Ім'я файлу: СнарійАндріївські ВЕЧОРНИЦІ НА СУЧАСНИЙ ЛАД.doc
Розширення: doc
Розмір: 114кб.
Дата: 01.03.2021
скачати


"АНДРІЇВСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ НА СУЧАСНИЙ ЛАД"

Звучить мелодія

Ведуча1: Україно! Чарівна моя, ненько, найкращий куточку землі, солов`їна пісне! Ти прекрасна, але найбільше твоя багатство – народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий.

Українці – то є назва славного народу,

Україна – то край славний, аж по Чорне море,

Україна – то лан пишний, і степи, і гори,

І як мені Україну щиро не кохати,

Мене ненька по-вкраїнськи вчила розмовляти!

Ведуча2: З давніх давен наша Україна славилася величними традиційними святами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.

Одним із свят, яке завжди відзначали наші батьки, діди, прадіди було велике зимове свято, особливо важливе для молоді – день Андрія.

День святого Андрія Первозванного припадає на 13 грудня. Стародавня християнська легенда каже, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнство в самому Царгороді, на

побережжях Чорного моря та в околицях нашої столиці - Києва.

Хоч Андрій Первозванний - християнський святий, але в народній традиції, звичаї і обряди в цей день мають дохристиянський характер: вгадування майбутньої долі, заклинання, кусання "калити".

В народі ще це свято називають Калита. Воно вважається парубочим святом, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю. Свято Андрія є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукають собі пару для майбутнього подружнього життя. Так на честь Андрія Первозванного і з`явилося свято. В день цього свята народ зберіг свої звичаї та обряди.

Ведуча 1: Вечір напередодні свята Андрія вважався чарівним, а ніч – доленосною. Цієї ночі кожен хотів дізнатися, яка доля його чекає цього року. Молодь цієї ночі спати не лягала, – адже це була своєрідна українська карнавальна ніч. Це була ота єдина ніч протягом року, коли дозволялися різні парубочі жарти та витівки.

Ведуча 2: Ці ворожіння добрі, вони не несуть у собі нічого лихого: ніяких наговорів, ніяких чар, вони чисті, адже люди у природи просять кращої долі і прагнуть дізнатися, що ж їх чекає у майбутньому.

Ведуча1: Отже, сьогодні ми з вами через призму сучасності поглянемо на минуле, щоб відчути красу і поезію давніх звичаїв і обрядів, станемо учасниками одного з чудових свят української молоді. Віддаючи шану минулому, беручи усе найкраще у нашого сьогодення, ми на вечорницях відроджуємо усе найдорожче, що є у народу: його мову, пісню, історію…
Разом: Запрошуємо вас на Андріївські вечорниці!

Ведуча 2. Повернемося в минуле і уявімо таку картину. Тихе українське село. Вечоріє.

В одній з українських хат, на нас уже чекають- добра господиня, її кума, наші бабусі та весела молодь…

(Ведучі говорять ,а на сцені –господиня прибирається)

Стукіт у двері- заходять бабусі…

Пісня «На нашій Україні»

Господиня. Доброго вечора, шановні добродії(дорогеньки сусідоньки)! Рада вітати Вас у своїй оселі. Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає! , Я вже і вечерю приготувала, ось і пампушки готові і вареники. Ой я пам’ятаю коли ще ми дівували, то як зачуєш вечорниці, біжиш, аж тини тріщать, а тепер... Он скоро треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ні, що не кажіть, а світ перемінився...
(Стукіт у двері )
Господиня.О, це вже мабуть дівчата!!!
Кума.Добрий вечір, кумонько! То що цю зиму вечорниці перебралися до твоєї хати?
Господиня.Та дівчата попросили! Нехай зберуться погадають! І я заодно молодість згадаю!
Кума. Тьху… Тож не вечорниці будуть, а суцільне сороміцтво !
Господиня. І звідки ж така мудра думка, у твою дурну голову влізла. Га..!? Чи не через вухо!?

Кума. А що – яка он зараз молодь. Ні шити, ні вишивати. А гадати – той мови нема! Тільки в інтернеті сидять.
Господиня. То якщо ти така розумна, візьми і залишись на вечорниці, і навчи нас!
Кума. А я й залишусь, і навчу. Подумаєш!
Господиня. Ааа.. так тобі теж хочеться молодість згадати! Так би прямо і сказала, а то кругами ходиш.
Кума. Ой як кортить кумонько!

-Ой коли ж той вечір буде,
Що багато хлопців буде,
І великих, і малих,
І розумних, і дурних,
І убогих і багатих,
Щоб було з ким жартувати.

Бабця 1: Я оце вчора пізно приходжу додому, та й стукаю у двері – ніхто не відчиняє. Підходжу до вікна – стукаю-стукаю – ніхто не відчиняє. Я заглядаю у шибу – а в хаті моя Ориська з твоїм Степаном сидять. Я до них :» Що це там робите?», а вони : «То в нас любов». А я думаю, слава Богу, що не курять.

Бабця 2. А ти пам’ятаєш, яка я була молода?

Бабця 3: Була – була!

Бабця 2. А красива яка була?

Бабця 3: Була – була!

Бабця 2: А яких пісень мені мій Степан співав! Пам’ятаєш?

Бабця 3. Ой співав – співав!

пісня «Ніч яка місячна»

(Аж раптом зимове повітря пронизує дівочий сміх, чути жарти, пісні. (пісня «Добрий вечір, дівчино, куди йдеш») ( Чути сміх…Господиня схоплюється. Заходять дівчата )

1Дівчина. Добрий вечір вашій хаті!

Господиня. І вам вечір добрий!

2Дівчина. Добрий вечір, тіточко,

Наша люба квіточко!

Господиня. Добрий вечір, дівоньки,

Ясні мої зіроньки!

3Дівчина. Ви за нами сумували,

Дівчаточок виглядали?

Господиня. Звісно, любі, я чекала,

Вам вечерю готувала:

І варенички й узвар,

І чарівних трав відвар.

Поспішайте, дівчатонька,

Все приготувати,

Бо пора вже вечорниці

Всім нам починати.

Кума. Ось зваримо вареничків, Білесеньких, пухкеньких,
Та й запросим до нас в гості Хлопчиків гарненьких.

Господиня. Щоби вони разом з нами

Гарно святкували.

Андріївські вечорниці

Піснею стрічали.

Кума: Дівчата, А давайте, поки хлопців нема, заспіваємо.

Господиня. Дівчатонька, а відгадайте-но загадку:

З квітів його виплітають,

Ним голівки прикрашають,

Щоб дівчиноньку зберіг

Український оберіг.

 Дівчата всі разом: Вінок!

 4Дівчина. Сплели ми із квітів і сонечка вінок.

Мої любі подруженьки, станьмо у танок.

Нехай завжди лунає дівчат веселий сміх,

А наш вінок чарівний єднає в коло всіх!

 

Господиня. Дівчатка, віночок прикрашають завжди стрічками.

 

5Дівчина. Я прикрашу віночок білою стрічкою – це символ чистоти і вірності.

6Дівчина. А я прикрашу віночок зеленою стрічкою – це символ оновлення та нового життя.

1Дівчина. А я причеплю синю стрічку – це символ мудрості.

2Дівчина. Голуба стрічка – символ мирного неба. Нехай саме таким буде небо над нашою Україною!

3Дівчина. Зачеплю я золоту стрічку – символ багатства та благополуччя, щоб наша Україна процвітала.

4Дівчина. А я прикрашу наш віночок червоною стрічкою, символом прекрасного почуття, символом кохання, без якого немає життя на Землі.

Танець з віночком

 

5Дівчина.А де ж наші хлопці? Може вони зовсім не прийдуть?

 6Дівчина. Дівчата, годі вам сумувати. Давайте краще погадаємо. Я й гілки з вишні принесла.

 

Господиня. Гілки з вишні ми поставим і на них все загадаєм:

Як розпустяться листочки – заміж вийде чиясь дочка,

Якщо пустить пагінець – через рік йде під вінець.

А зів’яне – то погано…Але в нас буде все гарно.

Мерщій гілочки беріть і за мною говоріть.

 Дівчата усі разом Ух-ух-ух! Втікай з хати злий дух! (3 рази)

Ставлю гілочку вишневу я нині для щастя свого.

Ух-ух-ух! Хай тут буде добрий дух! (3 рази)

Злий дух уступися! Святий Андрію, заступися!

Дай, Боже, вишні зацвітати, а мені долі дочекати!

(Махають гілочками навколо себе)

 Господиня. В воду гілочки мочайте,

До Різдва тепер чекайте!

(Ставлять у глечик з водою гілочки)

 

Кума. Дівчата, а на чобіт поворожимо? Всі знають це ворожіння?

( Дівчата розводять руками )

Ворожіння 1. Перекидання чобота.

Дівчина 1.: Кидаємо правий чобіт через ліве плече, ставши спиною до хати. Кидати треба так сильно, щоб через стріху перелетів. А тоді дивляться, у який бік чобіт носком показує, звідти і старостів слід чекати.

Дівчина 2.Чобіточку, мій новенький,

Теплий, теплий і гарненький,

Вкажи халявкою дорогу,

Хто посланий мені від Бога.
Дівчина 3 . Лети, впади та не розбийся,

І з вулицями розберися,

Й минувши вуличку Івана,

Вкажи на вулицю Степана.

Дівчина 4. А я свій кину аж під хмари

Хай розшукає мою пару.

Дівчина5. Нема чобіт, то що робити?

У мене валянки підшиті

Кину просто навмання,

Нехай долю доганя.

О добре чую, впав

Аби в снігу десь не пропав.

(Звучить весела музика, дівчата по черзі скидають правий чобіт, кидають його, а потім коментують:)

Дівчина 1. Мій кудись на Київ показує!

Дівчина 3. А мій – на Тернопіль!

Дівчина 2. А мій, здається, – на Париж!

Дівчина 5. Ну а мій – на Моршин! Десь там моя доленька!

Кума. Запам'ятовуйте! І звідти старостів чекайте!

Дівчина 6. А мій чомусь до хати носком повернувся!

Господиня: То він показує, що тобі ще рано заміж виходити, дома посидиш іще! Не сумуй! Ти ще ж молоденька!

(Дівчата починають взуватися; але одна з них згадує ще одне ворожіння на чоботи.)

Ворожіння 2. Переставляння чобіт.

Дівчина 1.: Дівчата, не взувайтеся! Ми ж іще чобіт не переставляли, щоб дізнатися, хто з нас найпершою заміж вийде!

Господиня: Твоя правда! Бачиш, ти згадала, а я вже й забула! Всі пам'ятають, як це ворожіння провести?

Дівчина 2: Так!

Дівчина 3.Ні!

Дівчина 4.Пам'ятаємо!

Дівчина 5.Не знаємо!

Дівчина 1.:Тож слухайте! Знову ж таки, беремо правий чобіт і ставимо по черзі один за одним. Чий перший за поріг переступить, та першою заміж вийде! Поворожимо?

Дівчата:Так! Звичайно!

(Звучить музика. Дівчата переставляють чоботи і радісно коментують:)

Дівчина 2.Я перша заміж вийду!

Дівчина 3.А я друга!

Дівчина 4. А я третя!

Ворожіння 3. Ім'я судженого.

Дівчина 5.:Я думаю, що всі ви, мої любі, згоряєте від нетерпіння ще дізнатися й ім'я свого судженого! Чи не так?

Дівчата (разом):Так! Звичайно!

Кума: Колись в українських селах дівчата виходили на перехрестя і запитували першого зустрічного чоловіка: „ Дядьку, дядьку, як вас звуть?" Він називав своє ім'я, а дівчина знала, що так зватимуть її судженого. Ми на вулицю, мабуть, не підемо – а подзвонимо знайомим і їх запитаємо.

( Звучить пісня Віа Гра “Суджений”)

Дівчина 6:Мого судженого Василем зватимуть!

Дівчина 1: А мого – Миколою!

Дівчина 2:А мого – Петром!

Дівчина 3:А мого – Андрієм!

Дівчина 4:А мого –Пантелеймоном!

Дівчина 5. Це тільки так можна дізнатися, котра дівчина першою заміж вийде, чи ще якісь ворожіння є?

Ворожіння 4. Скринька.

Кума: А не хочете дізнатися, хто за професією буде суджений?

Дівчата (разом): Хочемо! Хочемо!

Кума: От і добре! Для цього ворожіння нам знадобиться скринька, хустка і кілька дрібних речей, я вже все вам приготувала. Ану, мої помічниці, несіть швиденько скриню!

(Дівчина біжить за скринькою, усі дівчата обступають стіл, на який ставиться решето).

Кума: Я поклала в решето декілька дрібничок; шматок заліза – хто його витягне, чоловік тієї дівчини ковалем буде, колоски – хліборобом, шматочок дерева – столяром чи теслею, квітку чи стрічку – то ще не скоро сватів чекати, люстерко – не інакше, як великий ледащо. Не боїтеся поворожити?

Дівчата (разом): Ні! Поворожимо!

Кума: Скриню я накриваю хусткою, а ви. дівчатонька по черзі виймайте те, що доля підкаже. Отже, почали! Три – чотири!

(Звучить музика відео Наталії Май “Вечорниці”. Дівчата ворожать. Дівчата вибирають і називають те, що вибрали):

Дівчина 1:А мені – шматок паперу !

Кума: Буде наречений вчителем чи може офіс- менеджером!

Дівчина 2:А мені – зубний протез!

Кума: Точно вийдеш заміж за зубного техніка!

Дівчина 3:А мені – люстерко!

Кума.: А тобі гарне ледащо судилося!

Дівчина 4:А мені – стрічка!

Кума: не бути тобі цього року в парі!

Дівчина 5:А мені – шматочок хліба!

Кума: В достатку проведеш сімейне життя.

Дівчина 6:А мені – хустинка попала.

Кума: Незабаром вийдеш заміж.

Дівчина6: А мені бабуся казали, що колись ворожили на речах. Дівчина, якій ворожили, виходила за двері. Тоді дівчата брали дві тарілки і ставила під неї речі: хустку, склянку, перли, нитки, вінок. Котра витягувала хустку – буде щаслива, коли склянку – чоловік буде п’яниця, коли перли – суджений буде добрий, нитки - чоловік буде зверхній, а вінок – швидко вийдеш заміж.

1 ДІВЧИНА: Ой, дівчата, щось за дверима грюкнуло!

2 ДІВЧИНА: То, мабуть, хлопці бешкетують.
ВИХОДЯТЬ ЗА ДВЕРІ. ЗАШТОВХУЮТЬ ДО СВІТЛИЦІ ХЛОПЦЯ.

3 ДІВЧИНА: Та це ж Василь! Він хотів двері підперти і віника до стріхи прив’язав !

4 ДІВЧИНА: А давайте його сажею вимажемо!

1 ХЛОПЕЦЬ: Ой, відпустіть мене! Що хочете зроблю!

3ДІВЧИНА: Ану відгадай загадку: Не дід, а з бородою, не бик, а з рогами, не корова, а доїться?

1ХЛОПЕЦЬ: Коза!

4 ДІВЧИНА: Добре, а така: стоїть півень над водою з червоною бородою?

1ХЛОПЕЦЬ: Калина!

3 ДІВЧИНА: А ще таку : біле, як сорочка, пухнасте, як квочка?

1ХЛОПЕЦЬ (чухає потилицю): не знаю.

4 ДІВЧАТА: Ех ти, та це ж сніг!

(ЗНОВУ ХОЧУТЬ ВИМАЗАТИ ЙОГО САЖЕЮ)

1ХЛОПЕЦЬ: не карайте мене! Краще відпустіть, а я вам хлопців приведу, повеселимося!

ДІВЧАТА разом: правду кажеш?

1ХЛОПЕЦЬ: Їй-богу, не підведу!

( ВИХОДИТЬ)

1 ДІВЧИНА: Дівчата, а давайте заспіваємо!

(Дівчата весело обговорюють результати ворожіння. Стукіт у двері)

Господиня: Оце слава Богу, вже й хлопці ідуть, привітаємо їх веселою.

Хлопці: Дівчата, дівчата! До хати пустіть.

Дівчина 1: Та ні, ще подивимось чи гідні ви того.

Хлопці співають:

Ой дівчино відчини (2 раз )

Своє й моє серденько звесели (2 раз )

Дівчата: Ой не буду, відчинять (2 раз)

Бо ти будеш, серденько, жартувать (2раз )

Хлопці: Ой не буду, не буду ( 2 раз )

Пожартую трішечки та й піду (2раз )

Дівчата: Не пустимо вас в хату, бо дуже вас багато.

Хлопці: Не пустите ... Не пустите то підемо до інших дівчат.

(Пауза. Дівчата злякалися)

Господиня: Хлопці та куди ж ви. ( хлопці вертаються )

Хлопець 1.: Дівчата ми з гостинцями прийшли!

Дівчина 2 : Полюбила Коваля така доля моя (2раз )

Я ж думала кучерявий в нього чуба нема (2 раз)

Дівчина 3.: Ой хто ж то іде попід вербами,

Чи то мій чи то твій, світить ребрами (2 раз )

Хлопець 2: Ох, а брехали, що на цих вечорницях дівчата гарні, а вони бач які

люті.

Дівчина 4.:В тебе очі як у рака, сам ти злий як та собака.

Господиня: Та годі вам дівчата. Просимо хлопці сідайте.

Хлопці співають:

Ой дівчино шумить гай (2 раз)

Кого любиш забувай, забувай.

Дівчата співають:

Нехай шумить, ще й гуде (2 раз)

Кого люблю, мій буде, мій буде.

5 хлопець: Ми так замучилися, проголодалися, може нам би чого з’їсти?
Пісня «Наші хлопці вареників хочуть»

Господиня: Милі гості, просим сісти,

1 дівчина: Вареники будем їсти.

2 дівчина: Вареники непогані,

3 дівчина: Вареники у сметані.

4 дівчина: Вас чекають у макітрі

5 дівчина: Вареники дуже ситні.

6 дівчина: Білобокі, круглолиці,

1 дівчина: З української пшениці.

2 дівчина: Їжте, їжте, просим щиро

3 дівчина: Вареники наші з сиром

4 дівчина : Вареники непогані

Кума: Вареники у сметані.

Господиня: Дівчата, почастуйте хлопців

Дівчина: - Вареники в нас з сюрпризом!

Кому з картоплею дістануться,

Той під стіл кукурікати полізе.

А кому з копійкою…

Той котрусь поцілує!

Дівчинка подає макітру з варениками. Хлопці сідають за стіл. Починається гра.

Пригощаються варениками…
Хлопець: - 1. У мене копійка! Я цілую!

Хлопчик вибігає і цілує дівчинку.
Всі хлопці – 2. І у мене копійка! Я теж цілую!
Господиня: - Е ні, з копійкою тільки один був,

А решта з картоплею.

А, ну, лізьте під стіл кукурікати!
Хлопці лізуть під стіл, кукурікають.

Пісня-частівка

Ой кувала зозуленька,

Та й сіла на дубі.

Були б ви дівчата файні,

Як мали б всі зуби.

Ой кувала зозуленька

В селі Вороняки.

Є у всіх нас файні зуби,

Ну, а вам подяка.

Ви хлоп’ята гонорові,

Файно виводили.

Все одно наше буде зверху,

Щоб ви не робили.

хлопець: Та нехай же ваше буде зверху!

Голос з коридору «Хлопці, допоможіть мені!». Відчиняються двері і на порозі стоїть з великим гарбузом в руках Роман. В’язанка бубликів у нього на шиї (Таняі Петя)
хлопець (Петя):От і клята та дівка Уляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз. Та нічого, мабуть, багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.

дівчина: Не сумуй, Петре!

хлопець (Петя):Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись.

Я вже чисто замучився.

Чи я, тату, не доріс,

Чи я, тату, переріс,

Чи не рублена хата,

Чом не люблять дівчата?

1 дівчина: Ой , Петре, любиш ти гарбузову кашу, а не Уляну.

2 дівчина: Ти нам нагадуєш слова із пісні, де козак любив пироги, а не дівчину.

3 дівчина: А давайте заспіваємо.
Пісня «Із сиром пироги»

Хлопець : Ну дівчата давайте поворожимо, та подивимось у кого яка доля.

Дівчата: Давайте!

Ворожіння 4. Балабушки.

Дівчина 1: А зараз ми будемо ворожити на так званому «Андрійчику». Ми розкладаємо їх на лаві, а хлопці мають привести голодного собаку. Чийого “Андрійчика” собака з’їсть першим, та і заміж най скоріше вийде.

Дівчина 2.:Так – так, хлопці!? А зараз нам дуже потрібний собака.

Хлопець :Чи ви показилися? Де ми вам зараз собаку зловимо?

Дівчина 4.:Нічого не знаємо. Ідіть за собакою.
(дівчата виштовхують хлопців на "вулицю")

Дівчина 5: А ви дівчата, мерщій свої "андрійчики" розкладайте. Та на ослінчик положіть, щоб собака дістав. Цікаво, чий коржик перший собака з'їсть? Хто у нас перший заміж вийде?

(хлопці перевдягають одного у "собаку")

Хлопець : Дівчата, гасіть світло бо собака боїться до хати йти, тільки, щоб свічки горіли. (собака в лапках гарчить, їсть "андрійчики", один другий, третій. Хоче втекти, а дівчата його завертають. Він лягає на підлогу й каже:

Хлопець : "Все! Більше не можу!" (Хлопці регочуть, а дівчата сердяться)

Дівчина 6: Всю ворожбу нам зіпсували!

Хлопець 1.:А чим вам наш пес поганий? І злий, і волохатий, і ваші пісні "андрійчики" їв.

Хлопець :Та він же хотів усіх вас пожаліти, та живіт замалий!

Хлопець який був собакою: Дівчата – голубоньки! Ну, ні один пес не хотів до вас в хату іти! Та хіба ж я гірший?Але ж він тебе не посватає, а я хоч зараз! (обнімає її за плечі.)

Дівчина 1: Ой, баламуте! (відштовхує.)

Дівчина 3.: А чи спритні та дотепні, це ми зараз перевіримо під час кусання калити!

Кусання калити.

Дівчина 4.:Хлопці! А хто у нас сьогодні за пана Калитинського буде?

Парубки (разом):Микита! Він минулого року всіх переміг!

Хлопець 2. :Дякую, шановне товариство!

Умови цієї гри знають усі? Пояснюю тим, хто не знає. Усі парубки стають у чергу і по черзі будуть підходити калиту кусати. Але не пішки підходитимуть, а під'їжджатимуть на коцюбі, тому кожен по черзі буде паном Коцюбинським. Завдання пана Калитинського – захистити калиту, завдання пана Коцюбинського – вкусити калиту і отримати титул переможця. А завдання дівчат – розсмішити хлопців, щоб перешкодити вкусити калиту, бо хто розсміється, той із гри вибуває. Калиту руками чіпати не можна! Можна лише кусати зубами. Пан Калитинський уже прив'язав калиту?

Хто не вкусив Калиту мажуть сажею.

Пан Калитинський:Так! Я готовий! Калита на почесному місці. Починаємо!

(Дівчата подають парубкам коцюбу.)

1…Перший Коцюбинський(Хлопець 3)

Коцюбинський: Доброго вечора вам, пане Калитинський!

(Їде на коцюбі по всій сцені.)

Калитинський: Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А куди це ви їдете?

Коцюбинський: А їду калиту кусати!

Калитинський: А я буду по мармизі писати!

Коцюбинський: А я таки вкушу!

Хлопець. А я таки впишу!

(Коцюбинський підскакує, але Калитинський підсмикує стрічку, і калита „тікає" )

Хлопець ( маже Коцюбинського сажею)

2…Калитинський: Прошу, панове, наступного пана Коцюбинського! Прошу!

Коцюбинський: Доброго вечора вам, пане Калитинський!

Калитинський: Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А ви звідки?

Коцюбинський: Та я тутешній, з нашого села.Хочу калиту вкусити.

Калитинський: То спробуйте! (Коцюбинський підскакує, але Калитинський підсмикує стрічку, і калита „тікає")

3…Коцюбинський: Доброго вечора вам, пане Калитинський!

Калитинський: Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А куди це ви їдете!

Коцюбинський: Іду калиту кусати!

Калитинський: А що везете?

Коцюбинський: Оце везу я міх!

Калитинський: А що в міху?

Коцюбинський: Сміх!

Калитинський: То давай засміємося!

Коцюбинський: Нема з чого реготати, коли хочеш калиту кусати!

Він підстрибує і кусає калиту. Всі весело плещуть у долоні.

Дівчата (навперебій):Оце так парубок!Оце молодець!Всіх переміг!

Господиня:Наступного року паном Калитинським у нас будеш!

Калитинський: Калитники-житники, добре дбайте та нашу смачну калиту уславляйте! А ви, дівчатонька, калиту діліть!

Хлопець: Було гарно у вас повеселитися

Та вже час прощатися.

 Хлопець Ми гуляли, веселились,

Усім весело було.

Вечорниці завершились

І, здається, все пройшло.

Хлопець

Ні! Так просто не проходить,

В серці струночка бринить.

Про Андрія вечір-спогад

В нашім серці буде жить!

Хлопець

Дякуємо господині за теплу хату!

Хлопець

Молодим нашим дівчатам за цей стіл багатий!
Дівчина А тепер хочемо вам побажати,

Щоб була багата ваша хата

І ділами, й пирогами,

І друзями, і гостями.

Дівчина. Ще бажаємо дуже сили.

Щоб ніколи не хворіли.

Хай стежки встеляються квітом-рястом

Зичимо здоров’я, миру, щастя!

Кума:. От поволі затихають наші вечорниці

Не забудьте ви дорогу у нашу світлицю

Хай любов і щире слово

Душу вам зігріє.

Пам’ятайте, вечорниці в ніч на Андрія.

Ведуча: Сьогодні ви побачили як святкували Андріївські вечорниці наші бабусі та дідусі, послухали хороші пісні та андріївські жарти, ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам’ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам’яті!


Всі співають пісню «І в Вас , і в нас все буде гаразд»

Всі виходять на сцену
Всі разом: Зі святом вас!



скачати

© Усі права захищені
написати до нас