Перший крок має зробити педагог, оскільки до цього його зобов'язує професійний обов'язок.
3. Визнання важливості ролі батьків у співпраці. Педагог повинен завжди наголошувати на важливій ролі батьки у вихованні та розвитку дитини.
4. Вияв любові, захоплення їхньою дитиною. Психологічний контакт із батьками виникає одразу, як тільки педагог виявляє розуміння дитини, симпатію до неї, бачить позитивні та негативні риси. Батьки, відчувши доброзичливість педагога, охочіше спілкуються з ним, налаштовуються на співпрацю.
5. Пошук нових форм співпраці. Педагог може запропонувати одному з батьків організувати батьківські збори, разом визначивши їх тематику структуру тощо. Особливо корисний обмін думками з батьками щодо налагодження взаєморозуміння з дітьми.
Додаток 10
Типові помилки сімейного виховання
«Виховання дітей — найважливіша галузь нашого життя. Наші діти — це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу. Вони творитимуть історію. Наші діти — це майбутні батьки і матері, вони теж будуть вихователями своїх дітей. Наші діти повинні вирости прекрасними громадянами, хорошими батьками і матерями. Але й це не все: наші діти — це наша старість. Правильне виховання — це наша щаслива старість, погане виховання — це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми, перед усією країною», — писав А.С.Макаренко в «Книзі для батьків». Причиною неправильного сімейного виховання є помилки, яких припускаються батьки. Типові помилки сімейного виховання:
1. Низька згуртованість і значна розбіжність членів сім'ї у питаннях виховання. Внаслідок різних виховних підходів членів сім'ї виховання дитини стає суперечливим, непослідовним, неадекватним.
2. Незнання батьками психологічних особливостей своєї дитини. Гіперпротекція (гіперопіка) — надмірне опікування дитиною, придушення її самостійності та ініціативи, прийняття за неї рішень Внаслідок надмірної опіки дитина не привчається до самостійності, в неї не формується почуття відповідальності.
3. Гіпопротекція (гіпоопіка) — дорослі члени сім'ї недостатньою мірою опікуються дитиною та контролюють її.
4. Емоційне відчуження — психологічна депривація дитини.
5. Виховання в культі хвороби — це ситуація, за якої навіть незначна хвороба дитини дає їй особливі права, ставить її в центр уваги сім'ї. За такої виховної позиції у дитини культивується егоцентризм.
6. Виховний контроль через викликання почуття провини. Дитині, яка постійно не слухається, говорять, що вона «не виправдала надії», «доводить батьків до серцевих нападів», тобто самостійність дитини сковується постійним побоюванням стати винною в неблагополуччі батьків.
7. Авторитет батьків, побудований на хибному підґрунті. А.С.Макаренко виділяв кілька видів хибного авторитету: авторитет придушення, віддалі, чванства, педантизму, любові, доброти, підкупу, резонерства.
Авторитет (лат. аиїогказ — влада, вплив) — це відмінні особливості окремої особи, групи чи організації, завдяки яким вони заслуговують на довіру і можуть завдяки цьому здійснювати вплив на погляди і поведінку інших людей в будь-якій галузі життя.
А.С. Макаренко приділяв значну увагу місцю і ролі батьківського авторитету в сімейному вихованні дітей. Адже діти що не мають достатнього соціального досвіду, відбувається активний процес його успадкування, і прояви авторитету батька та матері можуть позитивно чи негативно впливати на збагачення дітей їхнім соціальним досвідом. Виділяють два види авторитету: істинний (справжній) і фальшивий. Істинний авторитет містить всю гаму красивого життя батьків. Він об'єднує такі особливості їх поведінки:
авторитет любові до дітей, здатність творити духовне тепло, радість. "Праця любові, — писав В.О. Сухомлинський, — це і є свідоме прагнення до того, щоб в дітях утвердить самого себе, продовжить у них своє духовне багатство. Якщо ви по-справжньому любите своїх дітей, якщо віддані і вірні їм, ваша любов до дружини з роками не лише не слабшає, але стає більш глибокою і єдиною. Любов — ніжне, тендітне, вередливе дитя мужності. Продовжувати себе у своїх дітях — це значить бути мужнім у любові";
авторитет знання передбачає обізнаність батьків з особливостями фізичного і соціально-психічного розвитку дитини, її повсякденними успіхами і труднощами у навчанні, знання інтересів та уподобань, кола друзів, товаришів;
авторитет допомоги має проявлятися не у поспішному виконанні за дитину її обов'язків у сфері праці, навчання, а в методичній пораді; як доцільніше виконати те чи інше завдання, у створенні сприятливих ситуацій для подолання труднощів. Адже лише у самостійній наполегливій діяльності відбувається активний розвиток особистості. Виконання за дитину її обов'язків ослаблює, збіднює особистість;
авторитет вимогливості передбачає достатній і об'єктивний контроль матері і батька за ретельним виконанням дочкою чи сином своїх обов'язків, доручень у всіх сферах діяльності. Якщо не робиться систематично, у дитини поступово формуються звички відповідальності за виконання обов'язків і доручень;
авторитет правди ґрунтується на загальнолюдській моральній нормі — "Не бреши". Лише правда у взаєминах батька з матір'ю, з дітьми, іншими членами сім'ї найвище цінується дітьми. Брехні приховати не можна. Рано чи пізно брехня стає видимою, приносить дитині страждання і розчарування у тих, хто виявився автором неправди;
авторитет поваги грунтується на гуманістичній сутності виховання. Маленька дитина — це не лише біологічна істота, а Людина, Особистість. Вона перебуває на шляху активного розвитку, вступає у взаємини з іншими людьми (старшими, молодшими), припускається помилок, у неї ще мало соціального досвіду, знань. Але дитину потрібно поважати за найбільшу цінність: вона — Людина.
Поряд з проявами справжнього авторитету у поведінці батьків нерідко зустрічаються прояви, за словами А.С. Макаренка, так званого фальшивого авторитету: авторитет фальшивої, удаваної любові, авторитет відстані між батьком чи матір'ю і дитиною, авторитет чванства, авторитет педантизму, авторитет резонерства, авторитет безмірної доброти і вседозволеності, авторитет фальшивої дружби, взаємини "на коротку ногу", авторитет підкупу, авторитет подавлення, деспотичної реакції на будь-які відхилення дитини від норми поведінки.
Батьки, які прагнуть піднесення педагогічної культури, мають постійно аналізувати свої дії, критично ставитись до проявів фальшивого авторитету і витісняти їх з власної поведінки.
Додаток 11
Тема: Я хороший батько.
Мета: визначення кола проблем у взаємостосунках батьків і дітей, підвищення самооцінки; знаходження способів вирішення конфліктів. Надання інформації про цілі, яких передбачається досягнути у процесі групової роботи.
Обладнання: тести для батьків.
Хід зборів
0. Ознайомлення з цілями групових занять
1. Знайомство учасників
Мета: знайомство учасників між собою; створення доброзичливої атмосфери. Насамперед батьки почергово називають своє ім'я та ім'я дитини, пояснюючи, чому вони так її назвали. Деякі батьки можуть і не пригадати, чому вони так назвали свою дитину. Необхідно заспокоїти їх, кажучи, що, можливо, це було спонтанне рішення, тому і не запам'яталося.
Після знайомства батьки дають відповіді на такі запитання:
1. Як проявляються здібності Вашої дитини?
2. Як саме Ви допомагаєте розвивати здібності Вашої дитини?
3. Яким чином між батьками відбувається обмін досвідом виховання дитини в сім'ї.
3. Діагностика на виявлення стосунків батьків із дитиною, тобто на психологічну сумісність батьків і дитини.
Моделі стосунків з дітьми:
1. Ви з дитиною не залежні один від одного і не близькі. Це непокоїть, варто замислитися над пошуками шляхів зближення.
2. Ви не залежні, не дуже близькі, але контактуєте, маєте щось спільне. Це вже краще.
3. Разом ви як особистості дуже близькі, але й не залежні.
4. Ви ближчі, ніж у моделі 3. Це гарні стосунки.
5. Ви близькі, як одне ціле «ми». Це дуже гарні стосунки.
6. Одна особистість повністю поглинута іншою особистістю. Для виявлення свого «Я» дитині не залишається місця. Це ситуація тиску.
Мовленнєвий тест «Які ви батьки?»
Відзначте, будь ласка, ті фрази, які ви часто використовуєте у спілкуванні з дітьми:
2. Скільки разів тобі повторювати?
3. Порадь, будь ласка, як мені вчинити в цій ситуації?
4. Не знаю, що б я без тебе робила!
5. В кого ти такий(а) удався(лась)?
6. Які в тебе чудові друзі!
7. Ну, на кого ти схожа(ий)
8. Ти моя опора і помічниця!
9. Ну що в тебе за друзі?!
10. Про що ти тільки думаєш?
11. Який(а) ти в мене розумний(а)
12. А як ти вважаєш, сину (донько)?
13. У всіх діти як діти, а ти?!
14. Який ти в мене кмітливий!
Аналіз одержаної за тестом інформації Відповіді з позитивним значенням: 1, 2, 4, 6, 8, 9, 12—2 бали; 3, 5, 7, 10, 11, 13 — 1 бал
7—8 балів — ви живете з дитиною душа в душу. Вона щиро любить і поважає вас. Ваші стосунки з дитиною позитивно впливають на становлення її особистості.
10—12 балів — вам необхідно бути уважнішими у ставленні до дитини. Ви користуєтесь у неї авторитетом, але авторитет не замінить вашої любові. Розвиток дитини залежить скоріше від випадкових обставин, ніж від вас.
13—14 балів — ви й самі відчуваєте, що чините неправильно. Між вами та дитиною існує недовіра. Поки не пізно, намагайтеся приділяти дитині більше уваги, ураховувати її запити та інтереси.
4. Інформаційна частина «Способи вирішення конфліктів»
Мета: формування вміння вирішувати конфлікти з дітьми без втрат з обох сторін.
Керівник. Зазвичай батьки сприймають за конфлікти ситуації, коли вони чимось незадоволені чи дитина відстоює свою думку, вступаючи з ними в суперечку. Але не кожна суперечка чи протиріччя перетворюються на конфліктну ситуацію. Для неї характерні емоційна напруга сторін, вплив негативних емоцій, вираження неприязні один до одного.
(Педагог просить батьків навести приклади конфліктів, які були у них з дитиною, а потім проаналізувати причини, мотиви та результати цих ситуацій.)
Керівник. У будь-якому конфлікті кожна сторона бажає отримати перемогу, часто будь-якими шляхами, навіть якщо страждають особисті інтереси. (На прикладі поділу яблука батькам необхідно показати, як відбувається вирішення конфліктів. Двом суперникам необхідно розділити яблуко. Існують такі результати цієї дії:
15. Яблуко ділиться навпіл. У цьому випадку обидві сторони йдуть на компроміс, але страждають обидві сторони, оскільки кожен хотів отримати ціле яблуко.
16. Яблуко отримує суперник, але в цьому випадку одна сторона обділяє себе.
17. Яблуко залишається собі, що обділяє інтереси суперника.)
Керівник. У двох останніх випадках конфлікт не вирішується, оскільки можуть бути негативні наслідки. Компромісне вирішення призводить до обділення обох сторін, але конфлікт усе-таки вирішується.
Існує ще четвертий варіант — знаходження інших способів вирішення.
На прикладі поділу яблука можна розглянути будь-яку конфліктну ситуацію. Головне - усвідомити, що хочете в цій ситуації ви і ваш суперник, обговорити з ним це. Коли ви говорите про конфлікт, то його вже не існує, ви тільки обговорюєте його.
(Батькам також: можна запропонувати поділитися своїм досвідом стосовно того, як поводиться дитина, коли вони сваряться між: собою.)
5. Вправа «Я — хороший вихователь»
Мета: підвищення самооцінки ролі батька.
Батькам по колу пропонується продовжити речення «Я — хороший батько, тому що...» При виникненні труднощів у батьків слід допомогти їм знайти в собі позитивні батьківські риси.
(Керівник підбиває підсумок, дякує всім за плідну роботу.)